Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1171190 (166 за 24 години)

Інтерв’ю з продюсером стрічки “Той, хто пройшов крізь вогонь” Андрієм Суярко від Кінострічки

| 54 коментарі

ТойХтоПройшовКрізьВогонь

Модератор сайту “Кінострічка.com” Буйвітер Вільний підготував питання продюсеру стрічки “Той, хто пройшов крізь вогонь” Андрію Суярко, щоб дізнатися з інтерв’ю подробиці про зйомки української стрічки. Нагадаємо, що прем’єра фільму Михайла Іллєнка про українця Івана Даценка, який став вождем індіанців, відбулася 19 січня.

1. Доброго дня, пане Андрій. Перш за все, хотіли б привітати Вас та знімальну групу з прем’єрою фільму, що пройшла дуже успішно. І одразу ж перше питання – що ви зараз відчуваєте, коли позаду кілька років роботи на фільмом, і ось вже все він готовий і його мають змогу подивитись на великому екрані?

Дякую від імені всієї творчої групи. Відчуття дивне й незвичне. Для нашої студії це перший повнометражний фільм. Ми відчували, що цей фільм потрібен глядачу, але що настільки, не очікували. Я знаю одну лише людину, яка вірила у фільм від самого початку. Це – Михайло Герасимович Іллєнко. Однак після того як отримали Гран-прі на Київському міжнародному кінофестивалі, ми зрозуміли, що влучили у ціль. На великому екрані фільм виглядає, як на мене дуже пристойно.

2. Які найбільші складності виникали під час знімального процесу? і чи супроводжували ви завжди знімальну групу на зйомках?

Я був відсутній лише на одній знімальній сесії у Кам’янці-Подільському. Всі інші доводилось відпрацьовувати від початку до кінця. Складностей вистачало. Були, звичайно, і об’єктивні – неймовірна спека влітку 2010 року, коли ми знімали у чистому полі “індіанське поселення”. Деякі денні сцени доводилось навіть знімати вночі. Або проблема напряму пов’язана із комплектацією знімальної групи під час вимушеного простою. Були й суб’єктивні, пов’язані насамперед із проблемами творчими. Але хочу сказати, що всі вони вирішились і на мій погляд оптимально.

3. На кінофестивалі “Молодість” минулого року Єжи Гоффман розповідав про свій історичний фільм “Варшавська Битва 1920”, і акцентував що фільм повністю, починаючи з команди та закінчуючи постпродакшном, зроблений поляками (чого не було в “Вогнем і мечем” де працювали і команди з-за кордону). Чи можете ви сказати що фільм “Той, хто пройшов крізь вогонь” повністю український продукт?

Я на цьому наголошую. Наш фільм – це справжній український фільм. Зроблений тут, нами і для нас. Історія, сценарій, зйомки, постпродакшн – все це зроблено тут в Україні. Так склалося, що на момент завершення фільму ми мали змогу виконати всі роботи в тому числі кольорокорекцію та зведення долбі звуку тут в Києві. Вочевидь Україна дійшла тієї якості, коли ми маємо змогу самі вирішувати й творчі й технічні проблеми.

4. В фільмі присутня комп’ютерна графіка, в плані повітряних сцен, і зроблена вона на високому рівні, рівняючись не те що на Україну, а і на Захід. Скажіть кілька слів про спецефекти, і чи саме це стало головною причиною затримки виходу картини в прокат?

Звичайно ні. Такої, як Ви кажете основної причини, насправді не існує. Бо окрім VFX ще існує елементарна проблема фінансування проекту. І саме це стало основною причиною того, що проект тривав стільки часу. Однак, як кажуть не було б щастя, нещастя допомогло. Якби все це реалізувалося раніше, ми точно мали намір їхати на певні технічні роботи за кордон. Вже навіть було укладено контракт із студією Баррандоф на кольорокорекцію. А вийшло так як вийшло й ми все це реалізували знов таки в Україні. А щодо якості графіки, звичайно, що за певних умов вона могла бути й іншою, але з художньої точки зору вона нас і насамперед режисера фільму Михайла Іллєнка влаштовує, бо повністю виконує покладене на неї художнє навантаження.

5. В фільмі родовід Івана ведеться від козаків характерників. Це справді історичний факт, чи цим підкреслили образ українського героя?

Вочевидь Михайло Герасимович, як режисер певного художнього напрямку не міг не включити у фільм таку суто українську рису нашого героя. І ми його в цьому цілком підтримали. А що до історичної правди, нас це не дуже хвилювало, бо могло бути й насправді. А взагалі ми зняли художнє кіно, яке звичайно має певні творчі припущення.

6. На скільки ви дозволили собі відхилитись від достовірності подій? Наскільки високо здійнявся творчий політ автора сценарію Михайла Іллєнка?

Як продюсер із певним стажем, заявляю, що існують моменти коли авторів стримувати не можна. Вони мають висловитись на повну. Потім, звичайно, можна все це утрамбувати в бюджет, знімальний графік і це я вам скажу найскладніше, що нам доводилось робити на цьому проекті.

7. В Інтернеті, на жаль, багато людей негативно оцінили трейлер, через перевагу там іноземних мов. Люди поділились на дві частини: ті хто переглянули фільм і вони задоволенні ним, і ті хто не задоволені, і не дивились через наведену причину. Як ви вважаєте, чи можна було б думку другої половини людей якось змінити? В цьому винуватий трейлер?

