Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1169855 (189 за 24 години)

Мовне питання

| 27 коментарів

1310550263Цей пост буде про українську мову, її носіїв, тих, хто принципово не хоче її використовувати й тих, хто зумів вивчити мову за короткий час.

Учора спілкувався із громадянином Росії, котрий близько 5 років проживає у Львові. Російську я розумію, як можна зрозуміти з блогу, але це питання принципу перевести людину, що проживає у Львові на українську мову. Просто тому, що гість повинен поважати тих, хто його прийняв у себе вдома. Тому пояснив, що можу не зовсім правильно зрозуміти суть сказаного й викривити уявлення про ситуацію.

– Я понимаю украинский язык, но не хочу его коверкать, как Азиров, поэтому разговариваю на русском. Если будет нужда. то моя жена переведёт, – сказав Андрій. Він є офіційним представником чеської фірми у Львові. Цікаво чи може він так само спілкуватись у Чехії?

Наголошую, що він проживає близько 5 років у Львові.

Мій товариш Дмитро народився у Придністров’ї. Прожив там до 27 років. Українська мова для нього була, як для мене молдовська. Усе спілкування, навчання й життя у нього було російськомовне. У 27 років він зрозумів, що відчуває тягу до етнічної батьківщини – України. Через інтернет познайомився із дівчиною з Рівненщини Катериною. У вересні 2010 вони уже почали спільне життя у Здолбунові.

svitodar_frontpageДмитро з першого дня “коверкав” мову. Йому було тяжко вивчити багато нових слів, позбутись акценту, але сьогодні він пише без помилок. У розмові подекуди чуються проблеми й русизми, але за рік-другий це зникне повністю. Тобто він зумів вивчити мову. І він тут лише 3 роки.

До речі, Дмитро нещодавно став Татом, з чим його і вітаю. (І саме Дмитро створив цей сайт і підтримує його. Кому цікаво, особистий блог Дмитра можна почитати за посиланням.)

І третій наше герой – теж Андрій. Він народився у Вінниці. До 20 років розмовляв тільки російською. Потім вирішив, що варто вчити українською. До речі, однією з причин став мовний закон Колесніченка і Ківалова. На початках він чекав на у “перехіді”, або видав ще цікаві перли. А зараз чудово говорить українською.

Тому усі ці “не хочу коверкати” – це елементарна неповага і не бажання вчити наш комунікаційний код. Особисто я давно почав відверто просити людей переходити на українську. Якщо особа пояснює, що вона з іншої країни тут лише турист, то все гаразд, але російськомовні львів’яни зі мною спілкуються або українською, або я з ними не спілкуюсь.

Джерело: Грінаб

27 коментарів

  1. цікава історія. але видно, що просто пост із блуґу, а не повноцінна стаття. все одно корисно.

  2. Декілька прикладів із мого життя: у брата мого батька дружина із Росії (росіянка), але живучи вже багато років в Україні (Рівненщина), вона розмовляє, співає українською краще за більшість українців, це без жодних перебільшень. З нею дуже приємно спілкуватись українською, бо знає її досконало. Також у мене є сестра у Росії (Мурманськ), правда, на жаль ми вже з десяток років не бачилися. Але коли вона в дитинстві кожне літо приїжджала до нас на декілька місяців, вона розмовляла українською, не досконало, але все ж таки, людина з Мурманська, ніколи не вивчала українську, але розмовляла ж нею.
    Отже, коли людина багато років живе у мовному середовищі, і говорить, що не може вивчити мову, це все принципи, неповага і небажання.

  3. Ті, хто не хочуть вчити і приводять такі аргументи про “коверкання”, справді не хочуть вчити українську.

  4. В мене є знайома, яка сама родом з Росії, та виросла та жила до повноліття. Вийшла заміж за українця, та вже 20 років живе у Львові. Але на моє превелике диво вона досі не розмовляє українською, спілкується суржиком. Я думаю, що основну роль в цьому зіграло небажання та примітивна думка “и так поймут”.

    • тут слід врахувати, що більшість етнічних росіян не здібні до вивчення інших мов. хоча небажання і примітивну думку це не скасовує.

