Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1171021 (152 за 24 години)

Україна. Фундаментальне питання

| 34 коментарі

Мої спостереження показали, що величезні маси українців (ба, навіть політиків) і досі не розуміють фундаментальних речей, які стосуються України й української держави. Розмови, дискусії, запеклі суперечки ведуться здебільшого про частковості, наслідки, а не про підставові засади, з яких усе випливає.

Загальновідомо, що будь-яка спільнота може функціонувати як окрема цілість лише тоді, коли всі її члени єдині, себто, коли вони розуміють, навіщо вони як спільнота потрібні. Якщо такого розуміння нема, то спільнота стає хисткою і при першому ж випробуванні легко розпадається. Отже, в основі тривкости будь-якої спільноти лежить духовий фактор, а саме віра у власну потрібність. І поки ця віра сильна, доти спільнота є міцною, здатною долати найнесприятливіші обставини. Таким чином беру на себе сміливість стверджувати, що причиною розпаду колективів, груп, людських спільнот (в тому числі й держав) є зневіра в потрібності існування цих цілостей, а аж ніяк не якісь матеріяльні чинники. Яскравий приклад –- СРСР. Ця держава розвалилася на вершині свого матеріяльного благополуччя. Адже радянські люди ніколи так добре не жили як за ґенсека Л.Брежнєва. Разом з тим саме за Брежнєва ті ж самі радянські люди досягли найвищого рівня зневіри в ідеали своєї країни. І от, коли серед «руских» (етнічних росіян) – головної цементуючої нації СРСР – ця зневіра сягла критичної межі, Радянський Союз розпався.

А тепер повернімося до України. Як у цьому світлі виглядає ситуація з нами, з нашим суспільством? В якому стані перебуває те найважливіше, що має турбувати всіх політиків – фундамент нашого загального дому, себто віра українців у потрібність існування української держави? Зразу скажемо, в доволі убогому. І мало того, що багато наших одноплемінців позбавлені такої віри, але навіть ті, що начебто мають її, не годні до ладу пояснити свої мотивації.

Отож, перед нами фундаментальне питання «Навіщо потрібна українська держава?» Без відповіди на нього і засвоєння її народними масами існування незалежної України постійно перебуватиме під загрозою.

Мені дивно, що політики так мало приділяють уваги цій важливій проблемі. Єдиний президент Віктор Ющенко, здається, справді глибоко розумів її і зробив більше за всіх, щоб донести до свідомости української нації роз’яснення «навіщо потрібна незалежна Україна». І цей внесок третього президента є його справді колосальною заслугою. Він перекриває всі його помилки, в тому числі і те, що не знайшов способу нейтралізувати деструктивну діяльність колишніх союзників. На жаль це мало хто нині розуміє.

Тож навіщо потрібна українська держава?

«Щоб людям краще жилося. Насамперед матеріяльно, ясна річ. Ну, ще щоб була справедливість, демократичні свободи тощо». Так обґрунтовували необхідність проголошення незалежности романтично налаштовані націонал-демократи в 1991 році. Нереалістичність, навіть фальшивість цих гасел була очевидна. Але хто в тодішній ейфорії хотів дослухатися до тверезих голосів?! Ніхто. І матеріяльний мотив було закладено в основи новоствореної держави Україна. Ось зараз і пожинаємо плоди нашої легковажности. Як можна було державу будувати на такому хисткому, такому ненадійному ґрунті? Що, сьогодні є матеріяльне благополуччя і держава існує, а якщо завтра в силу якихось причин добробут погіршиться, то держава вже непотрібна?

І справді, хіба для досягнення добробуту чи демократії треба будувати окрему державу? Чи не простіше прилучитися до якоїсь вже існуючої успішної держави і тим самим отримати бажане? Так і думає сьогодні чимало українців, які в 1991-му підтримали незалежність. «Навіщо було від’єднуватися від Росії? Краще б жили разом, легше було би й труднощі долати», – так кажуть вони, і з їхньою логікою важко не погодитися.

А все тому, що політики не дали народові чітких орієнтирів, не пояснили, що сенс створення української держави (як, власне, і будь-якої иншої держави) полягає не в банальному досягненні матеріяльних благ, а в утвердженні духових цінностей, які складають поняття національна самобутність (ідентичність). Тому-то й усі існуючі держави – це утворення або винятково національні, або багатонаціональні, але обовязково з домінуючою (цементуючою, державотворчою) нацією. Навіть США, країна-мішанка, має в своїй основі англо-саксонський домінуючий елемент. Саме про це постійно і наголошував у своїх публічних виступах колишній президент Ющенко. І якщо наш народ у своїй масі ще залишається непатріотичним, то лише тому, що надто мало було часу в третього президента, аби в свідомості людей відбулися радикальні зміни. Інертність суспільного мислення долається довго і важко.

