Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1169861 (194 за 24 години)

День захисника радянської вітчизни

| 56 коментарів

 бритва

Мабуть, одне з найдискусійніших свят в Україні. Чи є це святом взагалі, чи просто день вшанування пам’яті, а чи день гендерного врівноваження з жіночим днем. Чи це просто ще одна провокація уряду навколо вшанувань українських чи «псевдо українських» дат. Я попрошу чоловіків залишити коментарі щодо того чи святкують цей день у ваших сім’ях, а особливо як до нього ставляться ваші тати чи ви самі, хто служили в Радянській армії.

З 1999 року це свято є офіційним, завдячуючи указу Леоніда Кучми. «Враховуючи численні звернення громадських організацій, ветеранів війни, та з метою сприяння патріотичному вихованню молоді постановляю установити в Україні свято — День захисника Вітчизни, яке відзначати щорічно 23 лютого». У свою чергу в 2008 році президент України Віктор Ющенко визначив дату 29 січня як «справжній національний День захисника Вітчизни» через «День пам’яті бою під Крутами». У той час діючий президент опонував до нього із фразою «справжні мужики не зрозуміють Ющенка, 23 лютого це справжнє свято і чіпати його в жодному разі не можна».  Ці свята хотіли взаємозамінити, проте так не сталося. Окрім того, існує 6 грудня, що є офіційним Днем збройних сил України.

Якщо поринути в історію, то 23 грудня святкується з 1918 року, саме тоді, коли терор Червоної армії на українській території зріс до максимально загарбницьких масштабів. Тобто, про жодні національні інтереси тут не йдеться, і ніякої національної свідомості це свято не виховає. Якщо це просто ще один привід позловживати алкоголем та довести «чоловічу силу», то це знову ж не цей день (і не жоден з 365/66 вакантних). На мою особисту думку, це повинно бути святом тих військових, які були гарматним м’ясом, і віддали своє життя за тодішню країну – СРСР.

Тому прошу дівчат любити чоловіків щодня-щогодини, поважати їх, і дарувати піну для гоління тоді, коли вона закінчується, а не шукати для цього окремий день.

 

Для більшої інформації послухайте думки Антіна Мухарського:  

[youtube http://www.youtube.com/watch?v=GglJ4bMcSRk]

56 коментарів

  1. “На мою особисту думку, це повинно бути святом тих військових, які були гарматним м’ясом, і віддали своє життя за тодішню країну – СРСР” – класно тут сидіти за компом і про таке писати, а мого прадіда-інваліда німці застрелили коли він в саду в себе яблука рвав, просто так, а його брат в цей час будучи розвідником Червоної Армої, десь біля Донецька-Луганська воював, де поранений був. Після чого попав госпіталь, а після госпіталю був Сталінград. І його батьківщиною був СРСР, бо країна тоді така була, і це не значить, що він був меншим патріотом ніж ті хто по схронах в Карпатах сиділи.

    А також, Юліє, в мене питання щодо формулювання “гарматне м’ясо”. Ви розумієте, що просто зневажливо ставитесь до людей, що чесно йшли захищати свою родину: синів, дочок, матерів, батьків? Чи вам здається, що всі вони жертви радянського керівництва і насправді на фронт не мали йти, а мали дочекатись власного розстрілу, скажімо в Бабиному Ярі?

    • Про жодну неповагу навіть не йдеться, а навпаки – це повинно бути свято пам’яті і поваги. Я Юліана, а “гарматне м’ясо” – це ставлення тих, хто розпочав війну, до тих, хто в ній бере участь (чи брав) і жертвує своє життя. Цей пост написаний виключно з цікавості до того, яке ставлення молоді чоловічої статі до цього свята. А не обговорення і критикування того, хто був винним.

    • Задля вшанування пам’яті загиблих під час другої світової існує інший день 9 травня. Так що ваші претензії ні до чого.
      Свято 23 лютого це свято як раз тієї армії, яка і убивала українців під Крутами, а Українське свято захисника вітчизни краще як раз відзначати 29 січня. Ось така моя особиста думка.

