Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1169842 (188 за 24 години)

Чому в нас не знімають кіно про козаків?

| 75 коментарів

Чому в нас ледь жевріє кіноіндустрія, а те що і знімають, то або дуже авторська робота на глибоко незрозумілі теми супер талановитих режисерів, або те, що українським є лише тому, що зняте в нашій країні.
Останні художні фільми про козаків зняті лише в середині дев’яностих, про інші героїчні сторінки (УПА, січові стрільці тощо) також не густо.

Але натомість ми бачимо ГЕРОЇВ російських, американських, британських, які борються за свої ідеї, за свої країни.
Чому немає кіно українською про славні сторінки нашої минувшини для нас українців?
На початку дев’яностих, в складні економічні часи зняли більше, ніж тепер, коли можливостей значно більше?
В нас стільки цікавих історій для сюжетів, стільки прикладів, вартих для наслідування. Стільки реальних живих людей, які показали героїзм насправді.
Коли береш в руки стару добру книжку Чайковського, чи Малика, чи Іваничука про славні пригоди і перемоги наших прадідів, то щось в середині перемінюється…
Коли дивишся оті стрічки «Козаки йдуть», «Дорога на Січ», «Гетьманські клейноди», то з отих кадрів віє якимось вітром, стугоном, немовби «плач невольників, бусурманами гноблених…», що молять Бога про свободу, про звільнення.

Невже нашим бізнесменам-патріотам не зрозуміло, що один хороший фільм може зробити більше ніж недолугі партії і їх політична агітація?

Колись, в одній країні втратили незалежність. Еліта згіршилась, піддалась на імперські впливи. Через майже триста років, один дуже далекий син цієї землі зняв фільм про хоробре серце, яке бореться за свободу своєї землі. Це спричинило ПРОБУДЖЕННЯ в душах синів цієї славної землі. Зараз вони усвідомили себе знову великими і хочуть волі.
 Для цього нам потрібні фільми про козаків, щоб бути вільними. Тому в нас їх немає, щоб ми залишались рабами.

 Микола Бігус

Джерело: Пласт

Автор: bodyanuch

Веселопедист, перекладач, адмін проєкту Про техніку Гуртом

75 коментарів

  1. Всі кажуть, що невигідно.

  2. Теж завжди про це думаю, для мене Арсен Звенигора, Володимира Малека цікавіший Дартаньяна. А які цікаві пригодницькі фільми можна для молоді і не тільки зняти про козаків. А то на йотубі тільки і уривки з польско російських фільмів.

  3. “Невже нашим бізнесменам-патріотам не зрозуміло, що один хороший фільм може зробити більше ніж недолугі партії і їх політична агітація” – думаю, їм це зрозуміло, АЛЕ… їм зрозуміло й інше – якісний сучасний історичний фільм коштує дорого, а чи буде від цього зиск – це ще абсолютно нікому не відомо?
    Тому”ми бачимо ГЕРОЇВ російських, американських, британських, які борються за свої ідеї, за свої країни”, бо кіноіндустрія в цих країнах поставлена на потік, гроші, вкладені у фільм “відбиваються” та так, що й на “хліб з маслом” виробникам не вистачає.
    Яскравий приклад – зібралися бізнесмени-патріоти й просто патріоти зняти фільм “Українська революція” за мотивами спогадів В. Петріва – зняли 1 серію і все застопорилось, бо гроші закінчились, хоч навіть, наскільки мені відомо, на пошиття костюмів грошей витрачати не довелося, реконструктори допомогли. Але ж навіть цю одну серію на “Великому екрані” показати не вийде. Ну не будуть люди платити гроші за 30 хв фільм (а хай би навіть 1:30 хв) у такій якості, коли вже звикли до голівудського рівня.
    Інший приклад – фільм “ТойХтоПройшовКрізьВогонь” – наскребли грошенят, зняли більш-менш пристойний фільм, звісно не шедевр, і далеко не “голівуд” (я не є уж таким фанатом конкретно голівудських фільмів, мається на увазі якість роботи), але фільм цілком годиться для “Великого екрану”, і люди за його переклад ладні були платити, але ж у великих мережах кінотеатрів його не було, а в тих, що було – йшов він не довго. На продажі дисків теж не заробиш – в Україні час від прем’єри фільму і до появи в хорошій якості в інтернеті для вільного скачування – один із найменших у світі. Тут ми “в пєрєді планєти всєй”! Отож, наскільки мені відомо, виробники в мінусі!
    Підсумовую: якісний фільм коштує дорого (а його ще й зняти треба вміти) і тут треба значно більше грошей, ніж на предвиборні ролики та листівки, як дорікає bodyanuch, а виходить – чистісеньке благодійництво. Якщо вже й є в Україні такі патріоти (особисто я в таких не вірю), у яких є і можливість і бажання на таке благодійництво, то хай краще дитячим будинкам і хворим дітям допоможуть (як кажуть наші північні сусіди – “тут нє до жиру, ліш би живу”), це нагальніше, ніж фільми про козаків.
    Інший вихід: зробити, щоб українське патріотичне кіно стало рентабельним. ЯК? НЕ ЗНАЮ((( Саме це й треба обговорювати, якщо ми хочемо, щоб хоч якийсь був результат.

