Способи українізації в Україні ↓

Десь я вже подібне чув або читав, але вже не пригадаю де і коли. Ідея не нова і неодноразово висувалася для роздумів.

Так от, у мене на роботі настпуна ситуація: мій безпосередній начальник - українофоб, який мене вважає шовіністом (бо бач мені не подобається Росія...). От і виходить що досягти бульшого при такому керівництві важкувато, бо є завжди обмежувальний фактор. Справа не у якості праці, справа у рушійних силах, які керують людьми. Якщо українцям протягом 70 років втолдичували - української нації не існує, це, мовляв, все вигадка неосвіченої черні та закордонних спецсслужб (те саме можуть казати про українську мову або культуру, що стрічав і на форумах і в реалі), то таких переконати не вдасться. І навіть немагатися не варто, і їм байдуже, який соціальний статус того хто спілкується українською, хто шанує українську культуру... Шовініст завжди вважає такого співрозмовника недостойним спілкування з ним - „великим“.

Можливо я занадто радикальний або зовсім навпаки, але справа навіть не у мові як такій а у сприйнятті українців як свого народу-нації, повазі вланої держави та культурної спадщини, яку як ковдру на себе намагається перетягнути Росія (нащадок СРСР, який завжди прагнув бути нащадком Русі). Допоки не буде цього етнічного єднання - не буде ані взаємоповаги, ані „популярності“ української мови, ані щасливого майбутнього...

На цьому покищо все що бажав сказати. Мо ще чого в голову прийде так ще нашкрябаю... Гадаю не дуже лаяти будете

Висловлю свою точку зору.
"Українізація", як мені здається більше Сходу та Півдня стосується. Так от, там процес цей буде тривати якийсь час. Бо певний процент віходців з Росії проживає. А також їх діти. І тут - патріотизм чи ні, а мова все ж таки використовується більш.
Наприклад, я знаю дві мови, бо мати росіянка, а батько українець. У повсякденні використовую російську мову, бо таке наше місто. Майже усі з ким я спілкуюся, балакають російською. Звичка, мабуть. Погана? Не зовсім. Інтернет - штука інтернаціональна, тому в мене є друзі за кордоном... В Казахстані, скажімо. І там навряд чи знають українську. А от російську - так.
Резюме: у пострадянських країнах ще повинен минути час, щоб діти, яких змалля вчили бути патріотами (якщо це взагалі роблять зараз у школах), виросли і стали повноцінними громадянами... Чи сприяють цьому ксенофобія чи якісь закони уряду? Можливо, але не в першу чергу.

Абсолютно згоден з 6c6c6 нарахунок того,що Росія ніяк не може змиритися з тим, що Україна самостійна, незалежна держава, а не республіка в її складі. І весь час намагається диктувати свою волю. Але це стосується не лише України, от наприклад постійні конфлікти між Росією та Грузією. Мені здається, що там, в певній мірі, подібна ситуація.


Ardenis, а де гарантія, що цей час проходитиме на користь української мови. Можливо навпаки, російська мова поглинатиме українську мову?А скоріше за все,що так і буде.От наприклад, я живу на західній Україні( а саме в Рівному) і з кожним роком помічаю, що все більше людей спілкуються російською мовою. а найбільше гнітить те, що вони вчать своїх дітей розмовляти російською мовою. а якщо зважити на те, що серед молоді зараз модно спілкуваться рос. мовою, то мені здається, що ситуація стає критичною.

klim 16, ну напевне трішки недозрозумів. Тут справа не в Росії як такій а в підході слов'янських народів до самовизначення. Слабувато у нас це вдається, точніше нам так сказали що ми нічого не варті крім того що маємо зараз. Згоден подібна проблема не лише в Україні, але саме в у нас вона переростає у сіцільний маразм, коли одні бризкаючи слиною доводять, що Україна - республіка (область, край) Росії, в той час як інші так само запевнятью що Україна ніколи не буде під імперським гнітом Росії, і ведеться на провокації перших + самі роблять досить суттєві політичні помилки. Ось головна проблема. Тре вчитися толерантності...

Так, Україна - незалежна держава, але вона покищо розташовується на планеті Земля і зі своїми сусідами, як і близькими так і не дуже, треба рахуватися. Треба піднімамати національну свідомість, але не різкими діями а поступово і систематично. Як приклад подібної доктрини можу назвати нещодавно закриту тему „Чому я не люблю ХХХ?”, де були провокації, образи, матюки - так би мовити сплеск емоцій, та більш поміркована думка... А у фіналі всіх примирив господь (модератор Тоньчик) і настав Апокаліпсис (тему закрили). От так і в Україні треба: більше поміркованих і виважених геополітичних дій, такак сама внутрішня політика і мо невдовзі Україна стане справжнім Едемським садом...

