Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1171021 (152 за 24 години)

Бізнес в Україні не поспішає переходити на українську мову

| 13 коментарів

Rosyfikacia

Давно відомо, що в нашій країні мовними питаннями переймаються лише національно стурбовані навіжені. Тільки їхня бурхлива уява може малювати якісь утиски мови, яка має статус державної. Хоч української мови вочевидь мало (або й зовсім нема) в теле- та радіоефірі, в інтерфейсах сайтів, на полицях книгарень та на ятках періодики, однак пересічні українці не зазнають од цього ані-найменшої незручності. Адже вони знають російську. І ні про яку дискримінацію тут не йдеться. Всі певні: Україна – поліетнічна країна, так історично склалося, потрібно знаходити компроміс…

Русифікація України триває. Поширенню російської мови сприяють не лише органи влади, які минулого року надали їй особливий статус, а й приватний бізнес. 

Все менше школярів навчаються українською

Згідно з даними аналітичного огляду, підготовленого громадським рухом “Простір свободи”, у 2012 році в Україні вперше за всі роки незалежності зменшилася кількість школярів, які навчаються українською мовою.

В деяких сферах відбувається русифікація. По-перше, це – реклама. Тому що закон дозволив російськомовну рекламу. І стрімко зростає частка цієї реклами, як зовнішньої, так на телебаченні. В радіо просторі стрімко збільшується російська мова. В сфері послуг ми теж можемо сказати, що повільно, але відбувається русифікація. Якщо ми беремо схід і південь України, а особливо Донбас і Крим, то відбувається надзвичайно жорстка русифікація, де українська мова просто викидається практично звідусіль, – каже співкоординатор руху “Простір свободи” Тарас Шамайда.

Нині російською мовою в Україні видається понад 60% тиражу газет, 83% – журналів. Російськомовними є близько 87% книг, які продаються в Україні. Більшість з них імпортуються з Росії. Богдана Павличко, директор видавництва “Основи”, яке з ще 90-х років видає твори провідних науковців світу українською мовою, визнає, що українські книговидавці пливуть проти течії масових смаків.

Русифікація завдяки закону Колесніченка-Ківалова

Поширенню російськомовної поп-культури сприяють українські радіостанції. В минулому році на шести радіостанціях з найбільшою аудиторією частка пісень українською мовою впала до 3,4% в прайм-тайм, а російською становила 60%.

Лише половина закладів харчування має україномовні вивіски, у 46% є меню українською, і лише в 36% працівники відповідають українською мовою україномовним клієнтам. Ще в 11% закладів працівники переходять на українську мову під час розмови.

В магазинах 58% продавців обслуговують покупців російською мовою, українською – лише 36%.

Русифікації сприяє скандальний закон про “Основи державної мовної політики” ініційований регіоналами Вадимом Колесніченком та Сергієм Ківаловим, ухвалений минулого року та підписаний Президентом Віктором Януковичем.

Між тим у торгівельних мережах, які продають побутову техніку, переважають пристрої з написами саме російською мовою. Україномовна техніка хоч і трапляється, але знайти її серед іншомовних товарів нелегко. Деякі з провідних світових виробників не вважають за потрібне супроводжувати свої продукти українською мовою, продаючи ті ж самі товари, що й на російському ринку. Вони розраховують на те, що українські споживачі зрозуміють російською. опитані нами кияни стверджують, що хотіли б бачити товари, які супроводжуються саме українською мовою.

“Меню, ясна річ, повинне бути на українській мові так як ми знаходимося в державі Україна хоча нас від цього відучили, але час повертатися до української мови. Нажаль, мало меню, описів на нашій рідній українській мові”, – каже киянин Петро.

Радикальніше вирішив діяти викладач Львівського університету імені Івана Франка Святослав Літинський. Він притяг південнокорейську компанію Samsung до суду за відсутність на пральній машині, яку він придбав в інтернет-магазині, маркування українською мовою. Тепер львів’янин через суд вимагає від Samsung компенсації своїх транспортних витрат і морального відшкодування – разом 150 гривень. Відсутність супроводження товарів українською мовою загрожує штрафами торгівельним мережам. Інспекція захисту прав споживачів може притягнути до адміністративної відповідальності, втім не виробників, а магазини.

Боротьба за українську в Інтернеті

Карати бізнес за неповагу до української мови закликає депутат від партії “Свобода” Ірина Фаріон.

