Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1170197 (185 за 24 години)

Дивні антиподи

| 32 коментарі

Для багатьох протиставлення націоналістів та комуністів виглядає цілком природнім. Їх розглядають як антиподів. Більше того, вони самі, судячи зі всього, схильні так вважати. Але чи слушно це в ідеологічному сенсі? Не ставлячи під сумнів, що українські націоналісти та українські комуністи вкрай вороже налаштовані одне до одного, ми однак не беремося стверджувати, що така ж неприязнь панує між цими політичними рухами й у инших країнах. Отож, чи не є протиборство націоналізму та комунізму винятково нашим, суто українським феноменом?

Якщо розглядати ідеологію, то я, хоч убийте, не розумію, чому націоналісти мали би ворогувати з комуністами. Та ж їхні головні ідеологічні вартості й постуляти навіть ніде не перетинаються, не кажучи вже, щоб десь відверто заперечувати одна одну. Що тоді може породжувати конфлікт?

Розгляньмо це питання докладніше.

Що лежить в основі націоналізму? Нація, захист і утвердження її специфічних властивостей (мова, культура, традиції тощо). А що є центральним в комунізмі? Усуспільнення власности, рівний і справедливий розподіл матеріяльних благ. Отже, головні цінності націоналістів стосуються нації, а головні цінності комуністів стосуються суспільного устрою. Перше аж ніяк не заперечує друге. Для одних головним є одне, а для инших инше. Ніякого непереборного антагонізму між «нацією» і «усуспільненням власности» нема. Цілком успішно можна утверджувати специфічні національні властивості і водночас впроваджувати суспільний устрій, заснований на комуністичних засадах. Перше другому не заваджає. Тому націоналісти можуть бути комуністами, а комуністи націоналістами. Націоналістична ідеологія ніде і ні в чому не заперечує справедливого розподілу благ, комуністична ідеологія теж ніде і ні в чому не виступає за ліквідацію національних особливостей, якщо, звичайно, не говорити про крайнощі, які марґінально можуть існувати як в одному, так і в другому русі («звеличення однієї нації, і зневага до всіх инших», «заперечення всіх націй, себто космополітизм», «культ майнової нерівности чи насильна майнова зрівнялівка»). Хай там як, але можливість симбіозу націоналізму й комунізму підтверджує і світова практика. В багатьох країнах націоналістичні режими не цураються запроваджувати суспільні устрої за комуністичними зразками, і навпаки, комуністичні країни демонструють неабияку завзятість щодо відстоювання національних цінностей. Все це свідчить про одне – між націоналізмом і комунізмом нема й не може бути жодних принципових розбіжностей. Ці ідеології за своєю суттю аж ніяк не ворожі одна одній.

Чому ж тоді в нас, в Україні націоналісти й комуністи так антагоністично налаштовані одні супроти инших? Що це за такий виняток із загального правила?

Причина тут в тому, що українські комуністи є репрезентантами не української, а російської (радянської) ідентичности. Вони представляють собою ту частину українців, які внаслідок асиміляційної політики СРСР (фактично Росії під комуністичною машкарою) втратили у значній мірі власну ідентичність і стали ототожнювати себе більше або й повністю з Росією і всім російським. Для цих українців, ясна річ, суто українські національні властивості можуть здаватися чужими і навіть ворожими. Для них ріднішими є «рускі» (в етнічному сенсі) національні властивості. Ось чому вони чинять такий запеклий опір спробам поширити й утвердити в Україні українську мову, традиції, культуру, погляд на історію тощо. Ось чому тягнуться до Росії, захищають російську мову, традиції, культуру, погляд на історію й не відчувають ніяких загроз з боку Москви. Вся проблема в їх ідентичності. Вони за народженням і психоповедінкою українці, а за зовнішнім атрибутивним наповненням «рускі».

Таким чином причина того, чому українські комуністи так ворогують з націоналістами, полягає не в їх комуністичній ідеології, а в їх неукраїнській ідентичності. Ось у цьому і криється головний конфлікт. Адже націоналісти хочуть утвердити українську ідентичність, а комуністи російську. Перші хочуть бути повноцінною нацією, а другі прагнуть її асимілювати. Для перших українська державність – велика цінність та інструмент національного утвердження, для других українська державність цінности не становить і є перешкодою на шляху розчинення українців у «руском мірє». Цією ж причиною можна пояснити і всі ці дивні на перший погляд альянси комуністів із своїми справжніми ідеологічними, здавало ся б, антиподами, такими як Партія реґіонів, яка репрезентує інтереси великого капіталу, але разом з тим є виразником українців з підірваною ідентичністю, а також зі всякими угрупованнями, які, хоч і індиферентні до питань суспільного устрою, проте сповідують відвертий російський націоналізм та українофобію.

