Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1171021 (152 за 24 години)

Що чекає на українське книговидавництво?

| 27 коментарів

книга

Українська книга за останні місяці стала продаватися краще – приблизно на 20-30%. Причина – ситуативне ослаблення конкуренції. Справа в тому, що через злиття двох російських книжкових мастодонтів – груп «Ексмо» і «АСТ», помітно збіднів потік імпортної літератури з Росії. За оцінками Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів, сумарно імпорт книг із Росії цього року скоротився майже вдвічі порівняно з минулим роком. Враховуючи те, що 90% привізної російської літератури становить розважальне чтиво, левова частка цієї кількості видань не доїхала до України через поглинання «АСТ» – видавництва, що спеціалізувався поряд з «Ексмо» на легких жанрах на кшталт детективів, жіночих романів та ін.

Поглинання найбільшим гравцем «Ексмо» свого найближчого конкурента групи «АСТ» внесло сум´яття в роботу української філії цієї компанії («АСТ-Прес-Україна»), оскільки в угоду з поглинання він не увійшов. Та й наша митниця розглядає її як єдину компанію – власника торгової марки, яка має право імпортувати продукцію зі знаком «АСТ» в Україну. Однак ввозити їм нема чого – групі «Ексмо», права якої перейшли на торгову марку «АСТ», працювати через партнера невигідно, і вони залишають українців без товару.

Українські видавці не поспішають радіти шансові заробити, що випав їм. «Продажі трохи зросли, але у нас є серйозні побоювання, що грошей ми не побачимо. Через деякі мережі, як, наприклад, «Буква» або низка регіональних магазинів-одинаків котрі місяць ховаються за процедурою банкрутства, щоб не розраховуватися з видавцями, – розповідають в одному з вітчизняних видавництв. – Крім того, рано чи пізно «Ексмо» свої права на ввезення «АСТ» відстоїть. Об´єднаної книжкової бази йому вистачить з лишком, щоб заповнити свої магазини – після поглинання в його руках зосередилося майже 40% видавничого ринку РФ. І тоді потрапити в роздрібну мережу «Ексмо» – найбільшу в нашій країні – українській книзі буде практично неможливо. Зараз тільки двом-трьом найсильнішим нашим гравцям вдається домовитися про розміщення своєї продукції, та й то їх постійно притісняють».

Ситуація посилюється тим, що майбутнього року «Ексмо», найімовірніше, стане монополістом у книжковому роздрібному секторі Росії та України. «В Росії у групи «Ексмо», що володіє мережами «Читай-город», «Буквоїд», «Новий Книжний», не залишилося серйозних конкурентів. Для цього їй навіть не знадобилося купувати мережу «Буква» групи «АСТ». Схожий сценарій тепер розгортається в Україні, з тією лише відмінністю, що у нас роздріб «Ексмо» росте за рахунок поглинання ним торговельних мереж конкурентів, – розповідають в одному з книжкових магазинів столиці. – Спочатку це був «Книжковий супермаркет». Тепер на черзі мережа компаній «Емпік», яка задихається від боргів перед видавництвами».

За інформацією видання, «Емпік» перебуває в процедурі банкрутства – рахунки компанії заблоковані, оскільки «Ексмо» виставила до неї позовні вимоги про стягнення боргу на суму, що перевищує 1 млн грн. Більшість учасників ринку вважають, що банкрутство «Емпіка» неминуче і «Ексмо» завдяки цьому вб´є відразу кількох зайців: торговельні площі й інфраструктура перейдуть росіянам як оплата згаданого боргу. Тоді українські видавці, перед якими «Емпік» теж накопичив борги (по окремих видавництвах суми доходять до 500 тис. грн.), через ліквідацію компанії своїх грошей не побачать. Або отримають вкрай мало після того, як будуть задоволені претензії «Ексмо».

Не додає оптимізму українським книжникам і демпінгова війна на російському ринку. Розв´язав її легендарний пітерський «Лениздат». Відродившись цього року завдяки екс-власникові «Азбуки» Максиму Крютченку, видавництво почало проводити агресивну цінову політику – з жовтня тут почала виходити лінійка книг, що нагадує відому серію «Азбука-класика», але за небувало низькою ціною. Всі видання, навіть найпухкіші, обійдуться читачеві всього в 99 рублів (25 грн.). Як відзначають учасники ринку, цей хід уже провокує поступове зниження цін на книги на російських прилавках. Коли ця тенденція докотиться до України, для вітчизняних видавців це стане черговим ударом – досі більш доступні ціни на літературу, надруковану в Україні, були однією з їхніх безперечних конкурентних переваг.

