Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1169857 (191 за 24 години)

Гетьманова наука. Уроки Скоропадського

| 39 коментарів

Скоропадський

15 травня виповнилося 140 років з дня народження українського політичного, громадського та військового діяча Павла Петровича Скоропадського. Його біографія – справжній підручник політики. На жаль ним не користуються наші політики. Павло Скоропадський прийшов до влади в самий критичний момент існування української державності і він постає справжнім реалістом, котрого не захотіли зрозуміти сучасники. Гетьман будучи відомим воєначальником в Російській імперії зрозумів дві речі необхідні для збереження України.

Перша – це консолідація суспільства: заходи по українізації, повинні були межуватися зі спробами об’єднати навколо гетьманату широкі кола населення необов’язково україномовного. Еліта ж підбиралася не по лозунгам та мітинговим закликам, а по рівню компетенції.

Друга річ – це розуміння того хто являється найбільшим ворогом України. Гетьман усвідомлював, що ворог цей – більшовизм. Саме тому шукав союзників на стороні країн Антанти та серед лідерів «білого руху». Україна в середині 1918 року була базою всіх антибільшовицьких сил, а також надавала військову та фінансову допомогу Дону та Кубані. Саме тому Скоропадський погоджувався на різні форми державного існування України – аж до проголошення федерації з Росією.

За що його звинувачували у «зраді» не тільки сучасники, але й не далекоглядні нащадки. Але ж мова йшла про рівноправне об’єднання, треба просто згадати ніякої Росії на той час вже не існувало. А була, на думку Віталія Портникова, більшовивицька навала, яка бажала не тільки самознищення, але й знищення України. І був «білий рух» який ставив собі за мету знищити більшовизм.

Для лідерів же Директорії головним ворогом був «білий рух», який ненавиділи за шовінізм та несоціалістичність. Більшовики з їхніми лозунгами самовизначення нації і всієї влади трудовому народу виявилися для лідерів Директорії соціально близькими.

«Відмова соціалістичних партій взяти участь у будуванні української держави – глибоко трагічний факт, представники українського народу не знайшли в собі в такій мірі патріотизму, національної свідомості й розуміння, щоб стати вище від партійних інтересів і об’єднатися в ім’я Української Держави»,- писала відомий історик Наталя Полонська – Василенко.

Наприкінці 20- х років ХХ ст., років відома письменниця і активний діяч, минулому партії соціалістів- федералістів з прикрістю скаже, що ес- ефи « побоялися забруднити свою соціалістичну чистоту». Так що про консолідацію суспільства нічого було й мріяти. Лідери Директорії фактично пішли на змову з більшовиками.

Образно кажучи ось тут вони не побоялися «забруднити свою соціалістичну чистоту». Повстання проти «німецького гетьмана» розпочате Директорією, активно роздмухане більшовиками врешті решт призвело до зречення від влади Павла Скоропадського ( 14 грудня 1918 р). Тим самим було відкрито шлюзи кривавої повені. 1919 рік став роком коли Червона і Добровольчеська армії нестримними потоками залили Україну.

Після початку міжукраїнської збройної конфронтації, яку розпочала Директорія, румуни окупували Буковину. Через три дні сили Антанти висадилися в Одесі і розпочалася окупація півдня України, вже 18 грудня в Одесі денікінці розпочали бої з українськими формуваннями. В двадцятих числах грудня місяця Червона армія почала переможну ходу Україною Були захоплені міста Куп’янськ, Харків, Чернігів, Полтава, Луганськ, Полтава, Маріуполь, Конотоп, Бахмач, Жмеринка. Незабаром розпочалася українсько – польська війна.

Становище нової влади було дуже тяжке. Така велика армія повстанців, що забезпечила тріумфальний вступ до Києва, розтанула з такою ж швидкістю з якою і створювалася. Масу її складали селяни які поваливши «протинародний» режим Скоропадського, поспішили додому, ділити панську землю. Україна враз опинилася оточеною з усіх боків.

В уряді Директорії В.Чехівского не було єдності, не було спільної лінії в політиці. Єдине що на початку об’єднувало уряд це боротьба проти гетьмана, та його урядовців. Директорія Скоропадського оголосила поза законом і кожен громадянин, що зустрів би його, повинен був арештувати його і передати в руки республіканських властей. ( Дмитро Дорошенко).

