Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1171936 (200 за 24 години)

Кожен другий українець не читає книжок

| 31 коментар

knygy

Про це свідчать результати дослідження Research & Branding Group, під час якого було опитано 2 178 дорослих українців у всіх областях України, АР Крим, Києві та Севастополі. Респондентам були задані питання про те, чи читають вони книги, скільки і як.

Дослідження показало, що серед опитаних 50,9% не читають, 48,7% – читають книги і 0,4% – не змогли відповісти.

Разом з цим із загальної кількості читачів 29,8% читають кілька разів на місяць, 26,5% – кілька разів на тиждень, 17,7% – практично щодня, 21,5% – читають кілька разів на рік та 2,3% читають рідше, ніж раз на рік.

Респондентам-читачам також запропонували відповісти, якого жанру твори вони обирають.

Разом з цим 36,3% відповіли, що читають історичні твори, 34,3% – детективи, 26,2% – надають перевагу любовним романам.

Крім того, було задане питання про те, у якому форматі вони воліють читати.

86,7%% відповіли, що люблять читати книги в традиційній формі, 10,4% – користуються ґаджетами, електронними книгами, а 2,1% обирають аудіокниги.

За останній рік менш як 5 книг прочитали 40,2% чоловіків і 39,2% жінок, від 6 до 10 книг прочитали 25,8% чоловіків і 24,9% жінок, від 11 до 20 книг – близько 14,6% чоловіків і 17,3% жінок.

Від 21 до 40 книг за рік прочитали 8,6% чоловіків і 6,7% жінок, більше 40 книг за поточний рік прочитали 4,5% чоловіків і 7,7% жінок.

Дослідження проводилося з 27 лютого по 11 березня. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2%.

У свою чергу президент Української асоціації книговидавців та книгорозповсюджувачів Олександр Афонін після презентації результатів дослідження відзначив, що цифри, представлені в ньому (майже 50% читачів українців) не відповідають “рівню читання, який є в Україні”.

Він також пояснив це тим, що люди соромляться зізнатися, що вони не читають, пише ” Інтерфакс”.

“З продажем книг населенню ситуація виглядає таким чином: у 2010 році кількість фізичних книг, які були куплені населенням України, зменшується на 25% в порівнянні з попереднім 2009 роком, у 2011 році – на 26%, в ​​порівнянні з 2011 роком у 2012 – му це падіння склало 10%”, – розповів О.Афонін.

У той же час він пояснив: при тому, що вартість книг збільшилася, оборот в грошах від покупки книжок залишився незмінним.

“Говорити, що кількість книг, які сьогодні люди беруть в руки, зросла, і вони почали активно читати, не варто”, – сказав він.

Джерело: “Українські Новини”

31 коментар

  1. Ще рік тому був тим кожним другим:) але варто було тільки почати, і пішло…

  2. автор – песиміст. З іншого боку, кожен 2 читає!

  3. Усе залежить від самих творів, наприклад книжка “50 відтінків” стала бесцеллером, вік читачів від 14 і до 50, а може й старші. Книжка розійшлась на ура!, попри безліз помилок у українізованому перекладі, і наразі усі чекають із нетерпінням третьої, завершальної книжки.
    Отож, читати будуть, але тільки цікаву літературу, але бувають і винятки…))

    • Про що тут говорити, от я хочу купити книгу “Планета людей” за будь-які гроші (ну до 200 грн точно віддав би))) і що? НЕМАЄ!!! Ні під замовлення, ні як! От так от. Нація не читає? А є що читати? Рятує лише аудіокнига і скани… Журбинка.

  4. Це опитування не правильне і зроблено не по всім правилам судячи з того що я прочитав так що цей пост це фактично дурниця.

  5. Може видавництвам слід провадити більш агресивну збутову політику.
    В Запоріжжі наприклад за 20 років не було жодної книжкової ярмарки української книги, в Дніпропетровську була одна 8 років тому…

    • Наприклад видавництва можуть укладати агентські договори з рекламними агентами, які окрім розповсюдження реклами (листівки, прайси, новинки тощо) прийматимуть замовлення за телефоном і здійснюватимуть доставку.

  6. І це при тому, що книжних магазинів взагалі немає, окрім кількох книжкових супермаркетів, де українську книжку ще треба пошукати, а як натрапиш, ціна за тоненьку книжечку починається від 30 грн.

  7. Раніше весь час читав. Далі почалась робота і на читання часу вже не вистачає. Та і бажання вже нема. Хоча вдома зібрав досить пристойну колекцію Кінга.

    • Час завжди можна знайти, було б бажання! Достатньо приділяти хоча б одну годину щодня і за рік будуть прочитані 10-20 (можливо, і більше) вартісних книжок.

      Стосовно статті, на жаль, українці являються одними з найгірших читачів Європи. Шкода що українські видавництва поставлені в досить складні умови, а українська книга на державному рівні нормально не підтримується. Виправити становище можна, але не за цієї влади, це точно.

  8. Cмисл стогнати про українські видавництва, якщо є багато електронних бібліотек? Паперові книги вже становлять меншість в книгобізнесі, правда не в нашій банановій державі. Сам читаю багато, проте останнім часом в основному на російській/англійській.