Як на вашу думку можна зарадити українському книговидавництву в цій ситуації?

Джерело

І на завершення одна цікава інфографіка про книги в Україні від ресурсу Openstudy

 

Автор: phobos

Дивний незнайомець

27 коментарів

  1. “Як на вашу думку можна зарадити українському книговидавництву в цій ситуації” – українські читачі в цій ситуації ніяк зарадити не можуть: хто хоче читати українську книгу, той і так буде читати українську книгу без додаткових закликів, на кшталт “Купуйте тільки українське!” і решти хороших, але даремних лозунгів.
    Можна скільки завгодно лаяти українські видапвництва, що у них дорогі книги, але ж і витрати у них на порядок більші, ніж у конкурентів. В Україні папір виробляє лише Обухівська фабрика, і той туалетний. А з імпортованого паперу треба платити мито. І це тільки одна стаття витрат, а є й інші.
    Для суттєвих змін потрібін рішення на урядовому й законодавчому рівні, але ж ми прекрасно знаємо, що при нинішньому складі вищого керівництва держави, на це сподіватися не прийдеться. Тільки правильна державна політика зможе зробити так, щоб українські книги стали і дешевшими, й доступнішими, й імпорт іноземний обмежить, і дасть стимул видавництвам шукати нових класних авторів, а без цього решта – пусті теревені.

    • Одна деталь. Ви так кажете ніби українська книга існує. А її насправді не існує. Як не існує і книги українсько. Бо я ХОЧУ читати книги Вебера, Севіла, Рені, Брукса, Ебнета, Мітчела та ін. українською. Не кажучи вже про те що хочу читати українських авторів-фантастів, яких сьогодні стараннями українських друкарень не існує. І я навіть готовий платити за такі книги в 15 разів дорожче ніж їхня ринкова ціна в Америці та Англії. Так саме така різниця в ціні між книжкою в нас на полиці та на полиці у якомусь букмаркеті Лондона.

      • Ну, всім не вгодиш. Особисто мені вдається знаходити ті книги, які мені потрібні й чікаві. Ще не пройшло жодної книжкової виставки, з якої б я повернувся без як мінімум п’ятьох одиниць різних видань. А якби мов більші фінансові можливості, то купував би в три рази більше, а так доводиться вибирати, що для мене більш важливе.

  2. До речі, не знав, що «Книжковий супермаркет» придбало “Ексмо”, але на асортименті відчув відразу. Із історичної ліетратури, що друкується в Україні, в мережі залишились тільки Табачник, Д.Яворівський і Бузина, які ні змістом, ні якістю роботи ніколи не відрізнялися. Тому й перестав туди ходити.
    Зараз книги купую тільки в мережі книгарень “Є” (хоч ціни там кусаються), на Петрівці та на книжкових виставках=ярмарках (благо, Київ під боком). Як викручуються ті, хто хоче читати якісні книги українською, в деяких регіонах – не уяляю!

  3. якщо чесно, то окрім статистики і російського видавництва все залежить від читача і автора (ну і існування видавництв). Тобто – якщо читач свідомий того, що купуючи (не жлоблячись чи не бути піратом) українську книжку, він неодмінно вкладає свої гроші в українське видавництво і автора купленої книги… Проблема в тому, що багато хто звалює все на владу і ПР… але при цьому забувають – вони опираються на ПОПИТ і підтримують пропозицію… враховуючи те, що більшості нашого народу абсолютно плювати на все українське – то нема чого дивуватися…
    наведу приклад – я придбав книгу Уолтера Айзексона “Стив Джобс” саме УКРАЇНСЬКОЮ… хоч це було дорожче ніж варіант собачою мовою… також – було б добре авторам і видавцям виставляти свої книги в е-варіантах (за гроші, звісно)…
    Тепер – щодо автора – якщо автор свідомий того, що потрібно підтримувати націоналного видавця, не зважаючи на платню (навіть, якщо російські видавці надають кращі пропозиції) – думаю, що тоді, буде сесн в існуванні і розвитку вітчизняного видавництва.
    А щодо свідомих видавництв – то чомусь кацапські видавці не соромляться ставити умови про мову друку (якщо друкують в них)… чому наші до цього не додумуються? Я розумію – фінансове питання в нас значно гірше, але ж здирництвом займатися теж не треба…
    І ще – реалізатори… Чому нарід валить на різні форуми книговидавців? Та бо там книжки дешевші ніж у магазинах подекуди ледь не на 50%. І це нормально? Тому видавці теж повинні виставляти умови продажів або відкривати власні магазини, якщо не реальні, то віртуальні (я про інтернет-магазини)…
    підводжу риску – свідомі автори, видавці і головно – читачі і будуть складати СТАТИСТИКУ, яка і буде підтримувати НАШОГО видавця, а не кацапського…
    Пам’ятаймо де, для кого і для чого ми живемо!

