Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1168858 (254 за 24 години)

Перший україномовний журнал про рок-музику «Крок-у-rock»

| 16 коментарів

Крок-у-Rock

 

Не так давно кілька небайдужих створили та надрукували перший україномовний журнал про рок-музику «Крок-у-rock». Гуртом мав можливість поспілкуватися з Станіславом Потапенком, головним редактором журналу та вокалістом гурту [SALE]only.

1. Як виникла ідея створити журнал?

Ідея спочатку виникла не в мене. Це був простий паблік Вконтакті з інтернет-версію журналу, який мав десь 1000 людей. Я був адміном, й коли засновники забили на ідею, я вирішив не здаватися й іти до кінця. Сьогодні ми маємо вже 18 000 підписників, перший друкований номер, і я можу

впевнено сказати, що це лише початок!

2. Розкажіть детальніше про те, як створювався перший номер.

Перший номер, як і будь-який труд, створювався важко. Були неодноразові спроби перемогти в конкурсах, але, як показав досвід, переможці завжди відомі ще на початку і це ті, хто ближче до організаторів. Тому ми вирішили робити все своїми зусиллями. Ми почали збирати гроші

доброчинно, організовували фестивалі, виручка з яких пішла на друк, самі додавали гроші, тощо.

Коли нам вистачило грошей для типографії, ми це зробили :)

3. Як ви розповсюджуєте журнал?

Це унікальний товар, тому розповсюджуємо його не класично по магазинам та кіоскам, а через інтернет. У нашому пабліку завжди можна знайти список людей які доставлять журнал у будь-яке місто :)

4. Чи є думки про продаж цифрової версії журналу?

Я вважаю, що в Україні дуже звикли до того, що електронна продукція безкоштовна, тому гроші можна віддати лише за реальний товар ;)

5. Чи є проект комерційним на даному етапі?

Я не можу назвати його комерційним. Ми вклали багато зусиль у журнал і досі нічого з цього не маємо. Грошовий плюс, коли він з’явиться, піде не до кишень, а в розвиток журналу. Може ми навіть зробимо в Україні фестиваль на зразок Вакена. Усе що я роблю – роблю для людей, для слухачів рок-музики, від олду до пост-хардкору. Я хочу, щоб в нашій країні була культура. До того ж, не попсова, а культура освічених людей, яким не байдуже, що слухати, їсти й як жити.

6. Чи намагалися ви знайти рекламодавців/спонсорів?

На початку були такі спроби, але усі хочуть мати якусь вигоду, а я не можу таке запропонувати. Тому вирішили попрацювати, так скажемо DIY, тобто самі.

7. Питання як до музиканта. Піратство – добре чи погано?

Якщо чесно, я вважаю це логічною сходинкою прогресу. Не в кожного є можливість віддати 50 -250 грн за диск улюбленого гурту, то й що тепер? Лишати людину насолоди тільки через те, що вона не має достатньо грошей? Я проти цього. Є концерти, фестивалі… Якщо гурт дійсно цікавий

і в змозі заробляти музикою, то нехай попрацює трохи, поїздить. Тим більш, що подорожувати корисно для світогляду ;)

Що ж, радимо Вам замовити собі друковане чудо, перший номер журналу «Крок-у-Rock», який коштує 30 грн. Замовити можна через соцмережу Вконтакті.

У першому номері ви прочитаєте, про :

– гурт Ворст

– інтерв’ю з учасниками гурту Красная Плесень

– про кращі концерти цієї осені

– та багато іншого…

16 коментарів

  1. Приємна новина)

  2. Шикарна новина.

  3. Коли вже до українців прогрес дійде…
    В усьому світі паперова преса помирає, а наші “генії” досі намагаються вскочити на останню палубу тонучого корабля.

    • Я більше скажу, аносовано ще один український жірнал про рок))
      Але я купуватиму обидва. Цей прикольний, хоч і далеко не досконалий.

      • Ну значить будуть виживати на Вас, якщо зможуть.
        Я паперову пресу давно вже купувати відмовляюсь принципово – читати паперове мені просто нема коли.
        До того ж не маю змоги колекціонувати центнери макулатури на орендованій квартирі.

        • То чому досі живуть газетні кіоски? Чому бути на обкладинці журналу й досі престижно? Ні, не заміниш книгу інтернетом. Інтернет не можна потримати або понюхати. А так званий “прогрес” це просто популяризація гаджетів, на яких дуже класно рубається бабло :) Тому я, молюся, щоб люди думали своєю головою й вживали не те, що “модно закордоном”, а те що обирає серце….

        • О так, паперові книги/газети/журнали читаються довше, то довели вчені в усьому світі, крім українських звісно. Якщо для тебе це просто макулатура, то не купуй, не читай, ніхто ж не змушує.
          Паперовий журнал викликає позитивні емоції. Це відчуття, коли ти… о вибач, ти ж все одно не зрозумієш.
          Уявляю, як можна “насолодитись” електронним журналом: ммм, який прикольний колір у цих пікселів, такий ff0000, а які сторінки на дотик, майже 7 В…. а цей запах свіжої 0.100.100.80… Агов, гляньте які в мене нулики і одинички, я їх з інтернету завантажив…

          • ===паперові книги/газети/журнали читаються довше

            Саме так.
            Планшет завжди зі мною – є хвилинка, відкриваєш і читаєш.
            Журнали та книжки займають додаткове місце, та й багато їх з собою тягати не будеш.
            Тому коли я купував “УТ” паперовий у мене були періоди, коли збиралося з десяток нечитаних номерів, щойно перейшов на електронний – читаю за три дні кожен номер. Практика, знаєш, читання обох варіантів. На відміну від тебе. “Нє чітал, но осуждаю”, типово комуністичний підхід.