  4. Ну от цього року вийде вам “Максим Оса” – подивитеся.

  5. Може, тому, що знімуть не героїчне кіно, а чергові соплі: “Як тяжко українцям, нас ніхто не любе”? :)

    Але за Арсена Вернигору – це чудова ідея! Просто зачитувався “Послом Урус-шайтана” та іншими книжками із серії

  6. Козаки уособлюють відродження не лише державності, у широкому розумінні вони є носіями духу цієї епохи на теренах східної Європи. Тому це питання стосується не лише України.

  7. Потрібно, щоб українське кіно було вигідне в першу чергу ДЕРЖАВІ!!!!

  8. Але державі потрібні хахли, які дивляться “Літєйний..” і слухають казловских

  9. Справді , дуже сумно , що наша кіноіндустрія переживає важкі часи .Та ,коли б її становище (фінанси) покращилось , чи вберегла б українського глядача доля від перегляду нових вітчизняних фільмів , де половина героїв розмовлятиме рідною , а половина – чужою мовами , чи якого-небудь емоційно-психологічно-навіженого зображення подій , з наднормальними викидами адреналіну . Думаю , кіно треба знімати перш за все для українського глядача , а не для участі в конкурсах. І , якщо глядачі після перегляду не будуть відчувати себе жертвами , можливо , глядацькі симпатії приведуть до грошового еквіваленту . Та до цього всім нам ще треба дорости .

  10. Кожного дня з 99% ЗМІ втелющується ідея неповноцінності, неважливості УКРАЇНСЬКОГО для України. Чомусь все частіше
    згадується “Партія снайперів” та ляшкові вила (у прямому сенсі їх призначення).
    Завдяки Вам, добрі люди, дух буде відроджено.

  11. “Вогнем і Мечем” – останній сучасний фільм про козаків. Неважливо де знятий (до речі, скільки ж уже років минуло…) головне що це дуже-дуже якісна стрічка голівудського рівня.

  12. “Томущо немає відваги, немає власної гордості, немає само поваги”©. Тому що соромимось бути українцями та пишатися своїми героями.
    А треба. Треба
    Пишатись СВОЇМИ героями. Не боючися що це образить сусіда.
    Пишатись Своїми героями, не перетворюючи їх на карекатурну копію чи то самураїв чи то шаолінських ченців.
    аведений у оп пості приклад сера Уільями
    знаковий хоча б тим що англійці і досі називають його антихристом, збоченцем та людожером. ТА шотланці чхати на це хотіли і продовжують пишатись паном Уолесом. І це правильно.
    А що ми? Коли купка кацапських відморозків осквернила Говерлу що зробили ми? Усі ми? Правильно ковтнули як так і терба. А треба було підянтися людом та закидати камінням та пляшками російські консульства. Але ж ні не толерантно не культурно. ТА не існує у світі культури. Люди поважають лише нахабність та грубу силу.
    “Той що пройшов крізь вогонь”? – лайно а не фільм. Бо з екрану має зриватись дух боротьби, заповзяття прагнення до перемоги а не стікати чергові соплі про важку долю краю…

    Та і взагалі перш ніж щось казати про важку долю кінематографу Гуртом варто почати з себе. На головнійсторінці довго висіли новини о фільмах присвячених Кофі Анаану (людині що слова доброго не варта) та Індіра Ганді (що усе життя пишався бути рабом) але новини про те що на сайті є фільм про Майкла Коллінза небуло ніколи. А в тій прекрасні стрічці висвітлене життя одного з най успішніших борців за свободу своєї землі….

    З себе треба починати з себе. Поважати себе і примушувати інших поважати нас. Показав кінотеатр кацапську стрічку де плюндрують пам’ять – то хай міняють у такому кінотеатрі вітрини. Не можна навіть на секунду допускати хоч найменьшої зневаги до нас, господарів, у власному домі.

    • “А треба було підянтися людом та закидати камінням та пляшками російські консульства”, “то хай міняють у такому кінотеатрі вітрини” – ну-ну, повір, росіяни перші ж будуть потирати від задоволення руки, якщо на кожну їхню провокацію ми будемо так реагувати. І зможуть це вдало використати.
      “до нас, господарів, у власному домі” – чоловіче, останні вибори показали, що ми, українці, давно вже не більшість, а значить ніякі не господарі. Пів-України розмовляє російською, етнічних росіян в Україні близько 15-20%, а ще ж величезна маса малоросів і тих, яким просто на все начхати. І від них НЕ ВІДГОРОДИШСЯ, якщо звісно не бажаєш створити якийсь власний невеличкий закритий анклав.
      Як ти збираєшся ПЕРЕЛОМЛЮВАТИ цю ситуацію? Биттям вітрин? Вікон у російському консульстві? Звісно, для цього великого розуму не потрібно. А от українізувати цю масу потрібно багато і розуму, і сил, і поту! Це в рази важче ніж щось бити.
      До речі, в якості лікбезу: Індіра Ганді – це жінка, а фільм був про Махатму Ганді, який ніколи не “усе життя пишався бути рабом”. Звідки таке викривлене перекручення біографії й слів Махатми Ганді. Це була мудра далекоглядна людина, яка хоч і проповідувала мир, але згуртувала індійців і добилась незалежності Індії. Махатма ганді досяг таки результати, а от чи досягнеш ти результату з методом биття скла, то це ще бабуся буде ворожити…

