Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1170512 (303 за 24 години)

Російські дивізії СС

| 22 коментарі

РОНА

Чомусь у Росії замовчують факт існування чисельних дивізій “СС”, котрі були сформовані із росіян і часто-густо виконували чисто каральні функції. І водночас на увесь світ прагнуть принизити діяльність української дивізії “Галичина”.

 До речі, слово “бандерівець” стало вже пугалом для самих росіян. Частина “бандерівців”-українців служила у дивізії СС “Галичина”. І йшла туди, щоб отримати вишкіл та воювати проти окупантів, як більшовицьких, так і німецьких. То що ж тоді робили у СС росіяни?. Вони що, також стали свого роду “бандерівцями” і боролися за незалежність Росії? Але тоді від кого? Хоч багато росіян дійсно воювали в лавах УПА  і разом із українцями виборювали незалежність України.

До речі, на відміну від росіян, українці, сформувавши дивізію СС “Галичина”, не тільки використовували участь у ній для боротьби з комуно-більшовизмом, але і як своєрідну базу військового вишколу та поповнення зброї, військових кадрів для Української Повстанської Армії (УПА).

До того ж вояки дивізії СС “Галичина” ніколи не брали участі в акціях проти мирного населення і виключно вели боротьбу на фронті проти більшовиків.

Відносно російських дивізій “СС”. Показовим є приклад формування у1942 році бригади РОНА у якій в січні 1943 року нараховувалось близько 10 тисяч вояків. Бригада була задіяна в боях з партизанами. Фактично, зліквідувала у підконтрольних Брянських лісах партизанський рух. А командира РОНА генерала Камінського прозвали “господарем Брянських лісів”. Цей факт спростовує совєцький міф про те, що большевицькі партизани контролювали ситуацію на Брянщині під час німецької окупації.

Навесні 1944 року бригада перейшла у безпосереднє підпорядкування обергрупенфюрера СС Курта фон Готтберга, який керував проведенням крупномасштабних антипартизанських операцій. Бригада стала основою дивізії СС.

Історія дивізії виявилась короткою, але досить кривавою. З складу дивізії була відокремлена бойова група, яку кинули на придушення Варшавського повстання. У Варшаві “камінці” проявили небачену жорстокість. Під час дій у Варшаві (район Охта) дійшло до того, що погрожували зброєю німецьким офіцерам, які намагались припинити вбивства і пограбування мирного населення. 5 серпня вони влаштували безпрецедентну різню, в ході якої загинуло близько 15 тисяч людей.

Найменшу можливість українці німецьких формувань використовували для того, щоб повернути зброю проти самих німців, як, наприклад, українські батальйони 2-ї російської дивізії СС перейшли на бік бійців Опору і воювали проти гітлерівців у Франції.

Автор “Малої енциклопедії воєнного колабораціонізму народів СРСР”, екс-командувач підрозділу ВМС України капітан 1 рангу Вадим Махно опрацював 52 монографії й енциклопедії авторства шанованих московських істориків — професорів, академіків.

“Я нарахував на службі у Гітлера 19 генералів-євреїв, 10 генералів-українців і 155 генералів-росіян. А командувати було ким! Якщо підбити підсумки, то сучасні російські науковці вважають, що у складі Вермахту (військ СС, допоміжної поліції і самооборони) – служило 500–600 тисяч росіян! І, зважте, близько 250 тисяч українців,– пояснює Вадим Махно.

До речі, одна лише Донецька (Сталінська) область сформувала німцям на підмогу 12 батальйонів. Загалом за час війни по території України пройшло 107 російських козачих батальйонів, а українських по території Росії — 12.

У Дніпропетровську існував Український козачий комітет, там формувався український козачий корпус із трьох дивізій — набрали 15 тисяч добровольців. Одночасно формували українську дивізію в Сумах — зібрали 10 тисяч осіб. Ці дивізії вже були обмундировані, їм видали зброю. Однак спроби середовища українських націоналістів проголосити Українську державу у Львові й Києві змусили німців переглянути ці плани. Зброю у цих 25 тисяч українців відняли і більшість хлопців запроторили на шахти Рурського вугільного басейну як остарбайтерів, незначна частина потрапила в німецькі частини у ролі допоміжного персоналу.

Через діяльність  “бандерівців” Гітлер втратив чотири українські дивізії.

То чому у Росії підняли такий гвалт відносно дивізії СС “Галичина”, котра на своїй землі відстоювала власні національні цінності і не зазіхала на землі своїх сусідів, на їхню мову, історію та культуру? Що хочуть приховати під лементом, що дивізія СС “Галичина” воювала на боці гітлерівців?І водночас напрошується ще одне запитання. А що хочуть нав’язати українцям тезою “День Перемоги”. Перемоги кого і над ким? Одного диктатора над іншим? Можливо. Але чомусь ціною мільйонів людей? Якщо ж так, то яка ж це перемога?

І чому день перемоги не святкують у Польщі, чи Литві, чи Чехії? Таке враження, що ідеологи “совка” таким чином хочуть знову людей повернути у совковий менталітет.

Автор: Микола Марченко
Джерело: Газета.ua

22 коментарі

  1. Чому-чому, бо 450 років намагаються нас до себе затягнути, але фіг їм.

  2. Потрібна стаття.

  3. Чудовий і правильний матеріал, дякуємо автору.