П.С. Поки оце все писав, трішки змінився попередній допис... Хочу сказати так: вчити іноземну мову не те що можна але й треба, адже треба знати мову потенційного ворога або союзника. Голвоне при цьому влаасної не забути. І ще на додачу до того що в РІвному з'являються російськомовні - це непогано, це нормальний процес... Певен досягнеться якась межа і більше їх не ставатиме. Але як кажуть десь прибуває а десі вдібуває... Наприклад скажу по нашому місту, так тенденція зворотня - з'являється більше україномовних.

6c6c6, як то кажуть "жжош")) Вибачте, але це сленгове мабуть не перекладається) Нічого добавити). Хіба що те, що мій рівень російської настільки високий, що люди з тієї ж Росії не здогадуються, де я живу, доки не скажу.) Такий прикол)

Не знаю як і хто кого виховував, але чомусь у школі, дитячому садку, університеті я завжди сприймав українське за рідне, а російське і англіське за чуже... Чому так? Відповідь можна дати після осмислення сприйняття українського моїми батьками... Саме вони стали тим прикладом тверезого та успішного життя...

Нині я можу тільки уявити, що пережили дві людини, які є вихідцями із Західної України (Волині), що були змушені переїхати ближче до Центру (Житомирщина), не маючи за плечима достатнього статку аби, навіть, жити у пристойних умовах...

Це зараз батьки з легкістю і посмішкою згадують ті моменти коли сусіди називали нас "бєндерами"... Мабуть, саме цей фактор постійного цькування давав моєму батькові наснаги для боротьби з тими умовами, що були навколо... Саме впевненість у своїх діях, доброта (Господи, тільки ти її цінуєш), щирість і несхильність змусили усіх поважати нас...

Та чому ж у моїх батьків вистачило наснаги зберегти свої переконання? На мою думку це - історія! Та історія якою бачив її мій батько, якою показував йому мій дід, що пережив поляків, німців, та "совєтів"... Саме він заклав у думки мого батька розуміння сравжнього "я" українства... Яким воно для нього є описувати довго, та я пораджу почитати статтю яка приблизно описує якою має бути історія для викорінення того "хохляцького" духу в українців та їх нащадків...

Без сумнівів описаний вище спосіб повинен знайти місце у житті кожного, та це лишень маленька частинка з того, що повинен усвідомлювати і РОБИТИ кожен українець...

Слава Україні!

P.S. Для роздумів. Вважаю, що навколо багато прикладів для наслідування, багато носіїв українського духу, сам це бачу і неоднорозово робив для себе відкриття серед свого оточення... та я не розумію одного: "що називати модою? модою на російське? мода присутня там де немає власного розуму?"... Чому багато нроду просто не сприймають того українського, що є навколо? Чому коли намагаєшся їм пояснити їх неправоту, коли вони самі розуміють безглуздість своїх думок, вони всеодно продовжують настоювати на своєму? Чи є рятівним шлях "популяризації українського = мода на українське"?

+

СУПЕР! Мене надихнуло!

+1

На мою думку, якщо хочеш змінити світ, то почни із себе. Нехай усі українці найперше самі стануть зразком для інших. Як саме? Дуже просто. Хоча б розмовляти чистою українською мовою. Усі, кого я знаю, розмовляють суржиком або москальською (місто Чернівці). Соромно, та навіть я сам суржики вживаю. Як важко змінити себе!
По-друге, не будемо віддавати гроші на москальські книги, журнали, фільми, адже вони усе одно ідуть в москву.
По-третє, навчімо цього своїх рідних - чи то батьків, чи то дружину, і ОСОБЛИВО дітей!!! Справді, аж серце крає, коли батьки-москалі калічать українських дітей і вирощують нам москаликів-яничарів, як колись турки робили. Гіршого злочину проти народу не придумаєш!

Але ж якщо серед вас є відважні люди, які хочуть глобально змінити Україну на краще, то поміркованістю нічого не досягнеш. Ніколи ще поміркованістю жодна влада не могла змінити народ. Нехай це прозвучить з дитячою наївністю, але для цього потрібні якісь радикальні дії. Якщо звичайну застуду не лікувати або лікувати "помірковано", то вона може перерости у запалення легень. От як гарно за 20 років свого панування сталін позбувся усіх українських патріотів!
Для прикладу пропоную прочитати це. Звісно, не треба там усе розуміти буквально. Це лише суть.
Можете називати мене параноїком, але доки не вжити ліків, сама хвороба не минеться.

