Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1171190 (166 за 24 години)

Що читати: 10 сучасних українських письменників

| 28 коментарів

10сучукрписьм

Щоб осягнути всі дрібні, проте такі важливі нюанси свого часу, потрібно читати якісну художню літературу тої країни, в якій живеш. Be In Trend підготував список з десяти українських сучасних письменників, твори яких варто читати: Жадан, Андрухович, Дереш та інші.

Роль письменника у суспільстві надзвичайно важлива. Письменник — це очі, думки та совість суспільства. Чесність, спроможність хоробро дивитися у вічі дійсності і відкрито говорити правду являють справжнього письменника. Його пильні спостереження, влучні здогадки та передбачення є відгуком часу і в той же самий час — формотворним елементом історичного періоду та його культурного пласту.

Сучасне українське літературне поле достатньо широке. Для того, щоб у деякій мірі з ним ознайомитися для початку ми б порадили почати з книги Ірини Славінської «33 герої укрліт», в якій українська журналістка та перекладачка розгортає діалог із відомими сучасними письменниками України. У формі інтерв’ю вони розповідають про свої думки та натхнення, про теми для роботи, професійне та особисте, цінності у житті та пріоритети. Ці знання є дуже важливим ключем до розуміння власне творчого доробку сучасних українських письменників.

Отже, обираючи з доволі багатого поля української художньої літератури, ми виділили 10 авторів, з творчістю яких варто ознайомитися.

Сергій Жадан

zhadanУкраїнський письменник, поет, перекладач Сергій Жадан видав низку цікавих та сильних творів. Його літературні праці перекладаються багатьма мовами, деякі з них вже отримали національні та міжнародні нагороди. Темою для своїх творів Сергій Жадан обирає пострадянську дійсність в Україні, змальовуючи реальне життя своїх співгромадян. Тому стиль його письма — це жива розмовна, інколи нецензурна, лексика. Його творчість надзвичайно цікава також тим, що являється уособленням його активної соціальної позиції: Жадан є учасником політичних акцій протесту та протестів проти цензури слова в Україні.

«Мені здається, що в нашій країні ще хтось потребує літератури. Щоправда, в багатьох випадках це не так позиція, як поза – мовляв, я люблю літературу, але те, що пишеться українською, читати не буду з принципу. Часто читач сам не знає, що йому потрібно. Письменник, до речі, теж.»

Що читати: «Ворошиловград», «Депеш мод», «Anarchy in the UKR», «Біґ Мак та інші історії»

Юрій Андрухович

jpg1
Юрій Андрухович — один із найвідоміших сучасних письменників в Україні. Його творчість має неабиякий вплив на стан сучасного українського  літературного процесу. За кордоном художні та поетичні праці Андруховича перекладалися одинадцятьма мовами, в тому числі штучною мовою есперанто. Окрім літературної діяльності, Юрій Андрухович також проявляє себе у видавничій справі: на початку 90-х років він разом із письменником Юрієм Іздриком почав видавати перший в Україні постмодерністський журнал «Четвер».

«На мій погляд, немає інших завдань літератури, крім як людського порозуміння. Мені здається, що якщо ми до нього прагнемо, то, мабуть, це та максима, і вона, напевно, слушна.»

Що читати: «Лексикон інтимних міст», «Московіада», «Дванадцять обручів»

Любко Дереш

Deresh1
Свою першу книгу Любко Дереш видав у 17 років. На сьогодні він один з найвідоміших українських письменників нового покоління. Його твори перекладалися кількома мовами, а саме можна знайти німецьке, польське, італійське та сербське видання. Головними героями творів Дереша стають підлітки та їхні цікаві, непередбачувані, часом незвичні історії життя. Він намагається завжди правдиво передати сучасність, тому пише живою розмовною мовою, від чого у творах з’являється сучасний сленг та лайливі слова.

«Рух далі є більш важливим, ніж зовнішня оцінка. Якщо негативних зовнішніх оцінок багато, то може виникати сильне відчуття осуду. Все це, так чи інакше, ліки від неправильного розуміння свого положення у світі.»