    • Це все класно, але книга це дуже і дуже складна робота. Яка віднімає сили та здоров’я. І автору теж терба щось їсти. Але оскільки ЧИТАЧА що хоче читати українською немає. Так так саме Ви, пане Андрію, той читач якого так сьогодні не вистачає українському автору аби довести свою конкурентно спроможність. Так от доки ви не почнете читати – писати буде нікому.

  4. У Варшаві книгарні платять за оренду 1 злотий на рік. За кордоном книги продають по ціні, яка на 40% вища за собівартість книги. В нас книги для покупця зростають в ціні на 200-300%. Через це + бідність + відсутність будь-якої популяризації книги в Україні читають в десятки разів менше книг, ніж за кордоном. Теперішня влада (зрештою як і вся попередня) робить все для того, щоб наша нація поступово тупіла, бо тільки тупі можуть “таке” обирати.

    Проте, все ж, чому росіяни можуть випустити книгу за 25 грн., а наші видавництва ні? Чому росіяни можуть зробити багатотомне видання класики, а наші видавництва не можуть? Чому росіяни можуть себе тут популяризувати, а наші видавництва ні? Чому росіяни перекладають сучасну популярну літературу, а наші видавництва можуть перекладати і видавати тільки кожну соту книгу, видану росіянами?

    Нехай влада в нас антиукраїнська і злочинна, але ж від видавництв теж багато що залежить. Вони могли б об’єднатися і випускати безкоштовні чи недорогі каталоги зі своєю продукцією, щоб донести її читачу. Створити потужні онлайн-магазини, в якій представляли би всю свою продукцію. Бо зараз знаю тільки один такий магазин і то він в сотні разів менший за аналогічні російські, що діють в нас. Якщо українці не можуть знайти свого, вони купляють чуже.

    В наших реаліях електронні книги набагато вигідніші по всіх показниках при умові, що читачу не потрібні кольорові ілюстрації. Якщо прочитати з неї більше 23 книг, вона вже буде допомагати екології не створюючи більше ніяких викидів СО2 (168/7,5=22,4). Також рятуються десятки (а якщо багато читати), то і сотні дерев. При умові, що вона коштує 1500 грн. достатньо прочитати 60 (1500/25=60) класичних книжок, на які вже не поширюється авторське право, і вона окупиться. Зараз багато літератури немає українською мовою, тому щоб не купляти російських книг, завантажую їх та читаю з інтернету.

    Дуже б хотілося, що появилися наші інтернет-магазини електронної літератури, де б потрібно було сплачувати тільки авторське право (до 5 грн.). Тоді б не заробляли всякі посередники, а творець книги отримував би свою нагороду. І коли він не буде дуже зажерливим, то тільки виграє, бо безліч людей захочуть йому віддячити за гарно проведений час.

    Стосовно питання в кінці статті. Українські видавництва можуть: 1). Продавати свою продукцію в супермаркеті. 2. Об’єднатися і створити величезні інтернет-магазини, щоб користувачі знаходили їх книжки там, а не тільки на оф. сайті. Ще краще, якщо такий магазин зможе діяти, так як “Розетка”, тобто мати свої маленькі представництва у великих містах, щоб покупці могли забрати там книги без плати за доставку. 3. Створити такий каталог, як в “Клубі сімейного дозвілля” і діяти з такими ж правилами, що й “Клуб”. Тоді я б з радістю поміняв російський “КСД” на наш Клуб. 4. Налагодити співпрацю з найбільш значущими ЗМІ, рекламуватися і продавати книги через них. 5. Знизити ціни на свою продукцію і розширити її асортимент. Ніж здирати з одного покупця гроші, краще привабити п’ятьох і розділити цю суму на них всіх.

