Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1169810 (182 за 24 години)

Тут лежить Україна

| 16 коментарів

память

Нам постійно торочать, що українців не може об’єднати історія. Кожного року 9 травня цю тезу демонструють наглядними прикладами завзятих суперечок чи навіть бійок в різних куточках країни.

Це врешті викликає своєрідну захисну реакцію в частини думаючих людей, які закликають не оглядатися на минуле, намагаючись рухатися вперед. Об’єднати людей, вважають вони, можуть радше візії майбутнього, а ніж концепції минулого.

Проте такий підхід не спрацьовує, адже становлення України як держави, формування ідентичності її громадян відбувається не в замкнутому стерильному просторі, де можна було б призупинити певні процеси на деякий час і повернутися до них згодом більш готовими.

В реальній ситуації небажання частини інтелектуалів вибудовувати прийнятну спільну модель українського минулого, грає на руку іншим, тим, хто не хоче бачити в цьому минулому нічого українського.

Ці інші у своїй діяльності можуть також опертися на результати роботи попередників, радянських ідеологів, які старанно десятками років вибудовували і впроваджували в суспільну свідомість потрібні для комуністичного режиму історичні міфи.

Вони мали стати основою нової радянської ідентичності, творення якої відбувалося коштом знищення української. І сьогодні саме ці міфи, а не історія в цілому, є джерелом суспільних конфліктів.

Суперечки довкола Другої світової війни – це не суперечки представників різних українських поглядів на цю трагічну сторінку минулого, це протистояння між сформованою в радянські часи ідеологічною концепцією Великої вітчизняної війни і її ревізією сучасними українськими істориками.

Намагатися примирити їх – справді марна справа, тому що вони взаємозаперечні, тому що існування однієї з цих концепцій передбачає ліквідацію іншої. Врешті тому, що головним у цьому протистоянні є не стільки бачення минулого, як бачення майбутнього.

“Велика вітчизняна війна”, “Велика перемога”, “радянський народ-переможець”, Сталін-визволитель, червоний прапор – це не просто вияви ностальгії чи замилування минулим. Це прагнення протягнути певні моделі суспільних відносин в майбутнє, відродити їх в реальності.

Це візія майбутнього, де немає ні України як держави, ні українців як народу, ні влади, яка дотримується прав людини, ні громадянина, вільного у свої поглядах.

Це прекрасно розуміють у сусідній Росії, влада якої намагається відновити свій вплив на пост-радянському просторі, зокрема через опертя на старі ідеологічні основи.

Це мають розуміти й в Україні, якщо не влада, для якої, схоже, не є проблемою поступова втрата суверенітету на власних теренах, то бодай громадяни, для яких Україна як держава є цінністю, яку не міняють на жодні інші реальні чи примарні блага.

А правда про минуле, навіть важка та гірка, здатна примирити і об’єднати. Про це свідчать численні сімейні історії, коли під одним дахом вживалися нащадки непримиренних ворогів – бандерівців та кагебістів.

Головне, аби було бажання жити єдиною родиною у майбутньому. Про це свідчить й досвід інших країн. Іспанці під різними політичними прапорами вбивали один одного в громадянській війні, але зуміли подолати роз’єднаність суспільства, розказавши правду про ці роки.

Єднання будувалося не тільки на правді про минуле, але й на спільному баченні майбутнього, ім’я якого було святим для всіх учасників протистояння: Іспанія. Символом примирення став пам’ятник жертвам війни із промовистим написом “Тут лежить Іспанія”.

Історія перестане розділяти і українців, коли минуле перестануть представляти у спрощеному чорно-білому баченні міфів, коли ми зможемо самостійно оцінити трагічні та героїчні сторінки історії, віддати належну шану своїм героям та засудити своїх зрадників, не оглядаючись реакцію наших сусідів.

І головне – коли зникнуть сумніви в необхідності будувати спільне українське, а не радянське, російське чи якесь інше майбутнє.

