Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1169063 (211 за 24 години)

“В Україні рівень дебілізації високий. Стільки бидла ніколи не бачив” – Капранов

| 25 коментарів

Капранов

Книговидавництво в Україні  в трагічному стані. Про це розповів письменник і видавець Дмитро Капранов. На його думку, українці майже не читають книжок. Про це повинна дбати держава або люди, які читають, мають стати взірцем для наслідування.

– Книговидавництво в Україні в трагічному стані. Падає книжкова торгівля, розорюються мережі, закриваються книгарні. У людей нема грошей. І в них зникла звичка побутового читання, – каже 46-річний письменник і видавець Дмитро Капранов. – У 1990-ті книжки в Україні не видавалися і майже не продавалися. Була криза і страшна інфляція. Видавали дуже мало книжок. Книговидання відновилося лише у 2000-х. Діти, які виросли за ці 10 років росли без книжок. Це ціле покоління. Сьогодні їм по 30 років. Саме вони диктують попит на будь-якому ринку. Рекламщик полює на 30-річну жінку з двома дітьми. Такий портрет цільової аудиторії. Ця жінка сьогодні не читає. Крамниця не може себе прогодувати. Не йдеться про розвиток електронних книжок. Нічого не читають: ні з екрану, ні з паперу. Книжка — умовна потреба. Як церква, яку не побачиш – лоба не перехрестиш. Якщо не бачиш вітрини з книжками — не виникає потреба читати. Тільки бібліофіли шукають книжки. А нормальна людина купує, коли помітить гарну книжку.

Хто сьогодні читає?

– За статистикою 50 відсотків українців взагалі не читають, а інша половина говорить, що читає. Реально – не більше 10 відсотків. Це еліта. Але не та, що філософів читає, а хоч щось читає. За 10 років елітою будуть ті, хто взагалі вміє читати. Політики, зірки і телепузики ходять без книжки. Вони зразок для населення. Молодші, 20-річні, вже читають. Нинішні студенти більш “вміняємі”.

Чому вони?

– Вони росли у 2000-х, коли відновилося книговидання. Після 2008 року знову пішов спад, масово розорювалися видавництва. Майже нічого нового не видавали, нових імен не відкрили. Літературна “Країна мрій”, Форум видавців у Львові, виставки, Книжковий арсенал — це залишки книжкової культури. Ті, хто приходить через них, ще читають. Загалом в Україні рівень дибілізації дуже високий. Стільки бидла, як зараз ходить по вулиці, не бачив ніколи. Люди неактивно проводять свій час. Спить на дивані після робочого дня, а навпроти телевізор мигає. Це вбиває творчу енергію. Є анекдот: на Троєщині знайшли хлопчика, якого виховали собаки. Тепер це єдиний вихований хлопчик на Троєщині.

Що треба зробити, щоб українці читали?

– Художнє читання — це велика робота. Бо треба у голові зняти цілий фільм. Для цього має бути уява, талант, робота з асоціаціями. Читач – це кваліфікація. Її можна набути, в половини людей — це вроджений талант. Інша – народжується без цих талантів. Такі не здатні екранізувати у своїй голові дамський роман. Гопота на гопоті.

Як це виправити?

– Держава мусить створювати хороші умови для книговидавничої галузі. Проте вона може тільки зіпсувати або заборонити. Тому заохотити до читання можна лише власним прикладом. Ми організовуємо поетичні бої, ночі поезій, літературні сцени на фестивалях. Видаємо і продаємо книжки. Їздимо з лекціями для студентів, вчимо видавати книжки.

Як заохотити тих, хто не в літературній тусовці?

– Є пропащі душі, в яких не можливо виграти. Тому ті 10 відсотків повинні бути утричі активніші. Морочити людям голову: читайте. Інфекція передається безпосереднім контактом. Свого часу Григорій Сковорода їздив Україною і читав у кожному селі лекції. Кобзарі, які через пісні передавали українські цінностей. Результат — незалежність 1991 року. Українська ідея вижила завдяки таким людям.

Сьогодні книжці доводиться конкурувати з телевізором й інтернетом.

– Треба діяти не як нормальні люди і лікувати хворе суспільство. Нашим дітям серед них тут жити. Ми переконуємо читанням уголос. Найкрутіший випадок стався під час лекції в кооперативному інституті у Полтаві. Там вчать бухгалтерів. Заходимо — мертві бджоли. Сидять “мальчікі у спартівних кастюмах”, “дівулі в красно-сінєм адідасє”. Викладачі такого самого рівня. Представили нас так: “Не знаю, хто ці люди, але наш випускник їх запросив — послухайте, щось цікаве розкажуть”. І пішли. В аудиторії 40 людей. Дівчата пиляють нігті, хлопці у телефоні граються. Ми їм розповідали, читали, співали. За 1,5 години — вони всі були наші, уважно нас слухали. Може, хтось із них колись прочитає книжку.