    • Андрію, у Вас хороші висновки, душею я їх підтримую, але розум до них ставиться дуже іронічно. Вибачте! Як кажуть наші часом недоброзичливі сусіди зі сходу – гладко било на бумагє, да забилі про оврагі. Невже Ви гадаєте, що українські видавництва самі б не додумалися б і давно не здійснили б Ваші принципи, якщо б у них для цього були б умови (такі як 1 злотий, а хай навіть і євро, на рік, як оце Ви приводите у Варшаві)?. Без належних умов ці принципи лише хороше побажання.

  5. “якщо автор свідомий того, що потрібно підтримувати націоналного видавця, не зважаючи на платню (навіть, якщо російські видавці надають кращі пропозиції) – думаю, що тоді, буде сесн в існуванні і розвитку вітчизняного видавництва.” – в Україні багато україномовних авторів, які б і раді видаватися в українських та взагалі хоч якихось видавництвах, але ж ніхто ними не цікавиться. У мене знайомі пишуть непогані фантастичні оповідання, але ж навіть якщо вони їх якимось дивом і опублікують в “УФО”, на розкладках цей журнал не продається. Та й поправді, авторів, яким щось пропонують російські видавництва – одиниці, їх запросто перерахувати можна. Для прикладу, ті ж Дяченки чи Олді спочатку стали популярними завдяки російським видавництвам, а тільки після цього українські видавці спохватилися, коли вони стали популярними. І їх можна зрозуміти, тобто цих небагатьох авторів, – можна роками чекати пропозицій від українських видавництв, а їсти-то треба, і щось нове написати хочеться, а для цього треба час і засоби на прожиття.
    “не соромляться ставити умови про мову друку (якщо друкують в них)… чому наші до цього не додумуються?” – та ж “Темпора” чи “В-во ім. Олени Теліги” чи ряд інших видають книги тільки українською, от такі в них умови. у чому суть претензій?
    “дешевші ніж у магазинах подекуди ледь не на 50%” а ви врахували, що магазин тримати, це і ліцензія, і оренда, і зарплатня, а ризик банкрутства ой який великий. Форум прийшов, і пішов. Для його організації треба затратити менше, ніж тримати один магазин протягом такого ж часу.
    “видавці теж повинні виставляти умови продажів” – якщо книги пиляться на складі, а платити працівникам нема чим, умови не сильно повиставляєш.
    Ну, і нарешті “виставляти свої книги в е-варіантах (за гроші, звісно)…”, “якщо не реальні, то віртуальні (я про інтернет-магазини)…” – скажу так, продай десяток електронок – через тиждень вони будуть в інеті у вільному розповсюдженні. Ніякі захисти не допоможуть, а авторські права в Україні захищати важкувато…
    Отож підсумую власну думку – “свідомих авторів, видавництв і читачів” явно не достатньо, щоб підняти українську книгу, є ще й економіка й політика, яка може всі старання свідомих читачів, авторів та видавництв звести до нуля. отож і треба бити саме в корінь, а не в листочки.

  6. Як на вашу думку можна зарадити українському книговидавництву в цій ситуації? – дужиае просто, один раз не купити цигарки, не випити пиво або каву і купити книгу :)

  7. “Всі видання, навіть найпухкіші, обійдуться читачеві всього в 99 рублів (25 грн.). ….– досі більш доступні ціни на літературу, надруковану в Україні, були однією з їхніх безперечних конкурентних переваг.”© – Судячи з цих слів автор статі анітрохи не орієнтується у книжкових ринках та цінах на книги. Чому задрані вище орбіти Поясу Койпера ціни на українську книгу він називає низькими? Чому ціну книги поточного видання у 2 фунти(26 грн) він називає дивною? Звичайна, навіть трішки висока ціна. Не думаю що російська поліграфія відповідає західним стандартам.

    Аргумент про СО2 то взагалі рівень першокласника. Так при виготовлені хайтек дивайсу викидів більше, але одна маленька деталь – дерево у стані книги не здатне переробляти СО2. А чим менше дерев пускають на книги тим краще атмосфері.

  8. Ці всі речі повинні регулюватися державою.

    • В нас вже була така держава, я навіть в ній жив. … Коротше повна лажа вийшла.

      • Я маю на увазі імпорт та сприяння випуску продукції українською, а не цензуру.

  9. Скажу так – головна проблема повна відсутність в Україні видавництв. Як факта. В нас немає видавництв є тільки друкарні. А друкарні не займаються ані популяризацією продукції, ані створенням ринку, ані пошуком можливостей. Вони просто беруть папір та випускають мукулатуру.