Можливо, символом такого примирення стане пам’ятник на спільній могилі учасників Другої світової – червоноармійців, повстанців, вояків дивізії “Галичина” із написом: “Тут лежить Україна”.

Автор:  Володимир В’ятрович
Джерело: ТСН

16 коментарів

  1. Ідея, безсумнівно, крута, однак її навряд чи можна здійснити.

  2. Доречніше на могилі вказати “Тут лежать українці”

  3. Пам’ятник чи інші символи це гарно, звісно, але думаєте це допоможе в боротьбі проти “Росії, влада якої намагається відновити свій вплив на пост-радянському просторі, зокрема через опертя на старі ідеологічні основи”?

    Я б пропонував таке (НЕ в порядку пріорітету, бо треба це все робити одночасно!!! ):

    1. Люстрація
    2. Знищення всієї радянської символіки
    3. Повна заміна усього складу міліції, СБУ, митників, податкової, суддів.
    4. Заборона УСІМ хто займав “політичні” посади і їхнім дітям та внукам та родичам займати якісь подібні посади.
    5. Лібералізація податків
    6. Відміна мовного закону це ж очевидно? Можна було і не писати?
    7. 100% заборона на 5-10 років мовлення не українською мовою на радіо та телебачення, потім поступова часткова лібералізація цього питання
    8. Скасування (або спроба скасування) Харківських угод через міжнародний суд.
    9. Публічний суд над теперішніми високопосадовцями
    10. Зменшення к-сті держслужбовців (в т.ч. депутатів усіх рівнів), скасування усіх їх пільг, зменшення їх зарплат.
    11. Зекономлені в попередньому пункті гроші пустити на підтримку малого і середнього бізнесу, але не шляхом прямих дотацій
    12. Грунтовні зміни в освітній системі (скасувати заочну освіту, зменшити кількість вишів, взяти за зразок Грузію щодо вступу в виші і ЩЕ багато чого)

    Перелік ДУЖЕ не повний – ще зі 100 пунктів можна дописати, особливо якщо з грамотним економістом-менеджером це робити.
    Але побудова пам’ятників це точно в кінці списку.

    • 1) +
      2) +
      3) Хоча б сиве розуміння про кількість (!) усього (!) апарату кожної окремої служби ви уявляєте?! Замінити можна керівництво… ну максимум до середньої ланки і то вже забагато. Де стільки “свіжих” кадрів взяти?
      4) Брєд. А як же “право обирати і бути обраним”?
      5) В якому сенсі “лібералізація”?
      6) + на додачу переписати положення конституції про державну мову. Але від написання нового “мовного закону” не відмажимось.
      7) Ну 100% навряд бо є спеціальні канали які ведуть мовлення іноземними типу їхніх “державних” або “профільних” але їх діяльність треба регулювати. Приміром хай собі РТР “Планета” буде російською, але чому наш ТРК “Україна” показує здебільшого російський продукт або російською мовою. Також адаптація інших каналів. Мене гнітить, що Discovery я повинен дивитись російською.
      8) +
      9) +
      10) + (лише зауважу, що там роль не в зарплатах, а в їх надприбутках на стороні)
      11) +
      12) Заочна освіта це не абсолютне зло. У нас проблема в тому, що наша стаціонарна освіта вже по рівню як заочна.

      • Я не претендую на якийсь абсолют. Звісно, що якщо переходити від слів до роботи, то багів буде ще багато.

