Отець Михайло Гарват: «Сповідь – це двері, через які маємо пройти…» ↓

Отець Михайло Гарват: «Сповідь – це двері, через які маємо пройти…»

Греко-католики та православні незабаром відзначатимуть одне з найбільших свят у році – Воскресіння Христове.

Напередодні вірні традиційно ідуть до сповіді – в церквах вишиковуються довжелезні черги. Чим особлива великодня сповідь та як правильно сповідатися, про це та інше в розмові з отцем Михайлом Гарватом з храму Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ.

- Наскільки важливою є великодня сповідь?

- Як для тіла потрібна вода, щоб воно омилося, так для душі потрібен Святий Дух, який через Тайну Святої Сповіді очищає нашу душу. Великодня сповідь готує християнина до найбільшого торжества у році – Воскресіння Христового. Церква зобов’язала вірних бодай раз на рік сповідатися – у часі Великого посту. Але Церква закликає вірних приступати до сповіді значно частіше – хоча б раз на місяць, щоб можна було достойно користати з іншої Тайни – Пресвятої Євхаристії. Коли забруднимо руки, то не чекаємо суботи чи якогось іншого дня, щоб їх помити. Так маємо турбуватися і про душу. Сповідь є тими дверима, через які можемо ввійти і прийняти найсвятіше, що є на землі, – Тіло і Кров Спасителя.

- Чи всі можуть приступати до цієї Тайни?

- Кожна людина, яка є охрещена, може приступати до Тайни Сповіді. У Греко-Католицькій Церкві діти сповідаються з восьми років.

Часто вірні розповідають, що в УГКЦ не сповідають тих, що живуть без церковного шлюбу. Це не так. Люди, котрі ідуть до сповіді, мусять мати тверду постанову поправитися. Якщо, висповідавшись, чоловік і жінка знову порушуватимуть заповідь «Не чужолож», вийде певне непорозуміння – вони приходять до сповіді, немовби хочуть поправитися, але повертаються до гріха. Іти сповідатися мають тоді, коли твердо постановлять змінити своє життя. Коли у церкву приходять старші люди, які довго жили без шлюбу, щоб це поправити, спершу ідуть до сповіді. Не життя без шлюбу є перешкодою до прийняття цієї Тайни, а небажання поправитися.

Під час сповіді священик може зрозуміти, що у каянника немає жалю за гріхи. Або виявляється, наприклад, що людина з кимось гнівається і не має бажання помиритися. Такий каянник не отримує розрішення, а це означає, що сповідь не відбулася, душа від гріхів не очистилася.

- Новітні технології пропонують сповідь через Інтернет. Чи можна це робити?

- Сповідь – це не просто розмова з Богом. Щоб відбулося очищення душі, має бути жаль за гріхи, визнання їх, тверда постанова поправитися і бажання виконати покуту. Священик, наділений владою Христа, дає розрішення, а Господь відпускає гріхи. Мусить бути безпосередній контакт каянника і священика, бо лише так можна побачити, чи людина щиро кається, має намір більше не грішити. Священик наважується давати розрішення лише тоді, коли у цьому впевнений.

За допомогою Інтернету бажане можна видавати за дійсне. Це ніби участь людини в Літургії, яка слухає її по радіо чи по телебаченню, не перебуває безпосередньо на події і не може прийняти Святе Причастя. За допомогою Інтернету можна спілкуватися з духівником, брати участь у покаянних навчаннях, але не сповідатися. Знайти священика сьогодні не так важко.

Практичні поради

Підійти до священика, клякнути, привітатися “Слава Ісусу Христу!”. Сказати: “Це моя перша сповідь” або “Останній раз я сповідався тоді-то. Покуту виконав. Гріха ніякого не затаїв (якщо затаїв, то назвати). Хочу перепросити Бога за мої гріхи (сказати, які саме). В кінці: “Від цілого серця жалкую, що своїми гріхами зневажив (-ла) Господа і з Божою поміччю постановляю поправитися”.

Далі треба уважно слухати, що каже священик. В кінці промовити молитву “Боже милостивий, будь мені, грішному (грішній). Боже, очисти гріхи мої і помилуй мене. Без числа нагрішив (нагрішила) я, Господи, прости мені”.

Як треба сповідатися

Перед сповіддю необхідно примиритися як з тими, хто нас образив, так і з тими, кого ми образили - попросити у всіх прощення. Треба говорити: “Прости мене, грішника (-цю), що згрішив (-ла) перед тобою”. На цю фразу відповідають так: “Бог тобі простить, прости і ти мене грішного (-у)”.

Під час сповіді краще не чекати запитань священика, а самому розповідати все, що гнітить душу, ні в чому себе не виправдовуючи і не перекладаючи провини на інших. Для того, щоб позбутися фальшивої соромливості під час сповіді своїх гріхів, їх можна написати на папері і, в крайньому разі, подати священику під час сповіді.

Правильніше сповідатися ввечері, щоб весь ранок присвятити молитовній підготовці до Св. Причастя. Можна сповідатися і зранку, але приходити на сповідь, коли Божественна Літургія вже почалася, - це неповага до великого Таїнства Причастя.

Той, хто не сповідався, не допускається до Св. Причастя, крім випадків смертельної небезпеки.

Посповідавшись, необхідно прийняти тверде рішення - не повторювати знову своїх гріхів. Є добрий звичай - після сповіді звечора і до Св. Причастя не їсти і не пити.