Отже, перед українськими політиками сьогодні стоїть архіважливе завдання продовжити справу Віктора Ющенка – донести до суспільної свідомости, що головною метою створення української держави є не піднесення матеріяльного добробуту (бо це питання другого ряду), а захист і утвердження української ідентичности, себто всього масиву цінностей, які криються у понятті самобутність українців, що в свою чергу є стрижнем національної ідеї – мрії про піднесення української нації до найвищих світових вершин у політичному, економічному й культурному аспектах. Так чи инакше, але народні маси повинні засвоїти, що покликання української держави – це насамперед захист нашої самобутности, нашої уrраїнської душі, а вже потім все инше, і що втрата державної незалежности – це в першу чергу духова загроза, небезпека розчинення українців у чужих вартостях. Переконаний, що ясне розуміння цього змусить кожного українця зробити свій внутрішній вибір: за що він, за життя України чи за її небуття? На жаль, поки що значні маси українців такого розуміння не мають. І відповідальність за це лежить повністю на політиках, які сповідують національну ідею.

Що ж входить у поняття «національна ідентичність»?

Якщо брати загально, то національна ідентичність означає почуття окремого «ми». Ми – українці, і вони – «рускі», поляки, турки тощо. Це почуття виникає в людей унаслідок ототожнення себе з певними психоповедінковими і культурно-історичними факторами, які є унікальними й неповторними за своєю природою. Національна психоповедінка є, здається, явищем винятково генетичним. До культурно-історичних факторів належить мова, культурні традиції, література, історія, територія тощо. Якщо перше є практично незмінним, то друге може змінюватися внаслідок тих чи инших обставин. Група людей, яка виразно ототожнює себе з названими факторами, власне, і є нацією.

Отже, нація – це більша чи менша людська спільнота, яка наділена однаковою психоповедінкою, має свою мову, традиції, літературу, історію, територію. Якщо всі ці фактори активно функціонують, то це означає, що нація живе повнокровним життям. Якщо ж якісь з факторів починають слабнути, то нація опиняється під загрозою і змушена мобілізовувати всю свою потугу, щоб захистити себе. Ослаблення ідентичности неодмінно веде націю до занепаду. Ось чому питання захисту і утвердження української ідентичности таке важливе. Адже ідея незалежности тому й виникла, що створення української держави розглядалося як найефективніший інструмент усунення руйнівного впливу Росії (потенційно й инших країн) на українську ідентичність.

Таким чином захищати й утверджувати українську ідентичність означає вдаватися до найрізноманітніших заходів, які зміцнюють в українцях почуття окремого «ми». Існування української держави вже само по собі утверджує це почуття, бо постійно й у найрозмаїтіших аспектах протиставляє українців та инші народи (є ми, українці і вони, «рускі», в нас, в Україні, і в них, в Росії і т.д.). Максимальне поширення української мови (аж до перетворення її на мову загальнонародного спілкування) також у великій мірі сприяє посиленню почуття окремішности, а тому має втілюватися зі всією рішучістю. Те ж стосується і українських традицій, літератури, історії (українці мають мати своє, а не чуже бачення історії), території (почуття єдиної землі) тощо.

Наприкінці хочу подати кілька зауваг щодо мовної проблеми в нашій країні.
Якщо ми дійсно хочемо утвердити в Україні українську мову, то мусимо бути максимально чесними в своїх підходах. Всяке хитрування й крутійство тут неприпустиме, бо неправда або напівправда якщо й може принести тимчасовий успіх, то стратегічно неминуче приведе до краху.

Отже, виходити треба з таких постулятів:

  • Українська мова має стати мовою загальнонародного спілкування, а це означає, що російська мова (яка фактично зараз в Україні є мовою загальнонародного спілкування), мусить утратити всі свої позиції і відійти на марґінес;
  • Ніяке мирне і тим більше взаємовигідне співіснування української та російської мови на одній території (себто, в Україні) неможливе. Обовязково якась з мов буде домінувати й розвиватися, а инша зазнаватиме втрат. У теперішній ситуації саме українська мова зазнає втрат. Так є тому, що за російською мовою стоїть така велика потуга як Росія, а за українською тільки ентузіязм частини українського народу. Сили явно нерівні;
  • Повноцінний розвиток української мови (як і будь-якої мови взагалі) можливий лише тоді, коли вона буде мовою загальнонародного спілкування, себто функціонуватиме у всіх без винятку сферах життя і нею послуговуватимуться всі прошарки суспільства. Так як є з російською в Росії, з польською в Польщі, з турецькою в Туреччині. Проблеми марґіналізованости української літератури і всіх сфер, де українська мова є засобом вираження, викликані саме тим, що українська мова має надто обмежене коло використання. Не може мова, яка не розвивається повноцінно, бути повноцінним засобом вираження.
  • Єдиний спосіб зробити українську мову головною, домінуючою (себто мовою загальнонародного спілкування) – це переконати зросійщених українців повернутися до мови своїх батьків, дідів. Якщо більшість українців добровільно визнає, що російська мова має бути відтіснена на марґінес, то ніяка сила не зупинить процес дерусифікації України. Але для цього необхідно донести до свідомости народу велику правду, що між українською та російською мовами в Україні точиться війна на знищення, і ніякого миру між ними бути не може. Питання стоїть руба: або українська мова витіснить російську з України і та існуватиме лише на своїй території (себто, в Росії), або російська мова остаточно знищить українську на її території (себто, в Україні) і та перестане існувати взагалі. Отож, кожен українець має бути поставлений перед вибором, за що він, за життя, чи за смерть української мови. Вірю, що переважна більшість українців виберуть перше, а не друге. Але для цього треба насамперед донести, що такий вибір перед ними стоїть. Поки що ж переважна частина наших одноплемінців навіть не знає, що така дилема взагалі існує. І відповідальність за це цілковито лягає на політиків.

