Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1171928 (196 за 24 години)

Сергій Бакай від “А” до “Я”

| Прокоментуй!

 x_01614af6

  Творча особистість – це людина оригінальна, ініціативна, наполеглива, працездатна і трошки «не така, як всі». Всі ці епітети про нього –  неординарного і харизматичного Сергія Бакая. Знайомтесь – Сергій Бакай.

Сергій Бакай  – диригент, співак, композитор,  актор, викладач  вокальної студії «Забава», організатор масових свят, фестивалів, сценарист, просто чудова людина та неймовірно цікавий співрозмовник.

Q1-i4bmJc28Сергій народився і виріс в Дніпропетровську. В 2003 році переїхав до Києва й вступив до Національного педагогічного університету ім. М.Драгоманова. З того часу там проживає і займається творчою діяльністю.

Інтерв’ю проводилося в режимі он-лайн, що, думаю, не зіпсувало його, а навпаки  – зробило особливим. Я зберегла манеру викладення думки самого Сергія, аби краще передати всю неповторність цієї особи. Думаю, читач вибачить мене й Сергія за суржик, прочитає це абеткав’ю і зрозуміє, що за смішними і подекуди наївними думками (як спершу може здатися) криється глибока натура, з власним світоглядом, власною позицією, принципами і моральними цінностями. Читати між рядками!

 

А

Анаконда.

Я дуже люблю змій. Тому і  цей рік змії  буде для мене дуже щасливим, а всім,  хто зі мною спілкується, пощастить в цьому році в два рази більше.

 

Б

Борода

В мене на морді-ліца дуже рано почало рости волосся. І після школи я вирішив більше не бритись. Тому борода в мене рівно половину мого життя і я її дуже люблю. Можу налисо підстригтись, але за бороду можу і руку зламати.

 

В

Водка

Я – артіст. До двох років свого життя я був дуже і дуже спокійним дитям. Мене положили – я лежу мовчечки, посадили – сиджу граюсь.  Але після двох років я зрозумів, що я артіст. І тут почалось… в дитячий сад везуть – я кричу,  додому тарабанять – а я все одно кричу і репетую. Мабуть, що спочатку я репетував від нестачі публіки, а по вже по дорозі додому, мабуть, що був росстроїний, бо мене насильницьким образом увозять від фанатів. Воно то все, мабуть, що відклалось в моїй підсвідомості і я згодом став артістом.  Але у артістів дуже нелегка доля. Якщо після концерту, зйомок, вистави, чи презентації – будь чого, ти не залишаєшся і не ковтаєш рюмочку, то ти автоматично або прєдатєль, або стукач, або шось з тобою не так.

так я почав пити водку… але потім мені стало неприємно бути звичайним алкоголіком і я вирішив перетворити пияцтво в благородну місію, яка має назву – “Спасаю мір” . І час від часу я таки “спасаю мір”.  Але це заняття має ще декілька назв, та про це в наступних буквах.

 

Г

Гроші

Я ніколи не був матеріальною людиною і гроші ніколи не були важливою складовою мого життя. Звісно, що люблю, коли вони є, але по суті мені пофігу, чи є вони в мене ,чи немає. Я щаслива людина і гроші, то другорядна фігня, яка мене не завжди турбує. Але повторюсь: я люблю, коли вони є.

-А от коли  треба реалізувати свої творчі проекти, часто буває так, що грошове питання стає певною перепоною?

На те вона і творчість, що не можна її купити. Інколи на папері творчість залишається до тих пір, доки не нарию десь бумажок, які звуться грошима. На творчість гроші не діють. Зі мною може сперечатись народ божий, але я думаю, що творчість без грошей, то тільки гарна практика і закалка творчого потенціалу.    Бо при появі фінансів починаєш витворяти таке, що сам фігєєш до пенсі.

 

ґ

ґвалт

Просто подобається, як гарно звучить українською – «караул».

 

Д

Дракони

“Дракони” – це репери. Моя доля змінилась вщент, коли Приймач (Андрій Приймаченко – Ж.) мене затягнув в лігво під назвою “Тримай Медіа”. Там мою дитячу психіку іспортили.  Репери – вони хороші,  але я реп страшно не люблю, а особливо матюгальний! Тому ці люди торжествєнно-тріумфально отримали назву  “Дракони”.

-То реп ти так і не полюбив?