    • У Литві службу в радянській армії оголосили поза законом
      Конституційний суд (КС) Литви оголосив службу в радянській армії, на яку призивали жителів республіки, незаконною. Відповідно до постанови КС призовників визнали жертвами окупації.
      Цим питанням КС зайнявся у зв’язку з аналізом закону, що регулював пенсійне забезпечення колишніх військових.

      Так, згідно документу, час служби громадян Литви, які служили в Радянській армії, радянській службі охорони кордону, МВС та інших службах після 11 березня 1990 року, не враховується під час нарахування пенсії.

      За даними КС Литви, згідно міжнародного права, яке було відновлене 1990 року, проти Литовської держави з 15 червня 1940 СРСР застосував свою агресію. Тому вважається, що служба громадян Литви в Радянській армії була незаконною.

      “Значить, в роки радянської окупації громадяни Литви (жителі, які були громадянами ЛР до 15 червня 1940 року і їх нащадки) не були пов’язані з окупованою державою і їм незаконно нав’язали всі зобов’язання, пов’язані з радянським громадянством, включаючи зобов’язання служити в Радянській армії”, – сказано в постанові.

      За даними КС, відповідно до норм міжнародного права, жителів окупованих територій не можна примушувати служити у ворожих збройних силах і це вважається військовим злочином.

      “Територія Литви, згідно з міжнародним правом, була окупована іншою державою і ніколи не була законною частиною СРСР”, – констатував КС.

    • Совковатпіна на поверхні оцінки суспільного явища – війни

  2. “Тому прошу дівчат любити чоловіків щодня-щогодини, поважати їх, і дарувати піну для гоління тоді, коли вона закінчується, а не шукати для цього окремий день.”
    Золоті слова :)
    Щодо ставлення, то в мене воно нейтральне. Так, привітаю тата (служив в Афганістані) і все. Хоча він також не високої думки про Червону Армію, точніше її командування, яке їх, молодих, 18-20-тирічних хлопців посилало під кулі за якийсь там нікому незрозумілий інтернаціональний обов’язок.

  3. Це взагалі не свято для справжніх українців!!! Це трагічна дата для України і з часом це недорозуміння піде в небуття!!!
    29 січня – пам’ятаємо, не забудемо!!!
    СЛАВА УКРАЇНІ!!!

    • Навіщо так образливо показувати теперішню українську армію та ще й переплутали назву нашої армії…
      Йдуть титри що це якась радянська армія….
      Усі на Україні і так знають, що після “проклятого Яника” у лютому 14 року створюються жидонацистькі бататальони захисту грабувальників України з каральними функціями поти всіх не згодних. Потім вся ця сволота підкріплюється дезорієнтованою українською армією…
      То шо наша українська теперішня армія – це армія мародерів, гвалтівників, грабіжників, бидла, вандалів, боягузів і так вже всі знають!

  4. Я за гендерне врівноваження, хай буде 23 лютого, так більшість звикла.

    • Більшість хохлів звикла до російської мови, і що тепер?

      • Так може ота більшість і не є хохлами?
        Може як раз, Україна і була російськомовна і могла існувати і розвиватися у дружбі та злагоді протягом століть між усіма народами, що жили в Великій та дружній Україні… Як бачимо – тепер вже ніколи…
        Просрано Крим, просрано Донбас, та іще багато чого просрано….
        Мабудь і Україна сама вже прос…а завдяки таким дебілам з такими питаннями!

    • Хочеш гендерного врівноваження – іди помий посуд замість жінки! ))

    • Ви “совків” маєте на увазі ?

  5. Я проти цього свята.
    Не розумію привязки до цієї дати, людям доводять правду про цей день в історії, про цю армію, а вони продовжуть – ми звикли, ми служили… Цим, напевно, можна пояснити і байдужість людей і до сьогоднішнього становища в державі, – всім тяжко, всі жаліються, але тихенько – один одному, бо так вже звикли. Такі люди ставлять своє особисте вище загальнодержавного, їх спогади про “свою” армію переважають над тим, що ТА САМА армія робила раніше (взяти хоча б події під Крутами) – це ж ТА САМА армія!, то для чого цю армію возвеличувати, святкувати “”її день”. Логіка прихильників свята така – я святкую, бо я служив, а те, що ТА САМА армія грабувала і вбивала мій народ – мене не стосується.
    Невже в нас нема гідних дат в історії?

