Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1169081 (214 за 24 години)

Донецьк і мова: Болюче питання

| 36 коментарів

Розмовний клуб Донецьк

На днях, сидячи у читальному залі міської бібліотеки, почула діалог. Розмова так вразила, що не змогла пропустити це крізь вуха. Відвідувач (дідусь років 70-ти) намагався з’ясувати у бібліотекаря, чи є потрібна йому література. Між ними загорілася сварка. Насамкінець «виконувач завдання міністерства» (як він себе назвав) обурився: «Вы что – не русские, не понимаете, что вам по-русски говорят?» Коли йому все ж принесли «вистражданий» екземпляр журналу, виникла інша проблема: «А этот «Вестник» только на укрАинском языке? На русском нету?».

Дивно почути такі слова від жителя України, держави, яка протягом століть боролася за свою незалежність у мові, культурі та політиці. От так абсурдно жити у Донецьку. Судячи з твердження, сказаного на адресу працівника бібліотеки, живемо ми не в Україні, а на території «великой и непобедимой России». Недалеко і до того, що Донбас захоче відділитися від нашої неньки і поповнить кордони сусідньої держави з біло-синьо-червоним прапором.

А яка ж причина? Зрозуміло, що старше покоління городян вагому частину свого життя прожили за Радянського Союзу. Але ж українська мова не випала, як сніг не голову, після отримання Україною незалежності. Ще до 1991 року мова солов’їна функціонувала: нею друкувалися періодичні, художні видання, офіційні документи.

Прикро, що більшість сучасної молоді, яка народилася уже в незалежній Україні, не хоче не те, що говорити, а навіть визнавати існування української мови взагалі. То про яке майбутнє України йде мова? Ми скаржимося, що наша держава гірша, ніж європейські країни. Але у тих же європейських країнах взагалі не існує мовної проблеми. Візьмімо Швецію. У ній фігурують швецька, данська, фінська, циганська мови та ідиш. І ніхто не зрікається однієї мови заради іншої. Що ж нам, українцям, заважає зробити нашу країну такою ж? Мені дуже подобаються соціальні ролики, трансльовані телеканалом 1+1. Їх головний девіз – «Почни з себе». Я повністю підтримую ці слова.

Особисто я нічого не маю проти російської. Ніхто ж не забороняє нею говорити. А взагалі, мовне питання у нашій країні нагадує мені похід до стоматолога. Він потрібен, але наважитися страшно: зубний біль то загострюється, то вщухає. І людина ніяк не набереться сміливості вирвати хворий зуб. У нашому випадку треба викорінити існуючу проблему. Нехай все залишиться так, як було раніше. У держави, яка стерпіла Емський указ, Валуєвський циркуляр державна мова має бути українська.

Дякувати Богу, у місті ще є ініціативні люди, які її «відроджують». Ось уже півроку функціонує «Український розмовний клуб». Кількість його відвідувачі коливається від 20-ти до 50-ти. Для початку – досить непогано. Головне – не опускати руки.

Олена Зашко
Джерело: День
 
Хочеш практикувати розмовну українську в Донецьку, весело й корисно проводити час у компанії цікавих людей, розвиватися?
Приходь! Наші зустрічі відбуваються щовівторка о 19.00 в Бібліотеці для юнацтва (бульвар Шевченка, 3).
Крім того, щосуботи об 11 ми зустрічаємося на природі (біля міського ставка №2) для занять руханкою та спортивними іграми.
Довідково:
Український розмовний клуб у Донецьку утворено рухом “Простір свободи” в рамках проекту “Український мовний простір” http://dobrovol.org/project/12/ (за підтримки Донецького осередку МГО “Молодь Демократичного Альянсу”)
Група у ФБ: https://www.facebook.com/groups/ua.lang.club062/

36 коментарів

  1. “Кількість його відвідувачі коливається від 20-ти до 50-ти. Для початку – досить непогано.”
    еге ж, тільки якщо не брати до уваги факту, що це місто-мільйонник.