Не дивлячись на те, що мав декілька спільних треків з реперами, я не вважаю реп музикою в цілому.  То звичайне бубоніння, і “іскуства” в цьому я не бачу! Да простят мене господа репери! Бо вони в мою адресу ( один, при чому, малолєтній) кинули фразу: ” Так поют только лохи!”. То за що мені їх любити, якщо вони не цінять попсу і класику? Коротше,  мягко говоря, реп – нє майо.

 

Е

Ентеросгель

Я з молоду хворію на желудок і всьо такоє. В мене була язва, гастрит. Дякувати Богові, все наче б залічили. Та з усього того, що я колись приймав під час лікарняних дослідів наді мною, я запам`ятав тільки «Ентеросгель». І то, це коли в мене отруєння було. Воно таке смішне на смак. От чесно: не солодке, не кисле, не неприємне, а просто смішне. Так що «Ентеросгель» посідає в моєму рейтингу слів на букву “Е” почесне перше місце.

 

Є

Єрунда 

Я завжди сам собі заздрив, коли страдав Єрундой, а з цього виходили якісь шедеври. Бо саме завдяки всіляким Єрундичкам  з мене виріс композитор ( я чисто по приколу в дитинстві вирішив попробувати написати шось, а сьогодні  це стало моєю професією). Також по-єрундовому я перетворився на актора, ведучого і сценариста. Бо страдаючи Єрундой, я спробував провести деякі заходи, знятись у відео і так далі. Це дуже круто, коли Єрунда перетворюється в твій сенс життята ще й гроші приносить.

 

Ж

Життя

Мій девіз – «Життя прекрасне, а я неперевершений!!!»  Можете вважати мене самозакоханим дібілом, але це насправді так і є! Коли ти бачиш навкруги переважно плюси, любиш сам себе і ціниш дрібниці – ти автоматично перетворюєшся на щасливу людину. Я не матеріальна людина і ціну життю ніколи не зможу визначити. Тому я його і люблю за те, що воно безцінне і таке прікольне!

-А що такого хочеш зробити за своє життя, щоб собою пишатися в старості?

Нічого не хочу! От чесно! Якщо я буду ставити якісь цілі і йти до них, а вони ще й не будуть виходити, буду розчаровуватись і псіхувать. В цей час можу пропустити шось інше. Так що хай життя іде, як іде. І що на моєму шляху зустрінеться, те й буду робити. Мені вже і так є що згадати на старості, та навряд чи все зможу розказати онукам.

 

З

Зірки

Колись, коли був ше малий, я дивився телевізор – всілякі там концерти і таке інше. Тоді там ще було півтора артіста на все СРСР. Так от я ставав перед дзеркалом, брав шось в руки ( переважно то була “рощьоска-масажка”) і співав, доки хтось не заходив і не починав ржати.

 Завжди хотілось втрапити туди – за лаштунки, і хоча б поспілкуватись з ними. Йшли роки, зірок ставало дедалі більше і… моя дитяча мрія здійснилась – я почав пересікатись з зірками! Спочатку було цікаво, навіть дуже, а потім виявилось, що вони такі ж самі люди, інколи ще гірші. І тепер я боюсь знайомитись зі своєю кумиркою Надією Мейхер! Вона для мене зірка, в якій я ніяк не хочу розчаровуватись! Тому в мене щодо зірок, яких я підлюбляю, з`явилась нова мрія – не зустрічати їх, щоб не розчаровуватись. Хай вони для мене так і залишаються недосягненними Зірками!

 

І

Іграшки

 Я ще як з дитинства любив гратись всілякими іграшками, так і зараз нічого не змінилось.  До сьогодні люблю іграшки і НЕ соромлюсь казати, що я сплю з Михайлом Олександровичем – ведмедем, якого мені подарували 5 років тому  на Новий рік.  Взагалі-то я вважаю, що люди так і не виростають.  Кожен дорослий заміняє маленькі іграшки на великі. І повірте, дуже і дуже мало людей зізнається, що іграшки, які вони дарують своїм дітям, насправді купуються, щоб самим погратись. Я сам не раз спостерігав, як дитина сидить дивиться мультик з пофігістичним виразом обличчя, а навколо нього гасає папа з паравозіком і як дібіл оре на всю хату “чух-чух-чух”. Так що я принаймні чесний і визнаю, що і вмру дитиною.

