Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1168895 (251 за 24 години)

Українські мультфільми, як вимираючий вид на телебаченні + оновлено – додані фотогрфії

| 6 коментарів

Вітчизняні мультфільми – річ унікальна, достатньо рідкісна, але все ж існуюча, вона навіть примудряється розвиватись в ці нелегкі для неї часи. 

Режисери-аніматори запевняють: «Ми готові дати можливість українському глядачу побачити вітчизняні мультиплікаційні творіння, але чи готові їх взяти на широкий екран?»

На жаль, на сьогодні вітчизняна анімація знаходиться в тіні зарубіжних. Чому так відбувається? Відповіді на це та подібні питання намагалися дати режисери-аніматори на показі своїх робіт 26 грудня в Руському Клубі «КультРа».

«Як же хочеться, аби в українських мультфільмів нарешті з’явилися свої глядачі. Прикро, що зазвичай вітчизняні анімації показують лише на кінофестивалях, де їх оцінюють професіонали, але ж найголовніша оцінка – це враження широкої публіки! Глядачів дуже мало. Треба з цим щось робити», – зазначає Галина Танай, одна з кураторів зібрання.

На зустрічі, до організації якої доклались громадянський рух Гуртом і портал Свідомо, показали 6 мультфільмів. У кожній анімації була певна  мораль, такі собі мультиплікації із філософським змістом. Шкода тільки, що короткі.

«Ці, здавалось би прості 3-хвилинні мультики, у режисера займають купу часу. Десь біля 8-9 місяців триває робота над однією анімацією!» – говорить одна з режисерів цих мультфільмів, Наталія Скрябіна. – Однак варто зазначити, що над нею працює ще як мінімум і звукорежисер, тому мультиплікація – не так просто твориться, як дехто думає».

Ця копітка праця на вітчизняному телебаченню майже нікому не потрібна. Аніматори зізнаються: максимум –  можуть поставити лише один мультик о 6 годині ранку, але хто це буде дивитися? Більшість у цей час спить. Єдиний вихід – інтернет, проте і тут для режисера є певні обмеження, оскільки якщо він хоче подати анімацію на конкурс, її не має бути в мережі. «Та оминати фестивалі – ніяк не можна, це єдина можливість хоч десь показати свої роботи», – говорить режисер-аніматор Родіон Шуб.

Що робити в такому випадку молодим режисерам-аніматорам? Виходить, що вони вчаться даремно, адже роботи в Україні для них дуже мало. Більшість режисерів займаються комерційними серіалами.

 Що ж, поки українського виробника не шануватимуть на телебаченні, йому недоля вийти на широкий загал. Навіть зараз багато хто думає, що вітчизняного виробництва мультфільмів не існує,  залишилось це десь у колишньому Радянському Союзі. Але ж це не так! Воно живе та розвивається, тільки це бачать лише самі режисери-аніматори, їхні викладачі в університетах, знайомі, фестивальні журі та дуже обмежене коло людей.

Спеціально для Гуртом – Катерина Медовник

75941_314893391944094_1428136861_n206467_314893691944064_846934434_n282920_314892938610806_1967818026_n383712_314894031944030_1948935080_n

Автор: bodyanuch

Веселопедист, перекладач, адмін проєкту Про техніку Гуртом

6 коментарів

  1. Ой, Катеринко!
    1. «Як же хочеться, аби в українських мультфільмів нарешті з’явилися свої глядачі…»
    а хіба їх немає ? ! ! ! ? Проблема не в глядачах, а в телеканалах, які з подачі Уряду нівелюють старання аніматорів і не показують дані твори ! ! ! Бо у радянський час нашими мультами захоплювалися всі союзні республіки..

    2. Шановні, ви самі собі протирічете :
    I. «…але ж найголовніша оцінка – це враження широкої публіки! Глядачів дуже мало. Треба з цим щось робити».
    II. «Та оминати фестивалі – ніяк не можна, це єдина можливість хоч десь показати свої роботи».

    Так ви вже визначтеся, де більшу аудиторію охопити можна??? Я думаю це очевидно – звичайно ж, інтернет ! ! !
    Я розумію, що ґранди та інші фін. заохочення (і то в разі призових місць) це важливо. Однак, якщо ви справді йдете до глядача і хочете поширювати свої твори та ідеї, то варто пожертвувати тимчасовою меркантильною перевагою і винести на широкий загал свої дітища. Український народ, впевнений, оцінить. А там, гляди, і меценати для відродження нашої мультиплікації знайдуться !

    • Я собі не суперечу.
      Будь ласка ще раз уважніше прочитайте: де слова мої, а де я цитую когось.
      1. Проблема не в глядачах, а в їх кількості. Телебачення не дає можливість охопити більш широке коло людей. Про це і написано, ви нічого нового не сказали, а лише повторили мої слова.
      2. Слова I і II двох різних людей, якщо ви помітили. Отже, це дві різні думки.
      А от останнє ваше звертання вже не до мене, а, власне, до самих режисерів.

      • а чого ви на свій рахунок сприйняли???
        1. я написав: “Шановні, ви самі собі протирічете”, маючи на увазі тих таки режисерів! Ви, як це властиво жінкам, у вирі емоцій не змогли розгледіти суть посту.
        2. “Проблема не в глядачах, а в їх кількості. Телебачення не дає можливість охопити більш широке коло людей.”

        так а інтернет для чого??? Бо телебачення вам і нічого не дасть. Не вигідно їм. Жага прибутку затьмарює голос серця.

        p.s. а звернення : “Ой, Катеринко!” є вигуком ( http://uk.wikipedia.org/wiki/Вигук )та має на меті поділ тривоги за вітчизняну мультиплікацію.

  2. Пане Олешко!
    + 100 ПУДІВ за Ваш відгук.

    Пані Катерино! (дописувачка статті)
    Українською мовою праця може бути КОПІТКА.
    Клопітний − це москвинською «беспоко́йный», «хлопотный» − Ви саме це мали на думці? ;))

    Більше дивіться за ланкою:
    http://r2u.org.ua/s?w=клопотливый&scope=all&dicts=all&highlight=on

    Там поклацайте на окремі слова зі списку ;))

  3. Я звичайно вибачаюся, але кому потрібні 3 хвилинні мультики?
    Зробіть хорошу повнометражку / серіал і тоді вже говоріть про щось.
    Он японці по 20 серіалів кожного сезону випускають, і сумніваюся, що у них йде 9 місяців на 3 хв анімації.

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.