Що “Зелений пес” готує до друку?

– Готуємо до Форуму видавців у Львові комікс “Історії України”. На 40 сторінках розповідь від раннього неоліту – до незалежності. Українська історія – це набір князів, гетьманів і культурних діячів. Вона вся на гривневих купюрах. Але це ж не тільки особистості, а й процес. У 1938-ому Закарпатська область проголосила себе Карпатською Україною. Вона відійшла від України ще за Ярослава Мудрого. А через тисячу років вирішили, що вони – Україна. Щоб таке зрозуміти потрібно викладати історію як сюжет. Комікс готували 6 художників, науковці. Проект розрахований на дітей, але для дорослих теж корисний. Коштуватиме близько 50 гривень. Історія не дорога. Гроші на комікс дав меценат Ігор Дідковський. Хоче, щоб книжка була в кожній родині. Для початку видамо 5 тисяч екземплярів. Також готуємо до друку книжку Віктора Суворова “Її ім’я була Татьяна”. Намагаємося видати раніше, ніж москалі.

Автор: Ольга БОГАЧЕВСЬКА
Джерело: Газета.ua
Фото: Радіо Свобода

25 коментарів

  1. Більшість моїх друзів з ме6не в шоці. Я сиджу вдома і читаю (мені 21, здебільшого літературу пов’язану з історією, політикою і трохи художньої) замість того щоб кожного дня ходити з ними і “не просихати”.
    Ось вам шановне панство культурний рівень української молоді. Вчора стою в строю і полковник нам каже:
    – Вы будущее этой страны!
    А я тихо так, щоб почули тільки ті хто стояв зі мною в шерензі:
    – Ви зараз нещадно поставили на цій країні хрест.
    З мого батальйону (433 особи) притомними і в якійсь мірі вихованими є приблизно 60-70 осіб. Де ж це майбутнє?

    • Все так як ти пишеш, але не зовсім. Справа в тому. що так завжди було. Завжди була сіра маса, більшість, і меншість, це ті люди, які тягнули світ вперед. Не чекай похвали за те, що ти робиш, її не буде. Роби безкорисно, для себе. Намагайся бути щасливим і цікавим від цього. Інакше, шукай щастя на дні чарки. Воля твоя

    • В принципі така сама ситуація. Ще дуже жалкую, що в шкільні роки займався дурницями і читав хіба художні книги, а наукові дуже рідкі.

  2. купив електронну книгу, тепер у декого виникає питання – навіщо!? Краще б купив телефон, сидів би “вконтакті”…
    і зрозуміти їм вже важко, навіщо ті чи інші пристрої, якщо там нема “вконтакту”

  3. Для того, щоб люди читали,
    Потрібні цікаві книжки.
    Бо в Україні є звичка погана –
    Писати щось не цікаве.
    Багато з письменників, що мають премії з літератури,
    Пишуть мляве та нудне.
    Я фентезі й фантастику люблю
    Й питаю: “Де фантастика в країні,
    Щоб рідною мовою була?
    Читав я Дяченків романи,
    Ще “Бота” та “Час смертохристів”.
    Де інша українська фантастика? В Московії
    І пишеться московською для москалів.
    Щодо перекладів:
    Де Хайнлайн, де Дік, Де Зелязни?”
    Залишилось радіть,
    Що хоч ще Толкіна перевидають.
    Й “Країна Мрій” взялась за цикл
    “Пісні льоду та полум’я”.
    Усе.

    • 100% згодна. В Україні бракує жанрової літератури, а та, що є – нерозкручена. Щодо фанатстики – почитайте Т.Антиповича, В. Єшкілєва. Останній, щоправда – постмодерн, але якщо відкинути філософські накрути, непогана фантастика виходить. “Богиня і консультант” – про масонів, тамплієрів та рептильні раси, “Тінь попередника ” – взагалі як космічна опера стилю барокко (типу “Дюна”). Вид-во “Богдан” має серію “Горизонти фантастики”, поки -що Стругацькі і Бредбері, але маємо надію на продовження.

    • Щодо якості сучасної української літератури, то я з Вами згоден.
      Такі писаки як Карпа чи Бузина скоріш дискредитують літературний процес.

      • Я мову вів про тих, хто премії численні має,
        А як візьмеш у руки їхню книгу,
        То розумієш, що книга ця згодиться
        Лише прикрасою бути на полицях.

