Чи отримає Україна компенсацію за Голодомор від Росії? ↓

Про це заявив народний депутат від фракції «Наша Україна» Ярослав Кендзьор, додавши, що прикладом для Києва може слугувати досвід Ізраїлю у переговорах з Німеччиною щодо виплати повоєнних репарацій.

Проте у самому Ізраїлі сумніваються у реалістичності такого сценарію.

У розмові з Бі-Бі-Сі Ярослав Кендзьор наголосив, що керівництво Російської Федерації свідомо затягує процес розгляду в ООН теми Голоду в Україні у добу сталінської колективізації, оскільки усвідомлює всі юридично-правові наслідки, які можуть стати результатом визнання міжнародним співтовариством Голодомору.

Маючи таке рішення від ООН, каже Кендзьор, Україна зможе звернутися до профільного міжнародного суду із позовом щодо виплати грошових компенсацій від правонаступниці СРСР – Росії, а за основу юридичного процесу, на думку депутата, варто взяти досвід повоєнних переговорів Ізраїлю та ФРН щодо виплати відшкодувань за Голокост:

"Механізм відомий, загальноприйнятий. На основі існуючої вже міжнародної практики і законів. Свідченням того є процедура, яку пройшов Ізраїль, отримавши вже сатисфикацію і ментально і матеріально" - сказав пан Кендзьор.

До останнього часу українське керівництво послідовно заявляло про те, що зусилля спрямовані на міжнародне визнання Голодомору мають на меті відновлення історичної справедливості і аж ніяк не переслідують якоїсь політичної цілі. Цю тезу неодноразово озвучував і президент України Віктор Ющенко, зокрема і під час свого останнього візиту до Ізраїлю, який відбувся торік:

"Це питання ні в людському ні в політичному сенсі ніяк не пов’язане з Росією. Мова йде про тоталітарний режим."

Одначе Ярослав Кендзьор вважає, що такої позиції глава української держави змушений дотримуватися лише через «дипломатичну коректність»:


"Ющенко неодноразово заявляв, що це визнання не скеровано проти Росії, але це говорить Ющенко - президент держави. Але таких речей ми, українці, прощати не маємо права, не можемо".

Президент Ющенко наполягає, що світова спільнота має визнати Голодомор геноцидом українського народу

Тим часом, у самому Ізраїлі висловлюють сумнів у реалістичності такого сценарію. Відомий ізраїльський історик Шимон Редліх, який народився в Бережанах, що на Тернопільщині вже багато років досліджує українсько-ізраїльську історичну спадщину. Він підтримує офіційне визнання Голодомору Ізраїлем, утім вважає, що застосувати досвід переговорів Ізраїлю та Німеччини, які 1952 року уклали угоду про виплату багатомільйонних репарацій за Голокост, у цьому контексті недоречно.

Адже офіційний Бонн, на відміну від Москви, не заперечував своєї історичної відповідальності і був готовий до виплати відшкодувань:

"Стосовно практичної можливості отримання компенсацій за страждання українців від путінської Росії за прикладом того, як отримав відшкодування Ізраїль від Німеччини, я думаю це нереалістично. Це видається мені фантазією. Думаю, що цього не станеться через різні причини. Тому, на мою думку, варто зосередитися на символічному і моральному акті визнання трагедії українського народу"

Професор Редліх звертає увагу й на ще один аспект: саме в ці дні у Музеї Ізраїлю в Єрусалимі увазі публіки представлені мемуари «архітектора Голокосту» Адольфа Ейхмана, у яких відповідальний у «Третьому рейхові» за «кінцеве розв’язання єврейського питання» докладно описує весь процес створення нацистського конвеєру геноциду. Подібних документів нацистської доби, у яких чітко йдеться про плани геноциду гебрайського етносу є чимало.

Натомість, зауважує Шимон Редліх, в контексті сталінської колективізації, українцям буде надзвичайно складно довести за правилами міжнародної юриспруденції, що Голодомор був саме злочином геноциду, оскільки донині не опубліковано жодного документу, у якому сталінська влада дослівно давала б наказ про винищення голодом людей саме за ознакою їх приналежності до українського етносу. За словами Редліха, сталінський режим, безперечно, переслідував мету надлому національної свідомості та гідності українців, але, на відміну від Гітлера, ніде промовисто і документально не афішував цього.

Проте Ярослав Кендзьор із цим твердженням не погоджується. На його думку матеріалів, які доводять складову геноциду у Голодоморі вже зібрано достатньо:

«Тих доказів зібраних вже сьогодні з архівів НКВС достатньо. Всі ці рішення ЦК ВКП(б), які засвідчують продумане винищення українського селянства і доказової бази вже більш, ніж достатньо»

Не виключено, що деякі досі невідомі тематичні матеріали зберігаються не тільки у московських архівах, але й у єрусалимському комплексі «Яд-Вашем», куди вони могли потрапити разом з іншими документами довоєнного періоду. Першими потенціал вивчення архівів «Яд-Вашем» збагнула Латвія. Керівництво цієї колишньої радянської республіки свого часу теж заявляло про наміри домагатися від Росії компенсацій за те, що у Ризі називають «злочинами радянської окупації».

Як розповіла Бі-Бі-Сі Айва Розенберга, речниця екс-президента Латвії Вайри Віке-Фрейберги, латвійські історики вже впродовж десяти років дуже активно співпрацюють зі своїми ізраїльськими колегами у дослідженні діяльності нацистської та радянської систем у Центральній Європі та країнах Балтії у 30-40 роки. Розенберга не виключила, що згодом результати цих досліджень можуть вилитися і у певні судові ініціативи:

«Швидкого розв'язання тут не буде. Для майбутнього необхідні факти історії, і тому важливо, щоби в усіх країнах ця робота тривала і ми дізналися, скільки саме осіб постраждало, яких було завдано збитків. Про все це ми маємо знати. Звичайно, якщо згодом будуть якісь ініціативи з цього приводу, то їх зможуть розглянути політики», - каже Айва Розенберга.

© Дмитро Каневський для Бі-Бі-Сі, Ізраїль