    Закони погані? Так що заважає нашим друкарям зібратися купкою скинутися миром та проплатити лобі свого закону у парламенті? Чому б було не не поскаржитись журналістам, аби ті роздули скандал. Домовитись з якимось політиком аби той нагнітав масову істерію на тему. Коротше попіаритись в народі. Що заважало і заважає це зробити?

    Я скажу – відсутність видавництв. Друкарям не треба ризикувати, вони що місяця мають свою копійчину на газетках та журналах. А серйозна книга це бізнес складний та вибагливий. Так там більші прибутки але ж це треба напружитись, працювати з авторами(якіх треба десятки зо два) та читачами. А головне вкладати гроші розраховуючи на довгу перспективу.

    “скажу так, продай десяток електронок – через тиждень вони будуть в інеті у вільному розповсюдженні. Ніякі захисти не допоможуть, а авторські права в Україні захищати важкувато…”© Askold25 – ну в американців це вийшло. Так є відсоток піратських книжок. Але цінова політика та свідомість читача такі що люди спокійно платять авторам за їх роботу. Бо знають що автор книги теж хоче їсти. А голод він погано перебивається закликами до патріотизму.

    І корінь в нас шановні тільки один – відсутність читача. В Україні приблизно 6000 графоманів що графоманять на різні жанри. Але ви, читачи, нас не читаєте і не шукаєте. Хоча у вільному доступі є цілі романи. І коли вам читати не цікаво, то з якого переляку бізнесмен буде викидати свої гроші на вітер?

    • “ну в американців це вийшло.” – в американців багато чого вийшло, чого у нас в найближчі роки не вийде. Ви вірно сказали, що “голод він погано перебивається закликами до патріотизму”. Ну на буде більшість українського насленення із середньою зарплатою 2000 грн. витрачати гроші на книги (електронні чи паперові), коли є можливість безкоштовно скачати з інету (а така можливість завжди буде, за рівнем піратства чи “робінгудства” США нервоово курить в стороні порівняно з Україною).
      У можливість ринку електронних книг в Україні, доки не покращиться матеріальне благополуччя більшості населення, я НЕ ВІРЮ.

      • Є там і піратство і робінгудство (різні за природою явища), і рівень там дуже впевнений (а звідки у вас вінда взялася гадаєте). Але є і обяги продажів яких вистачає.
        Що ж до нас. Одна книга коштує 250-300 гривень, електронна книга 800-1000. Як на мене тільки наркоман не помітить, що електронна книга в сотні разів дешевше. А бідні люди рахувати вміють. Тому я вірю у ринок саме електронної книги. А коли книга (файл) коштуватиме 5-10 гривень можна і трішки по патріоствувати.

        • В Америці оборона авторського права є, в Україні такої оборони від інтернет розповсюдження взагалі нема. В Америці й реальний строк можна отримати. А якщо в Україні щось і буде, то тільки через те, що Захід час від часу сварить пальчиком за розповсюдження західної інф. продукції. До речі, походження моєї вінди українське, точно знаю.
          Навіть, якщо ел.файли коштуватимуть 5-10 грн., українська народна тварина – Жаба + лінь візмуть своє. На жаль, інерція у суспільних процесах дуже велика. А невеличкий відсоток свідомих людей цьому не завадять.
          Я не проти, шоб я помилявся, але особисто в електронний ринок досі не вірю, для мене це з країни “Якби…”

          • Я невиправний оптиміст. Маю гріх.

    • “що заважає нашим друкарям зібратися купкою скинутися миром та проплатити лобі свого закону у парламенті” – а що зважає нашим східним багатим конкурентам теж скинутися й завадити такому лобі чи навіть влаштувати вигідніші умови для себе. особисто я вважаю, що вони, тобто східні конкуренти, давно так зробили.
      “Чому б було не не поскаржитись журналістам, аби ті роздули скандал.” – скржаться, періодично я такі статті помічаю, але в газетах, які мало хто читає, бо вони відсутні на масових розкладках і більшості газетних кіосках. Ну не буде газета типу “Сегодня” чи інша російськомовна підтримувати хай через українську літературу. Більшість ЗМІ в нашій країні належить СаміЗнаєтеКому.
      Андрій Ворон, вибачте, але ви дуже швидко себе зарахували до авторів, і дорікаєте решті, яку Ви окреслили терміном “читачі”. Може викладете на Гуртом чи підскажете, де можна почитати Вашу творчість, щоб пересвідчитися, що Ви – автор, і у Вашому випадку дійсно Ви маєте право казати “ви, читачі, такі-сякі”, а не “ми (трохи скромніше), читачі, такі-сякі”.