Все це і дає реальні підстави вважати, що для Комуністичної партії України комуністична ідея не є аж такою великою цінністю і в слушну мить ця політична сила з легким серцем цілком може проміняти її на російську ідентичність. Тому я переконаний, що коли перед нашими комуністами постав би вибір: Україна незалежна з комуністичним устроєм чи Україна бездержавна з капіталістичним устроєм у складі Росії, то вони вибрали б друге. Звичайно, це не означає, що абсолютно всі комуністи мають підірвану українську ідентичність. Там є ріжні люди. Є багато й таких, для яких українські національні цінності є важливими і які вслід за Борисом Олійником можуть сказати: я насамперед українець, а потім все инше. Проте для більшости, і особливо для керівництва КПУ «рускі» національні цінності є все-таки ближчі, що й викликає антагонізм з українськими націоналістами. Отже, реальний антагонізм між націоналістами й комуністами є, але він не має жодного відношення до комунізму.

Володимир ЯВОРСЬКИЙ

Джерело: блоґ “Українська людина”

Автор: Virake

Письменник, перекладач, поціновувач комп'ютерних ігор і завсідник поважних дискусій. На Гуртом викладаю переважно оголошення від UaLT, команди локалізаторів, яку представляю. Зрідка пишу політичні коментарі, аналітику та рецензії.

32 коментарі

  1. В статті: Для одних головним є одне, а для инших инше.
    Має бути: Для одних головним є одне, а для інших інше.

  2. Та тут вся стаття всипана замість слова “інші” та похідних від цього слова, перша буква завжди “и”.

  3. У статті сплутано комунізм і соціалізм.
    Комунізм протиставляє робітничий клас буржуазії, а націоналізм об’єднує всіх представників нації.

    • з такою логікою, в СРСР таки був конумізм.

    • а взагалі, то нічого там не сплутано. кажете, комунізм проти багатих? українські комуністи – не проти, бо вони насправді не комуністи. про це і йдеться в статті.

      • З цим я згоден. Але казати, що комунізм не виключає націоналізму та навпаки, – неправильно, тому що в них різні об’єднавчі принципи.

        • про це в статті і йдеться – що ці рухи взагалі ніяк не повинні перетинатися.

          • “Ніякого непереборного антагонізму між «нацією» і «усуспільненням власности» нема. Цілком успішно можна утверджувати специфічні національні властивості і водночас впроваджувати суспільний устрій, заснований на комуністичних засадах. Перше другому не заваджає. Тому націоналісти можуть бути комуністами, а комуністи націоналістами.”

  4. Фраза- – – комуністична ідеологія теж ніде і ні в чому не виступає за ліквідацію національних особливостей.
    Боюсь ви неправі, або ніколи на читали програму постсоветських компартій (Маніфест комуністичної партії – який є основою всіх цих маргіналів). Там якраз і є одним із основних постулатів – інтернаціоналізм. Це значить зближення і злиття націй, так як кінцева мета комунізму є перемога у всьому світі (міровая революція).
    Коли совдепія “асвабаділа” західні області України, а точніше виконала союзницькі зобов*язання перед Гілером, перше що вона зробили, це переловили всіх членів КПЗУ і відправила їх на Колиму. Це сталось тому, що КПЗУ, так як і КП Польщі були націонал-комуністами.
    Російські комуністи, а разом з ними наші “інтернаціоналісти” є ортодоксальні імпер-шовіністи. Світовий комуністичний рух вже давно став на національні позиції. Тільки ці вічно вчорашні марять давно забутими ідеями.
    А в цілому стаття гарна.

    • підтримую, а авторові потрібно глибше розбиратися в питтані, що б писати статті…

    • зверніть увагу, що у статті якраз і підкреслюється різниця між комунізмом, який він повинен бути, і комуністами, які вони є в нас. справжній комунізм не повинен нищити нації. а якщо “наші” комуністи з цим не згодні – то це лише показує, хто вони насправді.