  6. Чого варто сподіватися народові , що не поважає сам себе ?…..Держава Україна – країна абсурдів …..

  7. Нагадаю деяким учасникам обговоронення певні факти: 1) під Крутами Червоної армії не було, бо її тоді ще не існувало. Була Червона гвардія. І повірте, між армією і гвардією суттєва різниця. 2) між Червоною армією зразка 1919 р., зразка 1920 р. і наступних років теж є суттєва різниця. Якщо на початку 1919 р. в ЧА були загони, які дійсно були українськими (Таращанська й Богунська бригади, кіннота Гребінки, частково Червоне козацтво Примакова), то вже з травня-червня відсоток українців у них став такий незначний, що ці частини цілком можна вважати неукраїнськими. У 1920 р. вже інша картина – примусова мобілізація з українських територій, яка впринципі позначалася масовим дезертирством, але факт – навіть під примумом в деяких частинах українці складали значний відсоток. У середині 20-х для населення УСРР іншої альтернативи, де служити, не було. Для багатьох це була можливість зробити кар’єру офіцера, а не залишатись крутити волам хвости. Згадайте кінцівку кн иги “Холодний Яр”, де молодий хлопець пояснює, чому вступив у комсомол.
    Так що ЧА 1919 р., 1920 р. і РА в 30-40-і та 50-80-і – це за своїм складом і задачами – різні армії. Події 1991-го в Севастополі при розподілі Чорноморсько флоту це довели. Українські моряки встали на бік Української держави.
    Якщо б українці не служили б в РА, то зараз би ми не мали б узагалі ніякої армії, якою б вона не була. Сучасна українська армія є спадкоємицею саме РА, а не УПА чи інших формувань, і від цього при всьому бажанні не відкараскаєшся. Українці в ЧА (РА) – це наша історія, яку ми не можемо викреслити.
    А тепер моя особиста думка: я негативно ставлюся до комунізму, до СРСР, до того, що українці в СРСР не мали власних військових формувань, АЛЕ… я і моя родина сьогодні подзвонили моєму дядькові, який служив у 70-ті на Балтійському флоті, і поздоровимо його не з Днем Радянської армії, а з Днем Захисника Вітчизни, бо перебуваючи на флоті, він служив не заради цілей поширення комунізму чи втримання України під контролем Москви, а заради захисту Вітчизни-України. Він у це вірив і зараз вірить, тому він заслуговує на повагу, як і інші, що з тією ж думкою служили в Радянській армії.
    Повтрюсь: я “ЗА” День Захисника Вітчизни, і я “ПРОТИ” Дня Червоної армії.

    • З днем Захистника Вітчизни Гуртомівці.Спасибі Радянським бійцям що полягли за те що не шпрехаємо німецькою ( якщо б хтось вижив після німецького порядку).А тролі як обливати брудом все Радянське так їм за це і платять і задоволення мазохічне вони получають. Руйнувати не будувати.

      • Вадиме, у даному пості й коментарях я ніде тролів не бачу. Просто деяких людей іноді заносить у крайності, але я цілком розумію хід думок того ж ТарасаД, Анонімного, от тільки не з усім із ними згодний, як і не все у їхніх коментарях заперечую. Дійсно, іноді, щоб захистити свою Батьківщину, доводиться служити в чужій армії. Тому й відзначати треба не день якоїсь там армії, а День Тих ХТО СЛУЖАЧИ В ЧУЖІЙ АРМІЇ ЗАХИЩАВ СВОЮ ВІТЧИЗНУ.
        Доречі, не “получають”, а “отримують”, будівничий Ви наш)))

        • Получають , отримують яка різниця .Вихолостимо мову до галицького суржику?Цензор Ви наш.Збідніємо мовою за “незалежність” як збідніли письменниками.