Вибачте за довгу поему, але це питання справді болить на душі...

Просвітництво (ненав'язливо вчити інших)- це помірковані заходи, а от тоталітарна українізація то вже занадто. Є така чудова російська приказка: „Насильно мил не будеш“. Тобто на кожен радикальний крок нашої влади або спільноти буде відповідний крок протилежного спрямування.

Чим українці будуть кращі за того ж Сталіна якщо почнуть „позбуватися“ людей з іншим світоглядом. Знищення не вихід, вихід - навчання і як результат зміна світогляду. Агресія ніколи не буде запорукою спокою та благодаті. Отримане таким чином „щастя“ буде тимчасовим...

П.С. Я, як щирий атеїст або навіть певним чином язичник, вам вимушений нагадувати християнські заповіді, які ви маєте знати і притримуватися них.

Що ж !Це чодово що кожен з вас це знає і розуміє.Хоча коментарі якісь маленькі
П.С.Менше балаканини, більше роботи (жарт)

А я пам'ятаю ті часи коли в Рівному взагалі ніхто не розмовляв українською, чому спочатку дуже дивувався, адже приїхавши сюди працювати з Москви, не міг збагнути чому так... А коли поспілкувався з хлопцями з "Просвіти" все стало на свої місця... Після прийняття закону про державну мову почав всю документацію вести українською... з мене всі сміялися... а зараз уже буваючи в Запоріжжі чи Дніпрі мені всі відповідають українською хоча для них це важкувато... а з неуком керівником дуже просто поступити... так буцімто ненароком акцентувати його увагу на його безграмотність... і з часом він вас ніколи не зачепить... бо інакше буде проявляти свій дебілізм перед підлеглими... а цього наші горе керівники бояться понад усе... а якщо вже зовсім буде налягати... дай мені його телефон... і мої друзі з московити йому ріжки підріжуть... до речі я дійшов до того що в же і в Москві розмовляю українською чи достаю своїх друзів... а аргумент у мене простий "хлопці ви ж у мене дома українською не розмовляєте"

А я вам ось що скажу, росіяни, поляки (принаймні ті, хто живуть на Сході Польщі, Білоруси добре розуміють українську мову). Вже сам не раз переконався. Але Росіянам краще, щоб би говорили їхньою мовою. Але, все ж таки, допоки ми намагаємось під них підлаштуватись, так все й залишиться. А стосовно іноземців, то коли українці розмовляють російською - ми є росіянами для іноземців, а поки ми є для них росіянами - ми є алкашами, бомжами, та людьми, яких просто не люблять. Поважайте себе, говоріть українською - навіть якщо це дуже важко у вашому місті/селі!!! Респект Українцям!

Амінь браття:)
А ніхто не звернув увагу на одну цікаву річ? А саме те, що ми цю
"проблему" обговорюємо, що нас багато, що нам не всерівно. І смію припустити, що більшість з нас розумні освітчені люди, тобто інтелігенція. Поки є ми, буде українська мова, буде патріотизм, буде національна ідея. А від нас це передасться нашим дітям. Проблема не в російській мові насправді. Проблема в тому, що ми один одного не поважаємо. Проблема у відсутності культури і мінімальних цінностей, а все починається з освіти і виховання. Як тільки буде якісна програма освіти зосередженна на патріотичних цінностях українця (не тільки україномовного але і російськомовного), як тільки для отримання високої посади, чиновник муситиме здавати екзамен на знання державної мови, як тільки відійде радянське покоління, виховане на комуністичних принципах.....цей список довгий....але я хочу вірити, що моїм дітям, чи дітям моїх дітей буде жити набагато краще і комфортніше ніж нам. І вони будуть гордитись, що вони українці.