Володимир ЯВОРСЬКИЙ

Джерело: блоґ “Українська людина”

Автор: Virake

Письменник, перекладач, поціновувач комп'ютерних ігор і завсідник поважних дискусій. На Гуртом викладаю переважно оголошення від UaLT, команди локалізаторів, яку представляю. Зрідка пишу політичні коментарі, аналітику та рецензії.

34 коментарі

  1. Знов Яворський?

    Чергова “ха-ха” цитата з статті цього автора:
    Єдиний президент Віктор Ющенко, здається, справді глибоко розумів її і зробив більше за всіх, щоб донести до свідомости української нації роз’яснення «навіщо потрібна незалежна Україна». І цей внесок третього президента є його справді колосальною заслугою. Він перекриває всі його помилки…..

    Може досить?

    • А я згідний з цими словами автора статті. Більше того, ці слова повністю співпадають і з моєю особистою думкою про третього президента, яка сформувалася ще у 2010 році.
      Так він не виправдав сподівань народу, але хто змушував цей народ будувати у своїх головах такі в десятки разів перебільшенні очікування від нього? Чому народ подумав, що якщо вони вибороли його на Майдані, то тепер просто мають сидіти і чекати поки Ющенко усе зробить замість них? Люди, почніть з себе. Не президенти, не влада, не опозиція змінюють ваш світ – вони можуть тільки сприяти або заважати (що відбувається зараз) – а ви, усі разом. На жаль, тільки тепер це починає доходити до мізків людей і, правда, ще порівняно не до багатьох.

      • Та про що Ви говорите? Ющенко тупо відпрацював потрачені на нього гроші. Результату добився – розчарування та політична апатія, зневіра в суспільстві.

        • Якби люди в 2004 не вірили, що вони можуть щось змінити – не поїхали б на Майдан.

          Однією з головних помилок Ющенка стало не виконання гасла “бандити сидітимуть у тюрмах”. Пригадуєте як було?

          А народ був готовий до змін. Тоді гаїшники навіть два тижні взятки не брали – зміни ж. А потім почались “любі друзі” і поїхало.

          А вишиванка і бджоли це ще не любов до України. В Ющенка на першому місці любов до бабла.

          • ваша непохитність варта кращого застосування. невже вам так важко прийняти те, що хтось не має ненависті до Ющенка? адже Юрій правду каже: теперішнє ставлення до колишнього президента залежить від очікувань. особисто я не очікував, що він переверне все з ніг на голову, тому більш-менш спокійно сприйняв його стиль керування. так, можна було працювати краще і активніше. але могло бути значно гірше – Ющенко міг виявитися якимось Черновецьким… думаю, варто просто подякувати, що він ним не виявився. і що не був українофобом. і що… ще багато чого можна додати. в України були і є значно більші біди, ніж президент, що колись мало зробив. він своє на троні відсидів, показав, що не є лідером, тому зараз краще просто дати йому спокій.

            П.С. щодо цих ваших насмішок і звинувачень в бік автора: тримайте свою особисту неприязнь при собі. Яворського я добре знаю, він не святий і не володіє істиною, але йому стало сил написати про важливі речі. в його статтях немає і бути не може жодного антиукраїнського підтексту (я просто не став би викладати таке на Гуртом). якщо вам щось ввижається – вибачайте, та це вже ваша уява.

          • Пан Andy (25/04/2013 о 17:40) написам те саме, що й я намагаюсь до Вас донести. Я його повністю підтримую.
            Ваша непохитність пане Vikare теж вражає.

            І ще, в мене нема ненависті до Ющенка. Просто я НЕ вважаю його проукраїнським президентом. Він засланий і проплачений агент п’ятої колони, на мою думку. І він якісно виконав свою роботу.

            А про Яворського: попитайте інших керівників Гуртом є тут підтекст чи нема. Особисто я більше просто його статті не читатиму.

          • то не читайте. хто ж вас, сердешного, заставляє?

            P.S. не знаю, кого ви маєте на увазі під “іншими керівниками Гуртому”. Ніксон, редактор порталу, ці статті допускає до викладення. значить, він в них нічого шкідливого не вбачає. його думка, сподіваюся, для вас чогось варта?

  2. Може не в тему, але хтось може пояснити цей “инший правопис” ?!
    тут ніби про українську мову йдеться в статті, так для чого ще й ділити її на правописи ???
    щоб знов відвернути нашу увагу ? сила ж в єдності

    в Білорусії є дві білоруські мови…

  3. І знову сепаратистська і деструктивна стаття… Думаю, що тільки повному недоумку незрозуміло, що у випадку, якби постало питання про єдину і домінуючу мову, половина українців обрала б російську. І що ж далі робити, за логікою пана Яворського? Вбивати цю половину, кидати її в концентраційні табори, а може виселяти з України? Автор відповіді на це питання не дає. Але вона дуже проста: між російськомовними і українськомовними людьми постала б ще більша прірва, а це якраз – основна мета Росії на даний момент. Нам треба об’єднуватися, а не грати в карти нашому найбільшому ворогові. А про Ющенка взагалі мовчу… Оце так людина, роздавала ордени Ківалову і водночас “глибоко все розуміла”… Оце герой, оце, як написано в одній класичній книжці, “гигант мьісли”… Просто нема слів, одні букви.
    І попереджаю: до суперечок не вступатиму.