Безглуздо звинувачувати у цьому трейлер. Так само як і тих людей, кому він не сподобався. Бо кожен має свою думку і це нормально. Ми лише можемо висловити на цих правах свою. Насамперед ми намагалися відтворити атмосферу тієї доби. Всі наші герої говорять тією мовою, якою спілкуються між собою і яка є для них, вочевидь, звичною. Те, що у деяких радянських фільмах “про війну” німці розмовляли російською говорить лише про обмеженість можливостей режисерів, а не про безкінечну любов “к русскому языку”. В нашому фільмі поряд із українською та російською звучить татарська, англійська і навіть мова індіанців. Більш того всі неукраїнські репліки режисер від титрував українською. Тому перш ніж звинувачувати фільм у “нездійснених гріхах”, на мою думку краще його спочатку подивитись. І побачити те головне, що є у цій картині – український дух. І це для нас найцінніше.

8. Подекуди з’являлась інформація, що фільм будуть подавати на кінопремію “Оскар”. Ви можете підтвердити цю інформацію, чи до засідання комісій по відбору фільмів ще далеко, і питання залишається відкритим?

Питання поки що залишається відкритим, але бути номінованим на премію від України у нашого фільму шансів більше ніж у будь-якого іншого українського фільму. Скажу так – ми таку можливість розглядаємо.

9. І на останок – чи продовжуватимете ви свою продюсерську діяльність в кіно, є якісь плани на кінопроекти в майбутньому?

Ті, хто колись потрапить у кіно, залишається там назавжди. Принаймні у найближчий час у нас є чим займатись. Триває кінопрокат стрічки й це забирає дуже багато часу й сил. Однак ми готуємо й нові проекти. Які саме, хай поки що залишиться за кадром.

Спасибі Вам за розмову, і ще раз дякую за чудовий фільм. “Той, хто пройшов крізь вогонь” насправді став українським блокбастером, і бажаю, щоб він отримав чимало престижних кіно- нагород.
Більше інформації про українські та іноземні фільми, кіно-новини, інтерв’ю, рецензії та багато іншого ви можете знайти на кіно- порталі kinostrichka.com

54 коментарі

  1. Побільше б українських фільмів!

  2. Дуже дякую за змістовне інтрев’ю. Справді було цікаво прочитати.

    *в передчутті чергового холівару з приводу 7-го пункту*

  3. До речі, дехто скаржаться, що взагалі не було жодних субтитрів. Мабуть через халатність робітників кінотеатрів.

  4. інтерв’ю добротне, а от граматика у вас, Buyviter, добряче кульгає…

  5. Цікавеньке інтерв’ю, але треба було б виправити помилку на зображенні.

  6. Стрічка не про Івана Даценка, а про Івана Додоку. Це не екранізація біографії реальної особи, а лірична історія за мотивами деяких фактів із життя Даценка.

  7. Сьогодні пройшовся засніженими вулицями Житомира в напрямку двох кінотеатрів. Звісно, що я думав, так воно і вийшло – не один кінотеатр, ні І. Франка, ні Україна не забажали постер вивісити, хоч би від руки намальований , як за радянських часів – нуль. Лише флаєри за прилавком в Україні. Сумно.

  8. а коли двд ріп буде?

  9. Не тільки, щоби виправдати сподівання пана Tarasyk’а, а й заради справедливості, додам свій коментар.
    Нас (противників частково українського кіно) звинувачують у тому, що не подивившись фільм, ми (ПЧУК) його критикуємо. В котрий раз повторюсь, критикуємо не художні якості фільму, а те що в Україні знімають кіно не українською мовою. Бачу з відгуків, фільм гарний, можливо патріотичний й пропагуючий українську культуру, але чому не можна пропагувати українською мовою? Бо звичайні люди, що прийшли до кінотеатру, не будуть читати субтитри, а будуть слухати московську мову(бо то е така людська властивість, навіщо читати, коли можна слухати, ми ж розуміємо про що говорять). Дивна пропаганда! Може справа в іншому? Що з того, що декому не подобається читати субтитри українською замість чути українську, зате можна додати субтитри російською на місця де звучить не російська мова й запустити у прокат на теренах північно-східного сусіда. Дешево та й можна прикритися реалізмом. Вітаю творців фільму з гнучкістю та економністю.

    • Тільки через дуже культурно висвітлений коментар (чого раніше на цю тему не спосетрігалось) висловлюсь ще раз.
      Якби це був фільм, наприклад, про гуцулів, чи то козаків і вони б спілкувались російською, англійською, папуаногвінейською – тоді зрозуміло що це погано. Проте, якщо в фільмі конжа національність розмовляє своєю мовою – це нормлаьно. Повірте мені. Навчаюсь на режисера, чимало вже про цю сферу мистецтва прочитав, побачив, почув, відвідав і т д.
      Так, можливо з українською перекладом поверх було б теж не погано, проте художня якість фільму впала б, а професіонали завжди зацікавлені в максимальній якості свого продукту.

      І прохання надалі цю тему не піднімати. Створідь будь де тему щодо цього, і думаю в дискусії активно візьмуть участь багато людей.

