Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1171020 (156 за 24 години)

Андрій Приймаченко від “А” до “Я”

| 4 коментарі

Андрій(2)

Андрій Приймаченко – молодий український режисер, кліпмейкер та оператор. Народився і виріс у Києві. Там закінчив загальноосвітню школу, після якої з 2006 року здобував знання про кіновиробництво в Orange Coast College (Costa Mesa, Orange County, California). Отримавши диплом, Андрій не залишився в США, а повернувся до України. Сьогодні Андрій Приймаченко – режисер та оператор фрілансер.  Знімає кліпи для музичних гуртів, рекламні ролики (в тому числі й соціальні), фільми, бук-трейлери. Він є засновником проектів «МИ» та «Видиво» в соціальній мережі ВКонтакті.

 А

Америка.

Північна. Точніше – США. Тут я здобував освіту і вдячний цій країні за отримані знання.

Чому саме на США впав твій вибір? В Україні нічого підходящого не знайшлося?

На той час вітчизняний Карпенка-Карого виглядав як смітник. Поїхав подивився на російський ВДІК – гарно, але дорого. Ціна така, що можна порівнювати із США. Отак і вийшло.

А зараз не жалкуєш про цей вибір? Задоволений навчанням?

Ні в якому разі не жалкую! Маю багато знайомих, котрі навчались у вітчизняних вузах і, отримавши дипломи, у професії своїй не орієнтуються. Навчання у США – одне задоволення! Їхня система орієнтована на результат, а не процес. Тому ще з перших місяців навчання студентів готують до роботи в галузі. Не знаю, як у нас, але здається, що про роботу тут ніхто й не говорить.

 

Б

Батьки, брат.

Вони, як ніхто, вплинули на формування моєї особистості.

Хто з них має найбільший вплив на тебе?

Так відразу сказати й не можна. Батько завжди подає приклад раціональності, а мама – емоційності. Ну а брат просто хороший! Він показує мені приклад того, як людина приблизно мого віку може чесною працею досягати успіху.

 

В

«Видиво».

 Над цим проектом зараз працюю. «Видиво» – проект про візуальне мистецтво українською.

 Розкажи, як взагалі прийшла ідея створити такий проект?

Я щодня сприймаю багато інформації, яка стосується візуальних мистецтв: книги, документальне кіно, відвідую профільні сайти, тощо. Зловив себе на думці, що немає жодного ресурсу українською мовою, присвяченого візуальним мистецтвам. А почалось це все, як розвага: з класним ілюстратором Святославом Пащуком почали створювати відео уроки ілюстрації.

 

Г

Гроші і гордість.

Якими би не були гроші, завжди треба зберігати гордість. Людині, яка створює, ні в якому разі і ні за які гроші не можна втрачати свою гордість. Але гроші я теж люблю, бо гроші – це один з головних ресурсів для втілення будь-якого проекту.

А часто доводиться стикатися з тим, що ідея проекту є, але нема засобів задля її реалізації, спонсорів нема?

З таким доводиться стикатись дуже часто. Але проблема не в нестачі грошей. Гроші – це не головний ресурс. Зазвичай не вистачає людей. Людей професійних, ініціативних. Таке враження, що усі виїхали.

А, може, й справді всі виїхали? В тебе особисто не було бажання залишитися в США?

Може й так. Багато розумних та ініціативних людей виїжджає. А ті, хто лишається – то або бидло, якому і в цьому болоті добре, або патріоти. Патріоти, які вірять, що щось ще можливо тут змінити. Бажання в мене було спочатку, але потім зрозумів, що моє місце вдома.

 

Ґ

Така літера нам потрібна, бо це наше! Це наша фішка, така ж, як і літера Ї. Чим більше у нас таких фішок, тим цікавішими ми є для світу.

 

Д

Дім.

Вдома добре!

То для тебе є актуальним вислів “Мій дім – моя фортеця?”

Я взагалі дуже специфічно ставлюсь до матеріальних речей, а особливо до місць. Дім – це місце, де я виріс, де я ще був маленьким, справжнім. Коли переді мною постає питання морального типу і я не знаю, як його вирішити, я завжди уявляю себе малого і питаю, що би «я той» зробив на моєму теперішньому місці. Вдома таке легше уявляти.

А повертатися додому після якихось поїздок любиш?

До самого будинку – так. Але якщо розглядати Київ як дім – не завжди. Київ дуже сильно змінився і, на жаль, не в кращу сторону.

 

Маєш на увазі людей, що в ньому живуть?