    • ну чому ви так чіпляєтеся до другорядного? питається, чому я бачу тут заклик до *порятунку української мови*, а ви бачите одного лише Ющенка, сеператизм і деструктивізм? чому у вас так хибно поставлений фокус? чи ви просто обмежена людина?

      мені одного разу сказали, що я надто розумні статті викладаю на піратському сайті. що їх тут незрозуміють. але я в це не вірю. споміж десятків коментаторів, яким би тільки пообсирати щось, трапляються одиниці, яким справді не байдужа тема публікацій. в такому стані речей я переконався наочно і заради цих нечисленних людей і далі буду викладати статті.

      звісно, це все свідчить, що Яворський ще не до кінця навчився викладати свою думку ясно і просто. я прошу лише одного: спробуйте. подумайте, проаналізуйте. теперішня реакція деяких людей мені більше нагадує реакцію бика на червону шмату. мені за вас соромно, шановні співвітчизники.

  4. Кудись поділись усі коментарі :(

  5. А чому видалили мій коментар з цитатами зі статті??????????????????????????????
    Ще вчора ввечері був!!!!!!!!!!!!

    • я стер. там не було жодної корисної інформації, одні тільки насмішки і обсирання. хто знає, може мені варто зекономити собі нерви і всі такі коментарі одразу стирати.

      • Стерти критику це дієвий метод.

      • І доречі, там була конструктивна критика, тому, що проплачений провладними силами блогер плутає (або скоріш за все умисне перекручує) історичні факти.

        • вже якось відрізню насмішки й обсирання від конструктивної критики, якою у ваших постах і не пахне. бачив як працюють проплачені боти і мені відомі їхні методи, так що навіть не заїкайтеся.

          • Це типу я проплачений бот? Ха!

            Ще раз наведу цитату Andy
            “І знову сепаратистська і деструктивна стаття…”
            “І що ж далі робити, за логікою пана Яворського? Вбивати цю половину, кидати її в концентраційні табори, а може виселяти з України?”

            Він теж вважає, що стаття лайно, а її автор … . Andy теж бот?
            Його коментар теж витрете?

            Давайте витирати коментарі всіх незгідних? Зась дискусіям?

            Я наприклад писав, що Україна виникла не тому, що
            цитата
            “Адже ідея незалежности тому й виникла, що створення української держави розглядалося як найефективніший інструмент усунення руйнівного впливу Росії (потенційно й инших країн) на українську ідентичність.”

            А Аскольд і Дир, а король Данило Галицький,а Хмельницький, а Довбуш?

            Де тут насмішка? Я вважаю, що автор перекручує історичні факти, бо йому так зручно. Крім того я вважаю, що Україні вже понад 2000 років. Ви відкидаєте скіфів і сарматів? Вони теж за незалежність боролись.

            Особисто Ви згідні з фразою Яворського яку я процитував?

            Мене більше дивує, що Ви вперто повертаєте дискусію так щоб максимальну кількість раз згадати прізвище Віктора Андрійовича. Подібну технологію застосовував Путін перед виборами: добре чи не дуже погано – лиш би прізвище почастіше згадувалось…

          • в останнє розставлю всі крапки. щоб ні в кого не виникло ілюзій щодо вашого з Andy колективного шизу.

            >> “І що ж далі робити, за логікою пана Яворського? Вбивати цю половину, кидати її в концентраційні табори, а може виселяти з України?”
            автор до такого не закликає. це ваше особисте домислювання, за нього тільки ви несете відповідальність.

            >> “Andy теж бот?”
            еге ж, іще й який.

            >> “А Аскольд і Дир, а король Данило Галицький,а Хмельницький, а Довбуш?”
            автор пише про ідею сучасної незалежної України, а не України-Русі (все таки різниця в часі є, еге ж).

            >> “Де тут насмішка? Я вважаю, що автор перекручує історичні факти, бо йому так зручно. Крім того я вважаю, що Україні вже понад 2000 років. Ви відкидаєте скіфів і сарматів? Вони теж за незалежність боролись”
            ехх… з вами-лоботрясами посивієш, доки щось поясниш. факти перекручує не автор статті. вони перекручуються у вашій свідомості і свідомості вашого приятеля. в статті йшлося про ідею незалежності саме від росії. так, ідея незалежності існувала і раніше, ну то й що? автор проти цього не заперечує, він говорить про конкретну незалежність від конкретного загарбника.

            >> “Мене більше дивує, що Ви вперто повертаєте дискусію так щоб максимальну кількість раз згадати прізвище Віктора Андрійовича. Подібну технологію застосовував Путін перед виборами: добре чи не дуже погано – лиш би прізвище почастіше згадувалось…”
            це взагалі апофеоз ідіотизму. ви самі схаменетеся, чи мені нагадати, хто застосовує *ваші* методи? в кожній статті будь-якого автора є до чого придертися. ви виюджуєте дрібні неточності, перекручуєте і говорите про них, як про головну ідею статті. майте хоч трохи сорому.

