Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1169774 (175 за 24 години)

Українські комікси: бути чи не бути?

| 6 коментарів

Українських коміксів практично немає. Малюється мало. Молоді художники імітують японські, американські, європейські комікси. Вони малюють історії про Джона, Пола чи Куросакі. А ті, що роблять щось своє – малюють про націю, яка ще не стала на ноги, не зовсім себе зрозуміла. Це переважно історичні теми, бойовики. Щось патріотичне, де українці класні, а інші – погані. А якщо говорять про українську історію, то найчастіше згадують козаків. Але у нас були й інші цікаві періоди.

Ігор БАРАНЬКО. Художник-графік

Козаччина ж – це найбільш розкручена частина української історії, тому її і використовують в коміксах. Можна звісно робити і про скіфів. От французи, наприклад, вважають галів своїми предками і роблять комікси про них. Той же Астерікс та Обелікс.

Перенести в комікс можна кого завгодно. Зробити історію по Гоголю, або взяти когось із персонажів громадянської війни (1917 – 1920-ті роки в Росії – Gazeta.ua). Приміром, для одного з видавців французьких коміксів я написав сценарій біографічної комікс-серії про Нестора Махна. Я підняв історичні матеріали, спогади його соратників, його власні спогади і на основі них розробив сюжет. Там нічого не треба було додумувати. Бо є і любовна історія, і пригоди, і бойовик, й ідеологічна частина, адже вони всі були анархісти.

Що буде продаватися на нашому ринку взагалі ніхто не знає. І на даному етапі немає сенсу про це говорити – хіба що за кілька років. У Росії, приміром, довго продавали американські комікси. Потім вони загорілися ідеєю зробити російського супергероя, на кшталт Бетмена, але виходила тільки пародія. Вони перенесли американські супергеройські “навороти” в теперішню Росію. Потім вигадали супергероя, що літає по Москві і бореться з мутантами.

Український читач коміксів нічим не відрізняється від інших. Авторів повно – можна вибирати на свій смак і жанр.

Раджу читати геніального Мьобіуса (псевдонім Жана Жеро – французького автора науково-популярних коміксів 70-х років – Gazeta.ua). Робив психоделічні речі. Історії про воїна Арзака – дивні як сон. Майкл Міньола малював Хелбоя – про чорта з відламаними рогами. Зазвичай, американські герої дуже пафосні, а цей має якийсь німецький експресіонізм. А от у японській манзі лише п’ять відсотків чогось справді вартісного.

 

Максим Прасолов, один з авторів “Даогопак”

“Дуже важко знайти історію, яка б когось не образила, – каже Максим Прасолов, один з авторів “Даогопаку”. – Бо якщо брати для сюжету мальованого роману війни Богдана Хмельницького, то ображаються поляки, якщо брати постать Мазепи – ображаються росіяни. Якщо брати Сірка – ображаються турки. Ми живемо в такому світі, коли немає потреби протиставляти себе іншому. Тому в нашому романі “Даогопак” немає протистояння українців з якоюсь імперією чи нацією. У нашій книжці є боротьба між втіленням зла і втіленням добра”.

Різниця між коміксом та графічною прозою як між памперсами і підгузниками, зазначають автори “Даогопаку”. Слово “комікс” потрапило до нас ще за радянського союзу, коли було протистояння між Америкою та СРСР.

“Якщо перекласти слово “комікс” українською мовою – буде “кумедник”. А ми не зовсім кумедні речі малюємо. Для себе взяли самостійну назву – графічна проза. Це європейський термін. Для українців по суті тут немає нічого нового. Бо якщо ви подивитися приміром на “Житіє Святих” – це саме текст з картинкою. В давні часи аби пояснити багато інформації для великої кількості людей використовували “візуальну мову”, – каже Максим Прасолов.

“В Україні немає культури споживання графічної прози, – продовжує Прасолов. – Бо часто запитують чому “мальована” література така поширена у Франції, Бельгії, Скандинавії. А в Японії взагалі жити без манги не можуть. У нас треба щоб кілька поколінь виросли на мальованих історіях. Тоді це не сприйматиметься як щось низьковартісне. Хай будуть Бетмени, Людина-Павук. Але чому б нашим дітям не погратися і з козаками-характерниками”.

