Помер Микола Василькевич ↓

Нехай спочиває із героями.
Я перепрошую за свою необізнаність, але можна написати детальніше про сього чоловіка?

Я внук свого діда. Надаю інформацію про свого діда- Василькевича Миколу:
Василькевич Микола Лукянович народився 08.03.1940 року у с. Вишенька Велика Яворівського району Львівської області (тепер - територія Яворівського військового полігону) в родині землероба.
Батьки виховували пятеро дітей, Микола був наймолодшим.
У квітні місяці 1940 року мешканців села примусово виселили в різні райони Львівщини, інші регіони України.
Микола, разом з родиною був переселений на хутір біля села Шоломинь Пустомитівського району, що на Львівщині.
З 16 років - працював підземником на шахті м. Горлівка Донецької області.
В 19 років був призваний в армію, проходив службу у Підмосковї у підрозділі спеціального призначення.
Після закінчення строкової служби вступив до Житомирського військового училища, яке закінчив у 1967 році.
Проходив службу у частинах ПРО Московського військового округу.
Після закінчення Калінінської командної Академії ППО служив на командних посадах (командир батальйону, заступник начальника факультету, начальник факультету) у Житомирському військовому училищі ППО. У 1990 році у військовому званні полковник звільнився з лав Збройних Сил.
Після проголошення незалежності Української держави полковник запасу Василькевич М.Л. активно включився у процес розбудови Збройних Сил України. Був одним із засновників Спілки офіцерів України (СОУ) - першої та єдиною на момент проголошення незалежності України всеукраїнської військово-патріотичної громадської організації, яка поставила за мету відновлення національного війська.
Серед головних завдань організації, які становили зміст життя Миколи Василькевича було:
сприяння поверненню офіцерів, вихідців з України для проходження служби на батьківщині (на початковому етапі),
забезпечення правового захисту військовослужбовців, надання їм матеріальної допомоги, популяризація та розвиток українських військових традицій, дослідження та обєктивне висвітлення української військової історії, тощо.
Провадячи активіну громадську діяльність, Микола Василькевич обіймав керівні посади у територіальних організаціях СОУ Житомирської та Львівської області.
З 1993 року протягом багатьох років очолював Львівську обласну організацію СОУ.
Перебуваючи у проводі цієї організації відрізнявся винятковою енергією, неабияким організаторським хистом.
Був натхненником у більшості ініціатив СОУ щодо участі в загальному процесі розвитку Збройних Сил, військовопатріотичного виховання молоді.
За зразкову службу у збройних Силах нагроджений орденом "За службу батьківщині у ЗС" та медалями.
За віддану працю, труд і зусилля покладені в розбудову Української держави, патріотизм - нагороджений відзнаками керівництва Української держави, Оборонного відомства, відзнаками вітчизняних та закордонних громадських організацій.
Виховав двох синів - офіцерів Збройних Сил України.