          • “получають” – російське слово, і хто-хто, а саме Ви поводите себе як справжній троль, сиплючи образами й агітками.

          • Якщо людина знає українську мову, то не варто звинувачувати її у вживанні “галицького суржику”. Раджу і вам вивчити літературну мову.

      • скажи інакше – дякуємо що розмовляємо російською, і сьогодні на 21-й річниці незалежності маємо боротись за виживання рідної мови, дякуємо, що в Україні не маємо справжньої інтелігенції, яка б дбала про народ, а не про власну кишеню, бо тих хто був розстріляли і замордували в концтаборах, а натомість вселили в людей страх.

    • Яким чином можна обороняти Вітчизну-Україну на Балтійському морі???!!! Головне назвати правильно, дарма, що суцільний абсурд! Таким робом можна виправдати геть усе – і дії катів-окупантів, і “звитяги” зрадників-запроданців! Люде, та майте хоч дрібку поваги до себе й до рідної землі! Чого ви варті, коли не шануєте насамперед своє, рідне?!!! Схаменіться врешті!!! Бо так і залишитесь лише перегноєм, на якому буяють інші нації!…

    • Askold25 , по-вашому , виходить Червона армія не є спадкоємницею Червоної гвардії, але в той же час, сучасна українська армія є спадкоємницею советської. Подвійні стандарти якісь.
      Я вже не кажу про те, що різниця між першими двома – формальна.

      • Михайло, навчіться уважніше читати! Про спадкоємність між ЧА і ЧГ я нічого не писав, я писав про різницю у складі й рівні організації. Раджу почитати військово-історичну літературу з цього питання.

      • Михайло, Ви взагалі знаєте різницю між армією та збройними формуваннями?

  8. Я звик до 6 грудня, до 8 класу взагалі не знав про 23.02

  9. не кожен хто служив в радянській армії, служив “заради цілей поширення комунізму чи втримання України під контролем Москви”, але яку функцію виконує армія в будь-якій державі? Я розумію, що тоді не було вибору – служити в армії, чи не служити, але для чого так цим пишатися? можливо, тоді не всі знали про справжнє обличчя Москви, про комуністичну партію, про їх злочини, але сьогодні це не є таємницею. тому про який захист вітчизни йде мова? Розумію також різницю між солдатом який служив, наприклад, на флоті чи на кордоні і тим, хто проходив службу охороняючи в’язнів у сибірських таборах. Але це ж ТА САМА армія!
    цікаво, яка була б реакція, якби колишні солдати Гітлера почали святкувати день захисника вітчизни?

    • Тарасе, це не ТА САМА армія (див.пост вище). У 60-80-ті роки РА не була засобом утримування у покорі Москви українських земель, як це було раніше. І путч у 991 р. це показав, не підтримало більшість солдат генкачепістів.
      Зрозумійте елементарну річ: керівництво може мати одні погляди, прості вояки – інші. Доречі, про того ж Гітлера: у Вермахта були одні цілі й плани, а у вояків Дивізії Галичина – інші цілі й плани. Вояки цієї дивізії самі не любили німців (про це є у більшості їх спогадів), і воювали зовсім не за третій рейх і “нову європу”. От бачте, цілі керівництва і цілі простих солдат можуть кардинально відрізнятися. І служачи у РА можна було захищати Україну.

    • Головне, що МИ самі вкладаємо в поняття цього дня. Якщо для Вас День Захисника Вітчизни й День Червоної армії – один і той самий день, то Ваше право… А для мене День захисника Вітчизни – цее день усіх тих українців. які, служачи в РА, перш за все думали про свою Вітчизну, а не примарні комуністичні плани. І те, що День Захисника вітчизни співпадає з Днем ЧА мені особисто по-цимбалах, для мене й моєї родини це різні дні за смислом.

  10. Про який день захисника Вітчизни ви говорите? Про указ Януковича щоб догодити Путіну. А чому ми не святкуем день вермахту там теж украінці воювали. І вони також захисники Вітчизни. У нас е своі дати святкування це 6 грудня і 14 жовтня.

