Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1170190 (186 за 24 години)

Сценарна майстерня: майданчик для спілкування українських кіносценаристів

| 7 коментарів

сценарій

Сценарна проблема – це поняття, сказати б, кінопланетарного масштабу. Без жартів. Ходять леґенди, що голлівудські студії, аби знайти одну сценарну перлину, перелопачують кілька десятків тисяч, якщо не всю сотню, сценарної сировини. Та й після того відібраний текст проходить творчі руки так званих сценарних лікарів – не без втручання режисерів і під пильним наглядом продюсерів. Отже, з одного боку, українська сценарна ситуація не виглядає якоюсь винятковою – повсюдно існує дефіцит сценарних ідей та їх утілень. З іншого ж, кожна національна кінематографія має, сказати б, свою «сценарну історію». Й кожна із них чимось особлива. Українська – також.

Вкотре доводиться констатувати, що в історії українського кіна існував, попри відомий ідеологічний та політичний прес, вочевидь єдиний більш-менш повноцінний кіноіндустріальний період – часів Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ), що припадає на 1922-1930 роки. Період незалежного економічного розвою й відповідних здобутків – від десятків надпопулярних жанрових фільмів до рафінованих мистецьких шедеврів, які досі благородно виблискують не лише в українській, у світовій кінематографічній короні. Окрім усіх інших обставин, відбулося це, не останньою чергою, завдяки приходу 1926 року до сценарної справи – під проводом «головковерха українських футуристів» Михайля Семенка – поетів, прозаїків, драматургів та журналістів, зокрема, Юрія Яновського (згодом ідеолога «Голлівуду на березі Чорного моря»), Ґео Шкурупія, Григорія Епіка, Миколи Бажана, Сави Голованівського, Олександра Копиленка, Дмитра Бузька та інших. Але від початку 1930-х, як відомо, згорталося в офіційній радянській культурі все українське, в тім числі й передусім кіно як «найважливіше з мистецтв». Українська сценарна школа таким чином була похована на початках свого розвитку й структурування.

Її – цієї школи – не зафундували й за три десятиліття по тому, коли нарешті в Україні було відновлено вищу кіноосвіту – відкрито кінофакультет у Київському театральному інституті: всі провідні кіноспеціальності, крім сценарної! Вочевидь, не випадково. А шерег українців-випускників московських Вищих сценарних курсів та новітній прихід на студії письменників-сценаристів – Василя Земляка, Івана Драча, Ліни Костенко, Дмитра Павличка та інших, – зокрема, дарували низку сюжетів для мистецьки вишуканих кіноробіт, але, на жаль, не породили феномену популярного українського кіна – жанрово розмаїтого й драматургійно переконливого.

Суспільна задуха сімдесятих – першої половини вісімдесятих стала, закономірно, й кінематографічною. Драматургія того часу й того кіна, за окремими винятками й випадками, що підтверджують правило, була драматургією несамостійності, сервільності й меншовартості.

На жаль, за початкового періоду розбудови укрїнської державності – протягом 1990-х – поняття «український кіносценарій» залишалося не менш невиразним, ніж саме поняття «українське кіно». Національний кінематограф як внутрішній і зовнішній ідентифікатор України, як інтегральний фактор її політичної нації не отримував жодних шансів від держави на своє постання і розвиток. Відсутність цієї, однієї з ключових для модерних націй і країн, складової їхнього самоусвідомлення стала однією з найсерйозніших причин, які призвели наше суспільство до світоглядного розколу та невизначеності.

Саме гостре відчуття, розуміння й відповідальне усвідомлення важливості національного кінематографа для культурної, суспільної, політичної повноцінності України 2000 року породило громадянську ініціативу в заснуванні й проведенні кіносценарного конкурсу як складової Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова», в надрах якого й народилася ідея сайту СЦЕНАРНА МАЙСТЕРНЯ. Одним із головних натхненників створення СМ став Богдан Батрух, власник компанії B&H та мережі кінотеатрів «Кінопалац».

МЕТА, що стоїть перед сайтом СЦЕНАРНА МАЙСТЕРНЯ, є  триєдиною…

  1. По-перше, створити майданчик, місце й творчу атмосферу, для спілкування українських кіносценаристів, ширше – кінематографістів, на багатовекторному полі сценарної справи: від презентації, знайомства до співпраці, від обміну досвідом, ідеями до елементів навчання, від пошуку перспективних драматургійних сюжетів, до світоглядного визначення тощо.
  2. По-друге, створити своєрідний інтернет-банк українських сценаріїв, писаних, власне, українською мовою на перспективу екранізації. Таким чином, акумулювати на сайті актуальні кіносценарії та синопсиси сценаріїв і зробти їх доступними увазі продюсерів та режисерів.
  3. По-третє, самим фактом публікації сценаріїв засвідчувати авторське право

Джерело: СЦЕНАРНА МАЙСТЕРНЯ

7 коментарів

  1. Це тільки в мене склалось дивне враження стосовно назви, зокрема слова “Сценарна”?

  2. Сайт об’єднує українських фахівців кіновиробництва.
    Також тут можна реєструватися і вести свої кіноблоги.

  3. Гарна ідея, молодці. Якщо буде банк гарних сценаріїв, то може хоч нормальні українські фільми колись нарешті з’являться.

  4. Створіть хтось сайт відео монтажу, та все що потрібно щоб зробити свій фільм)

  5. Дякую за сайт. Сам далекий від кіновиробництва, але завжди було цікаво. Тому вже кілька статей прочитав – пізнавально. Що важливо, статті написані дуже грамотно (хоч я і не філолог). Дякую, заглядатиму туди частіше.

  6. Приємний сайт. А ідеї сценаріїв чи фільмів там не публікують?

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.