Закон начебто один. В Україні одна державна мова. То чому ти маркуєш свій товар недержавною мовою? Чому ти проводиш бізнес свій недержавною мовою? Це не стимулювати їх треба. Це треба штрафувати їх за те, що вони не виконують елементарних держаних приписів, – обурюється народний депутат, “Свобода” Ірина Фаріон.

Українські користувачі Facebook розпочали власну боротьбу за те, щоб компанії, які ведуть свій бізнес в Україні, супроводжували свою продукцію та вели свої офіційні сторінки в Інтернеті українською мовою. Вони пишуть листи в штаб-квартири великих виробників та закликають бойкотувати товари тих компаній, які не хочуть говорити з українцями їхньою мовою. Кампанію “И так поймут” ініціював львів’янин Роман Матис. Зараз ця спільнота в Facebook об’єднує 3,5 тисячі користувачів Інтернету.

В майбутнє української мови вірить голова правління Райффайзен банку Аваль Володимир Лавринчук. Він стверджує, що українські ділові ЗМІ не задовольняють попит бізнесу на українську мову.

Після вступу в силу скандального мовного закону, прийнятого на користь російської мови, захищати українську залишилося самим громадянам та україномовному бізнесу.

І Приватбанк теж…

Нещодавно я оформив рахунок у ПриватБанку. І, от халепа!, до інтернет-сервісу Приват24 моє ім’я та по-батькові вписали перекручено: Сергей Григорьвич.

В житті я говорю українською і волів би, щоб у сяк-так українізованій версії сайту моє ім’я відображувалося по-українському і без ортографічних помилок. Тож звернувся до банку з проханням виправити Сергей Григорьвич на Сергій Григорович.

У службі підтримки довідався, що слід надіслати листа операціоністові й протягом одного дня листа розглянуть. Надіслав – за добу ніякої реакції. Пишу знов і знов – анічичирк. У службі підтримки нічого не можуть пояснити.

Перечекав кілька день і вирішив нарешті з’ясувати, в чому ж річ. Почав писати в чат онлайн-допомоги ще зранку. Енне число разів оператор з незрозумілих причин зривався з лінії, а щоновому доводилося яснити все спочатку.

Зрештою (аж о 14:14!) з’ясувалося, що листів од мене начебто не надходило. Порадили написати знову і (увага!) винятково російською мовою. Я спантеличено перепитав, з якого дива мушу писати листа російською? Та мені не відповіли – зв’язок вкотре урвався. По кількох невдалих спробах пояснити свою проблему наступним операторам я знову натрапив на вже знайому операторку. І вона знову запропонувала те саме.

Що ж, операторка лише діяла за інструкціями, наданими їй банком. Зрештою, вона єдина з кільканадцятьох співробітників банку змогла вирішити мою проблему.

І хоч ця людина не вбачає нічого дивного в тому, що український банк іґнорує листи українською від своїх же клієнтів і що в наш час можуть бути проблеми з отриманням електронної пошти українською, та однаково не їй відповідати за політику всього ПриватБанку. Але ж який довершений у своєму цинічному українофобстві сам банк!

О, бідолашний-бідолашний-бідолашний банку! Українські букви для тебе заскладні! Тобі, найрейтинґовішому та найбагатшому банкові України, бракує фахівців чи коштів, аби належно отримувати й розглядати листи від своїх українськомовних клієнтів.

І тому ти автоматично викидаєш ці листи в смітник не читаючи! Мабуть і самих цих клієнтів ти б залюбки позбувся, щоб не ускладнювали життя своїми незрозумілими кривульками твоїм машинам. Машинам, запрограмованим на шовінізм.

О, бідолашний-бідолашний-бідолашний український народе! Скажи мені вкотре, що спілкуватися рідною мовою в своїй державі – це примха, що прагнення дописувати нею в служби клієнтської підтримки – це бздура від лихої вдачі.

Роздмухувати мовне питання – то саме шкідництво та й годі! Для тебе норма – перемикати в собі роздовбаного перемикача щоразу стрибаючи з мови на мову.

Авжеж, це звичніше, простіше, ніж прагнути дістатися до такого перемикача в налаштованій проти тебе машині, програмі, системі. Системі, що хоче здихатися твоєї мови – бо її ніяк не причесати під омріяний системою ньюспік.

Аби ти нарешті замовк, вона зусібіч кричить тобі “листи відправлені на українському можуть не доходити до нас”! Вона вчить тебе змалку: українська мова – це хрест, важкий, незручний – нащо він тобі? Облиш, не наживай собі проблем. Відійди.