  11. В мене не святкують, більше того, не святкуєм і 8 березня! Мама вітає нас 6-го грудня, а ми маму і бабусь в другу неділю травня!

  12. Дякую за цікавий матеріал та відео, Юліана. Погоджуюсь з Мухарським.
    1. Питання державних свят (як й питання мови) – це питання, які використовуються політиками ВИКЛЮЧНО як спосіб приховати “власну безгосподарність”, оскільки питаннями культури повинні займатися ФАХІВЦІ, а не політичні діячи які прийшли з великого бізнесу й навіть не мають часу завітати до парламенту.
    2. Люди які служили за радянських часів під час Другої Світової (ветерани), які служили після війни, навіть ті хто захищав Батьківщину не знаючи про зовнішньополітичні плани компартії, бійці УПА та воїни Холодноярської Республіки тощо, – всі вони мають право на пошану та толерантне ставлення. Й не тільки 23 лютого або 29 січня.
    3. Ця дата не повинна бути святом. Це день спогадів. День історії. Так само як 9 травня або 8 березня. У нас українців забагато свят. Більшість з них є лише привидом для оковитих гульбищ, тому моя особиста думка така: треба поступово зменшувати кількість державних свят, не просто міняючи назви з День Перемоги на День Пам’яті; необхідно щоб кожен українець відзначав кожен історичний день ОСОБИСТО та в межах норм етики та моралі. Можно об’єднати кілька організацій та провести спільну ходу щодо вшанування пам’яті Загиблих під Крутами, а можно вдома накрити пісний обід та словом підтримати героїзм й мужність крутян, відзначити непереможний дух радянських воїнів під час битви за Київ та під Сталінградом, згадати “вантаж 200” з Афганістану тощо.
    4. Минає час – змінюється світогляд. Як радянським військовим твердили, що УПА гірше за німецьких нацистів, так й зараз нам твердять що є одні-єдині “світло-білі” герої, які справді захищали Україну. Правильно сказано: нема виключно чорного або білого, усе в сірих тонах. Серед воїнів радянської армії були дезертири, галтівники та вбивці, але такі самі люди були серез бійців армії УПА: зрадники, перебіжчики, нелюди. Бо людська сутність не залежить від нашивок та ідеології.
    5. Якщо ви особисто не хочете святкувати певний день або хочете його відзначити по-іншому: будь-ласка, зробіть це. Знайдіть однодумців або самостійно розкажіть про ваш обгрунтований погляд на ці події. В спокійному зібраному стані, без зайвого радикализму та ненависті до людей, які іншої думки. Будьте ввічливими та не розпалюйте вогонь ненависті до інших людей – вони також мають право мислити та висловлювати власні думки.
    Отже, ще раз закликаю всіх спокійно, без алкоголю, тютюну та матюкні, взаємних звинувачень та образ, без ненависті та деструктивних думок провести цей день. Для кого це свято – привітайте всіх, кого вважаєте захисником нашої багатогранної Вітчизни; для тих хто ненавидить цей день – заспокойтеся, будьте розсудливими, відзначьте цей день заспокійливим чаєм та медитацією в стилі дзен; для байдужих – просто не звертайте уваги, будьте врівноваженими та не піддавайтеся на провокації, не підтримуйте жодну з сторін, просто проживіть цей день спокійно вшанувавши УСІХ захисників (жінок та чоловіків) УСІХ часів та народів.

  13. На каналі ТVI, при дискусійних програмах, є біжуща сторінка з думками глядачів. На днях прочитав: “Хахлы! Вы будете нашими рабами вечно. Рисиянин”. Спершу, задітий за живе москальським хамством, обурився. А потім подумав – напевне ми так виглядаєм зі сторони. Уважно прочитав коментарі. Сподобалась безкомпромісність Тараса. Алеж більшість кажуть “какая раздница”. Не виходить проковтнути все – не та політична ситуація в світі, та і сил малувато – москаль відкусує по шматочку. Я пам*ятаю, як кучма через тиждень зустрічався зі своїм московським “колегою” без кроваток. Звідти і появилось “Дзень защитника Ацечества”. А що від такого нещастя можна було чекати? Якось, будучи в Тюмені, на зібрані нашої діаспори, воно заявило: “Мы, хахлы, народ с пидурю”. Поки не піде зі світу останній хахол – ми будем свя*ткувати 23 февраля, 8 марта, 1 мая, 9 мая і інші окупаційні празднікі. Тихий голос Є. Сверстюка не зможе розбуркати це баговиння.

