Лео - 2005 Люмінофори ↓

Genre: Electronic
Country: Ukraine
320kbit, 44100Hz Stereo

Tracklist:

1. Такий близький далекий берег
2. Нічні ліхтарі
3. Easy Evening
4. Амфібії
5. Парафінові кульки
6. Культпохід
7. Zоотроп
8. Люмінофори
9. Водолази
10. Multimedia Jam Session
11. Острови так швидко змінюють колір
12. Мелодія телефонних доріг

Безліч крихітних людських фігурок, що випромінюють фосфоричне блакитне світло на обкладинці диска - це, схоже, графічна метафора того музичного клімату, який тут домінує. А творцем цього особливого настрою, який з легкістю можна віднести до стилю "лаунж" є відомий (не у вузьких колах) музикант, акордеоніст групи "Мандри" Леонід Бєлєй aka Лео. Музична техніка цього виключно інструментального альбому справді "світиться" - як люмінофор; ніби "світлячок" посеред осіннього листя. Усе тут легко і комфортно, ніби хтось невидимий погладжує ваші вуха… Не менш визначальним є те, що Леонід "на повний зріст" демонструє своє бездоганне володіння акордеоном - цим далеко не "легким" інструментом. І якось одразу зрозуміло, що він просто в нього закоханий. До речі: усі партії гітар, синтезатору та усі електронні семпли він придумав і записав самотужки. Звукорежисурою опікувався давній приятель "Мандрів" Андрій Обод.

Що ж спонукало музиканта доволі відомого колективу пуститися раптом у "сольне плавання" на хвилях майже солоного стилю "лаунж". Передусім - різнобічність музичних уподобань. Ще до "Мандрів" існувала альтернативна група "Ярн", пізніше - електронний студійний проект "Звірята Суфіни". Зовсім недавно Леонід Бєлєй збагнув, що за роки інтенсивного рок-музикування у нього накопилося чимало тем, непридатних для реалізації "Мандрами". Йдеться про різновид досить вишуканої інтелігентної музики, яка нікого і ні за яких умов не "напружує". Її можна слухати будь-де і будь-коли. Ну от як музику до знаменитого фільму "Амелі", де також багато лірики й акордеону. Але відмінність "люмінофорів" від інших зразків "лаунжу" полягає в тому, що цей диск - концептуальний, а його побудова має власну драматургійну лінію. Умовно це можна визначити як звукову мандрівку утаємниченими місцями, які знаходяться далеко на узбіччях мегаполісів і цівілізації як такої. Себто "люмінофори" мають дуже виразний, як на мене, антиглобалістичний підтекст. Альбом розпочинається п''єсою "Такий близький далекий берег", а завершується двома надзвичайно красивими речами "Острови так швидко змінюють колір" та "Мелодії телефонних доріг". Задовго до появи сольного диску Леоніда Бєлєя, лідер-вокаліст "Мандрів" Фома видав свою платівку "Live" - "живий" звіт одного з сольних концертів. Одразу ж поповзли чутки про розкол у лавах "Мандрів". Подібні забобони супроводжували обидва сольних альбоми Олега Скрипки, однак "ВВ" і не збиралося розпадатися. Отже, сольні роботи учасників зіркових груп - це не свідчення внутрішніх негараздів, а якраз навпаки - вони вказують на потужний професійний потенціал музикантів, їхню творчу різнобічність. Олександр Євтушенко. (pilman.com.ua)