            —-

            все. це востаннє я опускаюся до такого рівня. всі наступні відверто-шкідницькі коментарі я буду нещадно стирати. вважайте, що вас попередили.

  6. Все правильно каже п. Яворський – навіть і те, що він називає В. Ющенка третім президентом. Тим самим він признає, що сучасна Україна є результатом компромісу Кравчука з Єльциним – я буду царем, а тобі автономія в рамках СНГ. А всі ми разом правонаступники СССР. Тільки я більший правонаступник, а ти так собі, чуть-чуть. І Кравчук, як колись Грушевський забздів генерала Вареннікова і швиденько обтяпав біловезькі угоди – що всіх задовільнило, а в першу чергу США, бо зникла ядерна загроза. А можливо це мудрість тогож Кравчука – історія розсудить.
    А колиб ми об*явили себе правонаступниками УНР (як прибалти), то наш сьогднішній президент вважавсяб десятим (звичайно якби все це не закінчилосьби громадянською війною на початку дев*яностих).

  7. Яворський -старанний хлопець …добре плаває , але в мілкій воді !!! Переходіть на глибоку воду , бо Україна давно-предавно була …Є …- та буде дальше !!! Ющенко відкрив баранам ПАМЯТЬ , але того не скористалися і так дальше в комуністичній системі живемо . І пока Україна не встане з колін – НІЧОГО ми не добємося !!! Верховну Раду треба міняти до тих пір – пока Україною не ЗАПАХНЕ !!! Тобто Вставай Україно !!!

  8. Ось у тому і проблема, що за 70 років тоталітаризму, мало що залишилось від ідентичності, хіба що літературні шедеври XIX століття і кілька глечиків по музеям …

  9. Дещо про коментаторів. Багато з них чомось звернули увагу на другорядне, а не на головне. Головним у статті є твердження про вагу ідентичности для України. Про другорядне. 1. Ющенка належить оцінювати обєктивно. В ньому (як і у всіх нас) є і добре, і погане. Добре — це стратегічне, масштабне мислення, розуміння, що без утвердження ідентичности Україна завжди буде слабкою. Погане — це слабовольність, нездатність практично здійснювати свої заміри. Автор не ставив собі за мету всебічно аналізувати діяльність Ющенка. Зробив акцент лише на тому, що безпосередньо стосувалося теми статті. 2. В питанні про мову, автор стверджує хай, може, комусь гірку, але істину: в Україні між українською та російською мовою точиться війна на знищення, позаяк в одному суспільстві дві мови повноцінно розвиватися не можуть, і це лінґвістична аксіома (у Швейцарії ретороманська вмирає, а німецька, італійська та французька нормально функціонують, бо мають бази в Німеччині, Італії та Франції). З озвучення цієї правди аж ніяк не випливає, що українців-русофонів автор закликає репресувати. Ні, він виразно у своїй статті говорить, що їх треба переконувати морально. А для цього конче належить довести до їхньої свідомости розуміння про неуникненність вибору: або одна, або друга мова має зійти на марґінес. 3. Автор дотримується деяких елементів давніх українських правописів, бо це виражає питомі властивості української мови, які штучно були усунуті з метою російщення України. Він свідомо вводить ці елементи в практику, бо вірить в перспективи утвердження української мови, що немислиме без відродження всіх частин нашої мовної системи, втраченої під тиском русифікації на фонетичному, морфологічному, лексичному, синтаксичному та орфоепічному рівнях.

    • Шановний п. Яворський, якщо це справді Ви. Як відомо, диявол ховається в деталях. В нашій державі дуже багато людей (Табачник, Азаров, Янукович тощо) говорячи про відродження та розвиток освіти, економіки, та України загалом часто роблять речі зовсім протилежні (закривають українські школи, зменшують кількість математики в школах та спецюдисциплів в університетах, збільшуючи податки нищать український бізнес, ідуть на неімовірні поступки Росії тощо).
      Тому п. Яворський важливою є не лише основна суть, а й засобами яку Ви цю суть хочете донести до читача. Ви нажаль перекручуєте історичні факти (СРСР не за Брєжнєва розвалився і не на піку могутності, УПА не тільки проти росіян боролося тощо), зміщуєте акценти в сторону зневіри українців в усьому українському
      – “російська мова (яка фактично зараз в Україні є мовою загальнонародного спілкування)”
      – “Так є тому, що за російською мовою стоїть така велика потуга як Росія, а за українською тільки ентузіязм частини українського народу. Сили явно нерівні”
      – ” Не може мова, яка не розвивається повноцінно, бути повноцінним засобом вираження”

      Я дуже хочу вірити, що Ви це робите не навмисне. Проте той підтекст який несуть ваші статті є, цитуючи Andy, “сепаратистський і деструктивний” та антиукраїнський. Виходить різнобій: якщо просто читати, то дуже проукраїнська стаття, але якщо трішки вдуматись, то вийде, що ОУН та УПА не воювали на два фронти (Гітлер + Сталін).