      • про яку художність в 21. ст. в Україні йде мова. Хто забув фільм знято для широко кола людей, для всіх. Якщо б режисер хотів художність й показати якийсь кіно-шедевр, то б не крутив цей не український фільм по всюди.
        Дискусія не можлива. Цей попсовий фільм в Україні для Українців, де можна було зняти й потрібно знімити такі стрічи виключно українською, зняли на 80 відсотків російською мовою.

        • “Попсовий фільм” ??? як тобі язик повертається фільм який вперше за роки незалежності знятий дійсно УКРАЇНСЬКИЙ і УКРАЇНЦЯМИ та ще й в ролях УКРАЇНЦІ називати таким не гарним словосполученням? Недавно подивився історичний фільм “Робін Гуд” в якому для реалістичності картинки всі персонажі розмовляють на своїх мовах і якщо ти його уважно подивишся то помітиш що французи які приплили завойовувати англійські землі розмовляють не по англійськи! а по французьки! Тому в чомусь звинувачувати цей фільм зовсім не доречно.

        • Ігорю, коли Ви НАВЧИТЕСЯ ВІДПОВІДАТИ ЗА ВЛАСНІ СЛОВА??? Раніше Ви стверждували, що у фільмі 90% рос.мови, тепер знизили “планку” до 80-ти. Але ЗВДКИ У ВАС ЦІ ЦИФРИ??? Ви дивилися фільм із секундоміром? Ви вираховували відсоток часу з рос.мовою від загального часу діалогів у фільмі???
          Якщо Ви так легко можете висмоктувати цифри з пальця, то гріш ціна усім Вашим промовам.

    • Панове, вибір мови, точніше, мов у даному випадку – це не питання зручності глядачів, і навіть не питання реалізму. Це художній прийом, що підкреслює українськість духу фільму більше, ніж якби він був одномовним. Коли син російськомовної татарки Люби говорить до неї українською, коли в найважливіші моменти герой переходить на українську (як у розмові англійською про намагання відібрати землю: “Хай, б.., спробують!”), чи коли в російському тексті – програмні, так би мовити, заяви (“Товарищ индеец, вы местный?” – “Тутешній”) – так от все це робить українську символом, характерним для поетичного кіно – як лелеки, що їх Додока проводжав за лінію фронту і які проходять через всю історію, як вовки і характерництво, яблука і прізвище антагоніста героя – Степан Шуліка.
      Ми можемо собі дозволити – принаймні у цьому випадку – не надавати мові політичного значення, а просто насолоджуватися, купатися у ній, як це роблять автори фільму. Це той випадок, коли можна не робити з української обов’язку, а отримати задоволення.

  10. @ Ігор:
    А ви цей пост українською написали? Бо у вас то букви випадають, то зайві з’являються.
    Не можу нічого сказати про фільм, бо ще не дивився його, і навіть н езнаю, чи вийде він в кінотеатрах в моєму місті ((.

    • а я ніде себе не називаю “Український”, і взагалі при чому тут моя мова-писання. Я про те, що навіть маючи можливість знайти український фільм українською режисери тощо це не зробили через свою байдужість до української мови. Чомусь фільм Гофмана Варшавська війна на 90 відсодків чистою польською, фільм москаовитів Царь на 90 відсотків російською а для нас в Україні українців знімають українське попсове кіно навпаки 10 до 90 (і не треба чіплятись до деталів 89,90,76…). Користувачу respect14-е а Вам язик не повертається назвати фільм, де навіть половина, та де там половина, навіть 15 відсотків звуку не державною мовою звучить, українським?

      • “і не треба чіплятись до деталів”
        Якщо Ви в деталях не можете бути точні, то чого взагалі варті Ваші висловлювання? Висловлювання або повністю правдиве, або не правдиве. Напів-неправда і напів-правда, це та ж сама неправда. Як колись сказав один розумник: “Не можна бути наполовину вагітною”.

  11. Та не розказуйте мені тут про якісь там 15%!! всі мої друзі які були на показі фільму розказували що у рос. мова звучить зовсім не навязливо, а цілком доречно зважаючи на те що фільм саме “ІСТОРИЧНИЙ”. В ньому для реалістичності персонажі повинні розмовляти мовами своїх героїв! Так згідний можна б було використаи закадровий дубляж, але це дорога штука і так як в цому фільмі роблять багато країн. І скажу Вам чесно в фільмі “Тарас Бульба” зовсім не пасує нашим козакам розмовляти Рос мовою, мовою своїх загарбників, але це вже питання до шовіністичних поглядів творці даного “Шедевру”

  12. “І скажу Вам чесно в фільмі “Тарас Бульба” зовсім не пасує… ,бла, бла…” – Кому не пасує? росіянам, наприклад, було до лампочки, що козаки не розмовляли українською. Вам, шановні панове, пряма дорога до усього субтитрованого і повна заборона вантажити або придбавати дубльовані фільми.

    • саме тому “Тараса Бульбу” із задоволенням можуть дивитися тільки фанатики “зямлі рус-с-ской!”, більшість думаючих росіян його просто вважає за низькопробний вітвір.
      фільм “ТойХтоПройшовКрізьВогонь” можуть із задоволенням дивитись усі нормальні люди, і не-українці в тому числі, і завдяки цьому фільму долучатися до справжньої любові українців до рідного краю.
      А знімати фільм тільки для фанатиків, на кшталт любителів “Тараса Бульби”, яким не цікава якість фільму, а лише “рус-с-скія кручє всєх” та “За Русь я у…русь!”, як на мене, лише марнування плівки.
      Тож не будемо уподібнюватися до приведених вище фанатиків.

