Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1169857 (191 за 24 години)

Українські Фермопіли: до 70-річчя переможного бою українських юнаків під Ворзелем

| 28 коментарів

ворзель

 Нерівний бій під Крутами 29 січня 1918р. назавжди вкарбований в літопис бойової історії України. Але був іще один загін юнаків, який виступив проти ворога, що мав десятиразову перевагу.

А на чолі цього невеликого, проте надзвичайно боєздатного загону був наш український Жан Грандьє (герой твору Луї Буссенара «Капітан Зірвиголова»). Мало того, українцю на час підготовки та проведення свого найуспішнішого бою було ще менше, ніж французу. Віктору Нацевичу восени 1943р. було всього 15…

І на той час його бойовий стаж нараховував вже понад два роки!!! Спочатку він разом з друзями-підпільниками збирали зброю, псували автомобілі загарбників, а потім висадили в повітря 3 залізничних мости – в Бородянці, Ірпені, Кичеєвому, пустили під укіс 4 ешелони ворога на залізничних станціях Київ-Товарний та Київ-Петрівка і підірвали водонапірну башту. Вони розагітували 11 поліцаїв разом з начальником поліції Ірпеня, і ті повернули зброю проти фашистів. Разом із підпільниками Гостомеля стратили тамтешнього начальника поліції, який відзначався особливою жорстокістю. Усього юні невловимі месники (13-15-річні хлопці та дівчата) на чолі з Віктором Нацевичем за роки окупації знищили 250 гітлерівців.
І ось настав час їхнього останнього, вирішального бою!
Вересень 1943р. Неподалік Ворзеля, на полі між селами Михайлівкою – Рубежівкою і Кичеєвим , на очах у кількох десятків селян, «гітлерівські козаки», як їх називали, із підрозділів «Русской освободительной армии» (РОА) генерала – зрадника Власова, по звірячому закатували двох підпільниць – матір та доньку Білостоцьких (після війни сім’ю Білостоцьких удостоєно звання Праведників миру). Півтора десятки нелюдів спочатку зґвалтували жінок, а потім шашками почали відрубувати нещасним жінкам частини обличчя та тіла. І лише потім зарубали. Як згадують місцеві мешканці, такого звірства вони не знали за всі роки німецької окупації. «Звірі, які були гірше Гестапо!»
Серед очевидців жахливої трагедії були двоє партизанських зв’язкових. Після звістки про катування та публічну страту підпільниць карателями Віктор Нацевич за погодженням з «дорослим» підпіллям смт Ворзель реорганізував молодіжне підпілля в бойову групу. Палаючи помстою, за одну добу(!) група у складі 12 чоловік посилено озброїлась.
5 листопада 1943 року для смт. Ворзель та ще кількох навколишніх сіл Київщини мало стати чорним днем. Нацистське командування наказало провести «зачистку» вказаної території від населення. За свідченнями очевидців, напередодні у Ворзелі окупанти облили гасом будинки та дерева для подальшого спалення. Про долю жителів можна лише гадати. Після «акції» на територію мали ввійти додаткові підрозділи вермахту для посилення оборони від радянських військ, що наступали.
Вдосвіта 5 листопада з метою допомогти нацистському гарнізону Ворзеля у проведенні «зачистки» з Михайлівки-Рубежівки вирушив загін карателів із 200 власівців. З кожним кроком підкованих чобіт наближалася чергова трагедія війни для українських міст і селищ. Та ворог не дійшов! Діти-підпільники групою з 12 осіб при допомозі десяти місцевих юнаків, влаштували засідку, розмістившись на двох пагорбах, між якими проходила дорога і дали бій ворогу, що мав десятиразову(!) перевагу! Та ще який бій – добре спланований та блискуче проведений юним генієм війни із застосуванням кількох кулеметів, а також автоматів, гвинтівок і гранат. Результат неймовірний – повністю розгромлений загін карателів у кількості 2 військових рот, який налічував близько 200 добре навчених і озброєних вояків, 7 карателів взято в полон та переведено через лінію фронту. Таким чином юними українськими героями було врятовано тисячі життів мешканців Ворзеля і прилеглих сіл Михайлівки-Рубежівки, Козинців, Діброва-Леніно, які власівці повинні були спалити дотла. Це винятковий приклад героїзму нашого народу!
Як казав один з учасників Ворзельського підпілля Олександр Герольдович «Ідея боротьби проти загарбників не була нав’язана звідкись »згори”, а належала людям з народу!
Надзвичайно успішна діяльність молодіжної підпільної групи на чолі з Віктором Нацевичем за своєю ефективністю не мала собі рівних під час ІІ Світової війни.
То чому ж ці хлопці на відміну від роздутих міфотворцями СРСР «молодогвардійців» були обділені не лише найвищими державними нагородами, а й увагою дуже потужної радянської пропагандистської машини? Вірогідно, головна причина – бажання замовчати численні факти злочинної каральної діяльності проти народу гітлерівських посібників – власівців РОА.
Ворзельське підпілля розповсюджувало листівки із заголовком – зверненням «Український народе !» в найтяжчий час війни, бо вірила в перемогу!
І саме це єднає юнаків – крутян та юнаків – кичеєвців, які в обох випадках дали бій значно досвідченішому та озброєному ворогу, що мав десятиразову перевагу!
Залізничні станції – Крути на Чернігівщині та Кичеєве на Київщині – два різних епізоди єдиної історії України. Де з поразок мають робитись правильні висновки. А виховувати на мужності, готовності до самопожертви в поєднанні з розумними діями воїнів та їх командирів – полководців і справжніх державних діячів, а не цинічних і бездарних політиків. Тоді після тимчасових поразок будуть перемоги! НАШІ ПЕРЕМОГИ! Остаточні і незворотні!

