Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1171208 (161 за 24 години)

Встановлено пам’ятник мазепинцям, закатованим Петром І

| 29 коментарів

pamyatnyuk

На Сумщині, у старовинному козацькому місті Лебедин 20 жовтня 2013 р., після 20-річних домагань, встановили пам’ятник закатованим тут за наказом Петра І понад 900 козакам-мазепинцям.

Пам’ятний курган із сірим гранітним хрестом стоїть перед входом до Мироносицького кладовища, поблизу якого в 1708—1709 рр. поховали закатованих українських козаків. Встановили пам’ятник з ініціативи та стараннями почесного громадянина Лебедина, письменника, краєзнавця, історика й етнографа Бориса Ткаченка та його сина, колишнього голови Лебединської райдержадміністрації Максима Ткаченка. Освятило пам’ятний хрест та поруч встановлену невеличку капличку місцеве духовенство УПЦ, відслуживши на місці події панахиду за загиблими 305 років тому українськими козаками.
На цьому місці майже 250 років була велика братська “Могила гетьманців”, де поховано понад 900 козаків-мазепинців, жорстоко закатованих протягом 25 листопада (6 грудня)—26 грудня 1708 р. (6 січня 1709 р.) в центрі Лебедина, на майдані коло церкви Преображення Господнього. У цей час у Лебедині була ставка Петра І. За його наказом князь Меншиков тут чинив слідство і суд над козаками і місцевими мешканцями, що підтримували гетьмана І. Мазепу під час війни зі шведами. Прізвища козаків, закатованих у Лебедині та їхня точна кількість і сьогодні остаточно не встановлені. Проте всі джерела повідомляють, що саме тут російські війська закатували понад 900 козаків-мазепинців.
Тортури були різними: колесування, четвертування, саджання на палю. Найлегшим вважалося повішення та відтинання голови. Смерті передували канчуки, батоги та розпечене залізо, яким повільно водили по тілу козаків. Страчених козаків поховали за межами міста поблизу нинішнього Мироносицького кладовища. Петро І на місці поховань заборонив ставити хрест і наказав вивозити сюди здохлу худобу. Пізніше місце поховання страчених козаків назвали “Гетьманським кладовищем”, а місцеві мешканці насипали в пам’ять про полеглих високу могилу — понад 20 метрів завдовжки і 4 метри заввишки. Лебединці доглядали могилу, правили тут панахиди, саджали квіти. У дореволюційний час на могилі були хрест і огорожа. У радянські часи її зруйнували і лише тепер місцевим ентузіастам на 305-ті роковини таки вдалося встановити в Лебедині пам’ятник закатованим тут борцям за волю України.
Водночас, як повідомив Борис Ткаченко, місцева громада не полишає надій, що у Лебедині у центрі міста, на місці катувань і страт українських козаків, також встановлять пам’ятник. Як прокоментував уродженець Лебедина історик Сергій Шумило, “це місце, як і Берестечко, є священним в нашій історії, адже воно рясно полите кров’ю українських мучеників. І воно мало б вшановуватись всією Україною, до цього святого місця у вільній Україні мали б здійснюватись загальнонаціональні прощі-паломництва… Сподіваюся, що колись так усе ж буде”.
Ініціативу підтримала й відома українська співачка Оксана Білозір. У своєму привітанні вона написала: “Я щаслива за відмолені нескорені душі козацькі! Царство Небесне і вічна пам’ять! Маємо ще один маршрут, куди хочеться поїхати, щоб помолитися і схилити свою голову”.

Автор: Сергій ШУМИЛО, Лебедин-Київ
Джерело: Майдан

Автор: slovoP

Культурологічний просвітницький тижневик “Слово Просвіти” Всеукраїнського товариства “Просвіта” здобув популярність серед української інтелігенції як видання, яке неухильно пропагує українську національну ідею.

29 коментарів

  1. Подія знаменна, але оте “після 20-річних домагань” просто винесло мені мозок))

  2. Так, а що ж поробиш, при нинішній владі…
    Велике дякую Ткаченкам і всім причетним до цієї справи людям. Низько вклоняюсь.

    • Хлопці,хлопці….. А скільки схожих такого роду місць про які ми не знаємо і знати не будем…Сум.

  3. Максим Ткаченко був головою райдержадміністрації – сам був владою! Вікіпедія твердить, що хрест мав бути встановлений 2009 року.
    І одне зауваження: у 18 ст. різниця між юліянським і грегоріянським календарем становила 11 днів. Але чи прийнято її вираховувати для Російської імперії?