  14. В школі я був жовтенятком, то мені тепер день народження Леніна святкувати!?

  15. Я не святкую усілякі “радянські” дати, але мабуть таких як я меншість. Але це мій вибір. Не варто українцям святкувати день “окупаційної армії” (так я його зву).

  16. Парадокс «освобождения»
    Як формувався міф про радянське визволення України в роки Другої світової війни

    http://tyzhden.ua/History/71742

    • І до пари:

      Звільнення від Бухенвальда таборами ГУЛАГу
      «Освобождение» України в роки Другої світової війни як форма легітимізації радянської влади

      http://tyzhden.ua/History/71736

  17. http://tyzhden.ua/News/73080

    Литва вчинила гідно.Нашим совкам у литовців варто вчитися.

  18. Святкування 23 лютого чужої армії потрібно заборонити. Якщо так сильно хочуть святкувати то 29 січня в честь “Крут” скільки завгодно. Хоч 365(366) днів на рік.

  19. Думаю, що маю право критикувати це диво-свято-покруч, бо 23 лютого 1979 року я “святкував” його, будучи на той час командиром взводу зенітних самохідних установок “Шилка” (ЗСУ-23-4), при 36-градусному морозі на засніжених сопках Маньчжурії, за півтора кілометра до радянсько-китайської границі, що проходала по річці Аргунь, яка після злиття з Шилкою стає Амуром. У відповідь на напад Китаю на В’єтнам, тоді нас вивели на кордон від Казахстану до Владивостока. За часів існування СРСР це свято, як відомо, мало назву “День радянської армії та військово-морського флоту” і, безумовно, мало право на існування, хоча, як тепер доказують, сама дата заснована на міфах, щоб не сказати просто на брехні. Але сьогодні, в Україні, називати цей день “Днем захисника Вітчизни” може хіба що та людина, яка історії України не знає, Україну не поважає, не любить і не вважає Батьківщиною.

  20. От не очікував на Гуртомі, а тим паче на головній побачити статтю про цей позорний пережиток минулого. Якщо у когось вистачає розуму поклонятися мертвим ідолам мертвого режиму – то це його проблеми, але згадувати про цей позорний для мого народу день на патріотичному порталі….

    • НІХТО не вклоняється “ідолам мертвого режиму”. Люди згадують (“поминають”) мертвих ЛЮДЕЙ, що загинули в Збройних Конфліктах, таких як німецька/радянська окупація, друга світова, україно-польска та фіно-руська війни, афганськи конфлікти тощо. Хтось з них йшов добровільно, хтось під примусом, а хтось тікав від відповідальності за скоєні злочини.
      Ще раз наголошую, особисто Я в цей день вшановую пам’ять ВСІХ загиблих захисників власної землі в УСІХ збройних конфліктах (не тільки українських захисників або українських конфліктах). Можна назвати це Днем міжнародної скорботи по загиблим у збройних конфліктах. Такий самий локальний День пам’яті існує в Україні – його теза “Пам’ятай про Крути”. Він має націонал-патріотичне забарвлення – й це правильно.
      Треба просто по-іншому сприймати День Захисника Вітчизни. Ви бачите в ньому позор, а я бачу слушну нагоду ЗГАДАТИ про чисельні збройні конфлікти та численних загиблих, серед яких був як простий селянин з вилами, що хоч й загинув але не дав знечестити рідну матір чи сестру, так й професійний військовий, що організував національно-визвольний загін та не пожалів рідного брата через зраду останнього національних ідей. Вони обоє були Захисниками Вітчизни. Вся суть – у світосприйнятті. Ви бачите лише те, що хочете бачити й тільки з тієї позиції, яку самі обрали. Це ваше право. Але така позиція призведе лише до однобічності та суб’єктивності поглядів.

