Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1171924 (195 за 24 години)

Невже нарешті український кінобум?

| 17 коментарів

KINO-UA5-800x535

Найпопулярніший різновид мистецтва наразі – кінематограф, конкурувати з ним може хіба поп-музика. Але, на відміну від пісень, саме фільми є своєрідними «меседжами», які спрямовані до масового глядача. Кінострічками можна виховати людину, ціле покоління, народ. Саме тому кожна держава намагається підтримати свій кінематограф, адже він – спосіб формування системи цінностей, передачі історичних знань, виховання патріотизму, зрештою, престижу країни. І – найголовніше – дуже прибутковий бізнес. Здається, це зрозуміла й Україна.

Досить поетичного кіно!

Ще кілька років тому, коли я організовував покази українських фільмів для ужгородських студентів, хтось кпинив: «Та досить з нас уже поетичного кіно! Воно геніальне, але час його минув 30-40 років тому. Покажіть щось нормальне!».
  Для таких жартів існувало серйозне підґрунтя – за час незалежності українське кіновиробництво майже зникло, а те, що з’являлося, масовому глядачу, тобто пересічному українцеві, не подобалося. Та й не бачив він, чесно кажучи, цих фільмів, бо зникла інфраструктура – кінотеатри залишися тільки у великих містах.
  Минулого року несподівано про українське кіно почали говорити знову. Вперше на широкі екрани потрапив фільм «ТойХтоПройшовКрізьВогонь», відбувалися прем’єрні покази, обговорення, фільм став медійною подією і піонером, за яким пішли наступні стрічки.
  Бо в 2013 році вже презентовано (або буде презентовано до кінця року) ще кілька повнометражних фабулярних і – даруйте за жарт – непоетичних фільмів. Маю тут на увазі передусім стрічки «Іван Сила», «Ломбард», «Поводир, або квіти мають очі», «Тіні незабутих предків», «Толока», «Синевир», «Параджанов», «Зелена кофта». Вісім фільмів!
  Кожен із цих фільмів може стати подією, кожен особливий і по-своєму цікавий – «Іван Сила» (режисер – Віктор Андрієнко), наприклад, знятий для українського підлітка, який нарешті зможе виховуватися на власних героях. Знято його на основі пригодницької книжки Олександра Гавроша (до речі, колумніста «Радіо Свобода»), а ту, в свою чергу, написано за біографією уродженця закарпатського села Білки Івана Фірцака, найсильнішої колись людини світу. «Поводир» Саніна – історична драма про розстріляних радянською владою українських бандуристів. «Зелена кофта» (режисер – Володимир Тихий) – трилер про пошуки хлопчика в київському спальному районі. Цей фільм напередодні прем’єри робить собі незлецьку світову кар’єру – його показано на кількох міжнародних кінофестивалях, між якими покази в основних конкурсних програмах фестивалів у Варшаві та Сан-Себастьяно. «Ломбард» Любомира Левицького – чи не перший український гангстерський фільм. «Синевир» – перший український 3D фільм жахів. Загалом ситуація в українському кінематографі схожа на прорив, правда ж?

ТойХтоПройшовКрізьКінотеатр

Але прориву може й не статися, якщо глядачі не підуть на ці фільми до кінотеатрів. Спонсори не підтримуватимуть українські фільми в майбутньому, якщо не побачать у цьому свій інтерес. Бренди не проплачуватимуть (а значить – не співфінансуватимуть) свою рекламу в кадрах, якщо не будуть впевнені, що її побачать мільйони українців. Вихід, здавалося б, простий – просто піти в кінотеатр і проголосувати за український фільм гривнею.
  А втім, не всі на це готові. Нещодавно з’явилася новина, що «Іван Сила» тримається в десятці найпопулярніших фільмів в Україні. Стрічка на той момент заробила 74 тисячі доларів. Хіба це гроші? На той же російсько-шовіністичний «Сталінград» українці витратять в рази більше, чим лише заохотять сусіда продукувати «ура-патріотичні» фільми й надалі. «Іван Сила» – перша ластівка українського кіно, яке може виховувати свого глядача (культивує українського героя). І цей фільм профінансований державою, що не може не радувати. Добрий почин, який варто продовжувати.
  Кажуть, що Бернард Шоу свою першу книжку видав за власні гроші. Але книгарні не хотіли брати її в продаж, оскільки не знали автора. Тоді письменник почав обходити книжкові магазини, скрізь запитуючи: «А у вас є книжка Бернарда Шоу?», потім всівся за телефон і знову ці ж книгарні обдзвонив, змінюючи тембр голосу. Наступного разу всі магазини не просто закупили книжки письменника, а й виставили їх на найкраще місце у вітрині.
  Вочевидь, щось подібне має здійснити й український кінематограф. Прийти до свого глядача. Бо, наприклад, ще за три дні до прем’єри мукачівський кінотеатр (найближчий до рідного села Івана Сили) відмовлявся ставити стрічку у репертуар. Мабуть, вважаючи, що не зможе на ній заробити. А виявилося навпаки – зал був заповненим вщерть.
  Тому не гайте часу – ідіть дивитися українське кіно! Питайте в кінотеатрах, розповідайте друзям, поширюйте інформацію у соцмережах. Адже добре кіно можливе лише тоді, коли у нього є свій глядач.