  4. Саме дочитую трилогію Б. Лепкого “Мазепа”. Рекомендую усім кого зацікавила ця новина, книжка є на порталі. Для тих хто прочитає, відкриття памятника набуде зовсім іншого змісту, зрозумієте значення таких памятників для історії України.

  5. Хiба цiї козаки герої? Вони змiнили дiї єднання руського i українського народiв. Ви ради, що вони не слуговали Петру та Росiї; але ж вони були робiтниками шведського Карла. Вони бажали вiддати йому на поругання нашу багату, хлiбну, сонечну Вкраїну.
    Не дивиться на “москалiв” як на ворогiв нашої Батькiвщiни. Руськи люди – наши брати; ще в часи середнерiччя ми були разом з ними. А згадайте Переяславську Раду! Козаки и простi хлiбороби виступили за поєднання України з Росiєї. Не идить супротив iсторiї i здорового змiсту.

    • Ну так, якщо вірити історії написаній між 1918 та 1991м?

    • а катування козаків це прояв “братской любви” , сподіваюсь колись розрахуємось тоюж монетою

    • “поругання”, “Батькiвщiни” ти де навчався? “середнерiччя “, я звичайно не знаю серед яких річок ти жив із своїми братами, але там і залишайся. Сюди краще не ИДИТЬ. Доречі “здоровий зміст” теж прихопи, здорового глузду в тебе точно нема.
      Доречно буде згадати Переяславську угоду (у січні — березні 1654) і Березневі статті. За цими статтями, Україна визнала протекторат московського царя, зберігаючи свою цілковиту автономію і діставала військово-політичну допомогу Москви проти Польщі.
      Але вже через рік Москва зраджує Україну і ділить її навпіл. Віддає половину Польщі, наче свою власність.
      Тому в жовтні 1656, іґноруючи протести Москви, Хмельницький вступив у ширшу коаліцію з Швецією, Семигородом, Бранденбурґом, а почасти з Молдавією і Валахією вже проти Москви.
      Так от Іван, прості козаки і хлібороби може і хотіли укласти військовий союз проти Польщі, але вже через рік збирали військо проти твоїх братів.
      А Мазепа 1708 року продовжив справу Хмельницького у намаганні скинути польсько-московське ярмо.
      Ті лицарі які померли мученицькою смертю і на полі бою за Україну заслуговують на достойне місце в історії.
      А таких як ти братів треба гнати поки не побачиш “Покровский собор”. Мудило!

    • Гугл перекладач – ” не слуговали”, ” були робiтниками шведського Карла”, “сонечну Вкраїну.” і так далі, ерлів тут купа .Одне добре, що кремлівські тролі хоч і через перекладач та все ж почали писати українською).

      ” руського i українського народiв” – що за невігластво?. Чи це так гугл перекладач пожартував?. Руський та руССкій не є одне й те ж саме.

    • А на якій мові пише автор? На староболгарській?
      І що автор пише про нашу історію? Він читав що-небудь окрім радянських чи російських підручників, де істину вже давно спаплюжено?

  6. Iван Кравчина, я оце прочитав твоє… Намагаюсь, собі руку не обгризти по лікоть. Добре, що нас розділяє інтернет.
    Говориш як пенсіонер Новоазовського рн. Донецької обл. Там таких багато, бо їм оцим, про що ти кажеш 70 років мізки засерали. Я знаю, сам з звідти. (Але ти так безграмотно пишеш, наче клас п’ятий.) Але навіть у східняків вже язик не повертається таке казати.

  7. Пишу я дiйсно безграмотно, так що звiняйте. Та поправляйте мене, будь ласка; тiльки спокiйне, без лаю.
    Що значить “вiддає половину Польщі”? У 1654 роцi до Москви приєдналась тiльки лiвобережна Україна, бо правобережна не була ще вiльна вiд Речi Посполiтої. Руськiй цар хотiв одвоювати i її, та не вийшло. Поляки оказались сильнеє. Так що Москва не вiддала Польщi половину Вкраїни, – вона їй i не належала, – а признала польске право владати їй. Потiм, за разделом Польщi у XVIII ст., Росiя частично звертала отi землi.
    a_klimok! Що ж ти збираєшся робити, аби “розрахуватися тоюж монетою”? Невже похiд на Москву?