Частину гетьманських міністрів було заарештовано, інші виїхали, або перейшли в підпілля. Був навіть проект ліквідації Української Академії Наук, «як витвір гетьмана». Дмитро Донцов, активний діяч тих часів згадував: « 23 грудня. В колах Директорії – безлад і прострація … В Директорії якесь божевілля… 31 грудня Директорія йде вліво. Вакханалія. Всіх викидають з посад хто не соціаліст. Нічого не розбудовується, рабське мавпування більшовизму. Страх перед рішучими діями проти червоних…»

Під натиском більшовиків Директорія майже не маючи зорганізованого війська 2 лютого 1919 року мусила покинути Київ. З того часу почалися нескінчені мандри Україною, аж поки не опинилася в Польщі.

Отже якщо за дев’ять місяців Україна Скоропадського ні з ким не воювала, а Радянська Росія фактично визнали Українську Державу, то з приходом до влади Директорії змушена була вести війну на кілька фронтів. Причиною ворожого ставлення до України збоку країн Антанти був лівий характер Директорії. Західні країни небезпідставно вважали цей уряд за більшовицький, а більшовизму вони об’явили війну.

Однією з головних причин безвладдя Директорії була бездумно організована мобілізація. Як вже вказувалося вище розбурхані маси скинули ненависного їм гетьмана Скоропадського, не виявилися достатньо свідомими, щоб узятися до відбудови національної держави. Ці маси а той навіть політичні провідники почали піддаватися різним демагогічним гаслам, у тому числі й більшовицьким. Майже з моменту відновлення Української Народної Республіки країна почалася розпадатися, і перед у цьому вела українська армія.

Аргументи, якими організатори протигетьманського повстання намагалися виправдати свою історичну помилку свого часу розбив Дмитро Донцов «Їх (демосоціалістів – В.Д) протигетьманські аргументи, – писав він, були нещирі, ними вони лиш маскували справжню причину своєї ворожнечі до режиму 29 квітня.

Що гетьман був « царським генералом»і до 1917 року не брав участі в національно – українському русі? … Це саме можна було б закинути і генералам Директорії…

Що гетьман проголосив федерацію з Росією? В устах соціалістів це не був аргумент, бо самі вони були федералісти…

«Каральні» загони по селам? І це в устах соціалістів не був аргумент. Бо що були ці загони, порівнюючи до большевицького нищення нашого селянства? А це не завадило нашим соціалістам (Грушевський, Винниченко, Вітик, Лозинський, Ю. Бачинський) – визнати московсько – большевицьке правління в Києві, якому (вони) радо пішли служити відмовляючи служити гетьманові.

Що гетьмана підтримували німці?…

Але ж німці підтримували і Центральну Раду їх запросила на Україну Центральна Рада, не гетьман. Ці аргументи в устах демосоціалістів були лише пропагандистські. Справжня причина ворожості до режиму 29 квітня була та, що гетьман був чужого, ними зненавидженого середовища – був паном….» Ось так чужим та й ще паном.!

Таким ось паном, тай ще шведським аристократом, був Карл Манергейм. Фінський фельдмаршал в мів з повагою відноситися як до себе так і до країни якій він служив. Тому що це є важливий елемент самоповаги. І саме тому, що таке відчуття було органічним для фінської політичної еліти часів встановлення незалежності, Фінляндія не тільки відбулася, але й вистояла перед черговою навалою зі Сходу.

На жаль лідери Директорії виявилися самовпевненими амбіційними мрійниками, впевненими в своєму праві керувати державою, ситуацію в котрій вони не змогли осягнути. Та і залишилися в історії людьми нереалізованого шансу. А українці втратили можливість мати свого Манергейма.

І прикро що помилки минулого не стали нам усім наукою. Тест на знання гетьманової науки, сучасна українська політична еліта поки що склала на «незадовільно».

Автор: Володимир Думанський, журналіст – історик
Джерело: Тексти

39 коментарів

  1. >> “Тест на знання гетьманової науки, сучасна українська політична еліта поки що склала на «незадовільно»”
    та немає в Україні еліти! немає! є олігархи, є інтелігенція. а справжньої еліти немає. хоча розмовляти українською в Києві – це елітарно, так. тому що прошарок еліти не сформувався і його місце вільне.

