Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1169403 (163 за 24 години)

Стосунки – по козацьки

| 12 коментарів

Ukrainian-Cossacks-Nick-Riley-Photography-7

сучасна українка

Справжні козаки шанували жінок, а українки відповідали їм коханням та вірністю. Стосунки між чоловіком та жінкою  в Україні завжди були побудовані на глибокій шані та взаємній повазі.

   Звичаї козаків пропагували серед січовиків безшлюбність, однак виховували у парубків шанобливе ставлення до жінки – матері, сестри, дружини, коханої дівчини.

Відсутність постійного спілкування з жіноцтвом на Січі не призводила до забуття, байдужості та зневаги, більше того, спричинювала обожнення жіночого начала.

Ми жінок мусимо любити,
Так як наших сестер, матерів,
А, опріч їх, не треба нікого любити
І утікати як від злих чортів
 ( Українська народна пісня)

    Українська жінка завжди була чоловікові надійним товаришем, вірною супутницею, вправною господинею. Вона була готова у будь – який час відбити ворожий напад, при цьому пильно піклуючись про сім’ю. Вільний норов, гордість і самовпевненість української жінки сприяли її войовничості.

    Нестабільне життя біля татарських кордонів зумовлювало необхідність озброєння. За таких умов жінки переймалися інтересами чоловіків і братів.  І хоча Запорізька Січ була недоступною для жінок, проте українка мимоволі була пов’язана військовими обов’язками. У місцевості, повній небезпек, їй часто доводилося ставати на захист родинного вогнища, домашнього майна.

  Життя на прикордонні привчало українських жінок до витривалості, самостійності, сміливості, вміння постояти за себе і свою родину із зброєю в руках.

Становище жінок в Україні за козацької доби було досить стабільним і регулювалося нормами, закріпленими світським та церковним законодавством. Жінка в Україні володіла свободою більшою ніж будь – де. Московщина в той час вже утвердилась як сильна деспотія, і одним з перших актів закріпачення народу стало знищення жіночої свободи. Посилаючись на Біблію, де «жона да убоится мужа свого», російський Домострой нагадував, що за «непослушание» чоловік повинен бити жінку «и ребра ей сокрушать».

    image010 А в Україні було цілком інакше. Стосунки чоловіка та жінки були рівноправні, жінка мала велику свободу. Жіноцтво зберігало свої права, навіть розширювало їх, а суспільний устрій розвивався демократичним шляхом. Нарівні з чоловіками українські жінки були об’єктом прав і зобов’язань. Карні норми забезпечували цілковиту охорону жінки, інколи право брало їх під спеціальний захист, наприклад, вагітних жінок.

   Дружина козака мала багато прав, які сьогодні можуть здатися дивними. За Правом –  Законом Січі, удовиці козаків-героїв одержували довічну турботу села і право народжувати дітей від коханих мужів і парубків для збереження Слави героя й імені його.

  Тому цей Закон-Право славили у піснях. Із загибеллю козака Нечая від його вдови народилося 12 синів. І усі вони несли його славетне прізвище, збудувавши ціле село. Так само постало і село Сумилівка і ще не менше сотні сіл на Русі.

    Жінка козака, засудженого до смертної кари, мала непорушне  право на його майно. Ні про яке переслідування дружини та дітей злочинця не йшлося.

   Більше того, в Україні існував звичай, за яким лише жінка могла зберегти життя засудженому на смерть козакові, якщо згоджувалася взяти з ним шлюб.

    За переказами, записаними у другій половині XIX ст. Г.П. Надхіним на Катеринославщині дізнаємося: „ Молодий козак за якийсь злочин був засуджений до смертної кари. Коли прочитали декрет і палач підвів засудженого до плахи, із натовпу вийшла дівчина і накрила хусткою його голову, даючи тим самим знак, що вона обирає його собі за чоловіка і тим звільняє від страти”.

   Поряд із Січчю не меншу, а нерідко й більшу роль у формуванні українського характеру відігравало жіноцтво. Найвищі чоловічі якості – честолюбство, сміливість, звитяжність тощо – завжди мали простір для цілковитого втілення на Запоріжжі, але ніколи не спрямовувались на «боротьбу за хатню владу». Жіноцтво ж мало доволі повну свободу самовираження вдома. Воювати козаку з дружиною вдома було не до лиця, бо «жінка за три кутки хату держить, а чоловік лише за один».

   Постійна небезпека, війни і повстання були тими обставинами, що історично створили тип жінки-оборонця своєї садиби і родини, привчили українок до витривалості, самостійності, сміливості, вміння постояти за себе зі зброєю в руках. Приклади героїзму українок читайте на Жінка – Онлайн…

  Панівний тип жінки-козачки – це образ дружини-господині, яка дає лад в усьому при відсутності свого чоловіка, зайнятого у військових походах. Будучи грамотною, національно відданою, вона любила Батьківщину і готова була до її захисту.