    • У 1654-му договір заключила Україна в складі і Правобережної, і Лівобережної. Потім була успішна війна проти поляків, але в 1656-му, коли Польща була на межі повного розгрому, цар усупереч договору заключив мир із поляками, бо ті пообіцяли йому польську корону (поманили й надурили). Обурений Хмельницький у 1657-му році у союзі із Трансільванією та Швецією продовжив війну проти Польщі всупереч забороні Москви, але помирає. І. Виговський, новий гетьман, бачачи численні порушення договору Москвою, вирішує остаточно розірвати з нею його, за що Москва у 1658-му посилай на Україну військо Трубецького й Пожарського, які винищили ряд українських містечок із жінками, дітьми та старими включно! Отакі от браття! На щастя, війську виговського вдалося розгромити цих “братків” під Конотопом.

    • Я схожі речі чув від кримських пенсіонерів. Там теж таке ж болото безпросвітне

  8. Цілі Богдана Хмельницького було об’єднати і здобути незалежність України, а не дати шматок Москві. А москва зрадила. Пізніше коли польський союзник Карла XII Станіслав Лещинський став погрожувати нападом на Україну, Мазепа звернувся за допомогою до Петра I. Цар, чекаючи наступу шведів, відповів: «Я не можу дати навіть десяти чоловік; боронися, як знаєш».
    Після цього Мазепа звертається до війська з яскравою промовою: “Братія, прийшла наша пора; скористаємось цим випадком: помстимося москалям за їх тривале насилля над нами, за всі скоєні ними жорстокості й несправедливості, збережемо на майбутні часи нашу свободу і права козацькі од їх посягань! Ось коли надійшов час скинути з себе їх остогидле ярмо й зробити нашу Україну країною вільною й ні від кого не залежною”.
    На столицю Батурин напав командувач московитськими військами в Україні князь Меншиков, вирізав усіх жителів: 6 тисяч чоловіків, жінок, дітей.

  9. Друзі, про що ми взагалі говоримо. Ми живемо в країні яку здобували ці люди, і те що Україна є на мапі світу заслуга таких людей як Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Степан Андреевич Бандера, Роман Иосифович Шухевич, Коновалець Євген Михайлович, Петлюра Симон Васильович, Ребет Лев та багато, багато інших.
    Для москалів, поляків та ін. вони завжди будуть ворогами, але це наші герої.
    Наприклад Станіслав Ревера Потоцький герой Польщі. Він вирізав половину України за національною ознакою з дітьми і жінками, і є нашим ворогом, а польський герой. І так воно має бути, бо він це робив задля добробуту Польщі.
    Петро і його зграя різали іншу половину, і як каже Iван Кравчина, це ми його зрадили.
    А так сталося, що історію пишуть переможці. Всі ці роки нам заливали на генному рівні цю “правельную историю”.
    Тепер ми переможці і наші герої, ті кого ми такими вважаємо!

  10. Ладно. Мне надоело с вами спорить. Знайте же, гады, что я – русский! “Москаль”, как вы говорите. И фамилия моя не Кравчина, а Миронов; Иван Кравчина – псевдоним, взятый из киноповести А. Довженко “Поэма про море”. Довженко воспевал единство наших народов, сильнее всего проявившееся в годы Великой Отечественной войны. Я верю ему, а не вам. Я родился и вырос в Москве; украинский язык пока что учу, потому и пишу безграмотно.
    Я писал про нашу Украину, потому что она не только ваша, но и моя тоже. У нас с вами – общая Родина, которую вы оплёвываете, от которой вы отворачиваетесь. Если такие бандиты, как Бандера и Петлюра, резавшие и грабившие украинский же народ, стали у вас героями – мне не о чем с вами говорить.
    Я верю, что таких, как вы, националистов немного на Украине. Я верю, что в массе своей украинский народ хочет соединиться с русским народом. И такое время придёт. Мы сольёмся – назло вам. И ваш петлюровский “жовто-блакитний прапор” будет замещён Красным Знаменем – знаменем свободы, равенства и братства всех народов!

    • “У нас с вами – общая Родина” – а ти приїдь сюда, на “свою родіну” та ще й з “красним знамєнєм” (краще зразу у Львів, Стрий чи Дрогобич) і сам порахуєш нас – націоналістів, щоб твоя віра в “общую родіну” не будувалась на твоїх власних вигадках, закладених тобі у голову імперською брехливою пропагандою твоєї справжньої Батьківщини. Ми твої бєрьозки ніколи своєю країною назвати не захочемо, чого ж ти пхаєшся у чужий город зі своїм рилом. Бандера з Петлюрою різали та й не дорізали визволителів-загарбників і тих марновірів, що ще з часів гетьманщини вірили в доброго царя-батюшку, поки не стали за звірства Антихристом його називати.