  2. Цитата: Судячи з твердження, сказаного на адресу працівника бібліотеки, живемо ми не в Україні, а на території «великой и непобедимой России». Недалеко і до того, що Донбас захоче відділитися від нашої неньки і поповнить кордони сусідньої держави з біло-синьо-червоним прапором.
    =========
    Було б офігенсько… нехай відділяються може тоді буде файно, а то там самі москалі…

    • я б за сеператизм розстрілював. ми й вже й так розбазарили половину національного багатства, ви хочете ще й землі повіддавати? ви хоч уявляєте, наскільки важливими для економіки України є східні області? їй богу, іноді трапляються такі недалекоглядні люди…

    • Ну нічого собі!!! Отак землею Українською роздаватись?! Хрін їм!, ні грама сала москалям! Якийсь там мудрий сказав -“Неподобається прапор? то шукай собі іншого.” Кордон близько- хай чухають в свою фатерлянд, тим паче є програма така з підтримки преселення, підйомні дають житл. площу., і навколо все по- руськи.

    • Не можу дочекатися коли будуть результати нового перепису населення, щоб порівняти наскільки змінилося співвідношення колонізаторів та аборигенів як на Донбасі, в Криму, так і по всій Україні.

    • “…нехай відділяються може тоді буде файно…” Що це ви тут таке пишете! Та не буде файно! Вони не втамуються лише Кримом, Донецьком чи ще десятком областей. Їм потрібно все, з Ужгородом включно і головне все це разом з людьми бо інакше навіщо воно їм. Подібні настрої лише спонукають загарбників до активних дій: втокмачити в голови українцям що вони “рускіє люді” чи “руской культури”, роздати російські паспорти, а потім Україну “принудіть к міру”. Востаннє здається така практикувалася методика. Хоча можливий і не такий апокаліптичний фінал, а розтягнутий на років так п’ятьдесят. Тож може скоро ще й доведеться створювати такий український розмовний клуб у Львові чи в Чернівцях з п’ятидесяти активістів. Сумно, але темпи русифікації, особливо на Сході, зараз найбільші за часи незалежності, а повністю вона не припинялася ніколи і найжахливіше те, що зараз це протікає добровільно. Все частіше доводиться чути як діти повністю україномовних батьків між собою вже намагаються порозумітися російською і валуєвський циркуляр тут нідочого.
      “…а то там самі москалі…” – За великого бажання можна перетворити навіть німців на москалів.

      • чудова відповідь. підтримую на всі сто. і нехай ніхто не сумнівається, що росія хоче нас загарбати і ні перед чим не зупиниться, щоб це здійснити.

      • В совкові часи темпи русифікації України та її народу насправді були меншими. Починаючи з часів щербицького українська мова почала занепадати, а російська домінувати. Навіть проголошена незалежність не зупинила цього процесу. Тільки в 1991 р. був сплеск української самосвідомості, а потім “сєвєрний сосєд” задумався і кинувся виправляти помилки, що виправляються до сих пір

  3. корисна стаття. треба більше таких, що тримати нас у курсі реальних справ на сході.

    якщо ми хочемо відродити рідну мову, спершу треба побороти її найбільшого конкурента і ворога – російську. так що в цьому питанні я з авторкою категорично не погоджуюся. ніякого мирного співіснування української та російської мов у нашій країні немає і бути не може.

    • Яким чином подолати москалів?

      • звісно ж, шляхом подолання їхньої мови, культури. про підтримку власної мови теж краще не забувати.

    • 17% москалів це проблема, вони сильно впливають на наш розвиток, тому їх потрібно асимілювати або депортувати, лишати громадянства (надіюсь вони не доведуть до погромів) Україні треба за 30 наступних років щось значно зробити, інакше справді вони нас зїдять, і прийдеться ділити країну