Автор: Андрій Любка – письменник
Джерело: Радіо Свобода

17 коментарів

  1. Ох і жовтий заголовок же ж%)%)%)

  2. “Питайте в кінотеатрах” – у моєму районному кінотеатрі жоден із цих фільмів не йде. Для того, щоб його побачити, треба їхати в Київ, і то кінотеатрів, які б його показували, можна на пальцях порахувати. А от у мережі “Батерфляй”, яка має багато кінотеатрів у найбільш “стратегічних” місцях, українського фільму не дочекаєшся, проте активно демонструють російські стрічки. Я відвідую українські стрічки, але що ж робити з численною інертною масою населення, яка б може й відвідала показ української стрічки, але це ж треба встати, пошукати, кудись поїхати… Для цього потрібна воля, а більшість нашого населення просто обере найближчий кінотеатр і буде “плясати” від наявного там “репертуару”, у який із завидною регулярністю потрапляють російські стрічки.
    Все це схоже на гонитву за власним хвостом: автор статті закликає патріотичних людей із патріотичних міркувань дивитися українське кіно. А я вже раніше стверджував: агітувати патріотчних, національно свідомих людей не треба, вони й так свідомі й патріотчині, а от інертну масу патротичними гаслами мало проймеш, їй треба вводити українську ідею поступово, по краплях, разом із тонною розваг або чимось подібним.

    • цілком згоден. От у нас поряд з домом в кінотеатрі за усі три роки показали аж дві український стрічки – “ТойХтоПройшовКрізьВогонь” і “Ломбард”. І на обидва я сходив із задоволенням. Я б і радий сходити на інші (бо в іншому кінотеатрі демонструвались і “Звичайна справа” (про яку до речі у статті забули), і “Іван Сила” і “Параджанов” ), але їхати цілу годину на інший край міста, щоб його там подивитись у мене просто не вистачає часу, я краще почекаю доки воно на диску вийде, придбаю і вдома подивлюсь, якщо вийде взагалі. Українським виробникам треба навчитись планувати бюджет не тільки на зйомку і монтаж фільму, а й на промоушен і кількість копій. А то випустять 30-40 копій, та ще й половину роздадуть якимось знайомим в кінотеатри, в які ніхто не ходить. А потім хочуть прибутків від цього. Не буде прибутків, якщо ви продавати не вмієте. Хтось гівно на зразок “Сталінграду” продає в Україні за півтора мільйони доларів, а хтось не вміє добротний класний сімейний фільм “Іван Сила” продати хоча б за сто тисяч. Треба вміти не тільки знімати, а й продавати.

    • все правильно каже Аскольд. тільки те, що патріотів агітувати не треба – оце хибно. бо від патріота до інертної маси (і назад) – усього один крок. свідому патріотичну активність треба підтримувати серед усіх верств населення.

    • +1
      Або, якщо й проходить, то все робиться для того, щоб якнайменше людей дізналося про це кіносеанс і час ставить не надто зручний

  3. Все ж з кінематографом успішно конкурують відеоігри. І заробляють більше, і розважають краще, і виховують ефективніше. Зокрема привчають до дисципліни. Та то пусте, у статті сказано інше дуже важливе: нам усім слід платити за своє кіно свої гроші. Я по досі не проґавив у кінотеатрі жодного українського кіно. І всім так раджу.

    • може і конкурують, але чомусь їх не випускають українською (на відміну від фільмів). в сфері ігор бракує отих людей, які пролобіювали обов’язковий український дубляж.

  4. “На той же російсько-шовіністичний «Сталінград» українці витратять в рази більше…” + (

  5. Забули про стрічку “Звичайна Справа” та “Креденс”(ніби мала восени показуватись, але може вже і 2014го) Васяновича ;)

  6. А як на рахунок он-лайн кінотеатрів? Гуртом, робіть свою платформу вже нарешті!!!

  7. а все завдяки кому? правильно – Януковичу і партії регіонів.

  8. Ну дивіться. У Франківську фільм показують щодня о 12,10.
    http://www.kinofilms.ua/salo/afisha/city/30/
    Ну незручно ніяк. Мені щоб приїхати з хутора і подивитись фільм потрібно затратити пів дня (який у цей час на ціну золота). Якби якось ввечері.
    Виходить що єдиний варіант підтримати фільм – забронювати й оплатити за нього онлайн, не дивлячись наживо. (((

  9. Адвокате, а вихідними ніяк не вдасться прийти?

  10. У великих містах ці фільми вже є у прокаті, але як їх проштовхнути у маленькі райцентри? Мені, наприклад, незручно їхати у область, бо задля фільму там ночувати на вокзалі доведеться)

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.