 

Ї

Їжа

 Ну якби я тут зараз почав філософствувати,  типу: “Треба жити не для того, щоб їсти, а їсти, для того, щоб жити”, то воно, канєшно, всьо красіво б звучало, але  насправді то якась фігня на палочкі. Які нафіг високі мислі, якщо на столі стоять макарони? То моя найулюбленіша страва серед  всієї їжі світу! І макарони, в будь-якому вигляді  називаються “Єда Богов”.

Я смачно готую, варю дуже оригінальний борщ на молоці, люблю всілякі витівки із мнясом вироблять, салати фігачю різні, торти печу і навіть інколи виходить приготувати надскладне блюдо – “Розмова з пустим холодильником”.  Але готую рідко, бо в мене є бабулічька-красотулічька, яка з самого ранку зустрічає мене на кухні супчиком гарячесеньким і всілякою всячиной. А ще вона знає мою пристрасть до макаронів, і тому частенько готує їх для свого Бакайчика.

 

Й

Йод

 Не знаю чого, але я з дитинства любив йод і терпіти не міг зільонку.  Чогось мені завжди йод краще переносився. А ви ж не забувайте, що я жив за часів жовтенят і піонирів. І тим, і тим я встиг побути. То в наші часи були тільки  зільонка і йод. Так от знайте, що я з малку і по сьогоднішній день думаю: зільонку придумали ізвєрги-фашисти, бо мало того, що вона пече так, що пам’ять відшибає, так ще потім хрін змиєш її цілий місяць. А Йод придумали угодніки Божі, бо він і пече в “щядящєм рєжимє” і впитується в шкіру з пользой . Тіа і взагалі  просто пріятний на колір.

 – А при потребі таки досі мажешся йодом?

 Відкрию секрет: дуже багато співаків мають проблеми з горлом і з щитовидкою. Так от до сьогодні багато хто практикує “йодову сітку” –  просто малюється йодом по горлу сітка і до ранку впитується з дуже помагатєльним ефектом.

 

К

Кар’єра

 Сижу собі і думаю: от у тілівізорі завжди кажуть про кар’єру, як про найголовнішу складову життєвого шляху людини. І завжди думав, що то якесь тупе нав`язування, бо у нас дуже люблять повісити на тебе “важливі життєві правила суспільства”. Ти маєш женитись, посадити дерево і виростити сина. Але я завжди був проти ось цих нав`язувань! Женитись – гробити свою волю я не хочу. Дерево садити я не буду, бо все-одно Київміськбуд його зрубає і побудує там якусь “хатинку”, а про сина… так я викладаю у дітей… то ну їх нафіг! (жартує)

Але… Кар’єра! Ось тут я з суспільством погоджуюсь – це дійсно для мене важливо. Кар’єра – це те, що приносить мені гроші, задоволення, спілкування, досвід –  і все це мені, а не на шубу жінці, памперси дитині і оплату комунальникам за посаджене дерево і побудований будинок. Тільки благаю, не треба думать, що я проти сімейних союзів. Просто я думаю, що не всі для них створені, а от кар’єра – вона потрібна всім без винятку.

 -Може статись таке, що ти зміниш свою думку через деякий час?

 Я читаю і слухаю сам себе через деякий час в різних записах і думаю:” Чувак, що в тебе в голові за опілки?” Так що те, що моя думка зміниться, я гарантую на всі 100 відсотків.

 

Л

Ліжко

 Перше, що приходить в голову на букву “Л” – то любов, але я ніколи не любив по-справжньому. От чесно, маю таку нещасну долю.   Якась легка закоханість була і буває регулярно, але вона як неначе втілення виразу: “Любов, як срачька – сьогодні є, а завтра її немає”.  Ото і в мене так з любов`ю зложилось по життю. Чого я не можу сказати про ліжко. Я без нього не можу. Дуже люблю проводити з ним час, особливо вранці. Воно завжди мені вірне і завжди мене чекає. І головне  – нічого не вимагає, а просто чекає тебе, чекає, щоб віддати своє тепло.

 -А  хочеться іноді отак влюбитися, щоб раз і назавжди?

 Та хрін його знає.  Якщо думати із включеним мозком, то, мабуть, що нє (я ж кажу, що це свідоме вбивство свого егоїзму і волі). А якщо чисто по-чєловєчєскі і без всяких понтів, то кому ж не хочеться тепла і ласки, та ще й назавжди? Я ніколи не повірю людині, яка скаже, що це їй не потрібно. Такого просто не може бути.