    • Знайшов чим вихвалятися, на російській він читає. Ну, молодець. А люди хочуть читати рідною, а для цього треба підтримувати українського видавця. Що не зрозуміло?

      • Для ідіотів – я читаю книги, яких українською мовою взагалі нема. І це далеко не популярне порно для стареньких, як тих же “50 відтінків”.

        Це чия проблема? Моя чи українських видавництв, які зайняті друкуванням “високоінтелектуального” російськомовного хламу рівня Донцової і кількох хороших книг в рік, надрукованих на жахливому папері, яких до того і тяжко знайти? Так що від мене дочекаються підтримки лише хороші книги в електронному форматі.

        • Так, багато чого українською не знайти, та винні тут не тільки видавці, але й читачі котрі в більшості добре володіють російською і зовсім не принципові в цьому питанні. Який сенс видавцю паритись із українським перекладом, якщо є вже готовий російський і український читач не проти?

          • Звичайно, якщо нема українського перекладу, багато хто купить на українській. А смисл “паритись” – заради додаткового прибутку звичайно, бо куплять далеко не всі.

    • Чомусь я маю сумнів, що та половини українців, яка взагалі не читає, почне читати саме електронні книжки, адже комп’ютер це купа альтернативних розваг, куди більш цікавіших …

  9. Щоб говорити про всю Україну загалом потрібно булоб опитати щонайменше 400 тис. респондентів а це так місцевий рівень не вводьте в оману читачів Гуртом.

  10. Не люблю я жалітися – тому що на все є причина! Я купую зараз ВИКЛЮЧНО україномовні книги, хоча ще років 10 назад купував і російськомовні, бо читати хотілося, а україномовних книг не було…Та я й не вірив, що ближчим часом зміниться ситуація і з’явиться купа красивих українських книг. Але вона таки змінилася і появились хороші книги, багато книг…Тепер мені соромно, що я такий “патріот”, і витратив багато грошей не на укр видавництво. Я почав продавати російськомовні книги і почав набувати українськомовні відповідники. Я вирішив виправитись і купував усі достойні книги, які виходять в Україні, але укр мовою. Ще 5 років тому я купував усе, що виходило, то тепер асортимент настільки широкий, що я не можу усього придбати… Хоча в Європі цей асортимент в рази більший – очі аж розбігаються… Тому я вважаю,що треба критикувати не видавництва, не владу, а себе! Якщо я не купую книг українською мовою, то яка, в дупі, влада заставить мене їх купувати? Чи яке дурне видавництво буде видавати книги тією мовою, якою ніхто не хоче читати?

  11. Ситуація ще гірша. Не читає не половина українців, не читає половина жителів України. А серед українців, тих хто не читає значно більше, бо бідність у нас розмовляє українською мовою!
    Практично не читають села і містечка з населенням до 50тис, де населення на 95-100% українці. Українські книжки задорогі для рівня доходів українців, а видавці думають лише про зиск. Якщо там і читають, то дешеві російські детективи та сльозливі дамські романи кишенькового формату, вартістю до 10грн. за примірник. Дуже популярний книжковий секонд-хенд. Обшарпана Донцова за півтори-три гривні – найчастіше придбання.
    Вийшов український National Geographic, та ціна – 25грн! При тому, що будь який інший журнал, такого формату і обсягу коштує від 7 до 15грн. На нашій спразі до українського слова безсовісно заробляють, та ще й перекладають статті суржиком. Такої кількості кацапізмів я у жодному друкованому виданні не бачив!
    Та вибору у нас немає. Поставили нас у позу і взувають по самі гланди. Чому? Бо серед справжніх власників видавництв українців майже немає.
    Чому?
    Думайте!

    • Про ціну і бідність тепер говорити смішно, так як на торрентах є бібліотеки на сотні тисяч томів i електронні книги тепер доступні.

      • Щоб мати до них доступ, треба мати гроші на комп і ще мінімум 60грн на місяць на інтернет. До нього реально мають доступ жителі міст з населенням понад 50тис, тобто третина населення. Вони ж мають і доступ до книгарень. У нас 90% рускіх живуть у крупних містах, тож вони мають, а 70% українців ні.
        Про доходи у селах і містечках полісся, чи центральної України вам розповісти? Там не до книжок і комп’ютерів, аби на секонд-хенд, щоб голу дупу прикрити вистачило.

        • ПК зараз коштують копійки, інтернет – також. Скільки можна звантажити книг наприклад з безлімітним київстарівським тарифом 1грн/день? Читати ж можна також на телефоні. Так що тепер жалітись на можливості гріх, було б бажання.

  12. Я вважаю що за 2 178 людьми не можна судити усю Україну. На мою думку, потрібно було робити опитування не тільки серед дорослих, а й серед школярів. І порівняти їх. Тоді б були зовсім інші цифри, які б показали те, що чекає нас у майбутньому.

  13. Є така наука соціологія …

  14. Pingback: Українці вже не соромляться говорити, що не читають книг - письменник | Гуртом - сайт підтримки всього українського!

  15. книгу скачали в електронному варіанті з Гуртом за пів року 160 користувачів і 0 прим. було куплено за цей же період, то про що можна говорити?..

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.