Хто боїться НАТО ↓

Те напруження, яке спостерігається в Україні з приводу вступу до НАТО, не можна розглядати тільки як українське питання — адже основний диригент усіх антинатовських виступів в Україні знаходиться у Москві. Проте чомусь сили, які виступають проти НАТО, беруть до уваги тільки військовий аспект цього питання. Для цього розкручують теми ракет, військових баз у Східній Європі, але не пояснюють, чому вони це роблять і чому Україна прагне піти в НАТО. А тим часом питання НАТО є набагато ширшим, і військова складова становить тільки частину загальної філософії західного суспільства. Країни, які належать до НАТО, тобто західного суспільства, і Москва мають два абсолютно протилежних погляди на побудову суспільства, і особливо — у відносинах «влада — нарід».

Я не входитиму далеко у питання історії розбудови і стану російського суспільства, ви його і так добре знаєте, але хочу сказати, що східний варіант вже майже упродовж 1000 років має свою специфічну філософію відносин «влада — нарід». Це виражається в тому, що для влади простий нарід — це є гарматне м’ясо або підневільні раби, з якими можна робити все, чого забажає правляча верхівка. Ця верхівка може його пограбувати, перетворити в раба, послати воювати, куди захоче, а то й просто знищити. Минула і сучасна історія існування Московії — Росії — тому підтвердження. Ми знаємо, що ідеального суспільства ніколи не було, немає і не буде. Якщо ми об’їдемо всі країни світу і запитаємо їхніх громадян, чи добрий вони мають уряд, а чи поганий, то здебільшого жителі цих країн наведуть сотні прикладів того, що їхній уряд — дуже поганий. Але в житті все відносно. З мого власного досвіду і з досвіду багатьох представників різних континентів, з якими я спілкуюсь, можу запевнити, що найгірший уряд будь-якої західної, тобто натовської, країни — набагато кращий за уряд України, тим більше — Росії і багатьох інших країн світу. Філософія будь-якого суспільства починається зі ставлення правлячої еліти, тобто уряду і президента, до свого народу. Тепер проаналізуймо, в чому різниця відносин «уряд — нарід» натовських країн і таких самих відносин у нашого східного сусіда, а також і України.

Натовське, тобто західне, суспільство — це суспільство:

— де жодний, державний чи інший службовець не може безкарно посягнути на свободу, життя і здоров’я простої людини. Людина є основним багатством цього суспільства. Права людини захищені як на законодавчому рівні, так і станом самого суспільства;

— де система доріг, будинків, тротуарів, ліфтів, під’їздів, усіх офісів, лікарень, магазинів, аеропортів побудована так, що будь-який інвалід, який мешкає навіть на 20-му поверсі і який може переміщатися тільки у своїй інвалідній колясці, може поїхати в будь-який магазин, у будь-який офіс, у будь-яку лікарню, перелетіти в іншу країну (зрозуміло, що натовську), знаходячись у тій самій колясці. При цьому йому будуть створені всі умови, щоб він відчував себе повноцінним членом суспільства;

— де особливу увагу приділяють дітям, жінкам та людям похилого віку. Неможливо уявити собі ситуацію, щоб люди поважного віку зранку до вечора працювали на своїх городах і дачах, аби вижити. Для них створено системи державного і громадського забезпечення, існують будинки опіки цих людей і т. ін.;

— де в будь-якій державній структурі, магазині, на роботі, у школі, в лікарні відсутні хамство і зневага до відвідувача;

— де практично відсутня корупція державного, поліцейського, медичного, податкового, вчительсько-викладацького і різного іншого контролюючого персоналу;

— де порівняно з Росією і Україною крадіжок у сотні разів менше;

— де закони для всіх однакові, незалежно від того, хто ти є — безробітний чи президент. У нашому місті серед поліцейських вважається найвищим шиком, якщо він зупинив за перевищення швидкости або інше порушення мера міста, членів уряду, депутатів, «крутих», «блатних» і т. ін. У цей день він герой серед колег. При цьому нікому з них і на думку не спаде давити на поліцейських, показувати свої посвідчення, пропонувати хабара тощо, а тим більше «через зв’язки» добиватися його покарання;

— де на шахтах і виробництві гине людей у 1000 разів менше, ніж у Росії та в Україні;

— де уряд створив усі умови для фермерів і всіляко підтримує їх;