Що читати: «Поклоніння ящірці», «Культ», «Трохи пітьми»

Оксана Забужко

забужкоОксана Забужко — українська поетеса, письменниця, літературознавець, публіцист. Починаючи з 1996 року, коли вийшов її роман «Польові дослідження з українського сексу», вона залишається у ряді перших найвизначніших україномовних письменників. Її вірші переклали на шістнадцять мов світу. У своїй творчості Забужко прагне переосмислити українську ідентичність. У прозових творах вона порушує питання довкола гендерних тем, зміни гендерних стереотипів та парадигм.

«В українському суспільстві нема письменника як професії. Це радянська інерція, коли був письменницький цех, і письменником був той, хто мав посвідчення Спілки письменників.»

Що читати: «Польові дослідження з українського сексу», «Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій», «Музей Покинутих Секретів»

Ірен Роздобудько

attachment1Письменниця, поетеса та сценарист Ірен Роздобудько сміливо експериментує зі стилями, жанрами, темами, сюжетами й героями. Її творчість в основному складають романи та оповідання. У 2000 році вийшла її перша книжка «Пастка для жар-птиці». На сьогоднішній день її творчий доробок нараховує вісімнадцять книжок і п’ять фільмів, сценаристом котрих вона виступає.

«Твір приходить від початку до кінця. Спочатку виникає маленька дрібниця. Достатньо побачити відірваний ґудзик на підлозі маршрутки. Перетворюєшся на нього і дивишся на цей людський ліс, який не звертає на тебе увагу.»

Що читати: «Пастка для жар-птиці», «Ґудзик», «Зів’ялі квіти викидають», «Я знаю, що ти знаєш, що я знаю», «Якби»

Тарас Прохасько

1356355393Письменники Тарас Прохасько разом із Юрієм Андруховичем та Юрією Іздриком вважаються представниками так званого станіславського феномену — феномену групи письменників та художників в Івано-Франківську (у 1939 – 1962 рр. місто мало назву Станіслав), у творчості яких найбільше представлені цінності українського постмодерну. Тексти Прохаська філософські, вдумливі та «неквапливі». У багатьох його книгах зустрічається автобіографізм, а твори написані у формі щоденників підкуповують своєю відвертістю й нагадують інтимні сповіді. Книга Прохаська «БотакЄ» у 2011 році була визнана Книгою року.

«Сила літератури полягає у її непередбачуваності. Це можна порівняти з більярдом, коли ти не знаєш, як саме розіб’ються кулі. Всі одкровення у літературі є несподіваними. Доволі часто вони зовсім не збігаються з нашими очікуваннями.»

Що читати: «Інші дні Анни», «БотакЄ», «З цього можна зробити кілька оповідань», «Порт Франківськ»

Юрій Винничук

-Винничук1-e1359395135610Письменник Юрій Винничук представляє старше покоління українських літераторів. Для його творчості характерно поєднання елементів фантастики, чорного гумору, ротики та пост-модерністської пародії. Винничук виступає активним критиком нинішньої влади та має власну чітко виражену соціальну позицію. Його твори перекладалися в багатьох країнах світу, а сам він є автором перекладів з кельтської, англійської та слов’янських мов.

«Сьогодні в Україні немає жодного iсторика рiвня Грушевського, жодного публiциста рiвня Донцова, жодного етнографа рiвня Гнатюка, жодного композитора рiвня Леонтовича, жодного письменника рiвня Франка або Винниченка. Народ зостався сам на сам, а елiта все ще перебуває у пiдлiтковому вiцi.»

Що читати: «Танґо смерті»,  «Весняні ігри в осінніх садах»

Юрій Іздрик

42781-2uПисьменник, поет, культуролог Юрій Іздрик один із творців вище згаданого станіславського феномену. Іздрик заявив про себе як неординарний митець, творчість якого пролягає у різних художніх вимірах — свою літературну творчість він вдало поєднує з музикою, перформансами, деякий час також займався живописом та ілюстрацією. На сьогоднішній день вже другий рік поспіль Юрій Іздрик займається спільним музичним проектом з поетом та музикантом Григорієм Семенчуком «DrumТИатр».

