Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1168899 (249 за 24 години)

Сходом ширяться українські розмовні клуби

| 18 коментарів

475981_1

Незважаючи на однозначні дані соціологічних досліджень, які засвідчують стале зростання прихильності українців до державної мови, чинна влада, здається, докладає цілеспрямованих та системних зусиль, аби повернути плин часу навспак і довершити русифікацію України, призупинену по здобуттю незалежності. Остаточно руйнуючи нетривкі механізми, які дотепер дозволяли сяк-так зберігати хистку рівновагу у мовній царині і сподіватися на поступальну емансипацію України від культурного впливу Росії, реакційний режим демонструє глибоку зневагу до українства.

Втім, і сьогодні, не маючи інструментів та важелів для симетричної відповіді режимові на виконавчому й законодавчому рівнях, суспільство активно шукає можливості протистояти русифікаційній політиці, створюючи громадські об’єднання й реалізуючи всілякі проекти, спрямовані на підтримку та захист української мови. Протягом 2013 року передбачається створення мережі українських розмовних клубів у російськомовних містах сходу та півдня країни. Згідно з задумом організаторів, названі клуби не тільки даватимуть усім охочим змогу вдосконалити українську, але й поступово ставатимуть осередками українського урбаністичного сенсоутворення, без яких є немислимим постання новочасної української нації. В авангарді цього процесу виступили два клуби, що започаткували свою роботу на рубежі старого й нового року: починання Донецька, де 20 грудня запрацював перший Український розмовний клуб, 6 січня підхопила Одеса.

Ідея українських розмовних клубів набуває дедалі більшої популярності. Упродовж місяця в Україні започаткували діяльність іще двійко таких закладів. 22 січня, акурат до Дня Соборності України, оголосили про створення клубу молоді хлопці з Нікополя Дніпропетровської області, а три тижні по тому (11 лютого) – юнаки з Горлівки, що на Донеччині.

– Побачивши новину про українські розмовні клуби, я відразу подумав, що це вдалий формат, – розповідає організатор клубу у Нікополі Костянтин Іватович. – Відчуття було таке, ніби знов прочитав щось схоже на Українську хартію вільної людини! Мені бракувало україномовних співрозмовників, то ж я й подумав: чому б і ні? Таких, як я, імовірно, багато, тому слід гуртуватися, а не сидіти, склавши руки”.

Перша зустріч нікопольських прихильників української мови пройшла в одному з міських кафе після чого клуб переселився до дитячої бібліотеки, що радо надала приміщення для засідань.

Засновниками клубу у Горлівці стали студенти Автомобільно-дорожного інституту – брати Олександр та Олег Ланги:

– Будучи небайдужими до української мови й натхненні досягненнями Українського розмовного клубу в Донецьку, ми вирішили розвивати цей рух у Горлівці, – розповів Олександр. – На диво, усі сприйняли нашу ідею дуже тепло й усіляко допомагали. Молодь цікавиться та охоче вступає до клубу. Здебільшого це пов’язано з тим, що такий заклад – новий в нашому регіоні, й він допомагає в саморозвитку та навчанні”.

За словами організаторів, попервах клуб працюватиме для студентів АДІ, але перегодом, набравши ходи, розчинить двері й для непов’язаних із інститутом мешканців міста.

Нагадаємо, що поштовх до створення українських мовних клубів задав проект “Український мовний простір“, ініційований рухом добровольців “Простір свободи”.
Джерело: Gazeta.ua

P.S. Додаю контакти клубів в інтернеті та у соціальних мережах:

http://www.m-r.org.ua/
http://www.facebook.com/groups/urk.odesa/?ref=ts&fref=ts
http://www.facebook.com/groups/ua.lang.club062/?fref=ts
http://vk.com/urk_odesa
http://vk.com/ua.lang.club062

18 коментарів

  1. Радіти чи плакати, хз.

  2. Молодці!

  3. Ніби провалився на машині часу на 80-150 років тому, коли освічені українці спілкувалися у вузьких колах подібних собі. Чи не такими ж клубами була свого часу й “Просвіта”? Хоча, зважаючи на архаїчність нашого суспільства, методи столітньої давності можуть виявитися найбільш ефективними.

  4. Файнюсько!!!

  5. Молодці! Підтримую.

  6. Як тут не згадати Винниченка з його бромом, матюки які тільки є…і не зайтися гомеричним сміхом.
    Ні, насправді, це вже клініка ім. маленької “дорослої(?)” людини, що сама собі кліточку будує.

  7. А я взагалі останнім часом не знаю що робити, нікому непотрібна ні українська мова, крім мене ні я як український громадянин хто сміється, хто дивується, для чого. Може якісь гурти студентів і є у Маріуполі. Та я ж не студент. Є своєрідний аналог таких клюбів місцева Просвіта, та там одні сивочолі люди. У мене немає тем на які з ними спілкуватися. Не знаю що робити. Вже не кажучи про неможливість створення сім’ї. Сподіваюсь що у інших містах можливо краща ситуація.

    • Колись давно J.W von Göthe запитав: “А що таке, власне, Німеччина?”

      Потрібно вчитись. Постійно і завжди. Через самовдосконалення кожного індивіда зможемо вдосконалити наше суспільство. Іншого шляху немає.
      Час на сльози, мітинги і криївки вичерпано :)

    • То москалем Ти бути не хочеш, а чи бути Українцем не знаєш? Ти точно в Україні народився?

  8. Ідея чудова. Вітаю із створенням та бажаю швидкого процвітання та розвитку.

    Адже русифікація і знищення України проходила заради Українських земельних ресурсів. Кошти виручені за ці ресурси, ще при незалежності України продовжують збагачувати Росію, а не Україну. Тому і схід України живе так бідно, а звинувачують у цій бідності захід (для того щоб підтримувати агресію між нами і продовжувати грабувати Україну).

    Чим більше людей розумітиме, що вони Українці, народилися на Українській землі, де рідною мовою є Українська, а не чужа, тим більше вони будуть цінувати цю землю, поважати себе, і не допускати грабування України. І Україна почне розвиватися з ще більшою швидкістю ніж тепер.

    Ви робите безцінний внесок у розвиток України. Тож чим зможу, тим вам поможу. Успіхів Вам.

    Слава Україні!

  9. На правільному шляху )))

  10. Може хто знає, чи є (або хоча б планується) щось подібне у Кременчуці??? Бо в мене зараз ситуація як і у пана вінськийігора: нікому це в біса не треба, а сам я при тому став виглядати шизофреніком, перейшовши на українську (розмовляти російською знову бажання нікого немає).
    А взагалі це хороша ідея=)

  11. Нещодавно почув чудову фразу: “Якщо ми будемо через ввічливість розмовляти російською, то хто ж тоді буде розмовляти українською?”
    По темі – молодці. Так тримати, і люди до нас потягнуться.

  12. Pingback: Донецьк і мова: Болюче питання | Гуртом - сайт підтримки всього українського!

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.