  2. “Що гетьман проголосив федерацію з Росією? В устах соціалістів це не був аргумент, бо самі вони були федералісти…” – соціалісти прийшли від автономії до незалежності, а ваш улюблений гетьман – навпаки: від незалежності, до автономії, а далі міг бути й наступний крок – до звичайної губернії?
    “«Каральні» загони по селам? І це в устах соціалістів не був аргумент.” – а що ж для вас аргумент? Таращанське повстання не аргумент? Те, що повстанці (які, доречі не були більшовиками й не мали до них ніякого відношення) пробилися через пів-України в Росію й там були змушені піти на службу до більшовиків, ставши 1-ою Укр. рад. дивізією?
    “Але ж німці підтримували і Центральну Раду їх запросила на Україну Центральна Рада, не гетьман.” – але Центральній Раді виказали підтримку багато українців, а без допомоги німців, які блокували Січових Стрільців у казармах, 29 квітня авантюру скоропадського швидко розігнали. Скоропадський тримапвся, на відміну від ЦР, виключно на німецьких штиках, і як тільки німці показали, що не будуть втручатися, його відразу й скинули.
    “Таким ось паном, тай ще шведським аристократом, був Карл Манергейм” – шанований Манергейм не проголошував федерацію з білою Росією, яка ніколи не визнавала України. Навпаки, він поставив умови – спочатку визнання незалежної Фінляндії, потім допомога білим. Коли білі війська уряду Міллера за підтримки англійців почали наступ із Мурманська на Петроград через Карелію, то фіни стріляли й знищували загони білих та англійців, бо фіни були патріотами Фінляндії, а Скоропадський – патріотом Росії.
    “визнати московсько – большевицьке правління в Києві” – брєд, приведіть докази, де написано: “ми … такі-то… визнаємо московсько-большевицьке правління в Києві”.
    “Бо що були ці загони, порівнюючи до большевицького нищення нашого селянства?” – а що завадило б більшовикам повалити гетьмана без повстання Директорії? Хто захищав би цього так званого гетьмана? Селянство його ненавиділо, робітництво було перевжно за більшовиків, Запорожці та СС-и воювали б за нього неохоче, бо увесь Генштаб складався із росіян-монархістів, з якими в українських частинах були постійні конфлікти, за винятком 2-3-х осіб? Офіцерські загони? Так, ці б воювали.
    Нікому не дивно що “українського” гетьмана підтримували й боролися на його боці такі особи, як граф Келлер, Кіпічов, Бредов та інші укрїнофоби, а проти гетьмана – Коновалець, Удовиченко, Петрів та інші українці, які й у подальші роки показали себе істинними патріотами?
    За того ж гетьмана справжні українці частини (Запорожці, Стрільці) не отримували поповнення, нозброєння, затримували їм платню (тобто, робилося все, щоб вони розбіглися), а в той час Денікіну масово відправлялися набої, рушниці, гармати, відкривалися вербункові бюро для білих армій (за чиї гроші, не здогадуєтеся).
    Скоропадський надовго дискредитував звання українсього гетьмана.

    • ===соціалісти прийшли від автономії до незалежності

      Соціалісти, зокрема Винниченко та Грушевський, пройшли від автономії до радянської федерації.
      Вчіть історію хоч інколи.

      ===ваш улюблений гетьман – навпаки: від незалежності, до автономії,

      Гетьман прогресував від автономії до повної безумовної незалежності. Однак його погляди не впливали на реалії, в яких опинилась Україна.

      ===Таращанське повстання

      “Повстання” більшовиків та есерів? Ні, не аргумент.

      === там були змушені піти на службу до більшовиків

      Це хто там був змушений? Боженко, член компартії з 1915 року? Ню-ню.

      ===Центральній Раді виказали підтримку багато українців

      То ж вона і впала за кілька місяців, все зробивши для того, щоб України не існувало. Навіть захищати не було кому.

      ===Скоропадський тримапвся, на відміну від ЦР, виключно на німецьких штиках

      Так-так.
      8 піхотних корпусів у складі 54 піхотних й 28 кавалерійських полків, 48 польових артилерійських полків, 33 важких артилерійських полків, 4 кінно-артилерійських полків: 1-й Волинський корпус, 2-й Подільський корпус, 3-й Херсонський корпус, 4-й Київський корпус, 5-й Чернігівський корпус, 6-й Полтавський корпус, 7-й Харківський корпус, 8-й Катеринославський корпус. Особовий склад армії в мирний час нараховував 75 генералів, 14 930 старшин, 2 975 військових службовців, 291 120 підстаршин і козаків, 4,5 кавалерійських дивізій. Формування за територіальним принципом. Реальна чисельність збройних сил у листопаді — до 60 тисяч осіб. У липні 1918 року була створена Сердюцька дивізія на зразок гвардійських полків Російської імперії. До підрозділу було набрано добровольців і призовників 1899 року народження, переважно з козаків Лівобережжя. У жовтні дивізія нараховувала близько 5 тисяч бійців. Ними командував полковник Віктор Клименко. Дивізія була найбоєздатнішою військовою частиною Української Держави і захищала гетьманат під час повстання Директорії.

      І все – всуціль німці.
      Кажу ж – бігом вчити історію, не смішіть народ.

      ===брєд, приведіть докази

      Читайте біографію Грушевсько та Винниченка, щоб так не сідати в калюжу.