        Стосовно зауважень, то
        1) п.3: пишучи грунтувався на прикладі Грузії. Нас же 45млн!!!
        2) п.4. Вам подобається теперішня корупція, мажори, свавілля? Це переходить від батька до сина як “велика наука”. Тому якщо батька знімуть, а сина виберуть, то різниці не відчуємо.
        3) п.5. Лібералізація в сенсі зменшення кількості податків та їх розміру. Я розумію, що держава повинна на щось жити, але наприклад корупційне ПДВ можна скасувати або модифікувати. Я наприклад плачу 22% податків + комуналка (це ж теж свого роду податки) – розмір податку треба зменшити.
        4) п.7 згідний
        5) п.10 якщо поміняти весь особовий склад, то будуть знищені існуючі корупційні ланцюжки, тому прибутки на стороні суттєво зменшаться (не вірю, що зникнуть)
        6) п. 12 Реформа освіти це взагалі окрема тема. Написав просто те, що потрібно рубати шаблюкою. З стаціонаром треба делікатно, але рішуче. Зокрема не тільки каральними методами, але й зменшити к-сть непрофільних дисциплін, збільшити зарплати, кримінальна (щоб боялись) відповідальність за оголошення “зроблю курсові, розрахункові” і таке інше.

        • Після слів “комуналка (це ж теж свого роду податки)” рівень дискусії падає нижче плінтусу. Вам Тварино скільки років? Вже є більше 18? А то підлітковий максималізм та агресивність пре з кожного пункту.

          • Ох, Джоне. Підловити мене на означенні хочете? Ви праві, Джоне. Юридично комуналка це не податок, а плата за надані послуги.
            18 є. Паспорт сподіваюсь не вимагатимете?

            Максималізм кажете. Ну, так, я вважаю, що паліативами Україну вже не вилікувати. В неї гангрена – потрібна складна хірургічна операція. І сепаратизму в моїх словах не шукайте, Джоне.

        • === 1) п.3: пишучи грунтувався на прикладі Грузії. Нас же 45млн!!!

          Нагадати, де тепер та Грузія?

          === п.4. Вам подобається теперішня корупція, мажори, свавілля?

          А Вам подобається Сталін, чистки, “сємья врага народа” і все таке?
          Бачу, що так.

          ===Я наприклад плачу 22% податків

          Цікаво як. У всіх чесних людей розмір податку 54%.

          ===Написав просто те, що потрібно рубати шаблюкою.

          За заочне – себе врубайте.

  4. Україна потрібна “руським”, щоб збувати сюди свою продукцію. Продукція їхня гнила і паршива. Якщо “руські” фірми перестануть сюди збувати свою продукцію, значить перестануть сплачувати податки, а отже збагачувати “московію”. Доки люди в Україні гризуться і “топчуться” один-одному по старим ранам, доти “руські” будуть тут влаштовувати свій “базар”: і вторгували, і на клоунів подивились.

    Я вважаю, що рано ставити пам’ятники Україні. Розповсюджуйте правду, про звірства НКВД, зраду “руських”, та про героїв України, хто як може, по Україні і за її межі. Давайте посилання на сайти з відповідною інформацією на ютюбах та в коментарях різних сайтів – Правда завжди сильніша!

    Слава Україні!

    • Приклад такої продукції. кока-колу, пепсі, макдональдс не згадувати.

      • “100 рецептов красотьІ”, шоколад та цукерки “Русский шоколад”, побутова хімія “ушастьій нянь”, тощо. Майже все російське – відветре лайно, крім цукерок “Рот фронт”, та й то не всіх, бо в них пальмовий

        • жир є також. Як і в сирах російського виробництва. Я ніколи не купляю російських сирів(їх виробництва),хоч переважну більшість часу перебуваю в рашці. Саме через їх погану якість,а краще сказати – відсутність якості взагалі. Купляю лише фінський сир валіо олтермані, та польський,який в рашці метуть на “ура”. Навіть томатну пасту з возила з Києва, бо там нормальної немає просто.Квасолю й ту треба тягнути з собою, бо в них якісь проблеми з тим, щоб виростити,або хоча б купити і перепродати нормальну квасолю. Є лише щось, що будеш варити 5 годин і після цього не вкусишь. Або дуже задорога квасоля “ліма” відомої там фврми, яка в них коштує 20 гр на наші гроши за 400 грамм, а в нас на кожному базарі вона 15 гр за кіло.