      • Може етнічних росіян і 17%, а от українців з російськими паспортами вже мабуть третина. Хтось отримав і український паспорт за місцем проживання, і російський за місцем роботи (наприклад на Півночі, ох і багато там нашого брата було, позакривалися цілі міста- районні центри, не кажучи вже про міста біля заводів. От весь цей натовп і хлинув сюди). Інша справа безліч заробітчан вже за часів незалежності пропрацювавши декілька років зверталися по громадянство і їм охоче його давали, українського громадянства їх ніхто не позбавляв. Так зручніше в’їхати в Україну за українським паспортом, а в Росію за російським, а ніяких тобі зайвих запитань про дозвіл на роботу чи інших. Особливо в дев’яностих прикордонники разом з митниками чинили справжній розбій на кордоні, бувало відбирали все зароблене. Трохи пізніше ці стосунки хоч якось втиснули в правове поле: міграційні талони, можливість в’їхати без візи та перебувати без реєстрації на термін до 3-х місяців. Тож тапер по громадянство зверталися щоб не кататися в зайве через кожні 3 місяці, і знову рідко кому відмовлено. Більше половини моїх колег, що через це пройшли, були з Західної України. Тож шановні, озерніться, навколо вас не вигадані москалі десь в Донецьку, а справжнісінькі і поруч. Так, розмовляють українською, ніби підтримують українське, навіть можуть і вишиванку надіти, та всередині москалі. Всі лікарі, які рекетують пацієнтів, даїшники, прокурори, чиновники всіх мастей, всі ті хто знущаються з українця в Україні і є справжнісінькі москалі. Але ми самі винуваті.

  4. Мда, в мене чомусь українська в Донецьку асоціюється суто з анекдотом про дівчинку яка запізнилася на урок укр. мови…

  5. Чи не єдиний більш-менш якісний україномовний ресурс (і то не повністю) на весь донецький краї http://ngo.donetsk.ua/
    Люди, що його тримають заслуговують на повагу. Навіть сьогодні на своїй сторінці у фейсбук скаржились на атаки на сервер https://www.facebook.com/NGO.donetsk.ua . Сумно це, але той факт, що такі люди там є вселяє оптимізм.

  6. Цитата: “Прикро, що більшість сучасної молоді, яка народилася уже в незалежній Україні, не хоче не те, що говорити, а навіть визнавати існування української мови взагалі.”

    Де ви взяли такі дані ? Як на мене, то частка таких виродків серед молоді становить жалюгідну меншість.

    • Шановний, з прикрістю повідомляю вам, частка таких виродків становить не те що більшість, ба навіть більшість населення України. Бо саме це населення вперто продовжує зневажати і власну країну, і власну мову впродовж століть. Тож так воно й живе, як того заслуговує. На підтвердження цього твердження згадайте відомого даїшника з його не менш відомим висловом про телячу мову, комедійники й досі черпають натхнення з цього сюжету, а народ сміється аж заливається.

      • а може виродки це ви? для людина стає виродком як що вона розмовляє не українською?

  7. Є варіант: потрібна зацікавлена багата особа і не одна, успішні бізнесмени тощо (щоб утворити такий собі фонд “Об’єднаний Український Осередок”). Ставити гроші на депозит в банках інших країнах (Польща, Росія, Німеччина тощо). Нараховані відсотки впроваджувати у розвиток Української мови (масмедіа, осередки, книги), створити наприклад Українську премію і видавати її щорічно талановитим чи чимось особливим суто Українцям. Інвестувати у розвиток бізнесу в Україні… Висунуту від об’єднання свою людину у політику і гнати в шию всіх хто проти України, навіть тих самих свободівців. Вони як ті пси беззубі – лиш би погавкати та полизати…

    Є в мене ще одна ідея, я якраз нею зараз в основному і займаюся, та в мене одного на неї піде близько п’яти-семи років.

    • хороша ідея. але ви хоч уявляєте, скільки мільйонів потрібно покласти на той рахунок, щоб на відсотки щось видавати і когось нагороджувати?

  8. А що тут дивного? Кожен рускій – нацист, а якщо рускій не нацист, то у нього руским одне прізвище залишилося, бо від бабусі по материнській лінії усі були українками. Щоб зрозуміти, хто такі рускіє, раджу прочитати “Московство” Павла Штепи. Поки його ще можна знайти і скачати.
    Біда наша у тому, що ми не вважаємо рускіх чужими. Як літак з вимкненою системою розпізнавання “свій-чужий” летимо і бачимо, траса зліва, ракета з права, а на радарі усі свої! Так хто ж по нам лупить?
    А щодо донбасу, то це гангрена. А гангренозну кінцівку треба відрізати, а рану вогнем присмалити, інакше – смерть! Так, мучитимешся, інвалідом станеш, та житимеш, а інакше – ні.
    Повірте, я з донецькими служив, певний час там жив, та і зараз часто там буваю. Україна там померла. Це як Косово, земля історично Сербська, а заселена нині мусульманами-албанцями. Боролися за неї Серби, та тільки час і ресурси втратили. Простіше було евакуювати звідти сербів і відрізати, забути на віки і зосередитися на національному будівництві там, де є грунт і споруда не розвалиться.
    Із 7,5млн. рускіх, що нині залишилися в Україні, 4,5 живуть у Донбасі та Криму. Приберіть ці області і в Україні не буде протиріч, країна стане ідейно єдиним цілим і ми перестанемо бовтатися, як лайно у ополонці між сходом і заходом, між конкурентним середовищем і олігархією.