  13. Якщо хтось сумнівається чи варто йти на фільм в кінотеатр, то можна почекати поки він з’явиться на трекері, переглянути його, а тоді вже робити висновки. Якщо фільм український, то можна буде пізніше купити ліцензійний диск, і так допомогти вітчизняному виробнику, а якщо російський, то скинутися грошима на “Гуртом” і замовити українську озвучку.

    Особисто мені здається, що якщо фільм на 80% російською, то його творці просто побоялися робити фільм повністю українським, бо вважали, що так він не окупиться. Роблячи його російськомовним, вони в першу чергу розраховували на гроші російськомовних жителів України і на прибутки з російського кінопрокату.

    Проблема в тому, що в нас за багато років зняли лише одне високобюждетне кіно, і те російською. Зняли б до нього кілька якісних фільмів українською, то й не виникало б таких запитань.

    • “замовити українську озвучку” – я собі це уявляю: епізод Гол.Герой (українець) вчить Гол.Героїню (не-українку) українським словам:
      – Як твоєю мовою (тобто українською) буде “кохати”?
      – “Кохати”!
      У фільмі, де піднімаються мовні питання (а в цьому фільмі вони піднімаються), вимагати 100% української мови це якось…
      Хоча якщо шановне гуртомівське товариство вирішить повністю озвучити, то нехай вам щастить Особисто ж я обов’язково куплю ліцензійний диск, як тільки він вийде

  14. а на толоці скоро з’явиться????

  15. Фільм виявився на диво непоганим (скажу чесно – боявся що буде гірше). Звичайно, деякі деталі не відшліфовані, але зал сидить завмерло і переймається побаченим до кінця

  16. Дивився фільм. Висловлю і свою точку зору щодо нього. Вона не зовсім однозначна, спробую пояснити.
    Фільм цікавий і добре, досить професійно зроблений. Як для світового пошиву моя оцінка 9 з 10. Є невеликі претензії щодо більш чіткого і зрозумілого висвітлення подій та хронології. Різні епізоди життя якось нерозмежовані і накидані в купу. А також певні нюанси, про які нижче буде. Але як для України, враховуючи як кульгає український сінематограф і який він недосвідчений – то безперечний ШЕДЕВР. 10 з 10. Нарешті козак не їхав на коні по степу першу половину фільму а другу не бухав за столом з божевільним реготом. Будуть такі фільми – буде розвиток і буде незабаром українське кіно.
    Тепер про нюанси.
    1. Автори фільму побажали в першу чергу передати реалії того часу в т. ч. і мовні. Але якщо слідувати такій логіці, то через 50-100 років всі українські фільми будуть російською? Адже будуть передавати реалії часу… Вочевидь, якщо весь світ буде до цього підходити так, як українці – то через 200 років будуть існувати тільки англійські і китайські фільми?… Але, чи уявляєте ви, наприклад французів, що створюють кіно англійською, адже всі ж французи англійську знають…. – цього ніколи не буде, бо хоч їм і «всьо панятна» – та вони мають гордість і не будуть дивитися власне кіно іншою мовою ніж французька.
    2. Будь-яке кіно створюється для глядача. За основу має братись ГЛЯДАЧ. Якщо кіно для українського глядача – воно має бути українською мовою. Субтитрів недостатньо! Читають книжки, а кіно дивляться і слухають.
    3. Якщо мовчки проковтнути ідею авторів з передачею реалій часу (згоден, місцями це грало фільму на руку, як з красномовним епізодом «Фамилия? – Це ж я, Степан!») – то мені все одно незрозуміло, чому дитина Івана, вивчивши українську і нею розмовляючи, називає Тата – папою? Чому односельчани Іван і Степан за межами казарм КДБ говорять українською вибірково і частково? Якось без логіки натикані фрази – то російською, то українською. Що цим хотіли підкреслити? – що українцям байдуже якою мовою говорити, якби тільки «понятно все було»? Ну так, це правда, нажаль… Але чи це варте підкреслювання для художнього фільму, що мав за мету гордитися власним народом і походженням?

    Порада українцям – раджу все ж таки сходити на цей фільм. В цілому це таки проукраїнський фільм, хоча і з гіркотою та оскоминою від тотального русизму навкруги після перегляду. Це точно не ворожий «Синевир». Такі як Синевир моїх коштів точно не побачать. Ну а епізоди з характерництвом, з фразою – «хай бл-дь спробують» та подібними – то взагалі мурашки по шкірі і гордість, що ми УКРАЇНЦІ.
    Буду вважати, що перший млин хоч і комом, та все ж засвоївся. Ну і чекатиму справді абсолютно проукраїнське кіно далі.