  10. “Хто хоче шукає можливість, хто не хоче шукає причину.” Все те що ви описували то, хай і не чесна, але конкурентна боротьба. А наші друкарі боротися не хочуть. І в такому разі вже ніякий Добрий Дядя не зарадить. Сенс витягати людину з болота якщо вона жити не хоче?
    Я з вами згоден з приводу того, що неможливо зупинити потяг що суне рейками прямо на вас… Хоча маючи вибухівку, бікфордів шнур та трішки фантазій спробувати можна.

    Що ж до останнього автором мене назвали ви. Так вже сталося що окрім читання я ще щось пишу. Отже вже не просто читач. Хто? Може графоман. А може і автор. Це не мені вирішувати, а вам.
    Просили прикладів, ось маєте:
    http://gak.com.ua/authors/8121
    чи тут
    http://andjey-voron.livejournal.com/

    Між іншим свій пошук читача я, почав саме з Гуртом… Тепер ось придивляюся до літературних спільнот фейсбуку, там наче є життя.

    • “А наші друкарі боротися не хочуть” – а я стверджую, що Ви абсолютно несправедливі до деяких видавців. Ви бачите лише результат, тобто нестачу українських книг, але сумніваюся, що Ви бачите сам процес. Я теж його не бачу, але знаю людину, яка займається видавництвом. Це цікавий автор, чудовий дослідник, у цих важких умовах йому вдається щось видавати. І те, що Ви пишете “Сенс витягати людину з болота якщо вона жити не хоче” зовсім його не стосується. Це кремінь, а не людина. На таких треба рівнятися. І навіть при всіх цих якостях йому не вдається друкувати більше, ніж 2-3 книги на рік тиражем 1000-5000 екз., і то книги повільно розходяться. Є умови, проти яких ми безсилі, хоч і докладаємо усіх зусиль.
      Хочете приклад: дехто, Андрій Ворон, пише оповідання, але ще не надрукував їх ні в одному журналі чи у жодній книзі. А хто в цьому винен: Андрій Ворон, який як і якісь там “друкарі боротися не хочуть. І в такому разі вже ніякий Добрий Дядя не зарадить” чи все ж сучасні умови, які багатьом не дають зробити більшого??? Думаю, що все таки друге…
      Ваші оповідання обов’язково почитаю, хоч і не в найближчому часі, бо , на жаль, більшість вільного часу витрачаю на оцифровування.
      А логіка у мене проста: раз людина пише “ви, читачі” (не “читачі” чи “більшість читачів”), значить протиставляє себе читачам. Як людина, яка пише оповідання, Ви маєте знати, що коже слово, кожна інтонація несуть свою суть. Якщо Ви не читач, тоді тільки автор. Але ця розмова вже зовсім не стосується теми українських книг…

      • Погоджуся щодо Андрія, здебільшого ви праві. Окрім того моменту що він не вірить у видання літературних творів невеличкими тиражами, пропозиції були. Він вважає що поширювати сьогодні друковане слово треба саме інтернет мережею і боротися на цьому полі. Хто правий, він чи ваш знайомий, “То хай всемогутні боги вирішують”(с) Одіссей
        Хм, протиставлення кажете… Взагалі то, я писав звернення, спрямовано зокрема і до вас. Що правда будь яке звернення це, ваша правда, протиставлення оратора та аудиторії до якої звернення спрямоване.

  11. Що робити? Читайте С.Лема “Повернення з зярок”, там, іще у 60-х роках показане майбутнє книги.
    1. Видавати електронну літературу і продавати її за 1 грн., а то і 50коп. за скачування. Тоді буде простіше купити, ніж десь шукати.
    2. Видавати наддешеві книжки у м’яких палітурках на 3-сортному папері, але високими накладами.
    3. Для тих, кого книга вразить, хто захоче поставити цю книгу на полицю щоб ще не раз до неї повернутися і перечитати, видавати розкішні, дорогі книги з купою ілюстрацій.
    4. Запровадити сервіс “книга під замовлення”, благо сучасні технології дають таку можливість, видавати під замовлення книжки у одному екземплярі, загаданого формату з загаданими шрифтами, буквицями, загаданою палітуркою, тобто по спіралі повернутися до індивідуального виробництва книг, але на іншому технологічному рівні.