    • з усіма їхніми шахтами? е, ні, пане. так не годиться. я вже казав, що за сеператизм розстрілював би, але доведеться повторити це ще раз.

      якщо когось і треба виселяти, то не українців, а москалів. при чому реакційно, щоб був повчальний ефект. от зробив хтось із них щось антиукраїнське – а ми його “чемода-вокзал-росія”, тільки цього разу насправді. потім ще раз. і ще. потім решта почне втямлювати, хто в цій землі справжній господар. ось пілся цього і почнеться українське відродження.

      щоправда, для цього спершу треба захопити владу в свої руки. але це теж можна. для початку варто вийняти голову з дупи і почати робити щось корисне (якщо рінше цього не робили). ви не повірите, але досить багато можна зробити невиходячи з хати – через інтернет. поширюйте важливу інформацію, пишіть скарги кінопрокатникам-москалізаторам, не давайте ботам “руского міра” засирати все брехнею. це буде дуже добре для початку. потім можна почати ходити на різні акції, виступи, мітинги, і чим більше, тим краще. так, 1 акція з 5 людей нічого не змінить. зате 100 акцій по 100 тисяч людей – вже щось змінять. як не втихомирять владу, то принаймні розбурхають народ на активні дії. коли всі ці етапи буде пройдено ви вже самі знатимете, що робити і куди рухатися далі. бажаю успіхів.

  9. А що дивного, я проживаю в сільській місцевості за дещо більше 100 км від Донецька. У нас намагалися створити російськомовну школу (є 4 україномовні) – не записався ніхто. Так тепер російську насаджують різними акціями, виставками. А от українська (балак) у нас збереглася завдяки людям, які воювали з Махном (всих навіть голодомором у нашім краї не виморили, так їх було багато), завдяки ним у нас досі скоса дивляться на тих, хто намагається перейти на російську. І як приємно, коли все частіше від малих дітей чуєш українську, як матері, які виховувалися російською, спілкуються з ними українською.

    • Так, пане, але ж у сільській місцевості у донбасі проживає всього 10% населення! Всі міста, містечка, шахтно-кар’єрно-заводські селиша наглухо обрусачені, не лишилося і натяку на якусь українську традицію.
      То може запропонувати українцям переселитися в Україну, а рускіє та обрусачені хахли нехай там уже живуть як собі знають?
      Правда, для того щоб їх відділити теж треба спочатку захопити владу, бо самі донбасники її не віддадуть. І без крові, і великої, вигнали їх не вдасться.

      • особисто я навіть власне лайно кацапам не віддам. а ви землю хочете розбазарити…

        • Я інженер і до всякої проблеми підхлжу інженерно: Які я маю грунтові і кліматичні умови, які я маю матеріали, скільки коштуватиме споруда з врахуванням умов і наявних матеріалів. Якщо споруда виходить задорогою – шукаю інше рішення, боти, доки не знайду прийнятного з точки зору балансу якість-вартість.
          Тут те саме. Умови, матеріал, вартість.
          Так от, на мою думку, у даних умовах, з наявним матеріалом, вартість буде захмарною а якість нікчемною
          Вам потрібна хата де постійно валиться одна стіна? Так, у ній можна жити витрачаючи усі ресурси на безкінечний ремонт, та чи варто?
          Може тому ми так і живемо, що у 1991 не провели референдум по областям і районам і не відпустили на всі чотири сторони тих, кому Україна була не по серцю. Разом із землею.
          Варто позбутися одного Криму з 1,5 млн. рускіх і етнополітичні розкради зміняться невпізнанно! Хоча, боюся уже пізно. Кришка захлопнулася. Маємо диктатуру, яку доведеться валити великою кров’ю.
          ПР це така помилка яку доведеться змивати кров’ю.