      • “Пропустіть один удар, і надихнете цим багатьох”© “Тої хто тікає від битви приречений битися вічно”© Ось порсті закони по яких живе людство останні п’ять тисяч років. Не знаю може раніше було інакше. Та якщо ви не приймаєте їх гаразд: валяйтесь обісцяним у калюжі витириючи обхаркане обличчя і радійте тому що не піддаєтесь на провокації. От тільки не треба скиглити про відсутність культури та поваги. Ні хто ж не забороняє вам борасатись у калюжі.

        Не подобається порівняння? А дарма бо саме так себе зараз поводять українці. І саме там їх місце.
        Ні що не робиться одною дією. І якщо ж ви помітили мою “помилку” в імені політика то ж знаєте що і як проходило. І що крім пропаганди миру та злагоди були ще і заходи патріотичного піднесення!. І цілком радикальне крило яке начебто було не присправах і постійно засуджувалося лідерами. Та тільки коли було треба радикали завжди опинялися поруч і діяли злагоджино. Тому бити вітрини, вимагати українського контенту, проводити патріотичні уроки з дітьми і демонстративно не розуміти московську мову. Треба водночас. Бо діють вони лише разом лише в купі
        Візьміть приклад хоча б з наших російськомовних сусідв і методів якими вони обстоюють свою мову.

        • Мої слова Ви не почули, бо залишаєтесь глухим до всього, крім Ваших примітивних методів. Повторюсь, бити вітрини із забризканим піною від люті обличчям, – справа для тих, хто не хоче ворушити мізками і не розуміє всієї важкості становища України.
          “Не подобається порівняння?” – чому ж. Воно яскраво характеризує політ Вашої фантазії й Ваш внутрішній світ.
          “Візьміть приклад хоча б з наших російськомовних сусідв і методів якими вони обстоюють свою мову.” – їх сила в русифікації інформаційного простору, а не якихось побиттях вітрин чи відгородження від світу.
          Ви гадаєте, що Ваші дії це наступ. А я стверджую, що це – відступ. Панічне замиканння у всланий комфортний світок, з чітко проведеними кордонами “свій-чужий”. У Вас вистачає хоробрості закликати бити вітрини й ігнорувати російську мову, але зовсім не вистачає хоробрості й відваги взятися за тяжку, марудну, наполегливу українізацію тих же російськомовних. Бо для мого варіанту потрібне терпіння, розуміння, наполегливість, вміння переконувати, що в рази важче, аніж шлях запропонований Вами. Тому Ви й обрали ЛЕГШИЙ і цілковито безрезультативний шлях.
          Мені Вас реально шкода, бо Ви як двигун без паска: енергії й шуму багато, а от практичної користі нуль.
          Щодо своєї практичної користі: мені вдалося переконати двох росіян, що живуть в Україні, й двох, що живуть в Росії, змінити їхні погляди на українську історію (з росіянами із росії працювати навіть легше). На це в мене пішло близько 3 років. Хай це капля в морі, але якщо б усі свідомі українці змогли б переконати двох-трьох противників, замість дурненького “гав-гав”, то це був би справжній ефект. Думайте, прошу Вас!

          • Підтримую. Перекладайте російські фільми на Українську мовою так, щоб в перекладі солов’їною було цікавіше дивитись, а ніж чужою. І щоб по радіо ніякої російської мови чи пісень нею.

          • Звинувачувати іншого у власних недоліках це вельми розповсюджений метод кидання понтів в інтернеті. Я радо продовжу дискусію коли Ви подорослішаєте, а також почнете бачити не тільки образливі образи, але і розуміти змальовані ними алегорії.

          • Андрію, вельми розповсюджений метод за браком доказів і аргументів – це сказати “Ви не об’єктивні, подорослішайте”))) Повторюсь, на Ваші слова в мене жодних образ нема, бо я розумію, що Ви вілстоюєте свою власну суб’єктивну думку, яку я, однак, зовсім не вважаю за серйозну, щоб на неї ображатися.

    • ““Той що пройшов крізь вогонь”? – лайно а не фільм.” Категорично НЕ згідний!!!! Фільм супер!!!

      Чому не знімають кіно? Тому що в нашій країні не існує кіноіндустрії (української) як такої.

  13. Класно було б екранізувати “Холодний Яр”, “Тигролови”. Я б скинувся.

    • Взагалі період національно-визвольних змагань 1917-1920 рр. цікавий, як на мене. Якби ж то знімали таке.