    • “Там якраз і є одним із основних постулатів – інтернаціоналізм. Це значить зближення і злиття націй, так як кінцева мета комунізму є перемога у всьому світі (міровая революція)”

      – насправді це означало знищення всіх націй і підкорення одний великій (“расєйскай”), комуняки ділили людей на сорти за мовними ознаками: ґаварішь па-расєйскі, ананіруєшь на бюст лініна – це люди першого сорту, вони мають найбільше привілеїв і матеріальних благ, займають високі посади; нє ґаварішь па-расєйскі – люди другого сорту, сєлюкі, раби, які не мають права покидати місця закріпачення, яким не видаються паспорти, не можна займати посад і у присутності “благародніх” кацапів розмовляти рідною мовою.

  5. Нам, українським комуністам, слід брати приклад з китайських комуністів. Саме там Компартія є чітким виразником національних інтересів.

  6. чудова стаття, дякую.
    такі очевидні речі, часто залишаються поза увагою

  7. Стаття не несе ніякої нової корисної інформації.

    • і не повинна. це аналіз. і мета його – роз’яснити речі, які вже давно відомі, наприклад, вам, але хтось інший міг над цим просто не задумуватися. в цьому суть – звернути увагу.

  8. Дякую авторові за статтю! Це корисна справа – промовляти словами те, що і так розумієш на рівні думок. І не треба сперечатись про те, комунізм це, чи соціаліазм, правопис Кагановича чи ні: дивіться в суть того, що сказано. А сказано мітко. Ті ж, для кого ці думки не є новиною, не заибрайте у автора своїми зайвими коментарями завзяття до майбутньої творчості. Якщо так хочете висловитись, пишіть самі, пишіть краще і новіше. Ми вас тільки підтримаємо в цьому.

    • Підтримую. Аудиторія Гуртом дуже строката тому часто є от такі заперечуючі одна одну думки.

  9. Українськi комунiсти як морськi свинки – нi одне нi друге.
    Фiлософам часто нещастить з послiдовниками, Марксу от теж непоталанило.

  10. Особисто я сприймаю комуністичну верхівку як політичну повію. На око, вже років з десять-п’ятнадцять вони втратили свою суть й лише прикриваючись прапорами та лозунгами доять електорат. Як саме? Та просто. Електорат голосує – компатрія отримує місця у ВР, а пропорційно й у держустановах, ну а далі чи треба пояснювати? Далі профіт.

  11. Слушні зауваження – трішки поверхнісний підхід. Але загалом стаття непогана. Асобливо влучно щодо ідентичності! Варто ще й додати, що наші комуністи зовсім не комуністи)) Адже вони і капіталісти (та щей олігархи-буржуї), і націоналісти (проросійські), і до церкви ходять (хоча й на люди). Це ж повні антиподи комуністичних принципів – інтернаціоналізм, соціалізм та атеїзм. Це незрозумілі ідеологчні мутанти, злоякісні утворення на тілі національної держави.

  12. Дякую за цікаву статтю.
    Дійсно, у нас в Україні комуністи – це совєтський спадок і, як слід, в них російська свідомість та вектор. Бо ніде я не зустрічав наліпки від КПУ із текстом “Я розмовляю українською”, а от “Я говорю по-русски” і підпис КПУ я бачив у Донецьку.
    Проте автор так багато кажучи про інші країни не привів жодного конкретного приклада. А було б цікаво дізнатися де саме націоналістичні партії не ворогують із комуністичними/соціялістичними.

    • для прикладу беріть будь-яку країну, де комуністи не є кремлівськими агентами.

      • Хм… Дивна відповідь.
        А які критерії кремлівських агентів? Всі країни СНД? Всі країни Варшавського договору? Всі країни ком.партіям яких допомагав Совєтський Союз?

        Я це тому питаю, що як почну читати про Францію, Іспанію чи Німеччину, ви мені потім не скажите, що вони там агенти?

  13. Прочитав перших два абзаци і вистачило. По моєму це елементарно зрозуміло чому “українські націоналісти” недолюблюють “радянських комуністів” по цьому вже можна зрозуміти відповідь. Одні прагнуть стати незалежними берегти свою націю, культуру, історії інші ж прагнуть приєднати до себе країни і утворити одну державу з однією культурою і нацією.

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.