Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1171182 (161 за 24 години)

У Києві презентували «Електрокнигу»

| 3 коментарі

elektroknyga

У Києві презентували «Електрокнигу» – проект літературного порталу «Автура». Це паперові видання книжок молодих авторів, спочатку створених в електронному вигляді. Фахівці констатують, що українці охоче завантажують книги, але дуже неохоче за них платять. Одна з причин – брак зручної системи оплати. Тому сьогодні електронна версія видання є лише презентацією паперової.


Проект «Електрокнига» Антон Санченко, головний редактор сайту «Автура», називає «видавництвом вихідного дня» – адже його співробітники збираються лише тоді, коли хочуть видати нову книжку.
Першими авторами «Електрокниги» стали Яна Дубинянська, Галина Ткачук, Аня Гераскіна та інші. Наклади їхніх книжок невеликі.
Антон Санченко каже, що долучив до проекту інших письменників лише тому, що свої книжки пише повільно. Галина Ткачук, авторка книги «Найкращі часи», жартує на цю тему.
«Взагалі, ми спочатку домовлялись про те, що кожен із нас писатиме книжку і підписуватиме її іменем Антона Санченка. Але потім, коли я написала книгу від імені птаха в пальто, Антон якось не дуже прийняв її й сказав, що не відчуває духовної єдності з цим текстом», – каже вона.
 
Місце книги в інтернеті
 
Проект «Електрокнига» почався з того, що 2010 року Антон Санченко надумав видати свою книгу «Нариси бурси» в електронному варіанті. Але він вирішив підійти до цього процесу так само, як до паперових видань. Адже текст, викладений в інтернеті, на думку письменника, книгою ще не є. По-перше, тому, що він не редагований, а по-друге – не має читача.
 
«Там автори самі одне одного читають і рецензують. Але це творча майстерня, і до читача ці тексти не доходять. Ми колись раділи, коли з’явилася можливість публікації книги в інтернеті, а потім виявилось, що це не так вже й гарно», – пояснює він.
 
Заразом Антон Санченко вирішив перевірити, чи може електронна книга бути так само естетично привабливою, як і паперова. І з’ясувалось, що може. Над «Нарисами бурси» працювали професійні коректори, редактори та дизайнери, і врешті-решт, створили повноцінне електронне видання. За яке, на подив автора, читачі погодились платити.
 
Наступну електронну книгу, «Навколосвітню подорож вітрильником наодинці» Джошуа Слокама, можна було як купити, так і завантажити із сайту. І тут з’ясувалося, що платити за електронну версію (за наявності безкоштовної) люди відмовляються, і взагалі, охочіше купують звичайну, паперову, хай навіть без інтерактивних ілюстрацій та карт.
 
Платять за те, що можуть тримати руках
  Книжковий дизайнер та перекладач Ілля Стронґовський пояснює це тим, що здебільшого люди ладні платити тільки за те, що можуть тримати руках. Сам факт гортання сторінок уже підвищує для багатьох людей цінність паперової книги перед електронною, вважає він.
  «Із піксельними (електронними) та паперовими книжками склалась така ситуація. Ти робиш піксельну книжку, вона виглядає просто чудово, всі її хвалять, радять одне одному, жодної копійки ніхто з цього не отримує, зате як рекламний локомотив вона дуже яскраво діє. Про реліз починають говорити, його можна презентувати. Платити за нього не будуть, але щойно з’явиться паперова книга, за неї радо заплатять», – каже Ілля Стронґовський.
  Дизайнер вважає, що електронні книги люди не купують також через незручну систему платежів. На думку Іллі Стронґовського, правильна платформа для продажів цілком здатна зробити видання електронних книг прибутковою справою.
  Окрім «Електрокниги», електронні версії видань також продають такі українські інтернет-крамниці, як Obreey, «Букленд», «Кассіопея» та інші.

Джерело: Радіо Свобода

3 коментарі

  1. Власне, я теж за електронне не готовий платити більше 10 грн. за звичайне видання, а от за паперову книжку, котра стоїть на полиці і можна дати полистати, понюхати папір і просто насолодитися тим що існує тисячі років – це зовсім інша цінність та інакші відчуття…
    Хоча і варто звертати на українські зарплати і відштовхуватися лише від них. Якщо зарплатня середня в Україні 1500 то диск не може коштувати 40 чи 50 грн. – максимум 10-15 грн. В Європі середня зарплатня 1500-2000 евро і відповідно диски коштують 10 євриків…. Математика, але в цій країні все Навпаки…

  2. Хочу нашим видавцям нагадати історію Генрі Форда. На початку ХХ ст. вартість авто в США складала пересічно 4500 баксів, а фірма-автовиробник випускала річно у середньому 500-700 авто. Коли Форд вирішив випускати 50000 машин на рік по ціні 450 баксві, всі крутили пальцем біля скроні, а Форд казав: “Ви заробляєте на нормі прибутку, а я зароблятиму на масі прибутку!”. В перекладі на людську мову це означало, що ви заробляєте 300% на авто, та продаєте 500, а я зароблятиму 10%, та вироблятиму 50000, таким чином я зароблю втричі більше за вас, при цьому заповню своїм товаром ринок і вам просто не залишиться місця.
    Спробуйте заробляти не на нормі прибутку, а на масі прибутку!
    І пам’ятайте: бідність в Україні розмовляє українською мовою! Ваш споживач бідний, зважайте на це, тоді матимете успіх, електронні книги дають таку можливість. Болванка диску коштує менше гривні, при гуртових закупах, тож з диску вартістю навіть 5 грн можна отримати 1 гривню прибутку. А при ціні 5 грн, іх можна продавати десятками тисяч, вистачить і на гонорари, і бізнес щось матиме, а як продавати онлайн, то і за 1 гривню можна, щоб простіше було купити, ніж шукати де скачати!
    Залучайте аматорів! Он, у Росії саме так, на громадських засадах, створюють чудові електронні книжки ( NARR8, для планшетів), при чому Ви, панове, уже сильно відстаєте! Киньте клич, хтось та відгукнеться, процес треба починати, бо і тут все прогавимо.

  3. Я зараз тільки й намагаюсь читати в електронному вигляді – готовий купувати і купую.
    Поки 2 місця де це можна легко зробити: КСД, та Обрій.

    А про паперову книгу і їх лежання на полицях – це такий собі фетиш. Чого вона там лежить? А знаєте як класно переїжджати коли вони там лежать? А ще вони в гаражах лежать і гниють. Це така собі радянська ментальність – коли нормальні книги були чуть не єдиною цінністю і їх важко було доставати. А зараз – це тільки марне витрачання паперу (розумійте – вирубка дерев), користь від використання якого менше чим у туалетного паперу.

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.