      • Ну так збирали були гроші на екранізацію “Чорного Ворона”, зняли однесеньку серію “Української революції” за мотивами “Спогадів” Всеволода Петріва, героя Перших Визвольних змагань. А далі що?! Гроші закінчились – і пшик! Так що “скинутись” – не варіант!
        Ну скинемось, знімемо аматорську коротесеньку стрічку. А хай навіть не коротесеньку, то все рівно аматорську, де ні специфектів, ні масовки, ні операторської роботи, один голий ентузіазм. Потім самі подивимось, друзям покажемо. Тим друзям, яким щось трохи за Україну болить, сподобається бо “своя і про своїх”, але який сенс їх агітувати. Агітувати треба решту.
        І на державне фінансування особливої надії нема. Ну навіть виділить Міністерство культури кілька мільйонів на такий фільм, так більшу частину розкрадуть, потім візвуть пропахлий нафталіном реквізит із запасників студії ім. О.Довженка, щось знімуть, відзвітуються, а що далі з фільмом буде і який результат він дасть – нікого цікавити не буде.
        Потрібно думати як зробити українське патріотичне кіно рентабельним, от тоді багаті бізнесмени усіх національностей і політичних поглядів самі принесуть гроші на таке кіно, і професіоналів на таке кіно спочатку наймуть, а потім, щоб зекономити, і своїх, українських, виховають.

  14.  “Захар Беркут” Франка – ось та золота історія.

  15. Чому?
    А тому що бідність в Україні розмовляє українською мовою!
    1. Хто дасть гроші, коли 90% капіталу належить не українцяім. Для тих, у кого гроші, Україна лише місце де класно капусту сікти, історія, культура, мова, пісня – все для них чуже.
    2. Хто в уряді підтримає, коли там 60% не українці, далі див. п. 1.
    3. Хто закони про підтримку куьтури прийме, коли у ВР українців ледве більше половини. У ПР і комуняк їх менше 40%, у “демократів”, до 60%, тому все що пов’язане з українською культурою навіть для більшості “демократів” річ другорядна, вся пара виходить у гудок біля Качанівської тюряги.
    4. Козаки – істоти не однозначні. Захисники, а від кого? Від поляків? Так вони нині наче друзі. Від кримських татар? Так вони наче громадяни України і поки наче лояльні. Від рускіх? Уявляю собі воплі і торгові війни, що почнуться після появи фільми про те, як козаки з поляками відбивали у московитів Смоленськ, як Сагайдачний під Москвою стояв, чи як Виговський ганяв Трубецького з Пожарським?!
    От тому і нема, і не скоро буде, якщо буде взагалі.
    Спочатку треба вичавити із себе хахла, убити у собі толераста, навчитися називати речі своїми іменами, не пітніючи при цьому з переляку, стати націоналістом, переконати довкола всіх кого можна і не можна, що спасіння України -націоналізм в усіх галузях суспільно-економічного життя, що кіно, книжка, пісня – не менш важливі за її величність ковбасу, далі привести до влади патріотів-націоналістів, а там може щось і буде.
    Довго? Поки сонце зійде, роса очі виїсть? Демократичні правила гри не залишають варіантів.

    • ” Уявляю собі воплі і торгові війни, що почнуться після появи фільми про те, як ” – Ось тут дискусію можна закінчувати. Бо доки існують такі думки кінематографу/літератури Української не буде. Бо в них не має потреби.

      • Отож
        Про те й кажу. Поки не станемо націоналістами поголовно, чи хоча б у більшості, поки як колись прибалти не скажемо: “Так,нічого у нас немає, одна картопля є, так ми на картоплі виживемо, а вам, рускім, не уклонемося!” толку не буде!!!

  16. Не приведи госоподи нашим режисерам знімати кіно про козаків в найближчі 10 років! Хто не розуміє чому, пишіть – поясню))

    В Україні, на жаль, якісне кіно розучились знімати дуже давно, але вже навчились знімати кіно непогане.
    Проблема у відсутності школи режисерів, сценаристів, операторів і тд… немає кому це кіно знімати. Те що у нас дуже потужне кіновиробництво, це правда, але цього дуже мало для власного кіноматографу + відсутня мережа дистриб’юції без чого кіно неможливе.

    І відсутність гордості чи самоповаги тут абсолютно нідочого. Тому маємо те, що маємо.

  17. А мені взагалі не цікаво про козаків.
    Краще б якусь наукову фантастику знімали.

  18. Насправді це парадокс, бо крім фільмів про козаків, УПА чи ще якесь історичне минуле українська літературна мова більше ніде не звучить природно. Російська, наприклад, звучить, бо нею активно розмовляють у житті, а не тільки на екрані. І коли ви дивитися російськомовний фільм, ви впізнаєте в ньому повсякденну російську. З українською не так. По суті, якщо робити якийсь життєвий фільм про сучасну українську родину, головні герої мають розмовляти російською, трохи суржику, і тільки якийсь інтелігент або чиновник може кинути кілька фраз правильною українською.