Так, бо саме вони формують образ міста. Найкраще порівняння – Хрещатик тоді і Хрещатик зараз. Колись то й справді можна було вважати головною вулицею найбільшої держави Європи: чисто, зелено, культурні люди, акуратні вивіски. Зараз Хрещатик – це пеньки, лайтбокси через кожні два метри, вивіски як у чайнатауні, купа іноземців, які приїхали в Україну з єдиною метою – порозважатись з дешевими жінками (яких на Хрещатику ой як багато). Ну і “писк сезону” – візитівки з інтим-послугами, які роздають на кожному розі Головної Вулиці.

 

Е

Ескімо.

 Ескімо, дитяче ескімо. Воно надихає!

А на щось конкретне надихнуло?

Влітку, восени і весною перед зйомками зазвичай з’їдаю порцію дитячого ескімо. То мене заспокоює і надихає! Від цього знімальний процес стає простим, безболісним і загалом приємним.

Безболісним? А буває по-іншому?

Знімальним процес часом робить людей нервовими. Хто його знає, до чого це може призвести!

 

Є

Єдність.

Переконаний, що один в полі – не воїн і що справді цікавих результатів можна досягти тільки за умов єдності.

Ти для успішності своїх проектів з кимось єднаєшся? Хто ці люди?

У моїх творчих проектах мене підтримує український ілюстратор Святослав Пащук. Ну і я йому при нагоді допомагаю.

 

Ж

Журналістика.

Журналістика – дуже відповідальна професія. Шкода тільки, що так мало журналістів це розуміють, адже те, що робиться в людей у головах – їхня заслуга. Журналісти отримали свободу слова, але відповідати за слова не навчились. І тому ми зараз бачимо таку навалу негативу в ефірах. Легко у нашій ситуації знайти негатив, а от подивитись на проблему позитивно, конструктивно – це зараз не модно, не рейтингово.

 

З

Знято!

Моя улюблена команда під час знімального процесу. Я з тих, хто отримує значно більше задоволення від результату, аніж від процесу.

 

И

Ирій.

Чогось мені це слово дуже сильно запам’яталось. На уроці в школі вчителька спитала: “Чи бувають слова на цю літеру?”. І одна дівчинка назвала це слово. Виявилось, що це застаріла лексика.

 

І

Ісландія.

Захоплююсь цією країною, цим народом і культурою! Те, як вони підходять до керування своєю країною, викликає у мене щире захоплення. Стільки інновацій, нестандартних рішень!
І жінки там гарні!

А в Україні жінки не достатньо гарні?

Та чому ж: гарні. Але таке враження, що вічно перебувають у пошуках чогось. Ну то насправді не моя тема, я на тому не знаюсь.

 

Ї

Їсти.

Люблю смачно поїсти!

Яка твоя улюблена страва?

Молоко і м’ясо. М’ясо, приготоване на відкритому вогні (усякі шашлики і таке інше).

А сам готуєш? Любиш цим займатися?

Якщо є чіткий рецепт, то готую. Але не впевнений, що у мене то добре виходить. Готувати не дуже люблю, бо тут важливий процес, а результат швидко зникає. А я вже казав, що отримую задоволення від результату, а не процесу.

 

 

Й

Йой.

Дуже гарне і милозвучне слово українське! Так радісно стає, коли його чую! Хочеться, аби більше людей його використовували у повсякденному житті.

В яких випадках воно є доречним?

А в усіх. Злякався? Йой! Зрадів? Йой! Тільки інтонацію правильну треба підбирати.

 

К

Кіно і книги.

З дитинства багато читав. Улюбленим подарунком на усі свята були книги. Окрім історій, мені дуже подобається, як вони пахнуть. Може через те я і прийшов у кіно, бо щоразу, коли читаєш книжку, уявляєш собі це у картинках на екрані мозку.

Які книжки любиш, яка улюблена?

В дитинстві улюбленим жанром була фантастика і фентезі. Прочитав «Володаря Перснів», «Хоббіта» та «»Гаррі Поттера ще до виходу фільмів. Згодом дитячий максималізм у мені вподобав “Хіба ревуть воли, як ясла повні”. А зараз улюбленою книгою є “Волинь” Уласа Самчука.

Є бажання щось екранізувати?

О! Екранізувати багато чого хочеться. “Хіба ревуть воли, як ясла повні” у сучасні інтерпретації гарним би сюжетом були і правдивим. Але такі твори треба реалізовувати гарно, естетично. А для цього потрібні кошти і люди. На даний момент я такими ресурсами не володію.

 

Л

Львів.