            ===Паперовий журнал викликає позитивні емоції.

            Приблизно як вінілова пластинка та стило і глиняна табличка.
            О, а ще не так давно були стогони за плівковою фотографією. А ще трішки раніше – за кінським транспортом.
            Емоції повинна давати інформація, а не форма, в яку її засунули. Бо саме інформація первинна. А за формою можна сходити в картинну галерею. Жоден журнал тамтешнім шедеврам все одно і в підмітки не годиться.
            Ну а щодо запахів – то це вже якесь збочення, ловити кайф від типографської фарби і клею. Токсикоманія називається.

            ===Уявляю, як можна “насолодитись” електронним журналом

            Так, на відміну від тебе у мене є досвід в обох сферах. А ти можеш це лише уявляти в міру своєї обмеженості.

        • Як би ми тут не сперечалися.Я впевнений у одному – кожному своє.

  4. Darujte, panove, ałe «peršym» cej časopys je xiba u 3000 tysjačolitti ;)
    Bo ščo todi robyty z cym?

    http://rock-oko.com/arxv-presa-80-90-x-rr.html
    http://toloka.hurtom.com/viewtopic.php?t=44982

    Nu i zgoden z dumkoju, ščo «papir» vse ž taky vidmyraje…
    Vin zmože protjagnuty šče paru rokiv abo u vygladi považnyx analityčnyx vydań, abo ž u vydannjax z vełykymy svitłynamy.

    Odnak pro gurty nyni vydavaty na paperi časopysy prosto ne vygidno, a sami vidomosti zastarivatymuť švydše, niž vstygne vysoxnuty kraska na storinkax… Taka dijsnisť žyttja!

    Prote u buď jakomu razi ukłin tym ludjam, jaki namagajuťsja tvoryty ščoś svoje!

  5. ===То чому досі живуть газетні кіоски?

    Зазирніть якось хоча б в один з таких і подивіться на те, чим вони торгують, щоб вижити – від жуйок до цигарок.

    ===Чому бути на обкладинці журналу й досі престижно?

    Я Вас може здивую, але у електронних журналів теж є обкладинки. І на відміну від паперових, вони ще й бувають анімовані.

    ===Ні, не заміниш книгу інтернетом.

    Вона вже замінена.
    Ви просто не в темі.
    На останній Франкфуртській виставці була практично відсутня художня література не в електронному вигляді, бо вся вона перешла в електронний “друк”. Вцілілі “кити” поскуповували сотні збанкрутувалих видавництв – тепер чверть англомовної літератури видається одним видавництвом, яке вижило завдяки своїм електронним продажам.
    Якщо Ви не в курсі, криза 2008 року вибила з ринку України абсолютно всі паперові ЗМІ, які виживали виключно за рахунок своєї діяльності. Наприклад могутнє колись видавництво ІТС, яке видавало 12 різних журналів, не видає нині жодного і живе за рахунок своїх сайтів. Все, що зараз можна побачити на розкладках кіосків видається за рахунок інших джерел, в основному відмивання олігархічного бабла (рідкісні чисто українські ЗМІ), надходження московського бабла для утримання нашого ринку (90% паперових ЗМІ, які видаються всього одним холдингом), або закордонних грантів (як унікуми типу “Українського тижня”, який, до речі, має електронний варіант).

    Так що якщо Ви вже такий ретроград – запасайтесь швидше газетами, бо дуже скоро читати Вам буде нічого.

  6. Оце дістаю з ящика мукулатуру, і згадую молодість, ще до 2000 років ніхто і не сподівався тримати в руках планшет…

    • ===ще до 2000 років ніхто і не сподівався тримати в руках планшет…

      Я його не сподівався тримати ще три роки тому. Нагадаю, айпаду нещодавно виповнилось три роки – за цей мізерний проміжок часу цей пристрій примудрився зробити переворот всієї реальності відразу в кількох сферах: від книгодрукарської до комп’ютерної.

  7. VJ, поясніть, будь ласка, за “Український тиждень” – що воно за звір такий? Чого вони собі наїзджають на кого завгодно, але їм чогось нічого не стається? Дізнався тільки, що власник – якась австрійська компанія. Про інше – глухо. Мені дивно, що такий журнал є в Україні.
    По темі – друкована продукція не зникне, але вже ніколи не буде мати колишнього розмаху. Тиражі зменшуються, але кількість назв зростає. Нічого смертельного паперу не станеться. До речі, об’єми споживання паперу на планеті з кожним роком тільки збільшуються.

    • ===Чого вони собі наїзджають на кого завгодно, але їм чогось нічого не стається?

      Ну чому ж не стається – один з тиражів вилучили, з аеропортів вигнали, на заходи не запрошують, жевріють на рівні кількох десятків тисяч накладу.
      А щоб закрити – то це грантовий європейський проект, не виходить, руки закороткі.

      ===б’єми споживання паперу на планеті з кожним роком тільки збільшуються.

      папір просто різний буває
      обгортковий картон, напівкартон, гофрований та інші види зростають, газетний папір та крейдований – падають у виробництві в середньому по 5% на рік.

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.