У наш час для того, щоб завоювати країну та підкорити її народ, не обов’язково розв’язувати широкомасштабні бойові дії, як це було, наприклад, в Іраку. І дорого, і люди гинуть. Є засоби не менш ефективні. Приміром, економічний та інформаційний тиск або розпалювання міжконфесійних суперечностей тощо. Все уповні реалізується в Україні північним нашим сусідом. Чого варта, скажімо, ситуація з інформаційним простором України, майже повністю контрольованим Росією? Дебілізація і дезінформація населення іде повним ходом. Але, виявляється, цього замало.
Керівництво Російської Федерації вкрай негативно сприймає дії України щодо міжнародного визнання Голодомору 1932–1933 років геноцидом українського народу, а також інші заходи нашої держави у гуманітарній сфері. На противагу їм російська сторона розпочала масштабну кампанію, спрямовану на посилення ідеологічної роботи в Україні. Для цього планується надання грантів розробникам підручників та навчальних посібників для російськомовних шкіл і вищих навчальних закладів України, у яких події спільної для українців і росіян історії трактувались би з російських великодержавних позицій. Передбачається безплатне розповсюдження таких навчальних матеріалів на території України, і насамперед — у її східних областях та в АРК.
Провідна роль у реалізації таких планів відводиться державному фонду «Русский мир», створеному указом президента РФ 2007 року. На фінансування його діяльности у 2008 році з федерального бюджету виділено 500 млн рублів.
Основні завдання фонду передбачають, зокрема, підтримку російськомовних засобів інформації та інформаційних ресурсів за кордоном; поширення знань про Росію у медійному просторі СНД; взаємодію з Російською православною церквою та іншими конфесіями у пропаганді російської мови та російської культури, філософії, теології; підтримку викладачів російської мови у вищих навчальних закладах закордонних країн.
З метою підвищення ефективности зовнішньополітичної діяльности у гуманітарній сфері провідні російські експерти наголошують на необхідності координації зусиль відповідних державних структур, а саме:
адміністрація та апарат президента РФ повинні досліджувати зміни у середовищі елітних груп держав СНД, в яких мають заохочувати вигідні кадрові призначення, «проштовхувати» і підтримувати бізнес, пов’язаний з Росією;
Міністерство закордонних справ має активізувати роботу послів і співробітників посольств не тільки у столицях, а й у регіонах держави перебування;
державні засоби масової інформації повинні забезпечити пропаганду стереотипу так званої «російської моделі» суспільства.
Таким чином, у діях українського керівництва, спрямованих на зміцнення національної ідеї, російське керівництво вбачає загрозу посилення ідеологічних розбіжностей між населенням України та Росії, яка може призвести до повного виходу нашої держави із зовнішньополітичної орбіти РФ. Аби не допустити цього, й розпочато цілеспрямовану довгострокову пропагандистську кампанію, основану на тенденційному трактуванні історії, сучасних процесів розвитку суспільства, запереченні невигідних для Росії фактів, які були у минулому чи мають місце зараз, а також ревізію тих висновків учених інших держав у гуманітарній сфері, що суперечать створеному стереотипу «російської моделі» суспільства.
Об’єктами цієї кампанії стають російськомовні об’єднання громадян в Україні, парафіяни Російської православної церкви, навчальні заклади та медійний простір, передусім на Сході і Півдні України.
Цікаво, що, на думку кремлівських політтехнологів, штучне загострення мовного питання в Україні та нагнітання ситуації довкола нього, як однієї із зовнішніх загроз, сприяє консолідації російського суспільства і демонструє населенню потрібність збереження сильної президентської влади в Росії.
Ще до виходу згаданого вище указу президента РФ протягом 2007 року розгорнулась активна робота щодо експертної оцінки нових шкільних підручників та посібників для вищих навчальних закладів РФ. Як підсумок — Міністерство освіти та науки РФ 26 грудня 2007 року затвердило федеральний перелік навчальних посібників, рекомендованих і допущених до використання (всього 1104 підручники).
За задумом керівництва країни, це дозволить очистити навчальні заклади Росії від «ідейно невитриманого навчального матеріалу», оскільки спрямованість нових підручників централізовано визначена спеціалістами адміністрації президента РФ. Зокрема, у підручнику О. Філіпова для учнів одинадцятих класів здійснюється переоцінка сталінських репресій (трактуються як «намагання забезпечити максимальну ефективність управлінського апарату», а результати чисток — як формування управлінського класу, адекватного завданням модернізації в умовах дефіциту ресурсів»).
Отже, неважко побачити, що всі резолюції другого з’їзду сепаратистів у Сіверськодонецьку один до одного списані з рекомендацій та настанов кремлівських політтехнологів. Їх тільки озвучили під пильним наглядом В. Затуліна.
Коли ми бачимо чорносотенні хресні ходи з портретами Миколи ІІ, Столипіна і Сталіна на чолі з Н. Вітренко, коли вищі церковні ієрархи Російської православної церкви нагороджують лідера комуністів церковними відзнаками (наче забули, скільки церков було знищено комуністами, скільки священиків розстріляно та замордовано у концтаборах), пам’ятаймо: вони єднаються, бо всім їм кортить відтворити нову імперію, де Україна потрібна як територія без українців. Будьмо пильні та робімо свою справу! До речі, тут криється і відповідь на запитання, чи треба Україні йти до НАТО.