  3. Самий критичний?

  4. Вова написав дещо однобоку статтю, так би мовити без врахування здорових кількісних співвідношень. Можливо Скоропадський і непоганий дядя був, але за ним фактично стояли лише німецькі багнети. Впали німці – впав Скоропадський. Історія нас вчить ніколи не зв’язуватись з іноземцями, особливо з німцями, бо пихи у них багато, а розуму мало. Україна прокидалась лише тоді, коли її вели Українські лідери. Зараз Україна спить.

  5. … і пішов новий срач. давайте, рвіть Україну на шматки. а кремлівські карлики задоволено потиратимуть рученята.

    • Ну так не треба піднімати провокативні теми всяких журналістів із сумнівною аргументацією, на які досі немає серед українців єдиної виробленої думки.

  6. Абсолютно погоджуюся з автором статті. Читав спогади гетьмана, та й спогади багатьох військових та громадсько-політичних діячів того часу (Омелянович-Павленко, Тарнавський, Терещенко, Монкевич та ін.) і якщо не всі з великим захопленням відгукувалися про гетьмана, то принаймні з повагою, що не скажеш про відгуки про всіляких грушевських, петлюр, винниченків та решту братії.
    На початку свого правління він звернувся до українських політичних партій, українських діячів з проханням сформувати новий кабінет вести абсолютно українську політику, але його проігнорували, хіба дехто погодився. Тож була проблема – державотворення і треба було її вирішити наявними методами, тому й довелося з білогвардійцями вести мирні стосунки.
    Гетьманат впав аж 14 грудня, а влада в Німеччині обламалася 11 листопада. Тож говорити, що гетьманат тримався лише на силах німців – помилка.

    • Чмитав спогади спогади багатьох військових та громадсько-політичних діячів того часу (Петріва, Удовиченка, Коновальця) і якщо не всі з великим захопленням відгукувалися про Петлюру, то принаймні з повагою, що не скажеш про відгуки про всіляких скоропадських, шеметів та решту братії.
      А тепер про “бравих” захисників гетьмана в росії знімають серіали. “Бєлая гвардія” називається.

    • Скоропадський міг потім багато-чого написати в своїх споминах, а от представник білих, який приїхав до Києва за зброєю та грошима, згадував інші його слова: “Вы, конечно, понимаете, что я как флигель-адъютант императора и генерал-лейтенант русской армии не могу быть “щирым украинцем”
      І ще один нюанс: за УНР українські війська приймали присягу на вірність Україні, а за скоропадського – на вірність “ясновельможному гетьманові”, а не Україні, а якщо частини не хотіли приймати такої присяги, то німці їх роззброювали.

    • Доречі, переді мною лежить книга – М. Омелянович-Павленко “Спогади українського командарма” / Упор. Я.Тинченко, 2003. Наведіть, будь ласка, розділи, де шанований Омелянович-Павленко негативно висловлюється про Грушевського та Петлюру?

    • somnambula, Німеччина заключила перемиря в Компєні 11 листопада, але війська виводила із зайнятих територій впродовж багатьох місяців. Так Харківщину, вони наприклад покинули тільки в кінці грудня 1918 р. Тому й війська Директорії після бою під Мотовилівкою не зайняли відразу Київ, а вели переговори з місцевим комендантом про його невтручання, а як домовились, то й Київ відразу взяли.
      “тому й довелося з білогвардійцями вести мирні стосунки” – переговори веди, але не в ущерб інтересів України. На відміну від скоропадського, Пілсудський та Манергейм перед білогвардійцями постаили чіткі умови: “Спочатку визнайте нашу незалежність, потім, на певних умовах, ми вам допоможемо”. У скоропадського все було інакше: “я у своїх відберу, а вам таки допоможу, хоч ви взагалі не визнаєте існування українського народу й України”. Отака-от політика

      • Скоропадський звісно не був таким лідером як того вимагав час. Він був імперським офіцером і це виявлялося багато-де, проте з усіх тодішніх діячів він мав найтверезіший розум, який не сп”янив надмір влади (він і до революції її мав предостатньо) та який мав вдосталь досвіду хоча б військового будівництва, а що Винниченко, що Петлюра, що Грушевський абсолютно ніякого державотворчого досвіду не мали – письменники, журналісти, науковці – які з них були державні діячі? Та що я питаю… історія і так показала які.
        Стосовно цитат, перепрошую, але такого собі не записував, нижче навів список праць які я свого часу прочитав з цього приводу і які сформували в мені прихильну думку до Скоропадського та військової української еліти і палку ненависть до популістів і нерозважливих мрійників, якщо маєте бажання і час, то шукайте і знайдете там те ж, що й я знайшов:

        Врангель П. Записки;
        Горліс-Горський Ю. Холодний Яр;
        Дяченко П. Чорні запорожці;
        Коновалець Є. Причинки до історії української революції;
        Монкевич Б. Слідами новітніх запорожців. Похід Болбочана на Крим;
        Омелянович-Павленко М. Спогади командарма (1917-1920);
        Скоропадський П. Спогади. Кінець 1917 – грудень 1918;
        Тарнавський М. Спогади.