— де всі дороги у містах і селах — без ям і канав, а автостради взагалі не можна порівняти ні з російськими, ні з українськими;

— де швидка допомога приїздить за декілька хвилин, а інколи відразу три — медична, пожежна і поліцейська;

— де існує дбайливе ставлення до природи, лісів, рік, тваринного світу — на рівні як держави, так і філософії суспільства. Покійна Раїса Горбачова сказала канадському прем’єрові: «Ви, канадці, живете у природному раю», чого не можна сказати про забруднену та знищену природу України і Росії;

— де неможливо, щоб держава пограбувала і «кинула» своїх громадян, знецінивши їхні заощадження, а потім, дограбувавши людей повністю, провела «прихватизацію»…

Цей список можна продовжувати без кінця. Але тепер я хочу запитати тих людей з «червоним вогнем» в очах, які беруть участь у всіх цих антинатовських пікетах: що ви маєте спільного з тими «вашими депутатами», які вже довгий час блокують роботу ВР України, з антинатовськими гаслами? При вступі України до НАТО якщо не ви, то хоч ваші діти наближаться до рівня життя простих людей Європи чи Америки. Але ваші підбурювачі за ваш рахунок вже побудували собі життя набагато розкішніше, ніж життя їхніх колег у західному світі. Для багатьох із них вступ України до НАТО буде особистою катастрофою, бо вони своїм менталітетом, своєю поведінкою, своїм стилем життя, своїм ставленням до простих людей не зможуть займати свої посади у нормальному, натовському суспільстві. Вони змушені будуть змінитися, але вони цього не хочуть і бояться, бо в нових умовах не зможуть так цінично і безвідповідально поводитися, так відверто грабувати вас. Ще більша проблема для правлячої еліти — в Росії, де останні півтисячі років і більше у відносинах «уряд–нарід» нічого не змінюється. А найбільше зацікавлена в антинатовських виступах російська військова бюрократія. В одній тільки Москві генералів більше, ніж у всіх країнах, разом узятих. А їм потрібно доводити потрібність свого існування. Хоч у цій ситуації приємно, що в Україні існують державні службовці різного рівня, які розуміють, що їм потрібно буде мінятися, і вони все ж таки готові йти до НАТО.

Усі ці «блокадники» парламентської трибуни в Україні і їхні московські наставники — великі брехуни. Для підтвердження цього я наведу факти, коли вони, говорячи публічно, для широких мас населення, та критикуючи НАТО, західний світ, Америку, імперіалізм тощо, самі роблять і думають зовсім інакше. Це було завжди під час існування Радянського Союзу, це є і тепер.

— Куди Ленін, Троцький та вся комуністична верхівка перераховувала гроші пограбованих людей, монастирів, церков, банків? — На свої власні рахунки в західних банках.

— Куди тікають, «коли припече», всі російські й українські олігархи, різні фінансові аферисти, скомпрометовані політики? — На Захід. Тому що знають: без слідства і суду на Заході ніхто їх просто так не заарештує, не посадить до в’язниці, але якщо навіть таке станеться, то це може розтягнутися на багато років (приклад — Лазаренко), а коли до цього ще й найняти добрих адвокатів, то взагалі можна «сухим» вийти з води.

— Куди намагалися послати своїх дітей різні партійні, державні і кримінальні лідери у колишньому СРСР і тепер? — У різні інститути, на факультети міжнародних відносин, щоб потім їхні діти мали можливість жити і працювати на Заході.

— Куди теперішні державні керівники різного рівня, нові олігархи і ті, хто блокує трибуну Верховної Ради, посилають вчитися своїх дітей? — На Захід!

— Де ховаються «прихватизовані» гроші? — На Заході!

— Куди їздять ті, що блокують трибуну, лікуватися? — На Захід!

— На яких машинах вони їздять? — На західних!

— Яке обладнання вони ставлять у своїх нових палацах? — Західне!

— Якими будівельними машинами вони прокладають дороги до своїх нових палаців? — Західними!