  17. Тільки прийшла з фільму… І так мені дивно ці схвальні відгуки читати! Добре, що я переконана українка настільки, що навіть цей фільм мене не похитне в моїй українськості. А хто не так твердо переконаний – не дивіться цей фільм!!! Фільм нікудишній! Насамперед, він нецікавий!!! Такі примітивні сцени, такі ніякі діалоги, лінгвістичні курси в шлюбну ніч, якісь недограні незавершені епізоди… А знімання яке?! Автори що ніколи сучасного кіно не бачили? Це ж повна “лажа”, а не зйомка. Який Оскар, про що ви шепчете? Та хто це буде дивитись у світі?
    О, точно, будуть дивитися як кіноляпи. А вони там суцільні! Чого тільки одна жовта пляма вартує, яка у фільмі “символізує” полярне сяйво на фоні напевно дитячого малюнку тундри. А літачки які чудні літають! А “аїсти” взагалі чудо комп’ютерної графіки (чи, може, простого олівця?)! А чи відомо авторам фільму, що індіанці належать до монголоїдної раси (як і татари)?
    Видається, що автори фільму живуть в повній ізоляції від світу і поняття не мають, як зараз знімають фільми…

  18. Є справді український фільм “Нескорений” Олеся Янчука, але чомусь про нього не говорять, бо він справді викликає в українців гордість за свою націю.
    А за оце нещастя розкричалися…

  19. Вчора переглянув фільм. попередня оцінка – ДИВИТИСЯ ВСІМ!
    а тепер по порядку.
    Хто там скаржиться на нестачу української у фільмі – дивно. я не є кінокритиком, тому дивився фільм просто як витвір кіномистецтва. і знаєте шо? – незважаючи на достатню кількість російської у кадрі, враження про фільм залишаються УКРАЇНСЬКІ. Фільм український не тому, що мало б бути показано ВСЕ Українською, а тому, що показано, як ПОПРИ ВСЕ, Українець пам’ятає українську.
    Уроки мови в Шлюбну ніч – пані Halyna упускає з уваги те, що одружилися люди, які практично не спілкувалися до того. і до того ж різних народностей. моя думка – вдало передано те, як кохання стирає межі. і не піднімає дурнуватих питань на кшталт “якою мовою говоритиме наша дитина”.
    Так, комп’ютерна графіка не на висоті. моя думка – зі своїм завданням, а то є передача ключових моментів життєпису пілота, вона(графіка) впоралася. висновок: хочете видовища – йдіть на АВАТАР! там просто перфекційна КГ. правда сюжет страждає, але who cares? (яка різниця?))
    Стосовно субтитр: все на місці. я, чесно-кажучи, не пригадаю там титрування російської(можливо й було – не врізалося в пам’ять). а ті моменти, де передано народні мови – все норм.
    Стосовно хронології подачі подій.
    існує думка: важко слідкувати за розвитком сюжету.
    моя думка: ніфіга, ніразу. можливо теперішні люди надто звикли до голівудських кліше, коли все подають у хронологічному порядку, як на тарілочці – дивись і слину витирай. А подумати, що звідки й чому – мало хто любить.
    особливо сподобалася подача “збожевоління” Степана. гарно. доки момент не завершився – не знаєш, чи то правда, чи витвір п’яної уяви Степана.
    Вийде на DVD – обов’язково придбаю.
    пи.си. Дуже раджу переглянути фільм “Фучжоу”. тоді “ТойХтоПройшовКрізьВогонь” легше сприймається.
    Дабл Хулєра: Шо неясно?

    • Якщо питання – “якою мовою говоритиме моя дитина” буде для нас всіх “дурнувате”, то тоді й справді українцю залишатиметься лише, як ви кажете, попри все пам’ятати українську. Так…, вічна їй пам’ять…
      Та чи може бути пам’ять вічна? – Вже внуки не будуть пам’ятати і цінувати те, чим жив дідусь, якщо цим не жив батько. А чим ми, батьки зараз живемо, а відтак чому навчаємо своїх дітей? – прогинатись під всіх хто проходить поруч. Адже найголовнішою нашою чеснотою є хизування нашою мультимовністю. Чомусь українці вважають це якимось особливим проявом свого інтелекту… І фільм це підкреслює з вишуканим смаком.

      Знаєте, в мене двоє дітей – хлопчикам10 і 6 років. Я намагаюсь їх виховувати українцями. Наголошую – не в українському дусі, який він сьогодні є, а саме УКРАЇНЦЯМИ. Такими, якими вони мають бути. Як поляки, як турки, як німці, французи, іспанці. Врешті, як навіть росіяни. Як будь яка нормальна нація, що пишається тим, ким вона є і живе своїм. Я намагаюсь їм привити любов до батьківщини. Так, я знаю, є багато чорних сторінок у нашій історії. Але ж скільки є речей, якими українці можуть пихато пишатися, га?…
      От взяти, до прикладу чехів, чи фінів. Маленькі нації. Топтали їх всі вздовж і в поперек на всіх війнах тільки тому, що на дорозі лежали… А вони умудряються бути настільки гордими націями, що навіть коли пишуть у світі якийсь софт, то в першій 20-ці мов завжди є чеська і суомі. А українська? – тільки рік-два як вінда українська з’явилась… Хоча нас 45 млн. а чехів лише 8…
      Знаєте чому? Бо їм хоч і всьо панятна та не все байдуже. А ми навіть гуглимо російською, бо все розуміємо і поліглоти, бачте.

