Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1171550 (281 за 24 години)

На Луганщині свідомо нищать українську мову

| 15 коментарів

 

магрицька

Україна має повчитись у Польщі шануванню рідної мови, культури, вихованню патріотизму серед молоді, наголосила Радіо Свобода кандидат філологічних наук, доцент Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, громадський діяч Ірина Магрицька. Про мовну ситуацію на Луганщині науковець розповіла на Міжнародній конференції у Кракові, організованій кафедрою українознавства Ягеллонського університету.


– Пані Магрицька, оскільки Ви вперше побували у Польщі, що найбільше вразило і як Ви порівняєте мовну ситуацію у сусідній державі і, зокрема, на Луганщині?

– Я вперше була у Польщі і була просто приємно вражена, що це справжня держава, національна. Моє око приємно милувала велика кількість дітей, яких привозять з різних куточків країни у Краків, яка там архітектура, висока культура. Діти – від найменшого віку, їм розповідають про різні пам’ятки, історію країни. Виховується змалку патріотизм. Я ввімкнула телебачення – більше двадцяти польських каналів, а там теж чути лише польську мову. Відтак читаючи лекцію, могла порівняти з тим, що відбувається на Луганщині. А це цілком протилежна ситуація. Тема міжнародної конференції  була «Поляки, українці, росіяни. Дороги пізнання і порозуміння». Я розповіла, що тепер у Луганську регіональна російська мова замінила державну. У жодній сфері культури,офіційно-діловій немає української мови. У нас назви вулиць написані російською і англійською, ул. Советская» – «Sovetskaya Str., було «Міліція», а стало «Милиция». Обласні телеканали мовлять російською, навіть коли розповідають про рідний наш фольклор. Усупереч волі батьків, які хочуть, щоб діти вчились українською, класи  перевели на «регіональну» мову.  За статистикою, кількість дітей, що здобувають освіту в українськомовних  класах Луганська, за роки незалежності держави становить лише 13%, по області цей відсоток утричі більший. Так ніби ми живемо не в Україні, а невідомо де…

​​90% сіл Луганщини – українські

– Сегмент української мови в офіційній сфері Луганщини дорівнює «нулю», Ви на цьому досить часто наголошуєте. А що втрачають люди від того, що не спілкуються українською, коли їм нав’язують російську мову і культуру? Чи українська мова ще збережена у селах Луганщини?

– Ці люди не є патріотами України. Якщо місцева влада намагається з них виховати патріотів, то патріотів містечкових – Луганська, Донбасу, Молодої гвардії. Так патріотів не виховують. Передусім людина має бути патріотом України, а вже потім тієї місцевості, де вона мешкає. 90% сіл Луганщини – українські етнічні села. Навіть на Донбасі, де є шахти, підприємства, навколо українські села. А якщо Північ Луганщини, а це велика територія, це  українські села і мовні особливості там ті, які принесли люди, переселені сюди у XVI-XVII століттях з Полтавщини, Чернігівщини і навіть Волині. Але зараз спостерігаю таку тенденцію, що у нас українські села вимирають, діти там не народжуються. Молодь виїжджає у міста, йде вчитись, а у місті тотальна русифікація, бо середньо-спеціальна і вища ланка навчання ведеться лише російською. І ці молоді люди розповідають, що півроку плачуть, бо їм дуже важко перебудувати свідомість на російську мову. Але хто взагалі зважає на права та інтереси тих молодих людей, вихідців з українських сіл? Вимирає саме село.

​​У Польщі були здивовані мовою луганських селян

– Ви побували у 300 селах Луганщини, записували свідків Голодомору, і результатом став фільм «Закляття безпам’ятства. Голодомор 1932–33 років на Луганщині». Мешканці Західної України цей фільм бачили, він є і в інтернеті. Як сприйняли документальну стрічку студенти й викладачі у Кракові?

– Прем’єра цього документального фільму була у 2008 році на місцевому луганському телеканалі. Телефон у тодішнього директора каналу розривався від дзвінків керівництва Луганщини і представників  Партії регіонів, які вимагали припинити показ. Цю стрічку побачили українські громади за кордоном. І я дуже зворушена, що у рамках міжнародної конференції у Кракові його змогли побачити у Польщі. Я щаслива, що у Польщі є люди, які переймаються трагічною подією в історії українського народу. Коли вони подивились цей фільм, то студенти і викладача аплодували. Вони говорили про те, що не знали, що на Луганщині така прекрасна українська мова. Адже сільські свідки, яких я записувала, говорили лише українською мовою, це літні люди, які пережили голод, зберегли свою мову. Поляки говорили про те, що навіть не уявляли, що ця мова краща навіть, ніж на Львівщині чи Київщині. Були цим дуже здивовані. А це розбиває оцю сепаратистську політику, яку провадить влада Луганщини, яка хоче показати наш край як суцільно російськомовний. Але це неправда, тому що у нас ще збереглась прекрасна українська мова і про її особливості розповідають люди, які досліджують мовні аспекти.

Автор: Галина Терещук
Джерело: Радіо Свобода

15 коментарів

  1. Як на мене, неетично казати, де мова краща. У жителів міст вона так би мовити урбанізована. Знаходиться під впливом різних течій. У селах стара, класична. Але розвивається вона саме у містах.

    • Що ти маєш на увазі кажучи урбанізована??? Там або російська, або такий страшний суржик, який навіть Азаров уявити не може.

    • Як на мене, неетично казати, де мова краща.