      • А тепер порівняйте, у відсотковому відношенні, кількість російських товарів проти решти імпорту. Так кого ви підтримуєте, купуючи продукти?

  5. Коли я чую слово демократія – я бачу хижий оскал деяких нацменшин.

  6. Г Е Р О Ї Ч Н А З В И Т Я Г А
    Ч И
    ”П О Б Є Д Н А“ П Р О В О К А Ц І Я

    «І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває,
    а душі вбити не може; але бійтеся більше того,
    хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні»(Мт.10:28)

    “І ми ведемо війну, але наша війна не живих робить мертвими,
    а мертвих – живими. Не єретика переслідую, а єресь,
    не грішника – а гріх” (святитель Іван Золотоуст)
    ”Vae victis – горе переможеним! “
    ”Коли на нашу землю прийдуть німці – вони заберуть свободу,
    коли – москалі, то заберуть душу“
    (Бек – Міністр закордонних справ Польщі)
    ”Єй, маскаль, на Украіну зуби нє скаль“
    (Владімір Маяковскій–совєтський поет)

    Найзначущіша звитяга перемагає особистісну гріховність!

    Фанфаронада не змовкає,
    Хоч канонада спочиває,
    Не Русь на ложках грає марш,
    А московит – ”побєдний“ шарж.
    У пересердю б’є в литаври,
    Не в’яли щоб імперські лаври:
    ”Коль пабєждьонний так воспрял
    Чтоб пабєдітєль проіґрал,
    Мір нєфтью й ґазом пакарім,
    Асущєствім свой трєтій Рім!?
    В Європє всєх асвабадім
    І к Азіі, к нам пріобщім,
    Рассія наша ширака,
    Атєчество моют маря…
    Мать Родіна завйот брадяг –
    Нє люб сіроткам мір в гастях:
    Спакойствія нє даст тєрор,
    Нужен лі міру іх фурор?“
    Нафта чи газ – це Божий дар,
    Проте в руках новітніх скнар
    Клондайк сибірський від Творця
    Не зігріватиме й серця.
    Миліш і краще в своїй хаті:
    У чесній, бідній чи багатій,
    Герої сплять в рідній землі,
    А окупанти – у ганьбі!
    Русь – Україна як життя:
    Де корінь наш, там ми – гілля,
    Де тато, мама, рід, сім’я,
    Там ми – родина та рідня,
    Тут Батьківщина у віках,
    Благословенна в Небесах!
    Росія й Русь – не близнюки,
    Дослухайтеся байстрюки:
    Не втне ”соловушка“ ку-ку,
    Аби вгодити москалю,
    Це в балалайки ”трі струна“,
    А у бандури – близько ста,
    Кацап в русина не вживеться:
    Кінь до вола не запряжеться,
    Не орють тройками, не жнуть,
    А прогульбанять що вкрадуть,
    Хто ж цупить їжу з казана,
    Той не насититься сповна,
    Утратить смак і сон хапун,
    Не злічить людство навіть трун…
    Служіння ближнім – Божий дар,
    В царині духу, володар,
    Господніх друзів добирай,
    Преобразиш земне на Рай.
    З усіх незнаних перемог
    Значущі ті – де з нами Бог,
    Коли спокусу переміг,
    Ти іберменш як нищиш гріх.
    В святій оселі все простять,
    Хто кається – тому не мстять,
    І сатисфакцію приймуть,
    Аби блаженств не меркла суть! 01-04-2012

    Олег Макар – ліценціат моральної теології
    вчитель християнської етики СЗШ №54 м.Львів
    oleg_makar_teolog@ukr.net

  7. оголошення москальської мови поза законом. без цього нема чого думати про майбутнє України. до чого тут приклад іспанії? там що було дві мови?

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.