    • “українська літературна мова більше ніде не звучить природно” – ну це Ви вже сильно загнули. Живу в Київській області й кожен день іжджу до Києва на роботу. І в транспорті, на роботі, цілком пристойну українську, хоч далеко не так часто, як хотілося б. Якраз в Україні російською літературною розмовляють дуже мало людей. Навіть у активних русофілів, якщо прислухатися, часто просковзують українські слова або жаргонізми, які літературною російською точно назвеш. а щодо вимови, акценту то відразу чути, коли розмовляє корінний житель Петербургу чи Москви, а коли – жителі України. Знаю це точно, бо у мене є знайомі в Росії, які приїздили сюди, і потім мені казали, що “у вас так цікаво розмовляють російською”, особливо славнозвісно м’яке “ге”.
      Інша річ – Західна Україна. Наведу один приклад: їздив у відрядження до Франківська разом зі своїм колегою, росіянином, народженим в Україні, який вдома й на роботі спілкується виключно російською (звісно що з преславутим акцентом). Було смішно й трохи приємно, коли він САМ у крамниці почав говорити українською))) От таке в Західній Україні сильне середовище…

  19. Здоровлю усіх, поважна громадо. По темі кажучи справді славних сторінок в історіі нашого народу незліченна кількість. І не тільки козацька доба, хоча вона є свого роду родзинкою, поза сумнівом. Та ПРОСТО теревенити і стогнати швидше девіз порталу КОЖЕНПРОСЕБЕ, ніж цього гніздечка. Наше гасло – гуртом ми сила! Гуртом маємо генерувати ідеї, способи іх реалізації, не кажучи вже про такі банальності як кошти на втілення їх у життя. Бо останнє успішно вдається, судячи з того, як успішно гуртом дублюємо українською кінострічки. Та до справи – ось що пропоную:
    – За відсутності можливості (тимчасово) знімати просто кажучи патріотичне кіно , зокрема стрічки про козаків, як варіант пропоную розглянути створення ЯКІСНИХ повнометражних анімаційних фільмів (на зразок “Беовульфа”, “9” та ін). Звичайно можна розвести руками – де там нам до такого рівня анімації! Але нізащо не повірю що серед нас мало ІТ-шників! Грамотних, здатних на багато в своїй галузі, готових пізнавати та освоювати нове.
    Вітчизняна ігрова індустрія в особі GSC цьому підтвердження. Отже підводжу підсумок: матеріали для сюжетів – цілі пласти історії, Творці – ми з вами, інструмнети – наші PC, 3D редактори, з озвучуванням гадаю буде найменше клопоту, так як досів уже є і чималий. Та все перечислене – деталі. Саме головне – бажання, рішучість, бачення результату. Гуртуваня.
    Пропоную обговорити пропозицію грунтовно. З повагою, ТетіS.

  20. Україна, українська історія, український народ, українська культура, існують як величезна купа пазлів, які тільки треба скласти в одне ціле. Я подивився світлини родини Тягнибока, і зрозумів, у нього не переривався зв’язок в часі, від прадіда до діда, до батька і т.д., а у більшості українців цей зв’язок перервався. Втратились базові орієнтири. Було таке, що і народи зникали безслідно, але точно знаю, що треба робити своє, не звертаючи уваги ні на державу, ні на начальників, треба осмислювати себе, до тебе приєднуються однодумці, і ми, українці, таки складемо ті пазли від першого до останнього.

  21. Не потрібно і надмірно героїзувати козаків, сам образ, сам стиль поведінки. Подивіться на Джека Горобця з Піратів, якого такого нам потрібно козака для молоді- веселого, мужнього, винахідливого…Не треба плакати над тим, що поминуло, а думати про майбутнє-молодь, діти легше сприймуть блокбастер про Івана Синицю, що шукає козацькі скарби- нехай це буде казка-весела і з продовженням.

  22. Тому, що в нас взагалi не знiмають кiно!!!

  23. Просто треба частіше згадувати козаків у сенсі свободи, демократії і толерантності.
    Адже в козацькій державі не було рабів і царів.

    • 06/01/2013 о 19:10
      дякувати усім Богам що козаки не хворіли на толерасію. Інакше нас би тут не було. і мова наша давно б зникла.

      • “Хворіли”, ще й як “хворіли”, бо в ряди запорожців приймали і татар, і молдаван, і росіян, і поляків, будь-яких чужинців з однією лише умовою – прийняти православну віру й стати вірним побратимом. Саме тому ці люди воювали разом із українцями за Україну. Запорожці вміли українізувати так, щоб чужинці захоплювалися українським духом, а Ви – ні.
        Трохи пізніший приклад – рід Аркасів. Перший Аркас на українській землі був греком, другий, його син, – російським адміралом, третій (онук) – українським істориком, автором “Історії України-Русі”, яка надихнула не одного борця за волю України, четвертий – українським полковником часів Перших Визвольних змагань. Здається, чи він, чи його син потім були в ОУН.
        Сила Росії в її умінні русифікувати, і нам треба протиставити їй іншу сили – українізацію, а не шипіння й биття вітрин)))

        • Отам де “стати вірним побратимом” і криється суть якої Ви, на жаль, не бачите. Саме це і розкриває суть того, що козаки на толерастію не хворіли. Бо побратимів не треба терпіти – їх поважають, їм довіряють з ними ділять хлібину та дах над головою. Але не примушують себе їх терпіти.

