Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1171025 (151 за 24 години)

Три історії Галичини: три обличчя історії

| Прокоментуй!

3історії

Українка Ольга Онишко та ліванка Сара Фаргат  познайомившись в Вашингтоні на факультеті кіномистецтва, зняли фільм «Три історії Галичини», який через історії людей розповідає про складну історію другої світової війни, голокосту, українського визвольного руху, повоєнних років, стосунки між українцями, поляками і євреями на Галичині.   

Історія перша – єврейського хлопчика з Борислава Аарона Вайса, родину якого протягом 18 місяців переховувала українка, а її син Юзек у той час служив поліцаєм у німців, що вбивали довколишніх євреїв.  Пізніше, коли прийшли радянські війська, саме ця єврейська родина ховала і годувала Юзека.

 Історія друга – Олі Ільків, зв’язкової Головного командира УПА Романа Шухевича, яка 14 років провела в Алєксандровській та Владімірській тюрмах, а її діти виросли у дитячому будинку, де їм пояснювали, що їхні батьки злочинці, яких треба ненавидіти.

 Історія третя – ксьондза Станіслава Бартмінського, одного з співавторів польського серіалу «Дім священика», який ставши священиком Перемиської дієцезії в середині 60-тих років доклав чимало зусиль для збереження та відновлення греко-католицьких церков та єврейських кладовищ.   

 Історію можна писати по-різному. Цифри, дати, дані, факти. Жертви і кати, праві і винні. Проте існують події, коли такої сухої методології надто мало. Цифри не відображають нюансів, а факти виглядають надто простими і однозначними. Лише історії конкретних людей здатні показати усю багатогранність подій, складність вибору та непоказну мужність.

 В сухій академічній історії не знайдеться місця для розповіді про єврейського хлопчика, який шантажує маму, що закричить і виявить сховок, якщо вона не дасть йому ще грудочку цукру; для бандерівців, які рятують поляків і українців від п’яного загону польських вояків; для сумнівів, що обрати – дітей чи обов’язок та змішаного почуття сорому і обов’язків, що відчували діти «ворога народу» виховані радянською школою.

 У «Трьох історіях» герої розказують свої історії без надмірного драматизму, героїзму та надлому, їх біль пережитий і перетворений у світлий сум і досвід, яким вони діляться з безмежним відчуттям прощення та мудрим гумором.

 Схожі історії є мало не в кожній галицькій родині. Кілька мільйонів історій Галичини: часто не почуті, недочуті, не записані, забуті, сховані у глибині пам’яті. Саме такі історії я малою чула від своєї бабусі. Вона однаково жаліла і німецьких, і радянських солдат, що гинули в неї на очах, у її розповідях про бомбардування страху було стільки ж, скільки і гумору.

 У «Трьох історіях», як і в історіях бабусі багато життя, не роздумування і оцінок, а розуміння, що війна закінчилася і треба жити і цінувати життя, не затираючи пам’ять. Тому Ольга Ільків видає збірки своїх віршів, написаних у в’язниці, Аарон Вайс привозить до Унівського монастиря, де були врятовані євреї, студентів з Ізраїлю, а ксьондз Бартмінський вплітає історії українсько-польського порозуміння у популярний серіал.

Джерело: Релігійно-інформаційна служба України
Ви можете завантажити дану стрічку з толоки:
DVDRip http://toloka.to/t47828
DVD9 http://toloka.to/t50026
Для тих хто хоче отримати DVD потрібно звертатись сюди:
БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД АНДРЕЯ ШЕПТИЦЬКОГО
Львів, площа св. Юра 5, Україна, 79000, т/ф: (032) 261-5482
sheptytsky.foundation@ugcc.org.ua
Координатор проекту Любов Михайлюк
+380503317354
lmykhalyuk@gmail.com

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.