    Повторюю, у нас бідність розмовляє українською мовою, тому книги українською мало купують. Проведіть опитування і ви побачите чітку залежність між мовою спілкування і доходом, через це, доречі, немає глянцевих журналів українською мовою. Тому той, хто видає книги українською має працювати не на нормі прибутку, а на масі прибутку. Але для тих, у кого гроші є, або для тих, хто книгою так вражений, що готовий віддати останнє – робити дорогі, розкішні видання-перлини.

    • А я повторюся що колекційний тритомник бестселера С. Севіла “Брати Карштайн. Вампірські Війни” продавався в Англії по 10 фунтів. Прекрасна книга з обкладинкою під шкіру з замками під-латунь, на якісному папері обробленому під пергамент та оздоблена чудовими гравюрами.
      Одна книга з цієї серії, на паскудному папері, з вбогою обкладинкою, в Україні коштує 250 грн. Тобто уся трилогія у бозна якому перекладі вийде читачу під 60 фунтів. Відчуваєте різницю?

  12. Добрий день всім!

    Дуже цікава дискусія, дуже цікава тема, дуже цікаве товариство, що тут зібралось. Вставлю і я свої п’ять копійок, якщо дозволите :) Не буду сперечатись з приводу, хто був раніше – та сама курка чи те саме яйце. Скажу просто про свою сім’ю. Ми з дружиною і самі пишемо, і ще більше любимо купувати книжки. Вважайте це нашим хоббі. Навіть читати їх всі не встигаємо (бо трійко дітей, робота, купа початих і, як водиться, не закінчених проектів та інші відмазки), але зануритись у пахощі чергової сотні друкованих сторінок – найвища насолода для нас. Бібліотоксикомани, чи що? :) Обираємо книжки переважно українською, свідомо. Але не завжди, бо, самі розумієте, асортимент – це те ж аргумент…

    Та ось показала свого брудного носа криза 2008-го, потім були всі ці політичні штукенції, зростання безробіття, погіршення стандартів життя, перерозподіл пріоритетів не на користь моралі та культури, та й саме суспільство якось заклякло, згорнулось та трохи повиставляло колючки (недостатньо для змін у державі, але більше, ніж треба, для того, щоб колоти ними одне одного). Все це я особисто відчув на собі. Люди почали значно більше хвилюватись за збереження свого добробуту. Я так само. Ми з дружиною на автоматі стали купувати книжки десь уп’ятеро менше. Це факт. Що б я тут не казав, і до яких би думок не схилявся, та я не можу обійти цю банальну статистику. Мабуть, наше суспільство просто дуже добре пам’ятає дев’яності, коли, наприклад, у нас вдома про всяк випадок стояв мішок з засохлим хлібом (до речі, смачна штука).

    То ж що тут можна сказати? Хто винуватий? Та всі. І ми такі, і вони такі, і часи такі, і доля така.

    Але нічого страшного. Бо ми, яким би повільним цей процес не був, все одно змінюємось і все далі від нашого славного совка з його поганою мітлою. І вони теж змінюються, бо світ змінюється, і змінюємось ми, а їм так само потрібні гроші. І часи змінюються як ніколи. Та й долю теж можна приборкати, щоб нас, як то кажуть, не цуралась. Не даремно ж існують “Гуртом” та й інші проекти. Саме тут, впевнений, і приборкується доля. Головне – не ставати тупішими, не ставати злішими, не ставати жадібнішими. Вчитись, добре вчитись, любити, щиро любити, думати, широко думати. До людей широких поглядів і широкої душі не можливо застосувати вузьке ярмо. Широке ярмо – це вже інше питання, про устрій світу :)

    А до чого тут книжки? Та ж все це пов’язано однією мотузкою. Витягти за чуба одну царину, не враховуючи інші, просто не можливо. Якісна, сильна, прибуткова книга багатотисячним накладом не може існувати в суспільстві, не розвиненому морально, культурно, інтелектуально, економічно, політично тощо. Тож треба тягти і гуртом (це вже як бренд звучить :), і поодинці все одночасно. Боже, дай нам сил – сподіваюсь, це не так важко, як здається :)

    P. S. Сподіваюсь, в цій темі можна коментувати не тільки користувачам з іменами на “А”? :)

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.