  4. Жуков Д., Ковтун И. Русские эсэсовцы в бою. Солдаты или каратели? — М.: Яуза-Пресс, 2009. — 320 с.
    29-я гренадерская дивизия СС “Каминский” / Д.А. Жуков, И.И. Ковтун. – М.: Вече, 2009. – 304 с.: ил.
    Дробязко С. И. Под знамёнами врага. Антисоветские формирования в составе германских вооружённых сил 1941—1945 гг. — М.: Изд-во Эксмо, 2005. — 608 с., ил. — (Энциклопедия военной истории).
    Це тільки ті, які особисто відомі мені. А ще є серія невеликих книг (до 70-80 стор.) видваництва АСТ про іноземні формування в рядах Вермахту, поліції та СС, де є багато й про бригаду Камінського. Але там головний нахиол йде все ж на уніформістику.
    Якщо хто справді цікавиться, то може попитати на форумі reibert.info (військов-історичний форум). Місцеві форумчани видадуть величезний список літератури з цієї теми, як російськомовної, так і англомовної.

    • Доповнюю – С. Чугуев “Проклятые солдаты”. – Москва.”Яуза” “ЭКСМО”.2004.- 560 с .В книге расказывается оформировании вооруж.сил Третьего рейха из числа граждан СССР и эмигрантов. Дается подробное описание формирования и боевого пути….

      • Перепрошую, опечатка, автор С. Чуев…
        Ну помилився…буває.

        • Genek, нічого страшного. Дай Боже, щоб хоч кілька людей вирішили прочитати ці книги й дізнатися більше, ніж у цій куценькій статті.

  5. Україна всю Європу боронила від навали східної орди, тому немає нічого дивного що орда далі прагне затоптати нас в землю. Дні і ночі проти вражої юрби ми боролись на Донбасі і Дніпрі, ось що треба нам згадувати!

  6. ви хворі люди

    • O_o Ти про кого? Які аргументи?

    • Не хворі, а освідчені, ще й толерантні! Не те що решта убогих невігласів, які тільки вміють “гавкати” та принижувати матюками гідність людей!!!

  7. Цікава стаття, але хочу наголосити, що бандерівці, ніколи не воювали на стороні нацистів! На їхній стороні воювали виключно мельниківці. Коли Степан Бандера в 23 роки очолив ОУН, (перед тим ОУН очолював Мельник) погляди розділилися і відповідно УПА поділилася на 2 частини: УПА(б) (бандерівці) і УПА(м) (мельниківці). Бандера ніколи не підтримував боротьби за підкорення іншій тоталітарній владі, а тільки боротьбу за незалежну Україну.
    Дуже важливо, на мою думку, не припускатися таких помилок, оскільки через це Бандері і бандерівцям приписують нацизм, що в свою чергу ганьбить цю велику постать.

    • Перепрошую, шановний, але не треба так відверто брехати.
      Саме Степан Бандера, крім своєї розкольницької діяльності в лавах ОУН і створенні нелегітимної Революційної ОУН (або ж ОУН (б)), домагався створення українських частин у складі Вермахту. Результатом перемовин між представниками Німеччини та ОУН (б) стало утворення двох військових батальйонів – Роланд та Нахтігаль. Та й покладені в основу ідеологічного вишколу настанови Дмитра Донцова, що були дуже близькими до ідеалів Третього Рейху, саме за себе чітко проявляє нациську сутність ОУН (б).

      Материнська ж ОУН на чолі з Андрієм Мельником не тільки намагалось триматись ідеологічних настанов Миколи Сциборського (автора “Націократії”), але й доволі близько співпрацювала з урядом УНР в екзилі та створювала підгрунтя відновлення України переважно власними силами за допомогою бойового вишколу кадрових офіцерів армій УНР та ЗУНР. Ще можна згадати тісну співпрацю з підпорядкованим екзильному уряду командувача “Поліської Січі” Тараса Бульби-Боровця, який також, на відміну від гонорових бандерівців, під німців не прогинався і воював саме за незалежну, вільну і соборну Україну.

      • “Зимою 1941/42 я пропонував німецьким військовим і цивільним чинникам ширше розбудувати партизанську армію «Поліської Січі» і тримати її в запіллю німецького фронту для боротьби з партизанами. Для цього конечною було зміна системи німецького цивільного управління.”… “З огляду на те, що літом 1943 р. німецький фронт все більше посовувався на захід, шукав я знов за можливістю повести спільно з німцями боротьбу проти більшовиків. Після німецької практики в Україні дуже важко було знову переставити український народ на співпрацю з Німеччиною.”… “У листопаді 1943 р. я звернувся ще раз до німецького уряду з пропозицією повести зі мною переговори для нормалізації українсько-німецьких взаємин.” – Зі спогадів Бульби-Боровця. Мені за вас соромно. Ви що, навіть шкільного курсу історії не пам’ятаєте? Тоді краще не ганьбіться.

        • І що з цих трьох наведених вами цитат підтверджує:

          а) співробітництво сил, споріднених з материнською ОУН(м), з нацистами ДО 1941 року?

          б) власне співробітництво “Поліської Січі” з нацистами?

          Ще раз кажу, якщо тут хтось й бреше, то виключно ви, знеособлений Анонім.

  8. Провідники ОУН хотіли досягти незлежності нашого краю – мета була одна, кожен обирав свій засіб для досягнення цієї мети. “співробітництво сил, споріднених з материнською ОУН(м), з нацистами ДО 1941 року” – до 1941 року ніхто в світі сильніше, ніж червива кацапська армія з нацистами не дружив, а йоська і адік були лєпшими друззями, мало не в засос цілувались.

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.