Автор: Віталій Уманець
Джерело: Блог автора

28 коментарів

  1. Більшість українців знає про бій під Крутами, правда уривчасто й з багатьма дофантазуваннями, але запитай кого-небудь чи ви чули про бої під Бахмачем, чи на ст. Доч, чи на ст. Гребінка (бої, які відбувалися до Крут) і більшість відповість, що ні. Але ж там теж бились українці, і проти переважаючого ворога, й були переможні бої. Чому ніхто не згадує, що навіть під тими ж Крутами билися не тільки студенти, а й вихованці військових (юнкерських) шкіл, тобто майбутні офіцери (в арміях білих теж активно воювали юнкера, а в червоних – учні шкіл червоних командирів), й керували ними професійні військові?
    Чому згадують тільки цих юнаків? Чи ж решта українців до Крут і після Крут не так само самовіддано билась? Чи решта вояків не заслуговує на таку ж повагу й відомість?

  2. Мені здається тут є неточність. Козаки з Власовим не воювали, були дві казачі дивізії польової жандармерії СС, Фон Панвіца і Дохопєльнкова, яким німці довірили проведення акцій проти населення України. У них була ССівська форма, на головах кубанки і носили вони, крім стрілецької зброї, ще й шашки.
    Судячи з описання “подвигів” карателів це були сам казачки.

    • Теща, родом з Хитомирщини, розповідала, що козаки-ССїівці спалили у них два хутори при лісі і убили там душ 50. Та згадувати про це у радянські часи було небезпечно, бо розцінили б таку оповідь як намагання очорнити “братскій рускій народ” і “розпалювання міжнаціональної ворожнечі”, за що при Брежневі причинили б у дурку, а раніше – у “Допер”. Про рускіх, як про покійників, можна було говорити або добре, або нічого.

      • Скільки можна плутати руських з росіянами?

        • А я кажу не про русЬких, а про рускіх!
          А росіяни це громадяни Росії. Росіянином може бути і чукча і бурят і татарин і українець і навіть негр.

  3. Ну, і що? А за кого вони воювали? Вони діяли на користь совків, в чому їхня заслуга? І щось казковий вік – 15 років – робиь цю історію схожою на політагітацію))

    • Думаю, що вік якраз доречний, я б другу світову для України назвав війною дітей… бо боролися переважно дуже юні.

      • Іхто ж тобі таке розповів? Мій дідусь був приблизно такого віку під час німецької присутності. Повір, йому було чим займатися, окрім бігати по лісах зі зброєю: треба було годувати сім”ю і самому харчуватись. І, до речі, про зброю: хто їм її дав на Київщині? Тут явно радянський слід простежується. То ми говоримо про радянських партизанів? Тоді яка їхня заслуга перед Україною?

        • типове виправдання рабів – “треба сім’ю годувати”. а потім совки взяли і відносно спокійно вигноїли голодомором мільйони.

          • Типовий підхід рабів: легше повірити у казку, ніж увімкнути мізки і просто подумати. По-перше, хто годував тих самих 15-річних? Хто постачав зброєю і набоями? Що взагалі може розуміти 15-ти, 18-ти, 20-ти річні у тактиці бойових дій, якщо вони спеціально не навчані? Скільки важить ППШ або МР 40 ?… І це тільки початок. Я щиро сподіваюся, що тобі більше, ніж 15, але навіть у твоєму віці якщо б поруч розірвалася граната або накрило кулеметною чергою, то всі б побачили, якого коричневого кольору твоя кров.

    • Заслуга в тому, що людей рятували. Що тут незрозумілого.

  4. Надерли зад 20 пацанім двом сотням москалям і то вже непогано :)

  5. Що за малюнлк до статті?. Яке відношення мають ці юнаки до червоно-чорного прапора та тризубу?.