        Це основні праці, звісно читав ще всілякі дрібні статті, а також тодішню пресу та епістолярій і все це в комплексі сформувало ту позицію, яку я висловив.

        • P.S. Ще забув згадати Дорошенка Д. і його Спомини про недавнє минуле (1914-1920) – він той період дуже детально описав і чим цінний, що сам вів проукраїнську політику у всіх ситуаціях і що зобразив чіткі портрети тодішніх діячів.

  7. Біда нашого народу, як 100 років тому, так і зараз- у відсутності еліти і механізму її формування- щоб на верхи випихалися ліпші.

    На початку 20 сторіччя залишки старої козацької еліти ще були. Вони були зрусифіковані (як Скоропадський), але іншого наш народ не мав (та й не міг мати, зважаючи на колоніальне становище- еліта з неба не падає, а виховується у народі). Проте, ці залишки мали необхідні здібності, а також внутрішні амбіції щоб очолити народ. Скинувши ці залишки старої еліти, наш народ “героїчним зусиллям” зрубав собі голову- зі всіма наслідками.

    Розглядати еволюцію Скоропадського лише до акту проголошення федерації- однобоко. Тоді вже дивіться і на те, що було на еміграції, наприклад, на його відомий лист до сина Данила.

    Скоропадського, до речі, підтримували далеко не лише такі особи як Келлер (який, до речі, явно вів свою політику, тому проводити паралель між ним і Скоропадським- хиба), а й Д.Дорошенко, Д.Донцов… Взагалі, різко негативні відгуки його сучасників про Скоропадського я бачив тільки від другорядних дійових осіб того часу. Решта згадують за нього принаймні з повагою. Навіть такий революціонер з ОУН крайнього типу, як Я.Стецько, який крив не вибираючи виразів інший табір ОУН після розколу, згадує за Скоропадського з повагою і розглядає гетьманат як невідємну частину розвитку української державності.

    Ясно, що при відсутності своєї армії під час війни українська влада мала на якісь “багнети” опиратися. Мазепа колись хотів спертись на шведів, в Скоропадського не було вибору, як спертись на німців (бо вони вже зайняли Україну), Ющенко недавно хотів спертись на НАТО… Зі зникненням німецьких багнетів впала не лише влада Скоропадського, а взагалі вся українська влада, оскільки більшовики за кілька місяців вигнали петлюрівців. Тоді Петлюра сперся на “польські багнети”. І якби не поляки, то з Зимового походу був би пшик. Що і сталося- коли поляки відмовилися воювати, війна й припинилася (не беру до уваги героїчний опір деяких повстанських загонів, який погоди не робив).

    • З приводу Я.Стецька.
      Стецько походив вже грубо кажучи із нового “типу” ОУН (Б). Вони були готові спертись на німецькі багнети якби це утворила незалежну Україну. (Наслідки з його арештом ми знаємо).

      Також давайте розглянемо інше. Німці (за Гітлера) продовжували поважати Скоропадського. Розенберґ навіть обдумував план відродження гетьманської України (план перекреслив Герінґ), але зараз про інше. Разом з Коновальцем проти Скоропадського в свій час пішов і А.Мельник. Але коли той із Бандерою опинились під арештом у німців саме за сприяння Скоропадського їх відпустили, обох (!), а міг би пан гетьман і пригадати хто проти нього повернув багнет і залишився б Мельник гнити чи то у в’язниці чи у констаборі.

      І на останок. Винниченко сам під час розмов з більшовиками лобіював проект “федерації” соціалістичної України і соціалістичної Росії. Але ж підвернувся такий зручний момент, звинуватити гетьмана в здачі національних інтересів.