      Я би так сказав, на заході українська інтонаційно багатша, емоційніша. На сході говорять спокійніше, але вимова м’яка, милозвучніша. Всі ці м’які н і л, які ви не почуєте на телебаченні, це колоритне східняцьке окання, ну шо вам скОзать, їдьте і вслухайтесь :)

  2. Я просто хочу зникнути. Я більше не витримую того. Це мене вбиває.
    Коли ж нарешті настане той день, коли Українці будуть українцями?
    Дехто починає забивати баки. говорить, що мова не є головною… але це не так. це є обличчя нації. вибачте за порівняння, але дауна впізнаю по лицю.

  3. Ситуація на Луганщині просто страшна.
    Націоналістів до влади! Негайно!

  4. Всі провідні країни побудували свою незалежність на патріотизмі. Сила у єдності. Без минулого немає майбутнього. Мова, Культура – ось серце нації.
    А у нас на сході, на жаль ситуація не те що плачевна, вона не відворотня. Мову знищено. Там де люди ще хочуть своїх дітей навчати української, їм це забороняють і не дають можливості. І роблять це будь-якими засобами. І огляньтесь, країна вже як ось 22 роки незалежна. Стільки століть боротьби…

    • Країна вже 22 роки як ВІЛЬНА, а бандитів карати так і не навчилася.

      • Вона можливо і “вільна” в якомусь розумінні. Але ця країна та її люди залишились і залишаються рабами з нездоланим комплексом меншвартості. І наступні покоління виховуються на цьому.
        Раби ніколи не можуть бути вільними!

        • Іване. Люди вже давно не раби, ми довели що вільні і прагнемо розвитку та процвітання ще під час помаранчевої революції! Ми довели, що і самі можемо швидко зібратися до гурту, не зважаючи на мову, місто і місце проживання для спільної ідеї – і вона одна єдина, як і на лівому березі Дніпра та і на правому. Може Ти по собі судиш – то я тобі співчуваю. Запитай себе: чи готовий Ти взяти до рук зброю, щоб ліквідувати бандитів, що вирішили собі керувати Україною, обкрадати її щоб поповнювати свою касу (общак). Чи знаєш Ти, хто є насправді бандитом а хто ні (тобто сірою масою, якою бандити маніпулюють)?

          Судячи з документальних фільмів бандити прийшли до влади ще 80 років тому під виглядом НКВС (це жорстокі вбивці, серійні вбивці, злодії іт.п.). І вони швидше за все живуть за рахунок вбивств і пограбувань ніж на зарплату. Схоже на те, що росія, щоб приховати якийсь свій злочин проти України прислала їх, щоб в подальшому повішати на них всю провину. Так би мовити – співпраця. “Ви собі тут робіть що хочете: вбивайте, грабуйте, ґвалтуйте – а в росії не можна”. І країна живе в постійному страху, залякуванні та сутичках і армію спеціально для цього утримувати не потрібно.

          І дякуючи бандерівцям, вдалося зберегти велику частину України. І я вірю, що є люди на в Україні, що вже давно пробудилися від цього жахливого сну і тільки чекають нагоди, щоб ліквідувати усіх бандитів, які виступили проти України, Українців і людей що живуть на Україні!
          Слава Україні!

  5. Польша отримала незалежніть на початку 20 століття. Україна – на прикінці. Треба бути реалістами, не можна порівнювати ці дві держави адже вони жили в різних умовах. У нас ще все попереду.

    Українска мова у Луганську не існує, це так. Люди її розуміють та можуть розмовляти, але ніколи не будуть цього робити. Бо таке виховання. Я поясню. Я навчався в школі у 90х роках. Звісно що навчання було російською, однак були уроки української мови. І їх було багато. Але ми завжди спримайли україньску мову як якуесь подобтсво російської, бо слова в цих мовах часто ідентичні. І проблема була не в нас, бо не буває поганих учнів – бувають погані вчителі, які не можуть адекватно донести матеріал так щоб учню було цікаво і він не відчував відторгнення.
    Чому поянсніть мені білще зацікавленімть була у англійскій, ніж у українській чи російській мовах? Тому що англійську мову викладала молода вчителька яка розмовляла з учнями “на одноій мові”.
    Я вважаю що коли Україна отримала незалежність, то комуністи (агенти Москви) заради того щоб залишитися при владі вімушені були пойти на поступки націоналістам. Але вони зробили це так, що насправді ці поступки були як ведмежа послуга. Бо викладання української мови у школах велося так, щоб воно викликало несприйняття! Тобто фактично вони сказали що підримають розвиток української мови, але на справах зробили все щоб викликати у дітей зворотній єфект. Наприклад як можна було так переіменувати вулиці щоб замість Советская (рос.) вона стала називатися Совєтская. Зрозуміло що це викликає навіть не відторгнення а сміх!
    Після помаранчевої революції політика Ющенка з українізації привела до того що завдяки мовленню теле-радіо-кіно якісним продуктом на українській мові багато людей які не знали україньску мову стали вільно її розуміти. Я можу казати це по собі, бо я не вивчив укр мову за 11 років у школі, але опанував її і навіть можу вільно розвовляти тепер після років справжньої неспотворенної українізації за Ющенка. Так що тепер нійкий Януковіч не зможе мене примусити забути цю мову, бо я зрозумів що вона навіть краща за російську, якою я розмовляю з дитинства.

  6. “Я ввімкнула телебачення – більше двадцяти польських каналів, а там теж чути лише польську мову”

    ))) конечно польский яык. или она ожидала услышать какой-то другой язык в Польше?

  7. А на що скаржимось? Ми самі хочемо аби так до нас ставилися самі провокуємо таке до себе ставлення. “Пропусти один удар і ти надихнеш цим багатьох” казав мудрий грек три тисячі років тому і за цей час аж нічого не змінилося. І доки ми всюди і у всякий спосіб не вимагаємо прибрати московську мову з Українських теренів іншого і не буде.

    Хочеш бути українцем в Україні? Знищуй прояви московської мови!

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.