      • Я теж народилась в Росіі, але останнім часом все частіше розмовляю українською. І концерти свої (автоські зустрічі) намагаюсь вести, знову ж таки, українською. Не треба узагальнювати – є українці, які не хочуть розмовляти рідною мовою, але є й такі, які з задоволенням вивчають не рідну для них мову, спілкуються нею, бо живуть в Україні і дітей своїх привчають. Навіть не тільки своїх. Послухайте мої дитячі пісні “Добрі казки” – сподіваюсь, хоча б своїм прикладом, змушу Вас не узагальнювати…. http://www.youtube.com/watch?v=Weuo9hO3mI0

  5. Англійська мова є загальновживана – не всі її знають. Було б добре, щоб був ще сайт з загально вживаними пропозиціями англійською мовою, які легко можна завчити, і на питання московіцькою мовою відповідати англійською – іноземною на іноземну. Також, ті хто взагалі не володіє англійською, зможе частково її опанувати.

    • Ти ідіот, анонімний, це не підлягає сумніву.

    • Хах…і справді, цікава картина: російськомавний:”Доброє утро, а ..” україномовний:” Good moning, can I help?”
      Російськомовний спантеличений неочікуваною відповіддю, розуміє свою недолугість, мало освіченість…
      і справді, щоб так всі робили!!!))) От наприклад я, так точно робитиму!

      • Я на даний момент розмовляю з кацапами Польською мовою. :)

        • Холоп повинен знати мову панів.

          • Моя бабця була Полька, вийшла заміж за Українця бо часи такі були. Моєї бабці дідо з бабою тут в Україні маєток мали, тому переїхали сюди жити. З Української сторони майже вся родина, на той час, куркулями були. Мій дідо мав 3,5 Га поля коней, худобу… і наймита з наймичкою. Наймит дідові помагав, наймичка в основному біля хати поралася. Прийшли москалі-комуняки і обікрали родину – відібрали у нас все що було, а землю до колгоспу забрали, бодай тому леніну… У мене своя справа, і в підпорядкуванні малий штат працівників.

            Так як в мені і Польська і Українська кров тече, то і кацапа я ненавидітиму і гнатиму: за Катинь, за голодомор в Україні, за те що тиснеться, аби в Україні панувати… і за те, що мою родину обікрав. І дітей своїх цьому ж навчатиму.

            Тож, від холопа чую.
            І ще, чого б це я, пан, та до собаки гавкав!

          • І ще одне, в московії на нафтогазових фірмах працюють на керівних посадах багато Українців з заходу України. Так як тут готуються спеціалістів відповідної кваліфікації, та й в загалі це ті люди, які заслуговують бути на керівних посадах – бо ми Українці.

            Не знаю звідки Ти знаєш Українську мову – проте молодець, що нею розмовляєш!

        • підтримую повністю, заради цього я зараз вивчаю польську мову

  6. Все не так просто. Киянин. Батьки обрусачилися, бабця розповідала казки українською, коли мене їй підкидали на вихідні. Закінчив українську школу, де у 1 класі був єдиним, хто розмовляв російською, але у 10-му ВСІ обрусачилися. Вирішив відмовитися від рос. десь у 90-му, але для того, щоб думати і сни бачити українською знадобилося 15 років.
    У жінчиному селі один рускій, Фролов. Прожив там 30 років, прижив 4 дітей, має 7 онуків і розмовляє лише рос. м, хоч усі навколо, жінка, діти, онуки – українською. Чому? Не відчуває дискомфорту від того, що не розмовляє українською!
    Висновок:
    1. Школа не компенсує вплив середовища.
    2. 100% самоукраїнізація справа не проста і тривала, навіть за бажання.
    3. Без впливу держави (закони + попаганда + створення дискомфорту для тих, хто не розмовляє українською) середовище, що сприятиме самоукраїнїзації створити неможливо.
    4. Свідомі громадяни тут державу не замінять, максимум уповільнять обрусачення, що триває і далі.
    5. Попри все, маємо лупати цю скалу, сподіваючись на зміну влади.

    • “Попри все, маємо лупати цю скалу, сподіваючись на зміну влади.” +1

      Сам почав розмовляти теж дуже “коверкал” бо в Миколаєві майже всі російськю шпрехають. С початку в траспорті почав казати короткі фрази Українською. Потім де міг з незнаомими людьми бо байдуже що вони про це думають. Далі вже з колегами та знайомими і з родичами. Неприємно але тут зустірв тупий фишистький супротив аля “Не разгаваривай са мной так” )))
      Звичайно і багато кумедних ситуацій було “там на Севері” і тому подібне.
      Як результат за декілька років:
      – іноді сняться сни Українською (я не балакучий :)) )
      – якщо не втомлений та розмова така що не потребує максимальної концентрації можу непогано Українською розмовляти
      – нажаль багацько “росізмів/русизмів” перші спадають на думку, але треба ту скелю лупати))