 

М

Мейхер

 Тут мала би бути жінка, яка займає найважливіше місце в моєму житті – мама! Але то й  коняці ясно, що кожна дитина з нормальною психікою любить свою маму. Тому розказую про Мейхер. Надя Мейхер, вона ж Грановська, вона ж екс-солістка гурту ВІА Гра. Для мене вона була, є і буде  найгарнішою жінкою світу. Для мене це ідеал жіночності і в цілому жіночої краси! Я завжди вважав, що саме на ній тримається слава ВІА Гри. І ось в чому парадокс: я її абажаю, але не хотів би з нею одружитись. Має бути у любої людини якась реальна, але водночас нездійсненна мрія. Так що Мейхер – це моя жінка-мрія.

 

Н

Непотріб

 Дуже важливо залишатись чесним, в першу чергу, для себе. Коли ти починаєш грузнути в багнюці інтриг, брехні і нечесної гри, то просто перетворюєшся з людини на НЕПОТРІБ! Я завжди любив бути відвертим до всіх. Не соромлюсь тягать соплі в кіно, щоб три ряди знало, що я – бородатий дядя, який сидить і реве. І дуже люблю коли зі мною чесні. Не хочу, значить, не хочу. Зроблю, значить, зроблю. Чесніть, мабуть, що найважливіша складова в людині, яка не дає перетворитись нам на непотріб. І до речі, ще одне слово на Н – “ні”. Як сказав Приймаченко: «Дуже важливо вміти казати НІ. Особливо добрим людям. Бо злі люди користуються невмінням хороших людей відмовляти». Ні – це не менш важливе слово за погоджувальне «так»
Якшо повернутись до чесності, то я б волів би спілкуватись з людиною, яка чесно в очі скаже «ні», аніж з непотрібом, який тобі посміхається, обіцяє, клянеться у вічному коханні, а за спиною керує ковшом, який риє величезну яму.

 

О

Оберіг

 Кожна людина в щось вірить і щось для себе ставить як за божество. І виходячи з цього – в кожного свої обереги. Ніна Матвієнко така чудна тьотка, вона перестраховується у всіх галузях. В неї і ікони, і дідух на стол,і і ще якась язичницька хрєнь від злих духів, і фен-шуй всякий. А от я ні в що таке оберігатєльне не вірю. Якщо Божа ласка, то все буде добре, а якщо так буде треба, то ніякі віники і підкови тебе не спасуть від Божого гніву. Так що я вірю тільки в Бога, а все остальне  – то для мене сміх на палці.

 

П

Попса

 Колись я мав таку собі хибну думку, що  слухаю абсолютно різну музику. Так то воно так, але я випускав зі своєї уваги, що я заклятий попсовик. Якийсь час в мене музика взагалі поділялась на два типи:. ВІА Гра і НЕ ВІА Гра. А потім вона розпалась і я почав шаритись по різній музиці. Тепер я точно знаю, що попса – це єдина музика, яку я слухаю і пишу постійно.

 

– А що б ти сказав про поп-гурти типу ВіаГри,  яких сьогодні дуже багато розвелося? Є серед них щось достойне?

 Віа Гра була і, маю надію, й далі буде єдиною якісною дівочою поп-групою. Є деякі, які виходять на якийсь рівень, а потім стрімголів несуться нижче першої сходинки. Наприклад, Нікіта – такі кльові були, а зараз гидко дивитись. Достойні є, але у достойних теж є продюсери, які безграмотно їх роздягають і змушують співати мусі-пусі.

 

Р

Риба

 Це єдиний продукт харчування, який мені навіть і показувати не можна. Я не їм її. В моїй родині по маминій лінії майже ніхто і не їсть ті річково-морські створіння. Моя двоюрідна бабунька, Царство їй Небесне, перший раз спробувала з`їсти і не повернути назад її в 60 років. Мені пощастило трохи більше: в 18-ть я почав нормально переносити запах риби, а після 25- не лечу до унітазу, неначе Ан-140.
Але все одно, до цих пір стараюсь не їсти її, бо вона мене не цікавить як їжа.