Чи почує мене банк? Народ? Годі сподіватися. Та почують ті, кого ще не встигли запрограмувати на несприйняття українських букв. Почують і піднімуть цей хрест.

Мережа ресторанів Танукі

Українські посли закликають бойкотувати російську мережу ресторанів “Танукі” за заборону вживати українську мову персоналом:

Сьогодні, напередодні Міжнародного дня рідної мови, ми закликаємо Вас не відвідувати особисто та не рекомендувати громадянам Ваших країн під час перебування в Україні відвідувати ресторани мережі «Танукі», що в Києві розташовані за адресами: вулиця Золотоустівська, 44/22 та проспект Воз’єднання, 5. Наш заклик обумовлений тим, що московський менеджмент цієї російської кампанії в Україні забороняє своїм українським працівникам користуватися українською мовою!!! Прийшовши в Україну, щоб робити тут бізнес, вони вважають можливим диктувати свої правила гри, несумісні – ми в цьому переконані – ні з чесним бізнесом, ні з моральністю. Відтак або їм доведеться обмежитися лише ресторанною діяльністю, не порушуючи прав наших громадян, або рано чи пізно забиратися геть з України. В кожному разі, не відвідуючи ресторан російської мережі «Танукі» в Україні, Ви вчините так, як і повинні вчинити справжні дипломати, як вчинили б і ми самі в аналогічній ситуації.

Жоден із авторів цього звернення не має причетності до ресторанного бізнесу, а відтак наш заклик не є прагненням розправитися з конкурентами. Так само було б зайвим запевняти Вас, що ми, професійні дипломати, не могли би виступати проти розвитку торговельно-економічних чи культурних відносин України з будь-якою державою світу.

 

13 коментарів

  1. Це все говорить про дегенеративне мислення бізнесу і те, що їх хтось назвав середнім класом – велика помилка.
    Люди без честі, усвідомлення і гордості за те, що мають щастя жити в Україні.

  2. Мені дуже сподобалася стаття, особливо закінчення розділу про Приватбанк. Автору подяка за працю.

  3. http://www.irecommend.ru/content/tanuki-kiev-kiev Додавайте свої “рекомендації”.

  4. ПриватБанк це взагалі абсурдна установа… В наш час з банками кураще взагалі не звязуватись.

  5. Аналогічна ситуація з приватбанком. Не виправили.

  6. Л І Н Г В О Б І Й

    усім екстремістам – україножерам і псевдоксенофобам, ”проффєсорам і кровосісям“,
    котрі плутають мову титульної нації з ”язиком умірающіх мєншин“
    та Київську Русь-Україну з Московською Росією

    «Людина з подвійною душею непостійна у всіх своїх дорогах» (Як. 1:8)

    О Господи, знов розпинають не за лихе нас в своїй хаті,
    Манкурти ”свой язик“ вславляють, лінчують мову, бо й пихаті
    Безбатченки своє вбивають – їм ”двуязичіє“ давай,
    Душа хай всім серце картає: ЗРОСІЙЩЕННЯ навік здолай!
    Як ”двуязичія“ бракує, то українською промов-
    Нехай сумління докоряє, що в тебе чужинецька кров.
    А ми російську добре знаєм, бо з руського пішла Москва,
    І не лукавте,”расіянє“: Русь – вам як мачуха притьма!
    Любімо гідно Батьківщину: в собі дієво полюбім,
    Себе ж любити в Україні словесно ницо, а прицім:
    РідНенька мова – це молитва і думка, що не знає меж,
    З батьківською – хоч в домовину, а із чужою – пропадеш.
    Затямте, рідне захищають і душу й тіло покладуть,
    В своїй землі вік спочивають, а окупанти не заснуть!
    В них ”Родіна“, а в нас родина від віку вічно тут жила
    Богом нам дана Україна, що Руссю звалась віддавна!
    Невже ”язик“ не дає змоги їм їсти хліба досхочу?
    Чому ґвалтуєте нам мову? Ви розпинали Русь святу,
    Котра з часів Аскольда й Дира до сьогодення у віках
    Здолала все, бо й Україна – благословенна в Небесах!
    Собі затямте, ЯНУЧАРИ, із з москалями пропадеш,
    Але ж коли, Русь, по-сусідськи з російським людом заживеш?
    Ти ж не старшуєшся над ними – їм ж перворідство віддавай,
    Аби й до Другого Пришестя їсти за нас наш коровай!
    Тож схаменіться каїнята, бо ще подавитесь притьма,
    Хоч серце наше є гостинне, але душа така сама:
    Бажає вільно вдома жити, ”Вам что на Родінє слабо?“
    Дурисвітом, щоб не блудити ”в радной ізбє всєм харашо!“
    Хазяйновито споживайте в своїй оселі повсякчас,
    А на чуже не зазіхайте, бо Господь Бог покине враз
    І доведеться в рабстві жити, а в чужині покутний час
    Спроможний всіх переріднити… Спаситель все прощає нас,
    Як щиро каятись й гріховність загладить епітимія,
    Бо в кожного в своєму домі як істина правда своя!