          • Побратими не на городі виростають, й у магазинах їх не купують. Їх здобувають вчинками й тривалою працею, терпимістю до чужих недоліків, бо якщо покопатися, й своїх недоліків море. А Вашими методами здобувають тільки воргів.
            Якби хтось сказав першим Аркасам, які з’явилися в Україні “Ану швидко вчіть вирощуйте чуба, одягайте шаровари і щоб до 23:00 стали українцями, інакше – валіза, порт, Греція”, ми б тоді не мали славнозвісного українського, саме українського, роду Аркасів.

  24. Тому що москальській окупаційній адміністрації не потрібні українські фільми. Навпаки їм потрібно, щоб українці вважали себе русскімі.

  25. До-речі, про піратів і корсарів, жодна країна світу не може похизуватися такими успіхами піратів як Україна. Ані Англія ані Іспанія чи Португалія, ані Османська імперія. Жодним піратам не вдавалось брати штурмом столиці своїх держав суперниць, а от козацька шабля не раз трощила не тільки Крим але і не раз побувала в Стамбулі.

    А рівень підготовки козацької піхоти, універсальність воїнства, тактика та знання інженерної справи робили козацькі полки найбажанішими найманцями та найефективнішими піхотинцями.

    Знімають ж такі фільми і про піратів і про орків з ельфами і про спартанців і знімають далеко не греки. Якби вдалось створити класний сценарій та зацікавити ним. Хоча тоді прийшлось би миритись з популяризацією та спрощуванням образів, але така поп культура мені була б більше до снаги.

    • “Знімають ж такі фільми і про піратів і про орків з ельфами і про спартанців і знімають далеко не греки” – ідея цікава. Був би сценарій, а зняти можна і в голлівуді. А там і спонсори (є ж бо Українці за кордоном) і все що хочеш. Тільки щоб на наш лад, так як нам потрібно. А якщо гуртом зібратись – то і сценарій і все в нас буде.

  26. А між іншим Леонід (06/01/2013 о 12:23) діло каже. Своє робити треба і своїм користуватись. Ну не можемо ми зняти стірчку про походи Святослава, Сагайдачного чи Сірка на рівні “Трої”, “Хороброго серця” чи “Гладіатора” – отже не варто цього поки що робити, бо названі стрічки на сьогодні обмежують собою рівень ЗАУРЯДНОГО історичного фільму. Краще – можна. Гірше – нікому не цікаво.

    Тому, що ми можемо реально:
    1) Всюди і завжди користуватись своєю мовою.
    2) Відмовлятись від походу кіно якщо стрічка не українською. І НЕ СОРОМИТИСЬ ЦЬОГО РОБИТИ.
    3) Для тих хто живе у російськомовному середовищі – Всі мої друзі знають, що якщо попросити фільм у мене він 100% буде українською мовою.

    Це базові кроки від яких нічого не залежить. Тепер більш дієві.
    4) Якщо бажаєте купити книгу, комп’ютерну гру чи фільм. – купляйте її тільки у разі якщо вона УКРАЇНСЬКОЮ. ні відмовтесь від покупки. Гарне пояснення: “Я не хочу годувати піратів куплю тільки ліцензійне. Ліцензійне = Україномовне”
    5) Приймайте активну участь у збільшенні та поширенні україномовного контенту. (хоча б розміщуйте його на своїх сторінках та робіть замовлення гуртам перекладачів)
    6) І прийміть нарешті участь в літературному житті країни. Бо без вимог читача письменнки ніколи нічого путнього не напише. НІКОЛИ. Для фільму потрібен сценарій. Для сценарію потрібне оповідання. Для оповідання потрібен письменник. А письменник ніколи не напише сценарій “Патріота” якщо ніколи не читав відгуків читача на власну творчість. В Україні сотні авторів, але їх твори лежать нікому не потрібні(окрім вузького кола спеціалістів) тому і отримують вони від видавців відмову за відмовою. Шукайте є десятки спільнот та мінімум два спеціалізованих сайта. (З Божою поміччю гуртом зробимо третій). “Підписуйтесь, ставте лайки”© бо без вас не буде літератури. А без літератури не буде фільмів.

  27. Всім привіт. Можливо дещо не по темі. Точніше, зовсім не по темі. Декілька думок і одна пропозиція. Трішки цікавлюсь історією України. Щоб скласти більш-менш пристойну картину тих неймовірних подій і перетворень перечитав за останній час кножок зі двадцять з цієї тематики. Це вражаюче. Але потім сходив в київський музей історії України і… Відчув сором і приниження. Чи то свідомо так зроблено, чи то все у Москву свого часу вивезли… За фахом не музейник, тож не можу оцінити вартість виставлених експонатів, але як пересічний громадянин відчув, що мене ошукали на ті не памятаю вже скільки гривень. Бо сподівався побачить представлення та нормальні інстоляції найбільш значних періодів нашої Батьківщини: давньоруського періоду, доби хмельниччини, періоду гетьманування Мазепи… Все аби як. Зато окремі зали з колекціями фаянсу, нумезматики та геральдики (можливо чудові, але складається враження, що не було чим заповнити зал, тож вирішили…). Не буду більше про те розводитись, кожен може сам сходити і оценити це (навіть був би вдячний, якби хтось мені, неуку дав по носі і довів, що я помиляюся). Теж саме розчарування відчув у київському музєї гетьманства. Здавалося б, ну якощо немає (в що слабо віриться) справжніх експонатів та грошей, то зверніться до реконструкторів одягу та зброї, серед них багато людей ідейних, допоможуть за спасибі або за напис свого призвіщя серед благодійників на вході в музей. Звісно, є в Україні чудові музеї: і зал козацької доби в Чернігові, і Арсенал у Львові, і тіж Батурин з Чигирином… А ось у Києві, столиці, як на мене – повний відстій…
    Тепер щодо пропозиції. Як щодо ЕЛЕКТРОННОГО МУЗЕЮ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. Є звісно сайт Історична правда (від Української правди), Україна інкогніта (газети День). Там безліч цікавої інформації для істориків. Але хотілося б чогось цілісного і доступного: яскравого електронного (з графікою, іншими «примочками» від хлопців, які на тому знаються) представлення, достовірності та наглядності. І мета не лише показати і в черговий раз для себе усвідомити наскільки ми недооцінюємо роль і місце України в загальноєвропейській та світовій історії, але і показати тим, хто завідує історичними музеями, що саме ми, прості громадяни хочемо бачити в наших музеях. Сподіваюсь, що на Гуртом тусять і історики, і музейники, і програмери… Всіх з Різдвом!!! Христос Народився!!!