Автори: Ігор БАРАНЬКО  та Вікторія ХОМЕНКО

Джерело: Gazeta.ua

6 коментарів

  1. “В Україні немає культури споживання графічної прози”
    Іноді таке щось ляпнуть, що просто стоїш/сидиш і навіть не знаєш, що відповісти і лише думається: “чоловіче, ну що ти верзеш?”
    Я би сказав, що в Україні нема зручних умов для класичного створення коміксів, от так як закордоном, роблять журнал всі від нього в захваті, пісяють кип”ятком від кожного наступного номера. Такого в нас нема. І це добре! Нема чого ці гнилі капіталістичні моделі ринку пхати до нас.
    Як на мене, то функції комікс журналів у мережі вже давно виконують укрбаш та росбаш, при тому на останньому ресурсі художники малюють комікси і дуже й дуже небідові. Від українського ж ресурсу звісно хотілося би більших обертів, але на разі і те непогано.
    Колись, пам”ятаю, був, здається, Київський журнал “К9”, гарний був журнальчик хоча й російськомовний, але мені здається, що його вже нема, вони зробили невдалий ребрендинг і прогоріли, та й при тому як я вже казав, сама ідея такого журналу в нас не пройде, тому що умови споживання інетелектуального продукту відмінні від європейських і ніхто не буде купляти собі журнал, щоб мати, колекціонувати чи ще задля чогось. Привчати людей до такого – це як робити автобуси на ЛАЗі, те що давно відмерло має почити в мирі.

    • Дійсно, Ви праві, тому процитую Вас до Вашого ж коменту:
      “Іноді таке щось ляпнуть, що просто стоїш/сидиш і навіть не знаєш, що відповісти і лише думається: “чоловіче, ну що ти верзеш?”” – отаке в мене враженні від Вашого допису. Укрбаш чи росбаш до коміксів як мистецтва маються відношення як півень до свиней – така моя скромна думка. Якщо на те пішло, в мережі є декілька високоякісних українських сайтів з коміксами які є дійсно цікавими.

  2. P.S. І до речі контактівські всякі групи (певно і фейсбучні теж) також буває продукують гарні комікси, правда переважно на політичну тематику, але нехай.
    Тож “Українські комікси: бути чи не бути?” взагалі не актуально як на мене, українські комікси є і успішно функціонують, просто в цій справі однозначно не можна очікувати прибутку від безпосереднього продажу коміксів, а також слід зважати на нові умови ринку.

  3. “Укрбаш чи росбаш до коміксів як мистецтва маються відношення як півень до свиней – така моя скромна думка”.
    А моя нескромна думка, що якби вітчизняні художники ставилися легше до коміксів, то воно би якось гарніше було, а то та всяка снобістські шароварщина 90-х – то лише даремна трата коштів.
    Комікс має бути веселим, “К9” тому й накрилося, що почали продукувати занудні мальовані історії, які були цікаві лише їхнім авторам.

  4. Ну я думаю, що українським коміксам бути… багато аматорських українських коміксів можна найти на цьому сайті http://www.comx.org.ua . І серед них є досить непогані і цікаві.

  5. Ви доброчинці пірати hurtom.com я вдячний вам за це, хоча це й незаконно, але ми повинні відстоювати свої права всіма методами включаючи і піратство, проблема країн пост- радянського простору – це ліцензування і піратство, саме для України проблема українізації всього, саме тому ваш порталіснує, бо ви робите святеє святих українізацію попри тотальну русифікацію українського простору! Якщо нас не підтримує держава немає інвестицій, то саме піратство – це для нас боротьба за нашу самоозначність, за нашу націю! Дякую вам панове за сайт Гуртом! Вельми вдячний. Щодо коміксів – то прикро що Marvel в офіційному варіанті немає українською, але це не біда навіщо займатися просуванням чужої продукції у себе на неньці Україні. Чому б ми патріоти не могли б самим створювати комікси про козацтво про характерників…

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.