Справа у тому, що в Україні українська мова є просто н е п о т р і б н о ю. І про це правильно було сказано у першому пості. Сам не раз стикався з цим аргументом у розмовах з російськомовними. Вони так і кажуть: "Зачем мне напрягаться? Всеравно ж вьі всё понимаете по-русски, мне всегда нормально отвечают везде по-русски; фильмьі, книги и т.д. можна легче найти на русском, нежели на украинском, так зачем оно мне сдалось, учить ещё вашу мову?". А й справді, навіщо? В Україні ніде немає вимоги до обов’язкового знання мови (якщо такі і є, то вони банально не виконуються), ніде, в жодній сфері життя, українська не є незамінною у нас. А додавши сюди ще й те, що російська ще з часів Союзу вважається у громадській думці багатшою, моднішою і просто нормальною (на відміну від "селюцької" і смішної української), що медіа-індустрія вся орієнтована на російськомовного споживача (покажіть мені хоча б одну солідну гру на ПК, яка була б перекладена нормально українською, не ентузіастами, а самим видавцем? Сталкер - мабуть єдиний такий проект, та й той було українізовано лише через кілька років після виходу. А де можна нормально придбати українську ОС чи Офіс?), що у нічних клубах та навіть і просто барах українська є майже моветоном - стає зрозуміло, чому ми зараз маємо те, що маємо.
А розробники тих же ігор чи прокатники фільмів також не будуть самі спеціально витрачатися на українізації, якщо споживачі і так все "схавають" російською, ще й спасибі скажуть.
А між тим, така ситуація породжує лише те, що українська, будучи непотрібною (точніше - не необхідною) ніколи не завоює Україну. І ті люди, котрі зараз розмовляють російською, так само і вчитимуть своїх дітей, а ті у свою чергу впливатимуть на україномовних однолітків, адже ж ніхто не сперечатиметься проти факту, що серед молоді російська зараз, незважаючи на роки удаваної "популяризації" української, все ж залишається переважною мовою спілкування "по дефолту". Це підтверджують і слова з попередніх постів.
От тому й виходить, що для того, щоб дійсно дати поштовх до українізації України, треба зробити її необхідною для знання кожному. Тобто щоб без знання української неможливо було здати екзамени у вузі, щоб фільми у кінотеатрах демонструвалися українською, щоб документообіг вівся виключно державною мовою тощо. От тоді українська мова дійсно стане потрібною усім.
Так, це натикатиметься на страшенний опір російськомовних, котрі вперто не захочуть вчити "этот язык", але це як операція - колись її все ж треба зробити, бо якщо все пустити на самотік як зараз і сподіватися, що якось воно з часом владнається, то владнається воно далеко не на користь українській мові. Але тоді вже буде пізно.

Декілька думок які я вважаю Правильними
1 - Якщо не вживати заходів, укр. мова пропаде, може стане суржиком як дві рідини при змішуванні, а може випарується як спирт з води чи розділиться як олія з водою! Одне я знаю точно добра не буде
2 - Є два способи діяти
а - радикальний за допомогою армії та рос. ак47
б - хитрий та підступний! =)
Часи зараз не ті що колись і масмедія всюди! Сталінський номер не пройде, а от варіант б... Діяти треба поступово та рішуче! Перше це звісно підтримка простої освіти в школах яка зараз в нас просто нікудишня( європейці вже давно перебудували освіту з боку життєвих проблем, починаючи зі здоровя і закінчуючи тим самим патріотизмом), а далі підтримка україномовної освіти в університетах(саме тут у людей формуються принципи!), підтримка україномовного кіно та книжки, підтримка електронних енциклопедій, різних сайтів і т.д.... А російська? Вона сама зникне і ніхто і не зрозуміє що вона не сама зникла її намірено витіснили!! І повірте це буде на довго!

Слава Україні і її прекрасній мові!!!

Хоч бачу, що повідомлення давненько були, та все ж скажу і я своє слово. Вважаю, що це буже правильна ідея, нам потрібно виявляти розумність та вихованість, бо гуртуючись навколи таких цінностей ми робитимемо одночасно добру послугу усім нашим співвідчизникам. Бо ж скажімо, що ви скажете про пересічного російськомовного форумчанина? (хай кожен собі намалює такого в уяві) Гадаю майже в усіх цей образ буде схожим.
Одним словом, підтримую ідею.
Героям слава!

дія: Я створюю фонд "Україна на першому місці!", лишаю туди не менше 1% всіх своїх доходів. Ще точно не знаю що робитиму, але однодумців шукаю вже!
пишемо на majster@ukr.net
П.С. Шукачам халяви і провокаторам - проходимо мимо.

Я теж зробив свій маленьки внесок в поширення української
в моєму місті (Одеса).
Я безкоштовно написав замовнику оновлену версію програми,
яку він у мене замовляв, але з українським інтерфейсом. :)
Отже, вибір у нього був такий - користуватися "російськомовною" програми, яка має менші можливості, або українською - більш зручною, гарною та функціональною.
Так, він вибрав українську. :)