  28. Слава Україні!

    Немає в нас толком українського кіно так як давно намагаються нас русифікувати і поневолити.

    Адже, щоб показати кіно – його потрібно купити. Так як більше фільмів чужою мовою, то ж і гроші наші за ці фільми йдуть в кишеню виробника, в кишеню чужої країни, тому і намагаються щоб ми розуміли чужу мову, щоб був ринок збуту (це одна з причин).

    Люк Бессон і йому подібні також не починали із супер блокбастерів.

    Знімайте фільми українською, навіть аматорські, навіть примітивні – і побільше. Можна і з малим бюджетом зняти кіно котре захочеться дивитись хоча б раз в рік.

    І перестаньте прибіднятись. Я також не Білл Гейтс, проте я – підприємець, усе що заробив, усе своїм розумом і наполегливістю, ні разу не виїжджаючи закордон на заробітки. Ми багата нація і належить все нам – українцям. Схід України бідніший і тупіший за захід так як був у більшості заселений кацапами (чудово знаєте після якої події). Ті кацапи зараз живуть бідно через те, що їх завезли як робочу силу, як бидло, яке до цих пір заставляють працювати вже не на благо кацапії (звідки їх завезли), а на благо тих хто їх тримає у «неволі». А звідси і фільми для них і радіо (так щоб вони не бунтували), і намагаються вони страх на нас нагнати, щоб ми їх часом не порубали. Проте там в основному живуть звичайні залякані люди, котрі і їсти хочуть, і в теплі бути, і впевнені у завтрашньому дні. До речі, останнім часом зі сходу України до нас їдуть на заробітки, розмовляють без проблем і з радістю Українською мовою, пізнають краще нашу культуру і дуже цьому раді.

    Тому нам потрібно дбати, щоб Україна процвітала, а мова наша солов’їна поширювалась не тільки по Україні, а й за кордон. Щоб в Україні був свій виробник, максимально відмовлятись від чужого і намагатись своє робити якісним. Адже там де виробник знаходиться там і гроші зосереджуються і розвиток і добробут…

    Пам’ятайте! Швидкий біг – починається з маленьких кроків.

    Дякую «Гуртом» за твої кроки!

    • Дарма хвалилися, тепер моліться, щоб рускіє нацисти вас не знайшли і не забрали усе, що ви нажили.

  29. А ще у мене рушниця є! Тож хай приходять курві сини.

  30. З Днем народження, Гуртом!
    Христос народився!

  31. Треба робити аматорські фільми для початку – досвіду набиратися. А потім можна зібрати гроші через “Велику ідею”, ну скинутись, на якусь хорошу короткометражку або серію короткометражок.

  32. Прикро, звичайно, адже якщо Гібсон зняв “Хоробре серце”, то українці не спромоглися зняти про Святослава, Острозького, Сагайдачного, Сірка, Богуна, Кривоноса, Морозенка, Залізняка, Довбуша, героїв Курут… та багато інших не зняли, а вони є їх багато… Давайте громадою скинемося та самі зробимо фільм… сучасні можливості дають таку змогу: створити фонд, рахунок, оголосити банальний тендер, кастинг і зняти, і не просити у влади, яку українською не назвеш, їм українське кіно до одного місця, їм нажива потрібна… Хоч би один фільм зняти, а далі піде діло…

    • Я повністю згоден. Коли влада не хоче і противиться, то треба робити самим – інакше хто-зна що буде. НАРОД Є ВЛАДА, а не уряд.