 

С

Стриптиз

 Мабуть, що я б погодився з думкою соціуму, що це брудна справа. В подробиці я не буду вдаватись, але я дуже добре знаю цей “бізнес” із середини. І як би не повернулось в подальшому моє життя (може, я ще й серед святої інквізиції перший буду кричати, щоб всіх стриптизерів за розбещення на вогонь треба кидати), але то буде десь в наступному житті. Бо на сьогодні я ні краплиночки не бачу в цьому нічого поганого! Люди працюють фізично не гірше,ніж звичайні хореографи, а інколи ще й круче. І тілами оголеними вони трусять в спеціалізованих закладах. Так що туди ходять вже і без того розбещені дяді і тьоті. Тож стриптиз  для мене являється звичайною роботою. До речі, знаю пару дівчат: одна 6 років танцювала і залишалась весь цей час цнотливою, а інша в такий спосіб годувала малу доньку,  хвору бабцю і виходжувала маму в лікарні після аварії.

Та і взагалі, стриптиз я люблю!

 

Т

Творчість

 Хтось сказав, що творчі люди, то напівлюди. А я кажу, що творчі люди – просто шизануті! І я не є виключення! Творчість, це єдина штука, яку не можна взяти і зробити бо треба. Нєа! Творчість – це не робота, це щось більше!
Наприклад, я написав вже доволі багато пісень і, може, одна-дві були написані в адекватному стані. Творчість – це в першу чергу не стандартний стан душі, і тому результати творчості у всіх різні. У музикантів своє – хтось пише доступну і гарну музику, а хтось, як неначе дупою на фортепіано сів і час від часу йорзається. Художників взагалі хрін розбереш, що в них в голові за таракани живуть: малюють якогось Тіщенка, а народ Божий ходить потім, дивиться на все це і думає:” Ета же, бл*ть іскуства”. Режисери і актори теж явно не з цієї планети: щось як нагородять, а потім відповідають на питання журналістів дуже просто: “Я так віжу”.
Так що творчість тим і крута, що в неї немає правил, вона сама по собі, і в кожного вона індивідуальна.

 

– А от щодо натхнення. Кажуть, що воно не має приходити тільки іноді, а творчі люди самі собі його створюють, аби те  було постійно. Що ти про це думаєш?

 Не буває такого. Не можна пісні писати кожного дня. Хліб пекти – теж творчість, але в них є технології і формочки. А музику руками не замісиш. Так що натхнення, це як мука. Нема муки – немає й хліба.

 

У

Уругвай

 Я патріот! І в своє оправданіє можу сказати, що я намагався жити поза межами України, але в мене нічого не вийшло. 
Але чого Уругвай? Вперше з України я виїхав  (вже і не скажу в якому році) на Сєвєр Расіі в місто Новий Урєнгой. І ніяк в моїй довбешці не вкладалось слово Урєнгой. Я його постійно плутав із Уругваєм. Ну і всім ходив розказував, шо я їду в Новий Уругвай. По приїзду звідти  я почав багато куди  їздити: 7 країн Європи об`їздив і по Росії трохи покатався, але в мене закарбувалось в мозгах, що я колись обов`язково маю втрапити на Уругвай. І ось побачите, я туди втраплю! Але як би де не було кльово, я завжди повертаюсь до дому.

 

– А як ставишся до тих, хто Україну покидає? Виїжджає жити за кордон?

 То їхнє діло. Хай що хочуть, те і роблять. Мене більше виводять ті люди, які ніфіга не роблять і цілодобово гонять на цю країну. Так не один раз я сварився з таксистами, які тошнять мені всю дорогу, як у нас тут все фігово. І в мене тоді починається злість на цих людей: «Якшо тобі шось не подобається, то виходів з України цілих сім! Вали за кордон і живи там щасливо, а мені на вухо не ний!»
Так що, мабуть, я навіть і з повагою відношусь до тих, хто мовчки знає свою справу, а не пускає бульки з носа.

 

Ф

Футбол

 Футбол – то якась мені геть незрозуміла мужланська гра. Майже всі мої друзі-пацани  являються фанатами цього дивакуватого виду спорту. Ну що за прікол вбухувати мільйони і мільярди в мужиків, які бігають по величезному полю за одним м`ячем? На такій території і за такі гроші можна було б і лікарні понабудовувати, і притулки забезпечити, а вони бігають. Шонібудь,а не гра. У мене мій товариш Альоша – футболіст. Так ось на днях він грав в футбол, підвернув сильно ногу. А через день на сходинках стрибав на одній нозі і підвернув другу, що ще хуже. Тепер лежить вдома з перемотаними ногами, нікуди не виходить і всьо такоє. Так що, на мою думку, футбол – це найдорожча, але і найбезглуздіша гра!

