Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1171180 (159 за 24 години)

Чому в Україні за 20 років не зняли жодного пристойного фільму?

| 6 коментарів

 укр-кіно

За останні 20 років в Україні не зняли жодного успішного чи пристойного фільму, за який не соромно. Українські фільми досі не отримують фестивальні призи і не збирають тисячі глядачів у кінотеатрах. Держава не зобов’язана підтримувати українських режисерів. США не підтримує свій кінематограф. Це заборонено законом. Американці не мають державних телеканалів, проте вони непогано почуваються. Проблема не у фінансуванні українського кіно, а в людях. Наші таланти не хочуть працювати. Більшість бажає заробити грошей чи слави.

Дивився останній пітч (коротке представлення ідеї кінофільму з метою отримання фінансування) у Держкіно. Жоден проект не має шансу бути успішним.

Кіновиробництво в Україні перетворилася на безкоштовний суп для бідних. Часом треба їх годувати. Проте коли робити це частіше, вони не матимуть бажання працювати. Нащо старатися зняти хороший фільм, якщо Держкіно дасть гроші на якусь дурню? Тому режисери в’яло скиглять: “грошей на кіно не дають і нас ображають москалі”. Ніхто не презентує чудову ідею і не шукає самотужки фінансування.

Сьогодні нема монополії, як у СРСР, коли можна було отримати камеру чи плівку тільки на державній кіностудії. Зараз — знімай хоч на телефон. Американський режисер Роберт Родрігес зняв свій перший фільм за 7 тисяч доларів, Квентін Тарантіно за 200 тисяч. В Україні хочуть знімати за 2-3 мільйони. Навіть якби були такі гроші, якість продукту не змінилася б. Це ніколи не впливало на долю фільму.

Є ціла купа фільмів, які мають бюджет у 200 мільйонів доларів, але вони провалилися. Щороку в США випускають зо два десятки стрічок, бюджет яких не перевищує 20 мільйонів. Серед них є чудові фільми. “Королівство повного місяця” американця Вес Андерсона зняли за 16 мільйонів, оскароносного “Артиста” Мішеля Хазанавічуса – за 15.

Будь-який фільм починається зі сценарію. В Україні з цим проблема. Написав що-небудь і виграв приз за кращий кіносценарій на “Коронації слова”. Проте цій писанині далеко до сценарію. В університеті театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого цього не вчать, бо навіть факультету такого нема. У цих вузах “Карпенках” і “Поплавських” викладають люди, які не знайшли роботу за спеціальністю. Вони водять часом на екскурсії своїх лінивих студентів на кіностудію ім. Довженка. Але студентам цікавіше в інтернеті чи Макдональдсі. Вступили до театрального, бо на фізматі важче вчитися. Школа у цьому не винна.

Режисер Стівен Спілберг взагалі не закінчував університет за спеціальністю.

На телебаченні ситуація трохи краща. Серіалів знімають більше. З’являються нові ідеї, жанри. Та якість нинішніх українських мильних опер відповідає рівню російських серіалів десятирічної давнини. Порівнювати з американцями взагалі не варто. Їхні серіали давно продаються краще, ніж прокатні фільми.

Віктор Приходько, Генеральний директор телекомпанії “ПРО ТБ”
Джерело: Газета.уа

6 коментарів

  1. За останні 20 років дійсно не зняли чогось пристойного.
    Однак варто зазначити що у 1991 році Україна таки зняла фільм – шедевр світового кінематографу. На жаль поки що єдиний в її історії з часів Незалежності….

  2. Чому не росте? Бо не поливають!
    Чому не поливають? Бо не росте!
    У нас навколо дірявого корита сидять “митці”-динозаври. У кориті крихти, та до корита вони нікого не пустять.
    Є два шляхи:
    1. Перестати кидати крихти у корито, нехай передохнуть, щоб інші, молодші, амбітніші, зубатіші, могли до корита доступитися, коли у нього знову щось вкинуть.
    2. Влити у те корито стільки, щоб ті що навколо нього подавилися і щось дісталося молодшим. Ті, відївшися, набравши ваги посунуть динозаврів.
    П.2.- нездійсненний, гроші мають інших адресатів, їх є кому красти.
    П.1. – неможливий, “митці” так ефективно блокують розвиток, що іноді здаються агентами ФСБ. Без харчу їх не залишать.
    Тож буде усе як є. Патякання про “українське поетичне кіно”.

  3. Це той Приходько, який кілька років тому верещав про “запрєт русскага язика” і “насільствєнную украінізацію” в кінотеатрах? Плаче про відсутність пристойного українського кіно, а тим часом знімає на своїй студії чергове “Возвращєніє Мухтара” для російськіх телеканалів? І черговий гівносеріал про “вєлікую пабєду савєтскіх партізан над фашизмом”? То хай не патякає, а почне з себе – перестане бути колоніальним ніггером на побігеньках у Москви і спробує зняти справжный український фільм. Проблема сьогодні не в сценаріях, а в таких лицемірних манкуртах як Приходько. Про яких ще Великий Тарас сказав: “Раби, підніжки, грязь Москви…”

  4. Проблема з якісними та оригінальними сценаріями, хорошими акторами та режисерами. Але аж ніяк не слід спихати усе на гроші та відсутність фінансування, це аж ніяк не запорука хорошого кіно. За 20 років в Україні все ж намагалися щось зняти, і на думку спадає лише розкручена та жахлива і убога стрічка “Штольня”, і що не скажіть, дуже класний фільм “Відторгнення” із Сергієм Бабкіним та Богданом Ступкою.

    Висновок. Чому не знімаємо хорошого кіно? Культура прогнила, люди розлінились, словом, тотальна дебілізація дається взнаки.

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.