    • Де б кацап не приїхав – зразу починає зазіхати на чуже та про братерство торочити.
      Це ми кацапе вже проходили і не один раз. Братання з кацапами завжди закінчувалося репресіями, голодоморами, виселенням у Сибір.
      Не марнуй свій час та повертайся на Батьківщину.

    • Міг би не говорити, що москаль, це було зрозуміло, бо на Україні навіть на сході вже у молоді язик не повертається таке казати, а там багато москалів.
      А те що нас не багато, ти правий, але с кожним роком більше. Не кожен займає активну позицію, але більшість висловлює підтримку. Коли я йшов до школи у селищі Безіменне Донецької обл., збирали підписи на якій мові батьки хочуть,щоб ми навчались. Після зборів підписів до нас прийшов директор школи і іронічно казав, що тільки ми написали українську. Тоді це було дивно для оточуючих. Сьогодні навіть питання не піднімається на якій мові будуть навчатися діти.
      УПА нараховувало близько 100-120 тис. вояків. При цьому більшовикам, при цілій орді військ, треба було 15 років щоб знищити цей загін, а зараз би УПА нараховувало мільйони. І це хлопці вам не Чечня з населенням трохи більше мільйона (до речі було три мільйони). Де Росія повністю обхезалася по самі вуха.
      Тарас Григорович Шевченко писав у своїй поемі “Кавказ” він промовляє до кавказьких горців такими словами:

      “І вам слава, сині гори,
      Кригою окуті.
      І вам, лицарі великі,
      Богом не забуті.
      Борітеся – поборете,
      Вам бог помагає!
      За вас правда, за вас сила
      І воля святая!”

    • Завжди дивувало й досі дивує, що росіяни з усією серйозністю намагаються вчити нас, українців, хто й коли нас же, українців, різав і грабував, бо йому з москви видніше, аніж нам у своїй хаті:)

    • До речі, про Довженка. У повісті “Україна в огні” Довженко вклав дуже характерну й цікаву фразу в уста нацистського офіцера про радянських українців: “Ти знаєш, вони не вивчають історії. Дивовижно. Вони вже двадцять п’ять літ живуть негативними лозунгами одкидання бога, власності, сім’ї, дружби! У них від слова «нація» остався тільки прикметник.”
      Нам і досі є над чим задуматись у цій фразі.

    • Як побачив товариш москаль, що локшина на вухах українців не зависла, от тут і вилізло його гниле нутро яке виразилось у лаконічній, але красномовній фразі “…И ваш петлюровский “жовто-блакитний прапор” будет замещён Красным Знаменем …”

    • Ти не москаль. Ти кацап. І Україна не твоя. І до товоєї “Родіни-уродіни” відношення має лише те, що колись на Україні був центр потужної імперії, а Моксель була далекою загидженою колонією.
      І націоналістів на Україні тільки більшає.
      І Росія зіллється не з Україною, а ляже під Китай. Отоді над нею дійсно замайорить червоний прапор. Китайський.

  11. Читайте цього Кравчину-міронава “толерасти-украінци” та вже починайте трохи позбуватись свого страху та байдужості.

    • Я думаю що проблема нашого народу в поганій освіті, яка базується на інформації зліпленої істориками-комуністами яка мала на меті виховувати таких миронових, пишучи художні твори, а не історію. А тепер Миронов нагодований цими байками, встромляє в купу з лайном встромляє квітку і доказує як це гарно.
      Це і не його провина, їх же досі там в Росії годують тим, що намагалися залити нашим батькам.
      Вони досі вважають, що окупація і знищення Чечні це «несем свет темным народам». Так мені казав родич з Росії який закінчив історичний факультет. Про голодомор вони кажуть неврожай, всі голодали.

  12. Безумовно, що потрібно памятати і вшановувати пам’ять усіх, хто боровся за Україну і прагнув для України добробуту.

    Не зовсім по темі:
    Мені цікаво, чому білшість називають росіян москалями, а не кацапами?
    Москаль – солдат царської армії російської імперії. В москалях ходило багато україньців і це не означає, що вони стали московитянами, чи росіянами.
    А ось виразніше прозвище є кацап. Саме кацап виражає все єство тих, хто називає українців хохлами.

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.