      Асоціація яка у мене проскакує з Вашими статтями: “мама збирає в школу дитину і постійно кричить і каже, що дитинка дибіл, а на виході (коли сусіди чують) цілуючи каже вчися добре і принеси п’ятірки”.

      • Чому заперечуєте, що СРСР розвалився на вершині економічної могутности? Адже радянські громадяни саме за Брежнєва досягли максимального рівня добробуту. А коли вони матеріяльно так добре жили, як не за Брежнєва? За Сталіна? За Хрущова? Инша річ, що цей добробут був нікчемним, порівнюючи із Заходом. Ну, коли підходити буквально, то СРСР перестав існувати справді не за Брежнєва, а за Ґорбачова. Але ж не Ґорбачов був причиною загибели СРСР. Він був лише стимулом. СРСР був спорохнявілий від старости і тому розсипався. Здорове дерево не падає. Навіть під ураганом. І причиною зруйнування СРСР була зневіра громадян в ідеали цієї держави. Якщо б люди мали віру в ті ідеали, то ніякі матеріяльні й инші екстремні обставини не похитнули цю державу. Цей приклад автор наводить, щоб загострити увагу до проблем України, де так фатально іґнорується духове і культивується матеріяльне. Сила суспільства не в матеріяльних статках, а в його вірі у власні ідеали. Статки — це результат дії духу, а не навпаки. Є віра, буде і добробут. УПА воювала не тільки проти руских, а й проти німців, і проти поляків, і проти мадярів. Якщо автор назвав лише руских, то тому, що цей аспект зараз найактуальніший. І в чому ви бачите нагнітання зневіри в українцях? Автор каже лише правду. Лише правда конструктивна. Не можна себе обманювати. Якщо ми в чомусь програємо, то треба це визнати. Як ми станемо кращими, як змінимося, коли не визнаватимемо самої потреби змін. Автор закликає до змін, а не до консервації ґанджів. “Ми зараз стоїмо на колінах, встаньмо з колін!”– ось що автор говорить у кожній своїй статті.

  10. українську націю ще потрібно народити.В першу чергу для цього потрібно змінити колективну свідомість на позитивну.Докорінно реформувати систему освіти, щоб виховати здорову та щасливу націю, не має значення якою мовою будуть розмовляти в сім’ї, найбільшою проблемою всього людства є те що:
    – всі релігії вважають і агітують саме за свою релігію,в жодному релігійному постулаті не сказано про те що немає значення якому Богу ви молитесь – він один тільки імена різні, ні, говорять про те що ходити потрібно саме до їх церкви бо та інша то не наша, результатом є повна деградація всього суспільства.Приклад:ескалація насилля у світі, невщухаючі війни, екологія, медицина, тотальна хімізація їжі, землі, генна мутація ….
    Ідеологія та національна ідея для відродження може бути дуже простою – здорова та щаслива нація та здорове довкілля.
    Як це зробити і хто це може зробити ?
    Президент країни чи голова селищної ради ? Та ні. Ми з вами. Як ? Дуже просто. Почніть із себе.
    Взагалі якщо маєте бажання змінити світ на краще, почніть із себе. Це золоте правило.Діамантове.

    – кожна людина вважає себе частинкою чогось окремого.Ніхто ніколи не буде щасливим якщо поруч, нехай на іншому континенті будуть помирати від голоду люди.40 тисяч щодня.З початку часів все, чого-не-будь хотіла людина, – це любити і бути коханим. Алкоголь,тютюн,наркотики…
    Телевізійні програми нічого не мають проти показу неприкритого насильства, але соромляться показувати оголену любов. Все наше суспільство служить відображенням такого пріоритету.

    Знаєте що потрібно щоб був рай на землі ? Любов. Стан цілковитої любові у всіх і до всього. Найбільша проблема всього людства те що ми думаємо що ми не є частиною одного цілого.Бог це є Любов.Прклад простий.Навчіть дітей любити.І все.Крапка.Ми вчимо дітей читати, писати, сподіваємось що шалені кошти які мати заробляє в Італії донці на диплом медінституту дасть їй щастя і вона буде жити краще ніж мати.Ні.Ми думаємо що це основа, гарна освіти але ми в усіх учбових закладах починаючи із садочків, інститутах але головне у своїх родинах не вчимо їх найголовнішого… як любити СЕБЕ,світ.Хіба дитина яка любить себе буде зловживати неякісним алкоголем чи тютюном знаючи і усвідомлюючи що цим вона собі шкодить і вкорочує собі вік ? До речі вчені вважають що людина здорова може цілком спокійно жити до 300 років. В Біблії сказано що Авраам одружився десь у 130 років.Хіба людина яка пізнала любов буде кривдити іншу людину, для прикладу годувати курей чи свиней хімічними добривами а собі годувати свиню іншою, не шкідливою їжею ?

    Тому на мій погляд не туди дме вітер.

    Японія — єдина з розвинутих країн світу, де зарплата вчителя вища за зарплату урядовців місцевих органів влади.