Львів – місто, де я себе почуваю ніби вдома. Дуже подобається те, як місцевий бізнес розвивається, а разом з ним розвивається і саме місто. Захоплююсь львівськими підприємцями, які, працюючи за ідентичних умов підприємців з інших регіонів (тотальна корупція, некомпетентність державних органів, тощо), досягають значних успіхів.

 

М

«Ми».

Мій “душевний” проект для самомотивації.

Чому вирішив створити такий проект?

Одного разу в компанії одній почув вислів, що, мовляв, якщо ти українець, то ти невдаха. Це мене обурило, я почав там розводити полеміку, але згодом зрозумів: так думає дуже багато людей довкола мене. От я і створив таку сторінку ВКонтакті, де публікую інформацію про успішних українців, про їхнє життя, їхні думки.

Думаєш, це допоможе українцям усвідомити, що ми не безнадійна нація?

Йой, як пафосно! Але якщо хоча би одна молода людина зрозуміє, що бути українцем – це не каторга якась, не мука, не приречення, а цілком прикольно, тоді мій проект успішний. Дуже часто доводиться зустрічати думку “я народився в Україні, це мій хрест”. Це якийсь екстремізм! Мені подобається бути українцем!

 

Н

Ні!

Дуже важливо вміти казати НІ. Особливо добрим людям. Бо злі люди користуються невмінням хороших людей відмовляти.

 

О

Олександр Олесь.

Подобаються його вірші. Я би той жанр назвав містичним (казковим) патріотизмом.

Улюблений його вірш:

 

І вгледіли айстри, що вколо – тюрма…
І вгледіли айстри, що жити дарма, –
Схилились і вмерли… І тут, як на сміх,
Засяяло сонце над трупами їх!..

 

П

Параноя

Мені здається, що вона у мені присутня.  Завжди у всьому шукаю якийсь прихований зміст, підґрунтя  тощо.

Це заважає чи допомагає тобі?

Часом заважає, часом допомагає… Допомагає, бо розвиває фантазію.  Заважає, бо час на прийняття того чи іншого рішення зростає.  Та й буває  ще надумаю невідомо чого!

 

Р

Результативна Робота.

Отримую неймовірне задоволення від роботи, яка приносить довготривалий результат.

Розкажи про свою останню роботу? Чи принесла вона тобі задоволення?

Остання (правильно – крайня) робота – це закадрове відео фотосесії “Гуцули”.  Кайфував і від процесу зйомки і від монтажу. Дуже приємно працювати з добрими і щирими людьми!

 

С

Соціальні мережі.

Якщо раніше вислів “по знайомству” мав ледь не сакральне значення, то зараз це всього-навсього анахронізм, рудимент середини 20го століття (хто би мені що не казав, але це так). Потрібних людей зараз як ніколи легко знайти! І це все завдяки соціальним мережам. Інша справа – цим людям потрібно мати що запропонувати. Ось із цим часом виникають проблеми.

Але ж ти вже мав такі знайомства? Розкажи про результати.

Першу роботу я отримав завдяки тому, що знайшов контакти роботодавців в Інтернеті, вислав їм резюме. Так і отримав роботу, хоч знайомств у цій галузі ані у мене, ані у моїх близьких не було. З усіма моїми колегами та клієнтами я познайомився завдяки соц.. мережам. От і вплив на роботу.

І поширювати свої роботи легше, коли є соц. мережі, правда ж?

А то! Є прямий зв’язок із глядачем, можна відслідковувати реакцію людей, коментарі тощо.

 

Т

Творчість.

Оцінювати людей – справа невдячна, але треба ж складати перше враження. У мене це враження формується завдяки тому, що творить, створює мій співрозмовник. Творчість – це ж не тільки картини малювати і ноти в ряд ставити. Творчість – це будувати будинки, пекти хліб, шити одяг. Творчість – це єдине, що відрізняє людину від тварини.

 

У

Україна.

Україна – це країна нерозкритих можливостей. 
В такому об’ємі перспектив аж містика якась є. Але щоби до цих ментальних і матеріальних ресурсів достукатись, потрібно мати неабияку силу і витримку. 

А ще самі українці мають усвідомити, що можливості таки є! Знаю, що в тебе є соціальний ролик “Ти українець”. Розкажи про ідею його створення.

Цей ролик в першу чергу зроблений не для того, щоб підштовхувати до патріотизму, він створений для того, щоб українець подивився його і зрозумів, що ми далеко  не пропаща нація, не пропащий народ, що нам зараз нав’язують з усіх мас-медіа, що  нація відстала, нація лузерів, хоча насправді це далеко не так. Якщо подивитися на історію під трішки іншим кутом, що власне ми зробили в даному ролику, ми побачимо, що без українців світ був би далеко не такий в плані прогресивному, науковому, культурному. 