      Повернусь до свох хлопчиків… Уявивши трохи моїх дітей тепер скажіть мені – як мені їх повести на це кіно? І проблема навіть не в тому, що вони не встигнуть ще читати субтитри (їх ніхто не буде читати, їх відразу можна занести в податкову і відмітити галочку, що закони не порушені), і проблема навіть не в тому, що вони чогось не зрозуміють – все зрозуміють, а проблема в тому – як мені пояснити їм потім, що фільм, який на 80-90% звучить російською мовою є дуже патріотичним, проукраїнським і ми маємо ним гордитися? В тому числі і згаданий Додока більшість тексту говорить російською. Як, скажіть їм це пояснити? В них ще не живе та другосортність українця, якою просочені наскрізь ми.

      Я не поведу своїх дітей дивитися це кіно. Хай краще вдома подивляться українською Хоробре Серце з Патріотом, ніж російською про українця Додоку.

  20. Підтримую цілком Ivana Sirka. Дітям цей фільм показувати не можна, ну, а трохи старші вже й самі не захочуть його дивитися – вони, слава Богу, не за залізною завісою і бачили нормальні фільми, а не суцільну примітивщину.
    Але окрім того, що бездарний, нецікавий, штучний (в грі акторів, у домальованих снігових вершинах, оленях і тундрі, і ще, і ще…), фільм ще й шкідливий, бо в радянському дусі (общєпонятний, змішані шлюби – і ніяких проблем!), географічно неправильний, антропологічно помилковий… Люди, схаменіться! Що ви хвалите?

    • “географічно неправильний, антропологічно помилковий” – гадаю саме Вам треба схаменутися. Для зйомків кадру переходу ГГ через гори спеціально їздили до Аляски. “Антропологічно неправильний”, те, що індіанці монголоїди зовсім не значить, що у всіх них вузькі очі та маленький ніс. Погугліть зображення північноамериканських індіанців, і ви переконаєтесь. Гадаю, що саме Вам необхідно повторення курсу географії, а не авторам фільму))
      Моя думка цілком протилежна. Я збираюся виховувати своїх дітей справжніми українцями і обов’язково покажу їм цей дійсно патріотичний фільм. Можна досконало володіти українською, але не бути її патріотом, історія це вже показала.

    • Доречі, в мене знайомий працював на Алясці десь біля Анкориджа, бачив індіанців вживу (не думаю, що індіанці Аляски так вже суттєво відрізняються від індіанців Канади). У нього претензій до “кіношних” індіанців немає.
      Хто не піддатний радянським віянням, той не буде їх боятися та бачити у кожному їх згадуванні приховану загрозу. Чи для Вас “Порятунок рядового Райяна” – пропаганда нацизму, бо там є німецькі нацисти?))
      А після того як поцікавився історією Шотландії, зрозумів, що “історичності” в фільмі “Хоробре серце” не більше, аніж у фільмі “Айвенго” (тобто, присутність деяких справжніх історичних імен і все).

      • Справа батьків – перш за все, надати дітям правильне розуміння життя. Ідеальне. Яким би його хотів бачити а не яким бачиш. Дітям, коли виростуть – життя підправить їхнє ідеалістичне сприйняття світу і вони зрозуміють, що життя не така вже й цукерочка. Ця нецукерочка повинна подаватись в житті другим блюдом, а не в одному коктейлі з першим. Після першого блюда вони вже будуть добре розуміти що в житті відбувається хорошого а що поганого. Якщо подати перше блюдо в коктейлі з першим, то тоді і матимемо те, що маємо ми – для нас нормальним є те, що всі ми переходимо на російську вдома, в Україні. А це не є ненормальним – це повинно бути лише інколи вимушеним лише з тим, хто українську не розуміє. У Фінляндії, у вас практично немає шансів отримати відповідь від перехожого по своєму питанню доти, доки ви йому не скажете, що ви не місцевий і суомі не знаєте. Дітям не можна відразу давати реальну реальність, бо властивість дітей сприймати те, що вони бачуть за чисту монету. Потрібно створити вісь, навколо якої буде крутитись все інше а потім вже від неї відштовхуватись. Без вісі вас кидатиме врізнобіч все ваше життя і вам можна буде впарити все, що впарщик забажає). Саме тому, педагогічно, існують обмеження – не можна до 12 ти років, до 16-ти, до 21-го і таке інше.
        Я б сказав так – цей фільм можна дивитись людям віком від 16-ти років :)))

        Стосовно Хороброго Серця – Ви сказали неправду. Так, звичайно, шотландці не говорили красномовними голівудськими американським штампами, але СУТІ подій це не змінює. І нема нічого поганого в тому, щоб красномовно подавати художній(!) фільм загалу для максимально емоційного сприйняття. Це не найгірша американська риса. Вважаю, що саме цієї розмашистості трохи бракує до речі нашому фільмові. Епізоди з характерництвом, з батьковим (Івана Додоки) відчуттям і передчуттям світу можна і потрібно було надати яскравіше, підкресленіше, виразніше! Ато якось аж винувато Додока розповідав зекам про ремінь… А треба було так, щоб аж вовчі іскри сипались з очей. До речі гра Лінартовича дуже сподобалась. Недотягує не гра актора а сама робота режисера. Текст і акценти камери в цих епізодах. Хоча це дуже важка праця. І, повторюсь, те що зроблено – зроблено добре. На 9 з 10.