    • ти краще розкажи хто саме воював замість твого мудрого діда

      • Воювали ті, кого загарбали в армію. Ніякий дурень сам під кулі не ліз. Звичайним людям було все одно, чи під совками, чи під німцями – однаково погано. Кортить повоювати? То піди гранату саморобну в Яника кинь..) А хто це за тебе має зробити?))

  6. Дуже життєствердна для кожного українця подія – таке можна в приклад і дітям сказати.
    Бій під Крутами – нема в мене хороших слів про цю подію і про тих владних недомужів, які до неї спричинилися.

    • Почитайте нарешті справжню історичну літературу про бій під Крутами й досить плодити про нього міфів. На Гуртом є кілька книг виключно про Крути, а ще є хороші історичні дослідження про першу українсько-більшовицьку війну.

      • І що там такого революційного в тих книгах?
        Про той період я начитався вдосталь спогадів та матеріалів з тодішніх газет, а дослідження сам свого часу писав і знаю наскільки будь-яке дослідження дупне)))

        • “З газет” – супер!:))) Найоб’єктивніше джерело! Через сто років дослідники мають вивчати нашу епоху із газет “Вести”, “Сегодня”, “Факты” тощо. Найдостовірніша інформація!
          “наскільки будь-яке дослідження дупне)))” – ну не треба оцінювати всі дослідження за своїм рівнем.

        • для somnamula й решти видатних “дослідників” процитую краще слова Аверкія Гончаренка, кадрового офіцера, учасника Першої світової війни, який командував українським загоном у бою під Крутами:
          “Тут я мушу ствердити несовісність деяких авторів брошур на тему бою під Крутами, що в своїх публікаціях старалися вічною ганьбою покрити ім’я совісної старшини, що так віддано керувала боєм та чесно разом із молодими вояками вмирала.
          Також маю сумнів, чи направду ці автори безпосередньо приймали участь у бою, бо той, хто приймав там участь, не міг не знати, що я, як командир, ні на одну хвилину не залишив позицій та останній залишав поле бою. І тому твердження тих авторів, що наша молодь там була без проводу, є неправдою”.
          Дай боже, щоб усі українці були такими “недомужами” (вираз пана somnamula) як Аверкій Гончаренко.

  7. Ай да Ніксон, ай да сучий син! Здивований розміщення подібної статті на цьому сайті і не здивований коментарям. Моя повага. А стаття гарна, їй-богу, гарна!

    • Стаття дійсно гарна: багато поетичності, патетики, емоційного наповнення. От тільки мені чогось не вистачає:( Наприклад, джерел інформації…

      • Ганебна стаття. Прославляє “червоних” партизанів. Як можна їх порівнювати з героями Крут? Якась шизофренія!Герої Крут воювали за Україну(!!!) проти “червоних “російських окупантів , а “герої “цієї статті воювали за інтереси “червоних”російських окупантів в Україні,тобто на боці одних окупантів ,проти інших окупантів. Не розумію, де ж тут український інтерес? А чого варте згадування про “фашистів”-тупий радянський штамп(німці ніколи не були фашистами). Автор статті – примітивний “совок”.

  8. Я був на заході, де виступали дослідники цього підпілля. І міг переконатись у численному переліку джерел, що вивчав Олександр Соколенко – він показував свою книгу. А також розповів. як старанно намагались і сьогодні пробують приписати хлопцям *керівну і спрямовуючу роль партії та комсомолу*. Так, у них формально був *дах* з боку дорослого підпілля, але і свою групу створили самостійно, і діяти розпочали ще до *дорослих*. І листівка, яку вони розповсюджували, розпочиналась зі слів “Український народе !”, а не *за Родіну – СССР, за Сталіна и ВКП(б*. А зброя – так ця група самостійно не лише на місцях боїв 1941 дещо назбирала і приховала, а й постійно цупила щось з німецьких складів. І це підтверджували живі досі свідки з числа жителів Ворзеля. Щодо бойового досвіду, то керівник групи Віктор примудрився повоювати на початку війни в ополченні, куди потрапив приписавши собі років, а з огляду на те, що коїлось влітку 41, то це не поодинокий випадок – брали, аби міг для кількості навіть рахуватись. І той вереран, що досі живий, говорив, що Віктор був своєрідним вундеркіндом війни – це як є в музиці. науці, спорті. Так що жовч розпускати недоречно. Ця група дійсно була і діяла. В книзі Соколенка я на зустрічі нашвидку прочитав пару абзаців, де є і ці факти зі статті. Тож певно що події мали місце бути. І тисячі українців Київщини, яких від знищення карателями з РОА в листопаді 43 р врятувала група дієвої бойової молоді – це головний аргумент, що мав би закрити рота *совкам*-тролям. Які певно й історії підпілля ОУН не знають – принаймні прочитали б хоч би спогади Євгена Стахіва…

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.