      • “Винниченко сам під час розмов з більшовиками” – ну так, звісно: винниченко – це людина-держава, людина-уряд, людина-увесь-соціалістичний-рух :) А те, що винниченка з директорії турнули Петлюра та його соратники от за такі переговори, Вам якось начхати? А те, що до цього, а саме в кінці 1917 р. за сприяння винниченка петлюру турнули з військового секретаріату, бо він виступав за активну підготовку до війни проти більшивків (див. Я. Тинченко “Українські збройні сили”) теж по-барабану? Скажи хоч щось проти гетьмана, і всі відразу згадають про винниченка, бо всі, хто не за гетьмана, несуть колективну відповідальність за винниченка.
        “Але коли той із Бандерою опинились під арештом у німців саме за сприяння Скоропадського їх відпустили, обох (!)” – а Ви впевнені, що саме клопотання “пана гетьмана” призвели до звільнення, а не зміна військової та політичної ситуації в україні та на всьому Східному фронті (на момент їх звільнення, німці чіплялися за останні кілька районів української землі)???

        • ===Ви впевнені, що саме клопотання “пана гетьмана” призвели до звільнення

          Це історичний факт.

    • 1. «Проте, ці залишки мали необхідні здібності» – здібності мав піл судський та Манергейм, за Скоропадським такого не спостерігається.
      2. «не лише такі особи як Келлер (який, до речі, явно вів свою політику, тому проводити паралель між ним і Скоропадським- хиба)» – за Вами любого скоропадського такі як Келер мали високі звання, платню, владу та можливість формувати білі, ворожі Україні частини, а такі професійні військові як Всеволод Петрів, який закінчив Академію генштабу РІА, і який у війні з більшовиками показав свою відданість українській справі, були звільнені з посади й перебивалися різними заробітками.
      3. Д.Дорошенко, Д.Донцов – не тримали в руках зброю, не були у війську, на відміну від того ж Петлюри, який на чолі Слобідського куреня обороняв Київ від муравйова. Вони на еміграції спокійно писали, які всі погані й дурні, а гетьман, який за всю війну проти більшовиків 1917-1918 р. не дав ні одного бою (один випадок роззброєння здеморалізованих частин, що втікали з фронту в Росію, важко занести в актив, – хороший. Вони потім не очолювали підпілля як Коновалець, не вишколювали молодь перед новим лихоліттям, як Капустянський чи Удовиченко. Однієї поваги в спогадах замало, як раз справжні патріоти, які не словом, а ділом боролися за Україну, воювали проти гетьмана.
      4. «Ясно, що при відсутності своєї армії під час війни українська влада мала на якісь “багнети” опиратися.» – своя, хоч і невеличка, армія була. Сірі, Залізні, Січові Стрільці, Чорноморці, Запорожці. І за ЦР та Директорії частини, що складалися з ідейних патріотів-добровольців, зростали, а за скоропадського – СС розформували, а Запорожцям і сірим робилося все, щоб «легально» зменшити їх чисельність.
      5. ЦР та Директорія прийшли до влади, спираючись на українські сили, лише потім, у критичній ситуації під час війни прохали іноземної допомоги. скоропадський же прийшов до влади виключно завдяки німцям, яких він задіяв проти українських частин, уже по закінченню війни з більшовиками. Герой, нічого не скажеш 
      6. «оскільки більшовики за кілька місяців вигнали петлюрівців» – для довідки: «петлюрівці», а українською – «війська УНР» тримали регулярний фронт проти більшовиків аж до жовтня 1919 р., коли всі наявні сили були кинуті проти денікіна. А проти Денікіна фронт проіснував до листопада 1919 р. Отже майже рік точилися запеклі бої і серед них такі як Проскурівська операція, що тривала кілька місяців, Вапнярська та інш. без жодної іноземної підтримки.
      7. «І якби не поляки, то з Зимового походу був би пшик.» – Зимовий похід почався в грудні 1919 р., перед цим поляки обеззброїли кілька українських частин, що готувалися до походу. Це, по-Вашому, польська допомога Зимовому походу?

      • Ви, оцінюючи історичних персонажів, використовуєте “вибіркову логіку”. Коли пишете за “допомогу” поляків, негатив приписуєте їм. Коли ж пишете про “допомогу” німців, негатив приписуєте персонально Скоропадському. Німці прийшли як окупанти. Ясно, що вони переслідували свої цілі. У тому числі- не хотіли укр. збройних сил, і при німцях їх розформовували. Це була німецька політика, а не політика гетьмана. Так само, коли “поляки обеззброїли кілька українських частин, що готувалися до походу”- це політика поляків, а не Петлюри. Тепер поставимо питання- в результаті чиєї політики прийшли німці і почали розформовувати ті укр. частини, які ще не встигли саморозформуватися за уряду УНР, а також гнобити укр. селян? Думаю, ви добре знаєте, що Скоропадський тут ні при чому, як знаєте і діячів, які з укр. сторони сприяли цьому. Добре відомо також, що якщо б Скоропадський не прийшов до влади, то ЦР все одно не була б при владі- німці швидко побачили, що ділових стосунків вести там ні з ким, і зробили б просто генерал-губернаторство.