    Олег Макар /місто Львів 19-07-2012 Рік Господній/

  7. ЛІНГВОДРАМИ

    Ця історія жива, поміж нами ходить,
    Не одного, як раба, манівцями водить.
    На зелений луг з боліт чапля причвалала,
    Та по-царськи ”что і как“ лелеку повчала.
    ”Щедра є твоя душа, серце йме гостину,
    ”Мать я іль сєстра старша – гані дєсятіну“,
    Бо крилата ми рідня, ніде правди діти,
    По-сусідському добром будемо радіти.“
    Чорногуз сірій кумі дуже зноровився:
    ”Частуватись? Постривай! І ти спричинися…
    Ні! Не бути цьому, знай, серед роду мого –
    Будеш їсти коровай тільки з стола свого!“
    А буслихи голова добре зметикнула,
    Полюбовно ”тет-а-тет“ брату дорікнула:
    ”Як відлюдно обидва гнізда свої в’єте,
    Відчуваю, що сповна ”горшки переб’єте!“
    Біла чапля й журавель також постраждали,
    Бо чаплиці всі луги сколонізували.
    Ці історії сумні – трагедійні драми,
    Русь й Росія, мов чужі, біло-чорні дами!

    Олег Макар /місто Львів 22-11-2010 Рік Господній/

  8. Дуже зацікавила історія з ПриватБанком, власне саму дуже неприємно було бачити перекручене своє ім’я. Так власне процес продовжується чи вже дали остаточне рішення?

  9. Мені незрозуміла мета цієї статті-підбірки. Черговий привід поплакатись? Так це постійно присутнє в українській культурі – плач і заламування рук. Ну не хочуть люди розмовляти українською. Люди не хочуть. Не держава, не президент з прем’єром , не бізнес – люди не хочуть. Не люблять вони мову, важка вона і незручна і ніхто нею не розмовляє в селах і районних центрах. Там панує його величність суржик. У великих містах краще замаскуватись під “мєстного” і розмовляти типу російською, українською ж бо важко. Отак і є. Така правда. Такі українці люди. Невеликий прошарок української інтеліґенції затирається псевдо-зірками з шоубізу, політики, бізнесу. І людЯм це подобається! Тож плакати можна ще пару століть. А можна просто закрити рахунок в такому банку (назавжди) і порадити це своїм друзям, написати про такий вчинок в соцмережі. Завжди класти слухавку, якщо на тому кінці розмовляють “типу по-російськи”, або попросити розмовляти українською, при небажанні- просити пояснювати російські слова (іноді переклад вас навіть розмішить) ну і так далі. Перелічувати все нема потреби, у кожного свій “рецепт” А головне, бути готовим жити в такому режимі чи не все життя. Бо в найближчі 20 років ситуація на краще точно не зміниться.

    • IceKris, троль? Ні? Тоді харе малювати стереотипи. Поради про зміну фін установи чи класти слухавку це дурниці любий друже :) У автора є цікаві думки, а у тебе підліткові соплі.

      • Та байдуже. Зміна фінустанови була як приклад, хоча в реальному житті це зробити набагато важче чим писати статті та навішувати ярлики. Цікавих, та ще й думок, я в статті не побачив.

        • Добре, а твій допис це не навішування “ярликів”? “Така правда”. “Такі люди”. Люди всілякі є, є гірші, є кращі. Але зазвичай рівняються на кращих, чи не так?

  10. Ресторан Танукі мав ще свого “виплодка” – ресторан То Се (сьо – у рос.варіанті “Е” з двома крапками вгорі), теж по проспекту Возз’єднання тільки далі. То цей ресторан уже закрився – не було відвідувачів.

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.