        • “Дітям не можна відразу давати реальну реальність, бо властивість дітей сприймати те, що вони бачуть за чисту монету” – якщо дітям не пояснити, що спочатку не пояснити, що “чистих монет” не існує, тоді так…
          “СУТІ подій це не змінює” – причому тут красномовні фрази. Уоллес не був селянином, він був збінілим лицарем, дворянином. У йоговійську не були одні селяни, які нібито самі, без допомоги дворянства боролися з окупантами. У нього були і лучники, і важка кавалерія, хоч і на кілька порядків менше, аніж у англійців. Один із шотландських дворян, якого у фільмі представлено як зрадника і якого ніби-то убив Уоллес, насправді загинув у бою з англійцями під тим же керівництвом Уоллеса. Виходить сам факт (а не перебіг) боротьби шотландців проти англійців і є єдиним реальним моментом.
          Якщо “Хоробре серце” лише художній фільм, то: 1) або треба писати перед фільмом “Всі події та образи не мають нічого спільного з реальною історією та персонами”, 2) або замінити Уоллеса на Робін Гуда, і тоді всі проблеми відразу відпадають.

        • Не знаю як Вам, але мені не приємно, коли реальні історичні події чи персонажі перекручуються на догоду якійсь цілі голлівудського фільму, хай навіть цією ціллю є патріотичне виховання. Адже й багато дорослих, дивлячись ці псевдо-історичні, але цілком художні, фільми, сприймають їх, як згадані Вами діти, за чисту монету, і потім вірять, що в реальній історії відбулося все саме так. І у більшості з них наврядчи є батьки, які у вільний від роботи час вивчають історію й можуть сказати їм: “Не дуже вір в історичність цього фільму. Це лише вигадка. Отримай від фільму задоволення, зрозумій його головну ідею, але не вір, що все було саме так насправді”

          • Я, не володію точними хронологічними історичними даними стосовно боротьби шотландців проти англійців. І, знаєте, й не волію цього. Факт такої боротьби існує? – так. Фільм оспівує високі патріотичні почуття? – так. Значить в данному випадку особисто мені цього достатньо. Значить місія художнього фільму виконана. Далі, кого зацікавили деталі – будь-ласка листайте книги і, бажано не одну, і бажано як шотландських так і англійських авторів. І тільки на сукупності фактів робіть власні висновки. Та й навіть після цього пам’ятайте, що абсолютної правди ви не виведите і не дізнаєтесь. Бо…, кожна розповідь людини, бодай навіть з претензією на науковість і неупередженість все одно несе відбиток суб’єктивності людської душі. От як з цим українським фільмом в цих коментарях – якщо припало до душі, то виділяєш хороше у фільмі, якщо ні – підкреслюєш недоліки. А істина, як завжди літає білкою між ними.

          • Вибачте, але у Вас багато тексту ні про що. Навіщо Ви мені читаєте лекцію про суб’єктивність історії, коли я це осягнув ще в п’ятому класі. Та й причому тут суб’єктивність історії? Хіба я наводжу факти, на якеі існують різін думки в англійських і шотландських істориків? Зовсім, ні. Тоді до чого весь Ваш текст?
            Не можна вихоавувати патріотичні почуття на перекручених фактах. Або, як я вже казав, виробник фільму повинен попереджувати: “Всі події та образи не мають нічого спільного з реальною історією та реальними персонами””

          • Якщо у Вас таке відношення до історичної достовірності фільмів, тоді давайте знімемо в Україні фільм, в якому Герої Крут не відступають із станції, а навпаки – із останніх сил переходять у контр-атаку, розбивають 20 тисяч москалів і на останньому подиху вриваються до Кремля, де у жорстокій рукопашній знищують Лєніна і Троцького.
            А що?! Факт боротьби Героїв Крут існує? – існує. Хронологічні історичні дані Вас не цікавлять? – Не цікавлять. Історія суб’єктивна? – Суб’єктивна, то, за Вашою логікою, і такий розвиток подій міг бути.
            Головне ж для Вас, аби фільм дуже патріотичним вийшов, рештою (“хроногічними подіями”) можна знехтувати? Так?

  21. Перепрошую помилочку – фраза “а це не є ненормальним” має звучати як “я це не є нормальним”

  22. Чудовий фільм! Справді український. Доброта, символізм, любов до свого, справжнє кохання- там є все. Я збираюся передивитися всі фільми Михайла Іллєнка.

    Щодо наїзду на *російськомовність* цього фільму, то це навіть смішно. Це не мова фільму – це мова людей які спілкувалися там. Чи ви чули колись про те, що офіцери радянської армії спілкувалися українською? Чи чекали що татарка зрозуміє українця без використання *буферної мови*?
    Мова цього фільму насправді українська, просто це треба осягнути і дійти. Треба розуміти, що головному герою доводиться жити в СРСР і грати за їхніми правилами, але почуття його завжди говорять рідною: “кохаю”, “вийдеш за мене”,”я вб’ю його,” “не дозволимо” … Чого варті лише індіанці співаючі українських пісень?
    Кожна адекватна людина має розуміти, що таке фільм *такоюось* мовою, а що таке ілюстрація поточної дійсності. Ви може чекали, що американці мали б теж відразу українським соловейком заспівати?)))) Передивіться всі інтернаціонально-сюжетні фільми і ви зрозумієте, що всі намагаються максимально наблизити стрічку до реальності.
    Кльово сказав сам режисер:
    “Мовний аспект. Даценко народився в українському селі. У радянській армії панувала російська мова. За сценарієм, під час війни він одружився з санітаркою, завдяки якій долучився до татарської мови, бо вона була татаркою. У німецьких таборах, що нагадували вавилонську мовну вежу, він якось опанував німецьку, польську й англійську мови. А коли втік, то вже й не відомо, якими країнами його носило життя, але таки точно носило. І мова, як інструмент побудови мостів, у нього була на вищому рівні. Зараз мову використовують для ворожнечі, а вона ж, навпаки, існує для порозуміння. “