        • === Я мову вів про тих, хто премії численні має,

          Янукович – найуспішніший письменник, але його книги не варті навіть паперу на якому написані.

          Ви про отаких вели мову, я Вас правильно зрозумів ?

  4. читаю лише книги видавництва “Смолоскип” – бо отакі “продуктивні” Капранови загадили книжковий ринок непотребом та спамом, та й після своїх акцій, стали стійко асоціюватися, як кашовари і шашличники, а не літератори

  5. до Степа
    ці продуктивні Капранови пишуть книжки, дуже навіть непогані. Кобзар 2000 – просто супер, Щоденник моєї секретарки – на 5 з плюсом. Але щоб це оцінити треба це прочитати. А не як у СРСР – не читав, але засуджую.
    стосовно того що вони видають – можна купувати, можна й ні. є вибір, ніякого примусу

  6. Більше літератури, хорошої і різної! Комусь подобаються Капранови, комусь Забужко, а комусь – Шкляр, і це добре, що ми такі неоднакові. Нормальна культура має проявлятися на всіх рівнях, від богослов’я до порнографії. Капранових не читала і не хочу, але збираю серію “Манускрипт” їх видавництва і за те спасибі. Вони чи не єдині, разом із “Богданом” та ще деякими, пробують розвивати маскультні жанри – любовний роман, жіночий детектив, фантастику, фентезі. Наукова література – річ хороша і потрібна, але т.з.” низькі жанри”, як відомо, більше впливають на підсвідомість мас. Бо українськомовна спільнота , нажаль – голова без тулуба: свідома інтелігенція є, а “піпл хаває” російське.
    Я – за переклад українською Барбари Картленд і Бертріс Смолл, і сподіваюсь, рано чи пізно, прочитати рідною мовою новий роман Чайни М’євіля.

  7. Маю електронну книжку, залюбки читаю. Може, не купляю книжок, але можу завантажити за 5 хв те, що купляв би 2 години, щей гроші б заплатив. Я нам ісці видавців переходив би на цифровий формат і розкруччувався в Інеті, де сидить зараз вся молодь

    • Я ось теж маю електронну книгу, але якісну книгу купив би. Ось зара хочу придбати всі книги Умберто Еко. Поки що Празький цвинтар купив))

    • === Я нам ісці видавців переходив би …

      Не варто кивати на видавців, почни із себе. Розкручуйте самі українські книги в інтернеті.
      Те, що Ви можете завантажити з 5 хв, то це завдяки тому, що хтось їх відсканував і виклав.

  8. Фотка Капранова якраз унаочнює його твердження)) Дурне якесь фото…
    Набридли плачі стосовно нечитання. Як на мене, то хай загинається наше книговидання, якщо воно настільки недолуге, а якщо все ж є здорові сили, то нема чого як бабам скиглити на всі застави про нечитання, кризу й інший мотлох, треба наполегливо робити свою справу, відгукуватися на потреби ринку й іти в ногу з часом.

  9. Занадто, мабуть, дядько ображений, що за свої твори грошей отримує не стільки, скільки очікував. Але він не правий. Читають люди, але значною мірою це електронні тексти. Налагодили б класний веб-сервіс за адекватні гроші, і більшість спокійно б збирала легальну електронну бібліотеку. Це по-перше. А по-друге, як вірно тут було відзначено вище, значна кількість письменників потурає низькопробному смаку натовпу. Але натовп не читає, він віддає перевагу фільмам під попкорн. Тому не намагайтесь змінити всіх під себе, а крокуйте у ногу з часом.

  10. Капранови, як і завжди, – мотивують.
    Підкажіть, в цьому році дуже хочу побувати на “Форумі видавців” (на подібних заходах ще не бував) 10-15 вересня 2013 року, але маю лише один день у Львові. В який день краще відвідати Форум, щоб, наприклад, Капранови мені підписали книжку і так далі.

  11. Наразі я проходжу перекладацький конкурс на переклад науково-популярної книги (він вже добігає до свого кінця). Цей конкурс – добровільний, також є три переможні місця. В загалом там переважно беруть участь ентузіасти. Якщо даний конкурс буде успішний і 3/4 книги буде перекладено (від чотирьох конкурсантів ні слуху, ні духу), тоді будуть наступні. Але є одне “але”: бракує перекладачів. Ми ледь набрали потрібних 12 учасників.

  12. Деякі книговидавці страшно далекі від народу і по-совковому мріють про держзамовлення, яке буде їм приносити мільйони, поки вони палець об палець не будуть бити.
    А тим часом “Книжковий клуб” налагодив масовий зручний продаж електронних книжок і не скиглить.

  13. Сам ти бидло!

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.