        Я не заперечую, що ЧАСТИНА (нажаль, невелика) з тих, хто скинув гетьмана, були справжніми патріотами. Але повагу заслужили вони явно не на фронті проти гетьмана. І, до речі, справжні патріоти можуть бути не тільки у війську, того ваші думки про Дорошенка дещо дивні. І далеко не всі, хто скидав гетьмана, робив це з патріотичних міркувань. Ось уривок зі спогадів Микити Ів. Мандрики (який, до речі, зневажав (за його ж словами) владу гетьмана): “Гетьманську владу в Харкові ліквідував він, Тимошенко, з невеликим загоном. Німці зайняли нейтральне положення і вимагали лише пропуску на захід [–Оце по-вашому допомога німців гетьману?- німці тільки собі помагали–]. Але зате більшовики почали тиснути на Харків. Відчуваючи своє безсилля надати більшовикам успішний опір, Тимошенко, разом зі своїми товаришами, виїхав до Києва, щоб просити реальної допомоги. Його телеграфні зносини не привели ні до чого [–Оце так українська влада, яка скинула гетьмана, піклувалась про охорону кордону і озброєння–]. І ось дорогою до Києва потяг, в якому він слідував, кілька разів зупиняли українські частини, які скинули владу гетьмана, і йому, Тимошенко з іншими, ставили запитання – куди і навіщо вони їдуть. Здається у Полтаві, коли Тимошенко відповів, що їде до Києва просити допомоги проти більшовиків, йому зауважили: “А, так. Це нам не йде!” І після цього далі його не пустили. Довелося вжити багато зусиль і нові аргументи, не такі непримиренні щодо більшовиків, щоб свої ж війська його пропустили до Києва. Далі про мету своєї поїздки він говорив щось інше.”

        Ті “патріоти”, які скинули гетьмана, відкрито відчинили двері перед більшовиками. Гетьман єдиний бачив справжню небезпеку. Інші зрозуміли її тільки тоді, коли більшовики окупували пів країни.

        Ви прикриваєтесь кількома справді видатними українськими героями, щоб прикрити одну з найбільших помилок, якої допустилися українці- переважання класового над національним.

        А про здібності до управління державою… Ось слова Скоропадського: “Я не сомневаюсь, как и не сомневался раньше, что всякие социалистические эксперименты,… повели бы немедленно к тому, что вся страна в 6 недель стала бы добычей всепожирающего молоха-большевизма. Большевизм, уничтоживши всякую культуру, превратил бы нашу чудную страну в высохшую равнину, где со временем уселся бы капитализм, но какой!.. Не тот слабый, мягкотелый, который тлел у нас до сих пор, а всесильный Бог, в ногах которого будет валяться и пресмыкаться тот же народ.” Він просто бачив наслідок діяльності наших діячів, і ми зараз живемо в кінцевій стадії оцього передбачення. Це разюче відрізняється від тих рожевих прожектів, які малювали інші поводирі нашого народу.

        • ну от ти і сам визнав (“Це була німецька політика, а не політика гетьмана”) що гетьман в принципі був чисто ефемерною появою в історії, який хоч і не злостивий був в принципі, але ж і хорошого нічого не приніс Україні: його діяльність сприяла ослабленню збройних сил України. Академії всякі … все це звісно добре, але недоречно.

          от давайте у вас буде кров з вух литись а лікар вам замість медичної допомоги почне доводити теорему Піфагора, дуже сподобається ? Шо мовчите ? Скуштували … )))

          • === його діяльність сприяла ослабленню збройних сил України.

            Лише одне питання українського флоту, який Скоропадський повернув Україні після того, як ЦР фактично злила більшовикам, вже доводить Вашу нахабну брехню.
            Далі продовжувати чи вистачить?

          • дивний аргумент з Піфагором… Мабуть із власного досвіду. У Вас з дупи пішла кров, пішли до знахаря, а Вам розповіли про теорему Ньютона… Головне в кінці смайлів незбути поставити… Шо мовчите? Всралися;))))))

  8. … Полтаву аж двічі, вмів пишеться разом будьмо уважні! Стаття так собі.

  9. У чому автор правий: де два українці, там три гетьмани й десяток партій. Навіть серед десятка коментаторів частина підтримує Гетьманат, частина – Директорію. Вороги цим завжди користувалися, користуються й понині. Час уже забути нам міжпартійні чвари й об’єднатися навколо ідеї націоналізму. З рештою впораємось.
    Віник вкупі не зламаєш, а гуртом і батька можна бити.