  23. В Черкасах стрічку демонструє лише один (і найменш популярний) кінотеатр і лише о 16-й. Тобто в робочий день майже ніхто не подивиться. Чесно кажучи, так як демонструють цю стрічку, наводить на думки, що комусь не хочеться, щоб якомога більше українців подивилися цей один з небагатьох сучасних українських фільмів.
    Стрічка – наче ковток свіжого повітря в тій моральній задусі, в якій знаходиться українське суспільство.
    Раджу всім подивитися. За можливості в кіно.

  24. Можливо хтось і сприймає цей фільм як патріотичний (як кажуть у народі, на безриб’ї і рак риба). А я от якось ніяк не можу розгадати авторський задум: з якою метою прототип коханої Івана українки Марії Міняйло було змінено на татарку? Я розумію, це не біографічний твір, але… Якщо у виставі висить на стіні рушниця, то вона повинна вистрілити…
    Що автори хотіли сказати цією татаркою? Дружба народів СРСР? Чи шось мудріше, а я не доганяю…

    • Ви це серйозно про татарку замість українки?? Це що, совєтська пропаганда?…

      • Так і є… Кохана Даценка українка, Марійка Міняйло.
        Наприклад ось: http://exo.in.ua/?page=new&id=5942
        Чекала його все життя і зберегла йому вірність…
        Уявляєте який справді український фільм можна було зробити?…
        І не треба би було 90% фільму говорити російською, і не треба було б одружуватись з татаркою, яку перед цим двічі побачив…
        Який же втрачено шанс зробити СУПЕР фільм…
        Я глибоко розчарований.

  25. От і я про втрачений шанс… А які краєвиди можна було зняти! Це ж тундра, полярне сяйво (коли Івана, як можна здогадатись, везуть на оленях), гори Кордильєри, а не високогірна пустеля в Андах, коли він лежить після аварії (де ірокези ніколи не жили), та й українські картинки гарні могли б бути.
    А видавати пейзажі українського лісостепу з буком європейський і липою серцеподібною за Північну Америку…
    А українців хоч би загримували, якщо хочуть нам сказати, що це червоношкірі чи татари…(там глину навіть одна білявка місить, може, й більше, я одну помітила)
    Думають, що народ все “схаває”, лиш би назвати його українським патріотичним.
    А негр звідки у ВПС США? У цей час негри в авіації США не служили, у них ще туалети окремі для білих і чорних тоді були… Навіщо все це? Це задум якийсь глибокий чи відсутність всякої думки? Прикро і сумно…

    • Звідки у Вас стільки претензій на об’єктивні знання з історії та географії, коли Ви робите такі неймовірні помилки:
      1) “високогірна пустеля в Андах” – Анди знаходяться В ПІВДЕННІЙ АМЕРИЦІ
      2) “А українців хоч би загримували, якщо хочуть нам сказати, що це червоношкірі чи татари” – про змішані шлюби чули? З’їздіть у Казань і подивіться на обличчя сучасних татар. Більшість татар неможливо відрізнити від росіян.
      3) “У цей час негри в авіації США не служили” – Ваше стереотипне мислення не має меж. Раджу подивитися Американський фільм “Війна Харта”. Чомусь у цьому фільмі присутні 2 чорношкірих офіцерів ВВС у німецькому таборі для полонених. Чи, по Вашом, американці знають свою історію гірше, аніж Ви їхню?
      Щодо більшості кадрів Північної Америки – назбирайте грошей і знімайте в Америці. Чомусь навіть голлівуд намагається знімати більшу частину кадрів у себе вдома, наскільки це можливо. Я Вам вже писав, які кадри дійсно зняті у Північній Америці.

    • Прикро і сумно, коли люди з обмеженим знанням історії та географії намагаються вчити інших людей за своїми стерреотипами.

  26. Щось Askold25 мене не так читає чи не так розуміє. Ніхто не заперечує, що гори Анди в Пд. Америці (тим більше аж ніяк не можу заперечити цього я, будучи кандидатом саме географічних наук). Так видається, що я більше про цей фільм читала і знаю, що деякі кадри зняті на кордоні Чилі й Аргентини (“погугліть”), а в Пн. Америці (зокрема на Алясці нічого не знімали. Може, інші люди це простіше сприймають, а я в силу специфіки своєї професії зразу бачу – не те…
    Щодо рас, то ніхто не заперечує їхнього змішування в умовах глобалізації. Як на мене, то на жаль, цей процес відбувається. Але ж ніхто не скаже, що Гайтана типова представниця негроїдної раси (як і про метисів, мулатів, самбо, які зараз вже становлять десь 30% населення світу).
    А щодо негрів у ВПС США, то інфи в неті багато… ;-)

  27. Фільм-супер!Дуже сподобався!

  28. можливо хтось знає.є якісь відео зі зйомок Вогнем і мечем?

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.