Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1169763 (178 за 24 години)

Відчуваєш себе не зовсім нормальним? – дивись «Сім психопатів»

| 2 коментарі

7 психопатів
Кривава сатира та міжособистісні конфлікти — ось фішка неймовірного Мартіна МакДони. Починаючи з п’єси «Людина-подушка», і аж до «Однорукого зі Спокана» його твори починаються з одного приміщення, з натовпом колоритних людей готових любити, ненавидіти та навіть повбивати одне одного, і цих поворотів сюжету вистачає до самого фіналу. Ці взаємозв’язки дуже нагадують шедеври славнозвісного Соркіна («Соціальна мережа»).
А от зі свого першого повнометражного фільму «Залягти на дно у Брюге» автор розуміє важливість екшену для типового глядача, він запозичує ці мотиви у Тарантіно, з яким його часто порівнюють, але не залишає свого фірмового сюжету заснованого на конфлікті. В «…Брюге» безглуздість та повна фатальність сюжету зливаються з якоюсь витонченою комедійністю, це неповторне явище викликає повне захоплення глядача, ця тема розвивається і в «Семи психопатах».
Починається фільм з неймовірного чорного гумору, з відтінком Тарантіно, та це лише початок, на екрані з’являється неймовірно загадковий персонаж «бубновий Валет»… I понеслась…
 
Незважаючи на фірмовий стиль МакДони, в «Ceми психопатах» особливої уваги заслуговує неперевершена акторська робота Коліна Фаррелла, його герой перспективний письменник Марті страждає від великої кризи, і поступово починає спиватися. Він намагається побудувати сценарій на семи різних історіях психопатів, але поки він має в своїй уяві лише один образ — шаленого в’єтнамця, який уособлює самого автора, і не може зрозуміти свого фіналу. На допомогу приходять вірні друзі: бадьорий Біллі (Сем Рокуелл) і меланхолічно-заворожуючий Ханс (Крістофер Уокен). Обидва актори знають режисера ще з постановки «Однорукий зі Спокана» на Бродвеї, вони отримують задоволення від своєї співпраці, і надають неймовірну плавність сюжету.
Також в акторському складі необхідно відмiтити неперевершеного в своїй брутальності — нестаріючого Вуді Харрельсона, який віртуозно грає роль мафіози Чарлі та Тома Уeйтса, що зіграв  харизматичного, чутливо-жорстокого Захарію.
Хочеться відзначити епізодичні, але дуже майстерно зіграні ролі Ларрі та Томмі, виконані молодим талановитим Майклом Піттом (Мрійники) та неперевершеним Майкл Стулбаргом, а також головні жіночі, хоча і другорядні ролі Каї — Еббі Корніш, подруги Марті, та Ольги Куриленко, котра зіграла Анжелу — неповторно трагічну коханку «Вальта» та Чарлі.
В українському прокаті робився особливий акцент на участь Куриленко, звичайно, очiкувалося більшого епізоду з її участю, але, мабуть, така її доля грати коханок головного героя. Велика кількість харизматичних та неповторних героїв зробили фільм по-справжньому незабутнім, так як кожен персонаж детально прописаний МакДоною і є повністю самобутнім, кожному з них співчуваєш, навіть самим негативним, адже в кожного є своя, неповторна життєва драма.
«Сiм психопатів» мають менш контрольований і недбалий характер, ніж «…у Брюге». МакДона знаходить нові ідеї, фільм надривається від безлічі жартів, це не просто гра зі злочинністю чи фільм-кліше в контексті письменницької одержимості. Сюжет повний неочікуваного знищення спойлерів. Коли Марті скаржиться на кліше використання зброї в більшості сценаріїв злочину, один з його приятелів відстрілюється: «They aren’t fucking leprechauns». І все ж він повний фантазії, яка переповнює «Сім психопатів», це дивне поєднання вимислу і реальності в фільмі, яке потребує глибокого аналізу та розуміння.
Також відмічу музичний супровід на чолі з написаним композитором Картером Беруеллом саундтреком, який додає в фільм частку драматизму та лірики.
 
 Комедії з загадковим, інколи ідіотичним сюжетом, ніколи не набриднуть, але в сюжеті прихований реальний сенс, він знайдеться в розвитку сценарію Марті.

 Гострий сюжет, повний люті, не може втримати себе занадто серйозним і манить глядача відчувати себе таким же чином. Сценарій повний психопатії. Чи не може це означати деяку пов’язаність МакДони з його героєм, сценаристом Марті, адже всі ми пам’ятаємо Булгакова…

Хоча фільм і сповнений чорного гумору та в ньому поставлений одне з найголовніших питань суспільства — хто з нас є нормальним, а хто не зовсім? Фільм змушує сильно замислитися — «А чи ти не псих?»
Ця картина є міксом комедії та драми, екшену та детективу, вона повна загадок, неперевершених поворотів подій та дуже чорного гумору, якщо ви любите все це, чи щось з цього, якщо ви зрозуміли суть «..у Брюгге», якщо вам подобається стиль Тарантіно чи Соркіна але хочеться більшого — подивіться цей фільм!
[youtube http://www.youtube.com/watch?v=EOQc-WDyWIo]

Автор: Alex_Cold

Слухаю рок. Обожнюю кіно та пишу про нього. Люблю українське.

2 коментарі

  1. Фільм – тупе лайно. Не раджу витрачати час на його перегляд.

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.