  10. Чомусь згадався Махатма Ганді. Він отримав все(освіту,знання і навіть про індуїзм дізнався з англійських книжок англійською таки ж) з країни-окупанта його батьківщини. І це аж ніяк не схилило його до думки, що Індія має бути колонією/або ще якимось придатком/федерацією Англії. Все своє життя він присвятив свободі Індії від окупації як ззовні, так і зсередини(поділ на касти, тощо). Хіба Скоропадський хоча б на дещицю зробив стільки ж для України(і чи ж хотів зробити),скільки Махатма Ганді зробив для Індії і поклав своє життя за неї?

    • Таки зробив. Саме він завнував в Українську Академію наук. Відкрив два університети (в Києві та Кам’янці-Подільському). Саме за гетьманату Українську Державу визнали спочатку 12, потім 27 країн світу – за Центральної Ради тільки 3.
      Продовжувати потрібно ?…

  11. Наприкінці 20- х років ХХ ст., років (зайве) відома

  12. Всі потроху мають рацію, і Павло і Олежко. Але сумно від того, що сьогодні вже 27.05, а роковини були 15.05. і ніхто, ні держава, ні один канал ТБ, ні один політичний, чи громадський діяч не згадав про цю визначну подію. А це наша історія. Сумно, панове.

  13. Цікава стаття була на сайті “Тижня” “Академія, яку заснував Скоропадський” http://tyzhden.ua/History/65964

    • Переостанній номер Тижня взагалі присвячено Гетьману.
      Там дуже корисний набір статей на цю тему.

  14. Кажете була стаття в “Тижні”. Не густо. І при тому цей журнал Дніпро ще не форсував. Може десь в обласних центрах, і то далеко не у всіх.

  15. ===Кажете була стаття в “Тижні”

    Там був цикл статей в передостанньому номері – здається п’ять чи шість штук.

    ===І при тому цей журнал Дніпро ще не форсував.

    А що, мав форсувати? Я думав у журналів інше завдання – продаватися.

  16. Даремне ви ображаєтесь, пане VJ, чи ви не знаєте що продається в газетних кіосках на півдні, сході та Криму?

    • ===чи ви не знаєте що продається в газетних кіосках на півдні, сході та Криму?

      Уявлення не маю, що і в Києві продається – вже давно купую пресу в електронному вигляді.
      А для бажаючих паперу завжди ж передплата.

  17. —для бажаючих паперу завжди ж передплата.
    Воно то так, воно то так.
    Хай Макаров вчасно згадав про цей ювілей, хай Думанський через тиждень. Може навіть Терещенко з Галушком провів конференцію на базі МНЛУ. Що це міняє? Це говорить тільки про одне – донецькі провінціали разом з богообраними – це не українська інтелігенція (еліта), а без неї чи є ми Україна і яке наше майбутнє?.

    • Я прихильник Павла Скоропадського. Скажіть, будьте ласкаві, хто з тодішніх соціалістів і нинішних владоможців за час незалежності України разом зробив хоч щось для України, крім розвалу держави і свого збагачення ? і скільки зробив Павло Скоропадський за 7 місяців такого важкого для України періоду. А він же пропонуваав цим соціалістам зробити спільний уряд, так ні, бо вони …з народу (?), а гетьман же служив в царській Росії… Жили б Ви в тому середовищі, куди б Ви діялися, маючи талант військовг командувача. Та й взалазі легко судити, а краще мати голову на плечах і думати от хлча б як фіни : адже ж Манергейм не був навіть фіном, але його підтримали і він вивів державу до світлішого майбуття. А в наших багато амбіціій та недостатньо розуму, багато пихи.
      При владі соціалісти, яким треба було України соціалістичної, а якщо ні – то ніякої. Запросити німців і не виконати умов угоди про постачання німецької армі продовольствомї, що викликало невдоволення селянським мас. Так звані патріоти прикликали московитів, щоб разом скинути гетьмана. Розстріл Болбочана – це що, як не побоювання за своє місце під сонцем. А розстріл Семененка Петлюрою за те, що покарав жидів, які разом з більшовиками готували пов-стання (Петлюра ще з учнівських часів був “батьком” жидів, за що його і розстріляли жили, так сказати віддячили).
      Даавайте зараз зробитмо героями України: Кравчука, почавшого розвал України з сільського господарств; Кучку – за розвал і привласнення рромисмловості, вбивство Гонгадзе; Януковича, Порошенка, “кролика”, який і зараз очолює партійку і їздить представляти кого не знаю в США, нинішного прем”єрап (все забуваю його прізвище), бо це все, що залишилось в Україні післі знищення Української еліти царською і радянською московщиною. Мирослава.

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.