      • Он ідола бандери в Львові кожен день два поліцая стережуть.А злочинів у нього проти Українців повно.міні сталін. Якби дорвався до влади то залив би кровью пів України.

        • Ти, чоловіче, хворий. Ця хвороба називається українофобія. Ти кажеш – якби дорвався. Але він не дорвався (просидів в концтаборах – в польських та німецьких). В чому його “злочини” проти України?. Може в тому, що мав прізвище – Бандера. Так з латині – це прапор. Але “освободзітелі” напались саме на нього, а не на Мельника.
          Хоча саме сподвижники Мельника співпрацювали з окупаційними властями. Прізвище не таке звучне. А взагалі це наші внутрішні українські проблеми, а не нацменшин.

  21. Варто переживати не за дати чи ще щось, а за престиж військової служби, за ставлення суспільства до людей у формі. Такі люди мають викликати повагу, гордість за країну, професія має рахуватися однією з найпрестижніших, адже це ті люди, від яких, у першу чергу, буде залежати безпека громадян від зовнішньої загрози та внутрішніх диверсій. Це ті люди, які живуть із почуттям обов’язку, які першими покладуть свої життя за інших… У СРСР, навіть враховуючи антилюдське його спрямування, виховувалося таке ставлення до людей у формі, адже воно чи не найприродніше – почуття подяки за відчуття захищеності. А що маємо у сучасній Україні? А так не має бути…

  22. Кожен чоловік, якщо він чоловік, святкує день тієї армії, того народу, яким давав присягу. Хто давав присягу українському народу – святкує свій день, а я давав присягу радянському народові і святкував і буду святкувати тільки 23 лютого.

  23. Про 23 лютого вперше почув, мабуть, лише рік тому, приїхавши до Одеси. Зараз мені 18, родом з Волині. Дівчата у школі завжди нас вітали 6-го грудня. Не скажу, що я якийсь запеклий противник Дня Захисника Вітчизни, але коли вітають саме в цей день, забуваючи привітати 6-го, у душі виникає якась гіркота. Вчора телефонувала мама, вітала. Подякував, але сказав щоб такого більше не робила. Для цього є День української армії. Іншим, малознайомим людям, швидше за все, такого казати не варто, бо через нерозуміння сприйматимуть тебе як невдячного дивака-придурка.

  24. Мені не довелось, на щастя, служити в радянській армії тому я в цей день нічього не святкую і відмовляюся приймати привітання в цей день

  25. Як на мене дивна ця дискусія. Ну по-перше 23 лютого це св’ято. СВ’ЯТО! Св’ято прийнято св’яткувати, не згадувати, не поминати, не віддавати шану і т.д. , а св’яткувати! Св’яткувати це означає веселитись, а ще піднімати та проголошувати тости за іменинника, за народження, за батьків, за новий автомобіль. 23 лютого 1918 р. Ленін отримує, а 24.02.18 приймає німецький ультиматум де п.4 Росія зобов’язується заключити мир з Українською Центральною Радою. Історія вчинила інакше і так вже сталося, що саме цей день був обраний для св’яткування річниць СТВОРЕННЯ РККА. Далі пішла відверта брехня, наприклад, Сталін заявив що 23.02.1918 молоді загони Червоної армії вщент розбили німецькі війська, хоча все було навпаки. Однак св’ято залишилось.

    Нам, українцям, треба чітко зрозуміти, що св’яткувати нема що в ПРИНЦИПІ. Нема Червоної армії (річницю створення якої св’яткували більшовики), нема Радянської армії та флоту, як і нема в Україні “Дня Защитника Отечества”. Указ Кучми є повністю абсурдним і немає під собою історичного підґрунтя, тож рано чи пізно він буде скасований.

    Підсумовуючи, хочу зауважити. Для людини природньо радіти якійсь приємній події, тому і виникли св’ята. Св’яткуючи ми відзначаємо ПОДІЮ, а не дату. Якщо ми це зрозуміємо , між нами, українцями, зникнуть всі суперечки щодо 23 лютого.

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.