Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1168864 (249 за 24 години)

Топ-5 кращих гостросюжетних романів-2012

| 7 коментарів

02689

Пропоную Вам авторський рейтинг кращих гостросюжетних романів від Андрія Кокотюхи. Протягом 2012 року в Україні вийшло друком значно більше гостросюжетних творів, українських та перекладних, ніж згадано на сторінці та певним чином оцінено.Ну, а з того, до чого дійшли руки, готовий вирізнити наступні твори, автори яких подані в алфавітному порядку.

 Варто наголосити: це історії в різних жанрах, написані різними авторами, кожен із яких – індивідуальність. Проте у них є одна спільна риса: кожен здатен за наявності або грамотного підходу, або чогось на кшталт книжкової індустрії дати старт цілим напрямкам у вітчизняній гостросюжетній літературі. 

 Олексій Волков. «Емісар». – Київ, «Нора Друк», 2012

 Передкрайній роман кращого автора трилерів в Україні, «Слід на воді», був виконаний у невластивій Волкову повільній манері. Його герої замість діяти часто рефлектують. Виявляється, саме такого українці схильні вважати суперменом – мене такий незвичний Волков трошки пригнітив, бо кілька вечорів я відверто нудився з детективом без убивства. Тож крайній його роман, «Емісар», нагадав про того Волкова, якого палко любив не лише я, а якого сильно заповажали втомлені від інтелігентів у літературі активні успішні українці. Герой, людина з серцем, розмішеним від народження праворуч, потрапляє відразу з перших сторінок у вир карколомних пригод. Опинившись у процесі навіть не міг двох, а між трьох вогнів. Фрагменти паралельної історії якщо гальмують оповідь, то не на довго, пропонуючи вибагливим читачам «роман у романі», причому – історичний, модний сьогодні. «Емісар» ставить руба дуже важливе питання: чи може, чи має право на повноцінне існування україномовний бойовик. І не менш важливе: чому україномовні автори та видавці досі не спробували забрати цю благодатну територію у «меченых», «бешеных» та «фартовых».

Придбати (Книгарня Є)

 Оксана Думанська. «Хроніка пригод Геня Муркоцького» – Львів, ВК «АРС»

Професійні мовники оцінять це двокнижжя насамперед за мовні експерименти. Оповідь ведеться, як зазначено в передмові, «львівським балаком», проте, як на мене, це швидше стилізація. Для героїв пані Думанської цей «балак» – все одно, що суржик у творах Михайла Бриниха. Якщо ж звикнути, він перестане різати вуха і аж тоді читачі зрозуміють: нам пропонується одна з форм ретро – роману в новелах про численні оборудки вправного львівського афериста. На цій же хвилі перебувають збірники Максима Кідрука «Навіжені в Мексиці» та «Навіжені в Перу». Раніше були герої шахрайського циклу О`Генрі та джентльмен-грабіжник Арсен Люпен, вигаданий Морісом Лебланом. З урахуванням того, що аналоги більшості оборудок Муркоцького повторюються сьогодні з таким самим успіхом, його пригоди зацікавлять не лише тих, хто у літературному творі цінує мову, ще раз мову та стилістичні вправи, а також – сюжет та зміст.

 Придбати: Книгарня Є

Макс Кідрук. «Бот». – Харків, «Клуб Сімейного Дозвілля», – 2012

Не згадати чи не найбільш обговорювану останнім часом книгу в цьому рейтингу було б невірно. Хоча роман вартий насправді здебільшого авансів, аніж остаточних, однозначно схвальних оцінок. Великий як для такого твору обсяг. «Самоспойлерство» автора в тексті. Сцена колективної мастурбації ботів, важлива для автора, проте як для першої серйозної прозової заявки зайва – словом, писати і писати, орати й орати. Проте за цими огріхами лишається головне: суть. Українська актуальна масова література готова освоювати жанри та формати, котрі давно та успішно освоєні в світах й навіть у Росії. Але не московський, не чиказькій і не паризький – наш, київський програміст у складі інтернаціональної команди вчених ліквідовує згубні для людства наслідки генетичних експериментів. Причому відірватися від окремих розділів не завжди вдається. Ну хіба до виходу «Бота» таке було можливе в нашій країні?

Придбати: Наш форматКнигарня Є,  електронна книга на сайті видавництва

Радій Радутний «Важка чоловіча робота». – Тернопіль, «НК-Богдан», – 2012.

 Цей автор відомий здебільшого як фантаст. Але пропонований містичний екшен свідчить, що рамки фантастики письменнику затісні. Правда, признаюся чесно: аби жанр твору в анотації чи десь інде визначили як «фантастику», навряд чи я зміг би змусити себе прочитати бодай кілька сторінок. Загалом до середини шляху, пройденого «чорними» археологами в гонитві за затонулими артефактами, ніщо не вказує навіть на містичну складову. А потім починається звичайна казка для дорослих, якою, за великим рахунком, є будь-який на сто відсотків реалістичний детектив або трилер. Імпонує обмежена кількість дійових осіб: є час на детальне виписування характерів та не плутаєшся в персонажах на шести сотнях сторінок. Словом, точно знаєш, хто є хто. Або – помиляєшся  висновках: це також з´ясовується ближче до фіналу.

 Придбати: Книгарня Є

Олександр Скрипник. «За золотом Нестора Махна». – Київ, «Ярославів Вал», – 2011.

Ця документальна повість якось так незаслужено промайнула повз увагу тих, хто після комерційного успіху «Чорного ворона» стежить за розвитком української історичної белетристики. Автор не радує вишуканим стилем, не кучерявить мовою. Натомість у дещо сухій, розповідній формі пропонує такий набір фактажу, якого б вистачило на кілька романів про часи махновщини. Загалом фігура батька Махна чомусь не приваблює колег-белетристів як персонаж художнього твору. Так само, як і соратники Нестора Івановича не переходять у літературу. При тому, що саме махновщина відповідає українському менталітету чи не найбільше. Пошуки захованих у степах скарбів, котрі здатні допомогти Махну міцно стати на ноги в еміграції, ведуться під пильним наглядом чекістів. Яких емісари батьки дурять, як можуть, хоча й не завжди вдається. Словом, двобій між ВЧК та залишками махновської армії просто мусить втілитися в великому романі. А поки що не оминіть увагою цю документальну повість…

Придбати: Наш форматКнигарня Є 

Завантажити для ознайомлення з толоки (fb2, pdf)

Джерело: Буквоїд

7 коментарів

  1. Потрібно останню почитати…

  2. У цій топ-5 є два автори книги яких я прочитав і не одну, книгу Кідрука на даний час читаю, а от до Волкова ще не дійшов (хоч “Слід на воді” та “Емісар” уже лежать на книжковій полиці і чекають свого часу) . Найбільше мені сподобалась його “Амністія для хакера”.

  3. Кідрук молодець, добре дав жару… А ось про дебютний “Тераріум” чомусь і не згадує ніхто…

  4. Читав “Бота” – проковтнув за два дні. Особисто мені дуже цікавий та зв’язний роман від якого справді важко відірватися. Були моменти нерозуміння застосованих автором сцен, але згодом кожна з них займає свою нішу. Досить цікава книжка.

  5. ще дуже цікава книжка – “Вершина” Андрія Сахна. Теж проковтунув ;-)

    • Трішки помилились, насправді буде – Анатолій Сахно. «Соло бунтівного полковника. Вершина»

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.