  33. Свого часу написав сценарій фільма для Коронації Слова, нічого не виграв, та хлопці, що зняли “Штольню” запросили на Школу сценаристів… Дещо дізнався, хотів би поділитися своїми думками… Знімати кіно не так вже й просто – мало гарних сценаріїв, практично немає кінорежисерів, важко знайти нормальних операторів, звукорежисерів, мало акторів, які б мали хоча б невеликий досвід роботи в кіно… Я б можливо почав з якогось фільму типу “Сім психопатів”, “Рокенрольщик”, тобто з обмеженим бюджетом, який не потребує великих капіталовкладень, потім напрацювавши досвід як режисерський так і акторський замахнувся, на щось більше… Ще варіант – звернутися до якогось закордонного режисера француза або американця, можна до того ж Гібсона, з його “Айкон”, запропонувавши кілька тем… зараз у світі кіно брак класних тем і сценаріїв, можливо б хтось і зацікавився… зібрати спільно на це гроші, і профінансувати цей проект за народні гроші (для контролю за фінансами і зьомками створити раду)… якщо вистачатиме грошей, можна було б і зірку якусь найняти: мені здається на роль козака Стетхем потягнув би)))))

  34. Щодо зборів коштів і створення фонду, давайте підтримаємо В. Шкляра, він же заснував фонд для збору коштів на “Чорного Ворона”.

    • Ідея класна, тільки от побачити б хто його буде знімати і хто в ньому буде зніматися, а то не хочеться давати свої гроші на чергового “Богдана-Зиновія Хмельницького”, який у 2007 році був знятий на рівні 1977…

    • Роман Шкляра дуже потрібний і дуже вчасний. АЛЕ сама книга дуже слаба. З неї не зробиш нового “Царства Небесного” і навіть другі “Дев’ять життів Нестора Махно” – не вийдуть.

  35. А що говорити, зібрати команду і гуртом написати сценарій. А з сценарієм вже можна шукати і режисера. А ляси точити кожен годен.

  36. Для початку усіх спроможних та зацікавлених, прошу відгукнутися у цій гілці, потім можна буде обмінятися контактами…

  37. Друзі, вибачте, трохи не по темі: хотів би спробувати зробити авторський переклад фільму, що для цього треба в плані програмного забезпечення, обладнання, може хто поділиться налаштуваннями, щоб був гарний звук, буду вдячний…

  38. що відбулось як щоб жили козаки

  39. А я скажу лише те, що на Україні повинні бути і повинні зніматись фільми про козаків, про наше історичне минуле. Тому що без минулого немає майбутнього, а якщо ми Українці, то маємо дивитись про своє і на своїй мові. А ми звикли ,що якщо чуже, то краще, ні це не так)))) А кому не подобається українське кіно, хай дивиться на російське чи польське,хай дивиться не про свою історичну минувшину, а про чужу,ось такий патріотизм у наших співвітчизників…

    • еге ж, кому не треба Україна – хай собі й далі вариться у ворожій пропаганді. знаєте, я з цим погоджуюся. тільки от біда – тої сірої маси в нас більше половини населення. тому, на жаль, ми вимушені на них зважати.

      П.С. (в Україні розмовляють українською)

      • чому незнімають кіно; про на щих героїв які гинуть у Донецку і Луганску і кому, це вигідно шоб Українці гинули ???

  40. Вітаю! Тому не знімають кіно про Козаків, що ми, всі, давно стали “малоросами”, тими, хто здався, ще до початку битви за Волю? Тими, хто боїться сказати: – Я Націоналіст, Патріот, Расист і Козак, а ворог, який нині в Україні править бал “сатани”, картавий і пацоватий буде покараний за всі тисячолітні злочини проти Білої Раси (з 988 р.). Наші Пращури до ворогів були жорстокі і не відаючі пощади, такими повинні стати і ми! Іншого не дано….
    Україна це ми, всі представники Корінної, Титульної Нації Українців, чому ж шепеляві ще керують нами? Я проти, щоб мене представляв у світі злодій і вбивця, як він може розбудовувати Україну (цей злодій і вбивця), якщо в нього ніколи до (1948 року) не було країни, це паразит і його потрібно люструвати! Коли це гуртом зрозуміємо, з’явиться як пташка “Фенікс”, і кіно і щасливе життя для етнічного Народу України, а всі представники національних меншин, що нас гнобили будуть у тридцяти кілометровій зоні відчуження, там їх місце, вони її створили для себе, то давайте їх туди й відправимо, хай ліквідують свої “здобутки”, а ми побачимо, як у них це вийде, вони ж світові злодії і руйнівники, а руки в них з жопи виросли красти розумні, а як впіймають то, як полігафрени і дебіли падають в інвалідні візочки, чи носять їх на ношах. Пора з цим кінчати, а за основу взяти дії проти ворогів Козака Тараса Бульби… Тоді й буде кіно але тільки в натурі??? Злякались чи думаєте так як Я!

    • А можна трохи подробиць: хто це “картавий і пацоватий” та “світові злодії і руйнівники”?

  41. Вже по трохи почали знімати кіно про козаків. І про сучасних героїв АТО / ООС, які по суті є сучасними козаками.
    Давайте обговорювати ці фільми

  42. Козаки – абсолютно брехлива історія
    Прем’єра на осінь 2020
    https://youtu.be/UYQ2qgCXeag

  43. === Чому в нас ледь жевріє кіноіндустрія
    Кіноіндустрія якраз активно розвивається останніми роками. Дофіга усіляких фільмів знято, щоправд не про козаків, бо ця тема зараз не популярна.

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.