«От часто кажуть, мовляв, українці – “незріла нація”. Це порожня формула. Бо навіть не про націю йдеться, а про спільноту в переважній більшості вкрай інфантильних, безвідповідальних людей, до того ж із заниженою самооцінкою. Зараз найвищий час вчитися азів поведінки, вчитися всього – думати, говорити, відповідати за свої вчинки.»

Що читати:  «Подвійний Леон», «ТАКЕ», «Флешка-2GB», «Воццек»

Олександр Ірванець

117445_700
Олександр Ірванець — поет, прозаїк, драматург та перекладач, відомий своїми сатирично-іронічними віршами, скандальними п’єсами, есе, романами, відвертими висловлюваннями. Його поезії та драматургія перекладалися англійською, німецькою, французькою, польською, шведською, російською, білоруською та хорватською мовами. П’єси Ірванця ставилися на сценах Німеччини, Люксембурга, Казахстану.

«Мені б хотілося, щоб пропорція мінорної поезії все-таки зменшувалася в українській творчості. Цей такий плач над собою, він негарний. Хочеться чогось світлого та оптимістичного. Як би важко не було, а важко насправді, але якщо будеш нюняти, краще не стане.»

Що читати: «Тінь великого класика», «Хвороба Лібенкрафта», «Мій хрест», «Сатирикон — ХХІ»

Марина Меднікова

Mednikova(1)Більшу частину свого життя Марина Меднікова присвятила кіно у якості кіноредактора та сценариста. Проте відзначилася вона і в полі української художньої літератури: її твори «ТЮ!», «Зірка, або Терористка», «Смерть олігарха» отримали від критиків позитивні рецензії, а читачів вразили глибиною та легкістю тексту.

«Мені зі всього вчувається, що український геній, сотні років заздрісно й безжально притлумлений чужинцями як небезпечно конкурентний, прокинувся і незабаром запропонує власне бачення світу. Українська оригінальність, неповторність, самобутність, як стиснута до краю пружина, має ось-ось розпрямитися.»

Що читати: «ТЮ!», «Терористка», «Смерть олігарха»

Автор:Аліна Сандуляк
Джерело: Be In Trend

28 коментарів

  1. Майже все попса якщо не гірше. Дереша взагалі не уявляю як психічно здорова людина може читати.

  2. А якщо серйозно. Читав:
    – “Музей покинутих секретів” Забужко. Настільки глибокої філософської ідеї в літературі не зустрічав. Справді, викладення однієї думки автора може займати кілька сторінок, і треба дуже зосереджено читати, щоб не загубити нитку. Плюс, вдало описуються події української визвольної війни і її пезпосередній вплив на сучасні покоління. Книга-бомба. Всім думаючим рекомендую. Недарма Забужко порівнюють з Фрейдом.
    -Далі. Жадан “Гімн демократичної молоді”( навіть на виставу ходив, у театрі ім. Франка ставили), вірші. Скажу одне: автор-саркастичний анархіст. Пише цікаво та завжди винахідливо.
    -Любко Дереш за своїм стилем чимось схожий на Жадана. Читати можна не все (принаймні я). Сподобалось: “Поклоніння ящірці”, різні оповідання. Не зрозумів: “Архе”.(може й справді треба якоїсь гидоти наїстися, щоб вловити смисл)
    – Ірен Роздобудько: цікаво, життєво, в основному про жінок( але для чоловіків, як на мій погляд, теж буде корисним для розуміння протилежної статі)
    -Андрухович геть не сподобався: чи то не та книжка до рук потрапила( навіть назви не пам’ятаю), чи я щось не вкурив
    – Щодо решти письменників зі списку, то з їхнью творчістю поки що не знайомий
    Тож ЧИТАЙМО! Бо мозок застою не терпить.

  3. А як же Кідрук?