— Подивіться на всіх, хто вас підбурює проти НАТО, де вони живуть? Серед вас? — Ні! Вони живуть в окремих районах, на західний зразок, у набагато розкішніших палацах, ніж їхні колеги на Заході, і з великою охороною. Чого? — Того, що вони бояться вас, бо знають, чия «кицька сало з’їла». До речі, їхні колеги на Заході такої охорони не мають, бо їм нема чого боятися своїх людей. Для прикладу: у листопаді 2004 року, пізно вночі, я зустрічав в аеропорту українського Генерального консула, який прилітав літаком з Торонто. Він звернув увагу на те, що в одному літаку з ним летіла Ен Маклеан, друга особа в країні, яка на вихідні прилітала додому звичайним рейсовим літаком, без охорони. Жила вона у звичайному будинку і, до речі, у моєму виборчому окрузі. У той час ми запросили її на наші роковини вшанування жертв Голодомору, де вона виступала. Це був один із найдраматичніших періодів президентських виборів в Україні. І великою її заслугою було те, що Канада послала 500 спостерігачів в Україну. До речі, Україна матиме майбутнє тільки тоді, коли її власна політична, державна, бізнесова еліта і особисто Президент та інші перші посадові особи країни стануть прикладом моральности й відданости ідеї державотворення.

— Де вони відпочивають? — На Заході!

— Де вони купують ліки для себе? — На Заході.

— Куди їхні дружини літають за модними сукнями, взуттям? — На Захід!

— Де вони вже приготували для себе «резервні аеродроми»? — На Заході!

Цей перелік ви можете доповнити з вашого власного досвіду, зважаючи на те, що робить ваша локальна еліта. Але в цьому немає нічого злого чи поганого. Вони мають можливість — це їхня справа, але за умови, що вони відверто скажуть: так, ми хочемо, щоб наш нарід жив, як я і як натовський, і ми хочемо, щоб Україна вступила в НАТО. Це чесно! Але говорити одне, обманювати вас і робити інше — це підло! Зрозуміло, що якась частина цих людей, виступаючи проти входження України в НАТО, просто виконує «прохання» східного сусіда, «дружба» з яким коштувала Україні втрати державности, знищення культури, мови і від якого зазнала репресій, голодоморів та фізичного знищення десятків мільйонів українців. Ви самі бачите поведінку Москви, і особливо деяких її лідерів, стосовно України, після проголошення Україною Незалежности. Москва виступила міжнародним гарантом територіальної цілісности України, коли Україна відмовилася від ядерної зброї, але, як бачимо, Москва лукавила. Тому входження України до НАТО є гарантією її територіальної цілісности і поліпшення життя простих людей. Також ваші антинатовські підбурювачі брешуть вам про агресивність НАТО, США та інших країн західного світу. Під час Другої світової війни США і їхні союзники знищили і розбомбили Німеччину і Японію, але після війни вони прийшли у ці країни і витягли їх із руїн, при цьому вони не ставили собі завдання знищення мов чи культур цих країн. Тепер це одні з найрозвинутіших країн світу, і вони вже диктують умови для США. Пізніше США і їхні союзники пішли у країни Південно-Східної Азії, які зробили великий економічний стрибок. Південна Корея, Сінгапур та інші країни тому підтверження. Теперішнє економічне диво Китаю і Індії без підтримки США було б неможливе. Іншими словами, там, куди приходить натовський світ, — приходить прогрес, починається піднесення економіки, тобто індустріалізація, приходить закон і право і все те, що я перелічив на початку. Я передбачаю запитання і аргументи опонентів, тому заздалегідь відповідаю: Д. Буш — це ще не вся Америка і не весь натовський світ. Порівняйте тепер ті країни, куди прийшла Москва після війни, і чого вони досягли. Вони тримались при Москві тільки завдяки її диктату та військовій загрозі з її боку, та тільки-но ця загроза зменшилась чи зникла, вони мерщій кинулися подалі від Москви, куди завгодно — в Європу, НАТО, аби тільки далі від старшого брата. Всі охочі можуть поїхати і побачити результати цієї втечі до наших західних сусідів або у Прибалтику. Вони також переживають болючий період перехідного періоду, але вони бачать перспективу. Те ж саме мусить зробити й Україна. А хто ще має сумніви щодо рішення України — входити чи не входити в НАТО, — раджу почитати «політичний, військовий і теоретичний шедевр» В. Жиріновського — «Останній стрибок на південь», після читання якого ви, якщо ви нормальна людина, станете найбільшим прихильником НАТО. Там же ви знайдете відповідь, чому існує НАТО взагалі і чому воно підходить ближче до російських кордонів.

 Матеріал з UA - BLOG