    Особисто я збираюсь стукати з цього приводу у Міністерство освіти України, обласне управління та міське, ви можете сміятись, а можете вимкнути телевізор у вашому домі назавжди і подивитись в очі вашій дитині і спитати її як у неї мрії, ви можете також постукати з цього приводу у якісь двері. Якщо кілька струмочків з’єднується – утворюється ріка, а це вже сила. Історія знає вже багато змін щодо освіти – вальфдорська система, школа Синельнікова в Криму, школа Щетиніна у Росії, тобто люди яким болить і які шукають знаходять для себе що двері можуть відчинятись і у другу сторону.

    Розумні і корисні речі не рекламують. Це факт і крапка.
    Рекламують при чому посилено пиво, горілку, ліки які ніколи нікого не вилікують, та побутову хімію яка забруднює наш світ і без якої наші батьки жили тисячі років.
    Хто бачив рекламу де сказано що пиво деформує внутрішні органи, створює ефект бичого серця і викликає тахікардію, що пивний алкоголізм страшний та підступний а похмілля важче ніж від горілки ? Хто чув по телебаченню що будь-який алкоголь висушую мозок. Це також наркотик.Так, так, оскільки сп’яніння наступає від впливу спиртів на головний мозок.Можливо є про це окремі передачі, але аж ніяк не 100 разів на тиждень і не в прайм-тайм.
    В пройм-тайм нам кажуть обжертися як справжній українці і заїсти це мезимом, і все буде гаразд. О, і запийте це все живою горілкою, на арктичній воді, або цілющою, на перепелиних яйцях, або на джерельній, кришталево чистій, або найпершої в світі №1, справжньої, якоїсь там або першою у світі на молоці.Пташиному )).
    А де ж реклама здорового способу життя ? Наші предки рухались більше від нас у 100 разів, бо фізично працювали, так зараз працювати допомагає техніка, а кількість автівок кожного дня зростає у арифметичні прогресії і всі ці зміни йдуть дуже і дуже швидко, ще мій батько ходив до школи пішки 4 кілометри.Майже все людство страждає від гіподинамії.Ви чули про це ? Навряд.Ви чули що наші предки жили по-сонцю і не страждали на ожиріння так як зараз.Сонце – Ра.По-Ра прокидатись, бо сонце прокинулось.По-Ра лягати.Ви чули що людина кожного дня повинна спітніти, від роботи, від фізичного навантаження, байдуже, бо так виходять сіль та токсини.Зараз настав час величезних змін. Всевишній надсилає нам своїх синів, говорить з нами через різні джерела, нам потрібно лише це почути. Зараз з’явилося безліч дійсно видатних книжок які здатні змінити світ на краще, книжок дух яких спирає горло від прочитаного.Більшість, а це 90% від нас все не мають часу на читання книжок.Є такий новий анектод: тепер в кожному домі два ноутбуки, три телевізори, шість мобільних, і дві книжки.Анектоди просто так не з’являються, це гірка правда життя.

    Знаєте що зло заразне ? Є такий гарний фільм, американський, «Передай іншому», споглянте при нагоді.Приведу приклад: їдеш містом, в якомусь заторі тобі потрібно зі своєї смуги перебудуватись в іншу бо попереду перешкода, водій авто що їде смугою на яку тобі потрібно перебудуватись бачить цю перешкоду і завчасно пригальмовує та миргає ліхтарями – дає дорогу.Приємно ? І тут же через кілька хвилин вже ти пригальмовуєш та даєш прохати автомобілю що виїздить із бічної вулиці. Буває таке ?

    Ще одна проблема телевізора пропаганда різного непотребу як то гонитви за грошима, тотальна причому. Зверніть увагу, у всіх фільмах майже показують красиве життя: принц приїздить до Попелюшки мінімум на Рендж-Ровері, мешкає в маєтку за кілька мільйонів, має бізнес, охорону,а ця пропозиція руки та серці на колінах та з перстнем у руці ? І чим більше кохання тим більший камінь має бути.Мені все цікаво, яка практична чи духовна цінність того куска вуглецю ? На мій погляд це дуже яскравий приклад нав’язаного нам: любите свою дівчину, купіть їй у нас каблучку з діамантом. При чому власники американських кіностудій і власник видобутку алмазів ….І влаштуйте їй шикарне весілля. Запросіть на весілля заспівати Крістіну Агілеру.Чому наприклад в знак початку сімейного життя не посадити два дерева які буде рости 500 чи 1 000 років ? І романтично і корисно. Можна бути навіть смачно якщо посадити кедр. І наші з вами нащадки підійдуть до дерева і згадають, от це дерево посадив мій пра-пра-пра батько.Потім це дерево можна використати на будівництво того ж родинного будинку і розповідати вже своїм дітям про те що наш будинок збудований з дерев які посадили наші предки, і давайте і ми посадимо на честь народження наших дітей дуб чи кедр чи інше якесь багатовікове дерево.Чим не традиція ? Кажуть що душа померлого знаходиться там де про неї згадують, якщо ж на вашому обійсті буде рости дерево яке посадив ваш прадід, будете ви його згадувати частіше ніж 2 роки коли буваєте в нього на цвинтарі ?

    Фільм про таке ? Ні не бачив.Не формат.

