Василь Шкляр у Львові. Гарячими слідами ↓

Щойно був свідком зустрічі громади з письменником Василем Шклярем, проведеної ініціативою «Холодний яр». Його історичний роман «Залишенець. Чорний ворон» інтенсивно продається в книгарнях України і наближається до визнання його бестселером. Збираються кошти на створення екранізації, яка стане нашим першим блокбастером. А тим часом Василя Шкляра звинувачують у антисемітизмі, русофобстві та нацизмі. «Хіба я можу бути привітним до людей, які сплюндрували цю землю?» - з усмішкою відповідає на такі закиди письменник.

Зустріч з громадою Львова проходила в актовій залі Львівського національного університету імені Івана Франка. А для тих, хто не змогли потрапити в приміщення на майдані, перед головним корпусом університету було встановлено сцену і великий екран, на якому наживо показували бесіду людей з митцем у приміщенні. Охочі могли поставити свої запитання авторові «Залишенця» навіть з вулиці. Пан Шкляр був доброзичливим і дотепним у своїх сміливих, влучних і ерудованих відповідях.

Щойно я підійшов до місця збору, був прикро вражений. Людей зібралося справді багато, як для середини буднього дня. Проте, нажаль, більшість із присутніх виявилися, щонайменше, на тридцять років старші, ніж того вимагає сьогочасне українське відродження. Молоді дуже мало, студентство представлене всього лише кількома маленькими групками, а зрілих молодих людей можна було б перелічити на пальцях однієї руки. Це неабияк засмучує, оскільки така література повинна стати обов’язковою до прочитання саме молоддю, якій доведеться ще довго жити і працювати в Україні (не всі від’їдуть за кордон, мов пацюки із човна, що тоне).

Спілкування із Василем Шклярем протікало жваво, хоч довелося вислухати кількох неадекватних представників народу. Зокрема Іван Сало, викладач ЛНУ ім. І. Франка гучно побажав, щоб: «… роман отримав «нобеля», а фільм по ньому здобув «оскара». Через що Василь Шкляр попрохав у охочих до виступів, щоб у їхніх словах було поменше пафосу.

Хтось попросив організувати виступ Ліни Костенко перед львівською громадою і молодий ще козак Василь Шкляр тут таки відповів: «Ліна Василівна – кішка, яка гуляє сама по собі, а я не той кіт, який буде за нею бігати».

Коли ж автора книжки, яка так збентежила українську, й не тільки, громадськість, запитали про звинувачення в антисемітизмі, він, хитро примруживши очі, сказав: «Якщо б я в своєму романі змінив слово «жид» на «єврей», то в штабі Чорного Ворона замість друкарської машинки «Underwood» мав би бути комп’ютер».

Крім того було ще багато запитань і хороших відповідей. Усе зводилося до того, що український народ і домінантна в ньому українська нація – єдині на території всієї великої держави. Великої не тільки географічно, а й з точки зору величі політичної думки та надзвичайного прагнення багатьох наших поколінь до «волі вольної», як заповідав Кобзар.

Пізніше Василь Шкляр виявив повагу до «майданної» громади й привітався з усіма на вулиці, де прочитав кілька уривків із роману та, залпом із козацьких мушкетів, символічно стратив українофоба-недолюдка Дмитра Табачника.

Молодики із ініціативи «Холодний яр» тут-таки на вулиці збирали кошти на екранізацію роману. Сам Василь Шкляр пообіцяв, що усі кошти, які український народ зараз збирає на виплату йому «Народної Шевченківської премії», а також кошти «Національної Шевченківської премії», які президент Віктор Янукович цьогоріч зажидив письменникові, вкладе у створення екранізації.

Сподіватимемося, що подальша популяризація твору, такого значущого для історичного самоусвідомлення українців, не зустріне опору чинної влади. А також дуже не хочеться, щоб прем’єра першого українського блокбастеру відбулася після фізичного знищення Віктора Януковича, Дмитра Табачника, Миколи Азарова і інших ворогів народу. Усе ж насилля – аргумент відчайдушних. А нам не слід впадати у відчай, особливо коли у нас є надія у вигляді живих легенд, героїв України. Як то отаман Чорний Ворон, чий сивий образ, всупереч суворій історичній дійсності, виникає на останніх сторінках роману. Він говорить нам, що дух борців за найцінніший скарб народу – волю, ніколи не буде впокорений.

Матеріал взято з: http://snovyda.com.ua/blog/36-vasil-shklyar-u-lvovi-garyachimi-slidami.html