    Слід зазначити, що зневага до жінки-українки жорстоко переслідувалася козаками. У вироках, записаних до „Войска Запорозкого козацкого Прилукского полка Справной книги”, сказано, що 1707р. за зґвалтування місцевої жительки Гребенички було страчено козака П. Микитченка.

   Згідно зі звичаєвим правом, нещадно карали не лише за присутність жінки на Січі, а й за перелюбство. За цей злочин козаки відповідали сповна. Зокрема, у вироках, записаних до „Справной книги”, говориться, що парубка Грицька за такий ганебний гріх засуджено до спалення на вогнищі.”

   За звичаями Січі, як справжні лицарі, козаки мали суворо дотримуватися ґречності з жіноцтвом. Наскільки великої ваги надавалося стосункам жінки і чоловіка, свідчить звичай, згідно з яким покарання чекало кожного, хто образить жінку.

     Коли козак «зганьбить жінку не за пристойністю – публічно на базарі киями покарати».
За свідченням джерел, козацький отаман Іван Сірко досить суворо дотримувався цієї традиції. Бо за кривду, вчинену кимось із запорожців полоненій туркені, черкесці чи татарці, він засуджував винного до страти. Це виділяє запорозьких козаків зі всіх воїнів того часу як високоморальних і благородних лицарів, захисників справедливості і доброчинності.

    Запорожцям не дозволялося бути жонатими у місці їхнього проживання (на Січі), а жінкам одружених годилося жити поблизу, в зимівках і слободах, куди козаки навідувалися час від часу. Однак брати участь у козацьких судах жінкам не заборонялося.

    Отже, козак до жінки ставився підкреслено з повагою, великодушно та шляхетно. Вона була для нього зіркою Світла, до якої хоч близько, але дотягнутися «зась». Суворі січові звичаї і порядки, які не допускали жінку, хто б вона не була: чи люблячою дружиною, чи коханою дівчиною; Спартанський, аскетичний спосіб життя воїна-лицаря – сприяли вихованню в козака високої святості до прекрасної половини людського роду.

 За її честь і волю козак йшов, не задумуючись, і у вогонь, і у воду. Дітям своїм козаки давали настанову:
– Бережи, сину, заповідь батька свого і не відкидай науки матері своєї!

Тож і нам не варто забуватиі звичаї козаків, які поклонялися жінці- матері – Богородиці. Адже храмовим святом на Запоріжжі була свята Покрова Пресвятої Богородиці. Козаки носили на грудях її зображення, а значна частина церков і каплиць, зведених на землях запорозьких вольностей, присвячувалася Богоматері. Запоріжжя було духовною Вітчизною козацтва, символічною, ідеальною матірю , де «Луг – батько», а «Січ- Мати», де завжди панував культ волі.

А нам жінкам, не варто забувати, що ми з козацького роду, і маємо шанувати та кохати чоловіків так, як робили це  жінки за козацької доби. А ще з тих часів трохи збереглося жартівливих  (а може й ні) порад для молодих  дівчат  і хлопців: 

537183_464219610318235_917582675_n       45198_464219590318237_1685571163_n       536245_464219770318219_519162180_n   269384_464219800318216_2082416271_n

33682_original       486154_464219736984889_1388901264_n      580292_464219693651560_22459638_n  733806_464219846984878_1712307444_n

 

Автор: Vitalina

Голова громадської молодіжної організації "Жінка", редактор сайту "Жінка -Онлайн"

12 коментарів

  1. гарна стаття, цікаво
    дякую

  2. Прочитав із задоволенням.

  3. просто чудова стаття. вже й не сподівався так просто отримати відповідь на питання, яке мене вже давно цікавить – чи була статева нерівноправність в українській традиції. виявляється, не була. і слава богу.

    повага до жінок, дотримання чистоти, зневага до пияцтва. вже за цими трьома традиціями можна перевіряти, хто нам братній народ, а хто ні. раджу тикати в це носом кожного, хто в “брати” записує нашого нездалого північного сусіда.

    щодо самої статті. варто повиправляти деякі помилки і замінити верхню картинку, бо вона зовсім не підходить.

  4. А як же народна творчість, особливо усім відома пісня про Галю молодую?

  5. Як на мене, якою б Галя не була, ніхто не мав права так з нею чинити. Це могли б зробити хіба що батьки дівчини, але не в такий спосіб. Ймовірніше вигнали б з доми, якщо б дізналися що вона покритка. Я також більш схильна думати, що це російський варіант пісні – чому? В російській народній творчості повно пісень з таким сюжетом. Одна з них про Степана Разіна: покохав він персидську княжну, весілля гарне влаштував, а коли хтось сказав що він “”наутро бабой стал”, то він кинув жінку в річку, втопив.. І це не єдина пісня з таким сюжетом

  6. Українка з рушницею – це щось нгове ;)

  7. Тільки шосту заповідь потрібно ігнорувати.

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.