    В Японії після землетрусу не було жодного випадку мародерства.Люди підкидали кошті на благочинність а якщо хтось знаходив на вулиці пакунок із грішми – здавали у поліцію. Токіо найбезпечніший мегаполіс у світі.
    У Токіо настільки безпечно, що шестирічні діти самостійно користуються громадським транспортом. Це фантастика насправді.
    У Японії порнографія продається абсолютно скрізь.
    У кожному комбіні (продуктовому магазині), на стійці з пресою обов’язково є окрема полиця з хентай. У маленьких книжкових магазинах хентай становить третину всього асортименту, у великих книжкових під порнографію відводиться 2-3 поверху.Хентай дозволено вільно продавати неповнолітнім. Два найпопулярніших піджанру хентая це насильство і секс з неповнолітніми. Обернувши обкладинку, хентай спокійно читають в метро. У Японському метро і JR є вагони тільки для жінок.Їх приєднують вранці, щоб у час пік ніхто не домагався дівчат. Японці вуайеристи, а обмацування дівчаток в набитих поїздах щось на зразок національного спорту, при цьому в Японії один з найнижчих відсотків згвалтувань у світі.
    У п’ять разів менше ніж у нас.

    • Браво!!! Пане Ніксон, якщо ви ще читаєте коментарі до цієї статті , то я б рекомендував цей текст на головну.

    • ну і ну, оце так писанина. дурницею язик не повертається назвати, але погодитися теж не можна. грець із релігією і “любов’ю”… але як можна захищати порнографію? я не японець, в мене не та культура. мені, наприклад, неприємно, що все навколо цим брудом просякло. люди вже не розрізняють прекрасне і вульгарне.

      хочу також зазначити дещо. наші пращури, яких ви так хвалите, теж би не схвалили такого. я щось не пригадую щодних згадок про те, що у нас колись таке було в моді. і не дивно, бо суспільна мораль в українських селах була дуже сувора.

      та досить про це. тут можна цілі томи написати, все одно зіпсованих не переконаєш. адже одне з перших речень задає ціну решті тексту: “не має значення якою мовою будуть розмовляти в сім’ї”. я вже таке чув і відповідав на таке. і відповім ще раз: не має мови – немає України.

      • А що поганого у порнографії?
        Чим принципово цей жанр відрізняється від романтики, комедії чи комедії? Романтика взагалі є причиною сім’ї, а отже і сексу. Чим порнографія гірша за криваві трилери де людей ріжуть на шмаття?

        І взагалі, перші люди в лиці Адама і Єви не знали сорому і ходили голі.

        • я не проти сексу. але він повинен бути наповнений змістом і почуттями. цього в порнографії немає. як і в цигарках і горілці. бо це все просто накротики, сурогати, покликані стати дешевими замінниками справжнього.

          нагадаю вам, що люди, перш ніж стати цивілізованими, пройшли довгий шлях. одним із ключових моментів було винайдення романтичного кохання – на противагу тупому тваринному розмноженню.

          щодо японців. це справді унікальний народ. але не все в них так добре, як здається з-за кордону. ти б мав про це знати, якщо хоч трохи цікавився їхнім побутом.

          а ми – українці. наші предки були моральними людьми.

          • Та справа тут не в моралі. Жорстоке насилля показують у більшості фільмів, серіалів, які йдуть у прайм-тайм. І це не те насилля, яке було в старих фільмах – кілька пострілів чи щось подібне, від яких просто падали, гинули люди (герої). Ні, зараз показують усе криваво, навіть зі шматками м’яса, інколи навіть так, що сумніваєшся чи могло б так криваво бути насправді. Тобто, йде явне перебільшення – аби тільки вразити, більше того, це ліплять навіть там, де це явно недоречно і без цього можна запросто обійтися. То де тут мораль? Навіщо це? Чого воно навчить, особливо дітей? Тоді як у питаннях порнографії усі ніби-то дуже моральні… Подвійні стандарти – це, і нічого більше. Я теж проти порнографії, але я також проти насилля. А якщо дозволено демонструвати насилля, то чому забороняєте порнографію? Адже і те, і те, по-суті, шкідливо, не морально, і не притаманно нам, українцям, як ви кажете, моральним людям – хіба є різниця між ними? На мою думку, ні.
            А загалом, з усім решта я згідний з Євгеном – дуже мудрі слова. Лише зайвою є фраза “не має значення якою мовою будуть розмовляти в сім’ї”, а так усе щиро і мудро, головне зрозуміти суть.

          • я так само проти безглуздого насильства, як і проти всіх інший речей без змісту. проблема в тому, що вульгарщина є набагато небезпечнішою для моралі.

          • Тобто краще хай діти дивляться як ножем розпатрують живіт і колупаються в кишках ще живою людини ніж як двоє займаються сексом?
            Людині потрібні видовища. Утопічно звісно добре все цензурувати, але в нашій державі не виходить.

            Що для Вас мораль пане Vikare? На Гуртом була стаття-опис звичаїв гуцулів коли французу гуцул запропонував наніч свою жінку, бо йшов до коханки. Жінка зрадістю погодилась, а француз пише, що здрейфив. Це морально? А про гру “притула” чули? Це морально?

          • І про зайву фразу я згідний з п.Юрієм.

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.