  4. А мені до вподоби Андрій Кокотюха і Шкляр, але у цьому списку їх чомусь немає

  5. А як щодо Ліни Костенко?

  6. мені Кокотюха сподобався, Роздобудько.
    покійний вже Кожелянко
    Дереша тільки “Поклоніння ящірці ” – пішло ( навіть аудіокнигу слухав), решта ні
    Іздрик, Андрухович і Жадан – мабуть не доріс я до них ще, ну зовсім не вкурив. наявність матюків в окремих творах викликає у мене повне нерозуміння і зневагу до твору.
    але це тільки моя точка зору,
    різноманітна українська література має право на життя. це власне ї є розвиток.

  7. Забув про ” Танго смерти” – Винничука.
    прочитав на одному подисі. дуже гарна книга.

  8. Як можна було не згадати Марію Матіос??

    • Даремно Матіос пропустили. І Валерія Шевчука. І Дочинця. І Люко Дашвар (попса, але вона чи не єдина намагається відвоювати нішу невибагливого жіночого чтива у російськомовної літпродукції.)

  9. А Авраменків куди діли?

  10. “Be In Trend підготував список з десяти українських сучасних письменників, твори яких варто читати” – ахахаха от самі підготували, то хай самі й читають. Не подумайте, що маю щось проти цих людей/авторів, більшості з них я й рядка не прочитав. Але фраза “твори яких варто читати” мене зачепила. Мо я сам буду вирішувати, що читати? А то, що це (із тих що знаю) українська донцова ще не робить їх такими, що “варто читати”.

    • Ніхто ж вас не змушує що-небудь робити. Просто, на думку авторів, тих письменників, які є в списку, варто почитати. Що на цьому поганого?

      Як же все-таки дратує схильність українців до безконечної і безглуздої критики…

      • Як же все-таки дратує схильність українців до безконечної і безглуздої довірливості.
        Ви, пане, зараз відстоюєте позицію взагалі невідомих вам людей, і навіть не замислюєтесь, що вони тупо хочучь вас “розвести” на гроші, от що погано. Та як би ж тільки гроші.

        • А, і так, вибачте забув. Якщо конкретно ви не бачите глузду/сенсу, це ще значає, що його там немає, подивіться з іншого боку.

        • Ну а як, по-вашому, треба було написати заголовок? Автори, яких ми радимо прочитати? Це вже максимально нейтрально, наскільки тільки можливо, але всеодно прийдете ви або ще хтось і почнете свої розмови про “розводи”, шукатимете якісь помилки в тексті, казатимете, що письменники неправильно підібрані ітд. Більшості українців постійно щось не подобається, і це непокоїть.

          • Точніше, не заголовок, а те речення, яке ви вказуєте у першому вашому повідомленні.

  11. Це новина про 10 письменників. Для чого скаржитися, що когось немає в списку? Завжди для когось не вистачить місця, і я не бачу на цьому нічого поганого. Якби тут йшлося про 100 письменників, можна було б щось говорити.

  12. А як же Максим Кідрук та Лесь Подеревлянський?

  13. Упустили Ліну Костенко, Марію Матіос, братів Капранових, Макса Кідрука.

  14. Читайте Андруховича, захоплюйтесь справжнім мистецтвом.

    • Особисто я починала читати сучасних українських письменників із Забужко і Андруховича, перших творів Дереша, Ірени Карпи. Пізніше – Прохасько, Шкляра, Матіос, Л.Костенко. Ця друга група авторів незрівнянно вище за художністю, глибиною та змістовністю творів, тому я б радила починати саме з кращої літератури.
      Стиль Забужко і Андруховича чомусь більше нагадує статті або репортажі журналістів, Дереш і Карпа відрізняються звичайним “выпендрежем”, це важко взагалі назвати літературою.

  15. Я теж не зовсім згодна зі списком. А де Марія Матіос, Володимир Даниленко? Де Шевчук і Кокотюха?

  16. А чому тут немає Володимира Білінського ? Ото читання! Надзвичайно цікаве, хоч і не так легке.

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.