У наш час, як це не раз було в історії, українська державність та саме існування української нації перебувають під впливом загрозливих зовнішніх та внутрішніх викликів. Аналізувати ці загрози, доводити їх до свідомости загалу, вказуючи шляхи подолання, — ось головне завдання українських націоналістів на сучасному етапі.
Керівництво Російської Федерації вкрай негативно сприймає дії України щодо міжнародного визнання Голодомору 1932–1933 років геноцидом українського народу, а також інші заходи нашої держави у гуманітарній сфері. На противагу їм російська сторона розпочала масштабну кампанію, спрямовану на посилення ідеологічної роботи в Україні. Для цього планується надання грантів розробникам підручників та навчальних посібників для російськомовних шкіл і вищих навчальних закладів України, у яких події спільної для українців і росіян історії трактувались би з російських великодержавних позицій. Передбачається безплатне розповсюдження таких навчальних матеріалів на території України, і насамперед — у її східних областях та в АРК.
Провідна роль у реалізації таких планів відводиться державному фонду «Русский мир», створеному указом президента РФ 2007 року. На фінансування його діяльности у 2008 році з федерального бюджету виділено 500 млн рублів.
Основні завдання фонду передбачають, зокрема, підтримку російськомовних засобів інформації та інформаційних ресурсів за кордоном; поширення знань про Росію у медійному просторі СНД; взаємодію з Російською православною церквою та іншими конфесіями у пропаганді російської мови та російської культури, філософії, теології; підтримку викладачів російської мови у вищих навчальних закладах закордонних країн.
З метою підвищення ефективности зовнішньополітичної діяльности у гуманітарній сфері провідні російські експерти наголошують на необхідності координації зусиль відповідних державних структур, а саме:
адміністрація та апарат президента РФ повинні досліджувати зміни у середовищі елітних груп держав СНД, в яких мають заохочувати вигідні кадрові призначення, «проштовхувати» і підтримувати бізнес, пов’язаний з Росією;
Міністерство закордонних справ має активізувати роботу послів і співробітників посольств не тільки у столицях, а й у регіонах держави перебування;
державні засоби масової інформації повинні забезпечити пропаганду стереотипу так званої «російської моделі» суспільства.
Таким чином, у діях українського керівництва, спрямованих на зміцнення національної ідеї, російське керівництво вбачає загрозу посилення ідеологічних розбіжностей між населенням України та Росії, яка може призвести до повного виходу нашої держави із зовнішньополітичної орбіти РФ. Аби не допустити цього, й розпочато цілеспрямовану довгострокову пропагандистську кампанію, основану на тенденційному трактуванні історії, сучасних процесів розвитку суспільства, запереченні невигідних для Росії фактів, які були у минулому чи мають місце зараз, а також ревізію тих висновків учених інших держав у гуманітарній сфері, що суперечать створеному стереотипу «російської моделі» суспільства.
Об’єктами цієї кампанії стають російськомовні об’єднання громадян в Україні, парафіяни Російської православної церкви, навчальні заклади та медійний простір, передусім на Сході і Півдні України.
Цікаво, що, на думку кремлівських політтехнологів, штучне загострення мовного питання в Україні та нагнітання ситуації довкола нього, як однієї із зовнішніх загроз, сприяє консолідації російського суспільства і демонструє населенню потрібність збереження сильної президентської влади в Росії.
Ще до виходу згаданого вище указу президента РФ протягом 2007 року розгорнулась активна робота щодо експертної оцінки нових шкільних підручників та посібників для вищих навчальних закладів РФ. Як підсумок — Міністерство освіти та науки РФ 26 грудня 2007 року затвердило федеральний перелік навчальних посібників, рекомендованих і допущених до використання (всього 1104 підручники).
За задумом керівництва країни, це дозволить очистити навчальні заклади Росії від «ідейно невитриманого навчального матеріалу», оскільки спрямованість нових підручників централізовано визначена спеціалістами адміністрації президента РФ. Зокрема, у підручнику О. Філіпова для учнів одинадцятих класів здійснюється переоцінка сталінських репресій (трактуються як «намагання забезпечити максимальну ефективність управлінського апарату», а результати чисток — як формування управлінського класу, адекватного завданням модернізації в умовах дефіциту ресурсів»).
Отже, неважко побачити, що всі резолюції другого з’їзду сепаратистів у Сіверськодонецьку один до одного списані з рекомендацій та настанов кремлівських політтехнологів. Їх тільки озвучили під пильним наглядом В. Затуліна.
Коли ми бачимо чорносотенні хресні ходи з портретами Миколи ІІ, Столипіна і Сталіна на чолі з Н. Вітренко, коли вищі церковні ієрархи Російської православної церкви нагороджують лідера комуністів церковними відзнаками (наче забули, скільки церков було знищено комуністами, скільки священиків розстріляно та замордовано у концтаборах), пам’ятаймо: вони єднаються, бо всім їм кортить відтворити нову імперію, де Україна потрібна як територія без українців. Будьмо пильні та робімо свою справу! До речі, тут криється і відповідь на запитання, чи треба Україні йти до НАТО.
У наш час, як це не раз було в історії, українська державність та саме існування української нації перебувають під впливом загрозливих зовнішніх та внутрішніх викликів. Аналізувати ці загрози, доводити їх до свідомости загалу, вказуючи шляхи подолання, — ось головне завдання українських націоналістів на сучасному етапі.