  7. Ач ти роздратувався, значить правду сказав

  8. Я сам з с.Безіменного Донецької обл. Все життя розмовляв російською. Батьки украінці. Переїхав до Києва, до баби вчитися. Закінчив інститут, вже міг говорити українською. Познайомився з майбутньою дружиною (вона сама з Лисянки, Черкаської обл. там Шевченко, дяку воду носив ). Домовились, що спілкуємось виключно українською. Щоб діти розмовляли правильною мовою. Тепер чекаємо народження нашого маленького бандерівця, чи бандерівки, поки не знаємо. :)
    Так що шукайте україномовних дівчат та хлопців, створюйте сімї, виховуйте маленьких патріотів, буде вам і мова і радість на все життя :) Про сни не знаю, кажуть не дуже поспиш .
    Будемо об’єднуватись створювати острови благополуччя. Відродимо націю. А приклади історія має, жидівський іврит взагалі зник, а зусиллями сотні жидів зараз державна мова :)

    • Хай Бог помагає!

    • Повністю підтримую – змішані шлюби – то є розмивання народів. Тому пару треба собі шукати собі подібну і дітей повинно бути декілька. Тоді й нація буде розквітатиме.

      • Ну народ ми один, українці (Маю на увазі у нас с дружиною). Просто в силу територіальних відмінностей регіонів України я розмовляв москальською.

  9. 300 спартанців зупинили армію Ксеркса, 300 козаків зупинили поляків під Берестечком- невелика кількість ідейно, духовно згуртованих кремінь-людей можуть звернути гори … борітеся -поборите.

  10. Гуртуємось!!! 
    Не в кількості справа, а в правильній політиці і бажанні народу гуртуватися навколо ідеї.
    Наприклад в Канаді, українці не втратили своєї спадщини, а навпаки її збагачують.
    Колись східна Україна і Краснодар були україномовні. В 1965му році 60% населення Краснодару вписали себе в паспорт українцями, зараз ситуація змінилась. Наша задача сьогодні запустити зворотній процес. Почнемо з себе, покажемо приклад 

    • Якось так цікаво вийшло що доля українців Канади суттєво відрізняється від долі українців Росії. Добре що ви згадали про Краснодар, але спочатку треба повернути до рідного коріння українців півдня та сходу (і столиці також).
      А щодо Краснодару, то цікаві дані Ви маєте, однак мені здається що це все-таки перебільшення. Оскільки українці становили тих 60% населення сучасного Краснодарського Краю до голодомору. Після голодомору їх стало менше, крім того у великі міста завжди завозились вихідці з північних областей Росії. Тому в самому Краснодарі ситуація трохи інша…
      На Кубані зворотний процес запустити неможливо, оскільки російська влада навіть сьогодні докладає зусиль до того, щоб вибити з голови у людей навіть натяки на щось українське. Врезультаті там виростають перевертні (не всі звісно)

  11. Їздили в Геленджик у 2012му, до двоюрідного діда в гості. За столом підняли питання національної приналежності. Він на пам’ять прочитав з десятки два віршів Т.Г. Шевченка, мені стало соромно, я стільки не знаю. А його діти живуть в Москві і навряд чи вважають себе українцями. От вам і асиміляція. Мабуть так і має бути, бо вони живуть в іншій державі і мають поважати її мову і традиції. Так само має бути і у нас. У Москви було майже 400 років на русифікацію України. Нам треба років за сто зробити схід і Крим українським.

  12. === Мабуть так і має бути
    Та Москва просто загарбала багато чужих земель, в тому числі українських, от і все. І ви кажете що так має бути!
    Та й деб не жили онуки вашого двоюрідного діда, вони повинні пам’ятати своє коріння. Ви самі приводи приклад того, що в Канаді українці тільки збагачують свою спадщину. Чомусь лише в Росії мільйони українців перетворюються в москалів.
    Добре що хоч не всі там обрусачились, на тій же кубані є українці, які хотять вивчати українську мову та цікавляться своєю спадщиною. Ми повинні їх у цьому допомогти, а не казати “нахай і далі яничарами робляться”
    Степан Бандера звертаючись до українських дітей казав “Вибийте із себе яничарський польський дух”. А нам треба казати: “Вибийте із сере яничарський російський дух”!

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.