 

Х

Харизма

 Я дуже люблю всілякі фільми, живі виступи артистів тощо. І просто обожнюю, коли люди в кадрі не просто гарні, а харизматичні. Признаюсь чесно, навіть у Надії Мейхер я не одразу розгледів вроду, бо в першу чергу дивився на харизму. А там харизма – будь здоров!
От чесно, я просто обожнюю харизматичних людей! Незалежно від статі, віку і релігійних переконань. Я захоплююсь харизматичними людьми.

 

-А себе харизматичним вважаєш?

 Якщо чесно, то, мабуть, що так.

 

Ц

Цицька

 І це не те, щоб якесь збочення, а просто були зйомки кліпу “Звалюю” і в закладі, з назвою “Коза”  хлопці мене розрекламували, як священика. І мені було соромно замовити у офіціантки десерт, який так і називається “ЦИЦЬКА”. От як би ви змогли замовити десерт «Цицьку», якщо у вас прямо в лоб питають:” А то правда, що ви раніше були стриптизером, а тепер ви священик?”  А  я стою з коньяком і цигаркою в руках…
От такі справи з цицьками .

 

Ч

Чебурашка

 Я  дуже хотів би познайомитись з генієм, який придумав Чебурашку. Бо в мене було б до нього пару питань. По-перше, що це за звір? По-друге, як можна було примудритись зробити цього звіра символом дружби. І по-третє, хотілось би просто пожати руку за геніальну простоту, в яку повірили всі діти пострадянського простору!

 

Ш

Шара

 Я дуже люблю всяку шару. Наприклад, всі поїздки, куди я тільки не їздив, завжди були за чийсь рахунок. Всі мої гастролі – то взагалі найшаровіша шара в світі: тебе забирають від хати, везуть на місце призначення, кормлять, поють, спати ложуть, дають гроші, а на ранок везуть додому – п`яного, та щасливого. Тому шара – то дуже круто!

 

Щ

Щоденники Мирної

 Це така собі прікольна тєма, де мені подобається час від часу полистати і почитати. А ще дуже приємно, що і я там мелькаю. Бо я не знаю як кому, а таке підігріває мою самозакоханість. Бо я, як не як, а таки ще те самозакохане падло.

 

Ю

Ющенко

 Я ніколи не був політичною людиною, мені завжди було насраточьки, що вони там роблять і які вони там закони приймають. Головне, що я від них окремо, а вони щоб мене просто не чіпали! І до чого ж тут Ющенко? А до того, що мужик грамотний, якого не соромно було слухати, який зумів підняти народ на бунт. Хоч я його ніколи і не підтримував, і навіть мимо помаранчевого Майдану не ходив, але таки він єдиний, хто мені подобається із політиків. А ще в нього дуже гарна була передвиборча реклама. Просто і зі смаком. Ющенко – справжній патріот. Єдиний президент, який палко і до безтями любить свою країну, але, на жаль, не знав, що з нею робити.

 

Я

Я і яблука

 Я – порядний, чуйний та ввічливий хлопець. Але доволі принципове падло.

Яблука – я ніколи не любив яблука.

Який зв’язок? А все просто! З дитинства я виховувався в порядності, чесності, ввічливості і любові. Але я тільки так виховувався, а виконувати то все було не обов`язково. Особливо з моїми друзями однолітками. Я не любив в дитинстві яблука, але регулярно з друзями їх крав. Нафіга ми їх крали? Я не знаю. Я їх не їв, а хлопці тільки надкушували. А ще ми тирили кукурузу і навіть копали картоплю. До сьогодні я не можу збагнути – нафіга? Бо ми то все просто викидали. Такі собі були шкідлярі, які просто робили шкоду без всякої вигоди: ні для себе, ні для бідних ограбованих сусідів. Йшли роки… ні, не йшли, а летіли… я постарів і почав їсти яблука, бо в них багато користі, але дякувати Богові, став порядним, чесним, ввічливим і люблю всіх людей, а від малолєтнього розбишаки вже і сліду немає.

Більше абеткав’ю: fb.com/abetkaview vk.com/abetkaview

 

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.