          • це добре, що ви інженер, але чому ви тоді не мислите перспективно? віддавати чи не віддавати землю – це просте питання приципів, але не тільки. як ви гадаєте, що буде, якщо ми віддамо східні землі з усім, що на них? можливо, на певний час така ампутація і дасть видимість покращення. але що буде *пізніше*? а буде от що: новий схід (колишній центр) так само з часом промоскалиться і прогниє до дна (вже зараз цей процес на початковій стадії). тоді що? і ці землі віддавати? звісно ж, віддавати – якщо йти за вашою логікою. потім ситуація повториться. і повторюватиметься доти, доки Україна знову не стане єдина – але вже не сама із собою, а з Росією. думаю, ми з вами згодні, що якраз цього допускати і не можна. за будь-яку ціну.

            а щодо ПР – згодний на всі сто. тільки кров’ю, і що більше, то краще. щоб люди отямилися. хоча краще, якщо ворожої крові буде більше, ніж нашої. тому краще не поспішати з діями, не підготувашись як слід.

      • та ні. із шахтарями, думаю, ми ще якось домовимося – вони люди доволі прості. наш головний ворог – це російські агенти. адже східний електорат банди в більшості своїй – інертна маса людей. якщо позбавити їх поводирів від руского міра, вони перестануть становити загрозу. а якщо ще й поставити на звільнене місце власних поводирів – то через якихось 100 (а то й менше) років ми отримаємо цілком здорове населення. якогось особливого патріотизму від може і не вдасться так швидко добитися, але все ж краще мати під боком пасивних українців, ніж пасивних недомоскалів.

        • Правильно, пустоти заповнюються моментально. Тому нам потрібно звернути увагу на Донбас, Крим, південь і там не тільки пропагувати українську ідею, а втілювати її повсякчас, не шкодуючи сил, старатися виокремлювати аґентів СВР РФ, тоді татари ахметки, зеки бандюковічі позбудуться ґрунту під ногами.
          РОЗКРИТИЙ АҐЕНТ ВЖЕ НЕ АҐЕНТ
          А такі клуби треба відкривати у всіх населених пунктах Донбасу, Криму, Миколаївщини, частково Одещини та Херсонщини

  10. От би такий клуб хтось у нас у Горлівці відкрив! До Донецька дорого їздити…

  11. Українці скільки існують то чубляться. Спершу вирішували хто шляхетний, а хто хлоп, потім хто червоний, а хто контра. І Знову чути заклики до насильства. Москалі потерпати від конфлікту не будуть, а лише українці свідомі та русифіковані. Всі лиха ми коїли один одному самі впродовж віків. Взяти хоча б повоєнні репресії в Західній Україні, в ЧА чи в спецвійськах НКВД десь 60-70% були українці з Центральної України яким щойно виповнилося ( інколи і не виповнилося, старших не було)18 років (на Сході вже не було кого призвати, усих в Дніпрі втопили при форсуванні навіть набагато молодших), а інші 30-40% це місцеві ініціативні товариші. Потім після завершення “боротьби з бандитизмом” населення якого не вистачало на Сході переселили з Заходу, звичайно підсиливши десь 20% росіян. Більше вони не могли нагнати навіть за великого бажання, треба ще контролювати Кавказ, Середню Азію, Далекий Схід та Північ. Як бачимо поміж донецьких тереконів більше нащадків справжніх борців за волю України ніж в Карпатських горах. Тож краще нам на зло нашим ворогам якось порозумітися.

    • краще порозумітися – так з цього і почнемо. фізична розправа або виселення – це крайня міра, її треба застосовувати в останню чергу. але проблема в тому, що ця остання черга неухильно наближається. і сьогодні вона вже дуже близько.

  12. Доброго вечора шановні. Коментарі, що не відповідають темі розмови або пропагують міжнаціональну, мовну чи релігійну ворожнечу будуть видалятись. Ви ж самі підігруєте тим тролям. Якщо є зауваження пишіть будемо розбиратись

  13. А що дивного у тому, що людина попросила російськомовний варіант? Якось Ваше обурення не відповідає у запевненнях щодо своєї толерантності у наступному тексті. Панове, давайте у своєму гарному прагненні захищати рідну мову не уподібнюватись до її гнобителів і починати забороняти чи обурюватись застосуванням російскьої. Це до жодного позитивного результату не призведе.

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.