Ф

Фєдька.

Найкращий друг дитинства. Він жив на 9му поверсі, а я на 12му. Ходили один до одного по черзі в гості. А кожної зими влаштовували батькам тест на нерви: ходили на базар, купували у підпільних точках пітарди (тоді це все було стихійно і типу як заборонено) і влаштовували піротехнічні шоу. Дуже то любили. Їхній тодішній домашній телефон я пам’ятаю до сих пір! Серед ночі мене розбудиш – я вам його наберу на циферблаті. Отака механічна пам’ять.

 

Х

Хурма!

Цим словом вузькі мистецькі кола описують щось погане.

Наприклад?

Ну от сучасне мистецтво-мазанина на полотні. Хурма. Дороги наші. Хурма.  Поганий фільм. Хурма. Неприємна ситуація. Хурма.

 

Ц

Ціль.

У всього мусить бути ціль. Інакше – не буде ані розвитку, ані прогресу.

Як у тебе цілі? Чого хочеш досягти найближчим часом?

Зняти кіно. Багато розповідати не буду, бо воно тоді не вийде.  Кіно художнє. Можливо, міні-серіал.

А це тільки плани чи вже йде якийсь процес?

Ніби як пишеться сценарій, але тим я наразі не опікуюсь.

 

Ч

Чорнобиль.

Фактично те, що сталось на Чорнобильскій АЕС, змінило долю моєї родини. Але якось так вийшло, що ніхто сильно про це у нас в сім’ї не говорить. Особливо помітно по дідусеві (він звідтіля), що йому болить, коли згадується за те все. І от одного разу я випадково натрапив на книгу про одного з перших пожежників, які прибули гасити пожежу на атомній. Прочитавши книгу я був здивований, що раніше я про неї нічого не чув. Ця книга змусила мене переглянути свій світогляд. Книги цієї в інтернеті не знайшлось! Тому я власноруч оцифровував книгу. Вичитавши її, я створив для неї окрему сторінку в інтернеті, звідки кожен бажаючий (в тому числі і адміністратори онлайн бібліотек) міг би завантажити це видання: http://www.peredova.com/tvn. Далі я вирішив зробити трейлер цієї книжки. Звернувся за допомогою до ілюстратора Святослава Пащука, який на той час вже прочитав оцифроване мною видання і теж хотів щось на цю тему створити. Все, що ви можете побачити в трейлері – цитати та сцени з книги.

 

Ш

Шашлик

Дуже люблю смажене на вогні м’ясо!!!

Часто збираєшся з друзями на природу на шашлик?

 Не часто. До речі, обіцяв зібрати уже давно, але щось ніяк не той-во. Дуже люблю, коли ми родиною збираємось на таке дійство. Ну але то зазвичай влітку. Моя роль завжди – розпалювати вогонь. І часом мене допускають до маринування (а то ж ніби як таїнство!)

То у вас якісь сімейні вже рецепти?

Нема такого. Головне у цій справі – душевність компанії.

 

Щ

Щастя.

Щастя – це рівновага внутрішнього і зовнішнього світу (щось типу як за Винниченком.). Не дуже поважаю Винниченка як політичного діяча, але його “Конкордизм” було цікаво почитати.  В «Конкордизмі» він якраз задавався питанням: що таке оте щастя. Тому усім шукачам щастя раджу ознайомитись із цією працею.

 

Ю

Юність.

Юність – це такий базар у Києві. Він десь далеко, я буваю там рідко. Але я знаю, що там є ВСЕ.  Серйозно, там є ВСЕ.

 

Я

Я справді часто задаюсь питанням: що таке оте “Я”. Хто ми такі? Якщо об’єктивно глянути на наше фізичне тіло – то це дуже невитривала величина. Щось в організмі піде не так і все – вважай, страждає все тіло.  То невже ми і є один організм і все? Ну не може бути так, щоби от була людина, жила собі, думала, мріяла, а тут бац! вмерла і нема її, все. Не хочеться у це вірити. 

 

4 коментарі

  1. Чудове і оригінальне інтерв’ю! Справді, коли читаєш подібні статті, то відчуваєш, що ще не все втрачено, і якщо докласти достатньо зусиль, то в нас іще все попереду.
    Приємно, що є такі люди…

  2. Скучно. Идея хорошая, но реализация не очень…

  3. Чудовий, змістовний матеріал. Про людей, котрі роблять справді цікаву справу і читати цікаво! Хай навіть якщо слова будуть повторюватись, все рівно буде по-іншому! Думки творчих унікальні!
    І написано красиво!

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.