Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1170507 (302 за 24 години)

Сокирою, вилами і лопатою

| 3 коментарі

Сьогодні ми схилимо голови перед пам’яттю жертв Голодомору. Проте не всім досі відомо, що українські селяни в 1932 – 1933 роках гинули не тільки в муках від голоду – вони чинили збройний спротив більшовикам, які відбирали в них останню зернину.

У деяких регіонах на півдні та в центрі України точилася справжня війна! Кандидат історичних наук Геннадій Махорін багато років досліджує архівні дані саме про селянський збройний спротив вилученню хліба.

– Геннадію Леонідовичу, як починався опір вилученню хліба в 1932 — 1933 роках?
– Спершу в багатьох селах України з’явилися листівки з текстами проти радянської влади. Ось текст типової відозви: “Брати селяни, хлібороби! Не давайте хліба совецькій владі! Шкодьте червоним москалям як тільки і де тільки можете! Руйнуйте телеграф, телефон і залізницю, щоб не могли вони з України наше добро вивозити…” За даними НКВС, такі листівки 1932 року поширилися у Білгороді, Лимані, Волочиську, Полтаві, Люботині, Дніпропетровську, Мелітополі, Ромодані, інших містах.

– І розповсюдженням листівок зневірені люди не обмежилися?
– З літа 1932 року ДПУ (Державне політичне управління) повсюдно фіксує масові виступи колгоспників. Приміром, у селах Погребищенського району Вінниччини, Хорольському районі та в Гуляйполі на Дніпропетровщині люди озброїлися сокирами, вилами і ломами та пішли забирати з кагатів картоплю. Щораз частіше доходило до стихійних виступів голодних селян. Між іншим, ватажками бунтарів часто ставали… жінки. У селі Софіїному на Харківщині місцеві жінки організували опір вивезенню хліба. А в Шестовиці Чернігівського району півтисячі(!) жінок напали на бригаду, що вилучала майно в заможного селянина, побили активістів та повернули всі відібрані речі господареві. У селі Пісках на Полтавщині впродовж короткого часу масові виступи відбулися тричі – щоразу близько двохсот жінок вимагали у сільраді хліба, а також намагалися розібрати вагони із зерном на залізничній станції.

– Як ще протестували українські селяни проти штучного голоду?
– Ще однією формою спротиву був вихід з колгоспів, самовільне повернення собі відібраного колгоспами майна, перерозподіл спільних земель. Люди руйнували хлібні склади, розбирали картопляні кагати, розвантажували вагони, самочинно збирали хліб. Влітку 1932 року це набуло характеру масового явища по всій Україні. Лише в червні заяви про вихід з колгоспу подали 14 тисяч селян з 475 колгоспів – здебільшого у Вінницькій, Київській та Харківській областях. Влада у відповідь вживала каральних заходів. Голова ДПУ УРСР Всеволод Балицький доповідав у Кремль: “За 4 місяці після початку хлібозаготівель до 15 листопада було заарештовано в хлібозаготівельних справах 11 тисяч чоловік. З 15 листопада по 15 грудня – 16 тисяч чоловік. До розстрілу засуджено 108 осіб”.

– А коли голодні люди взялися за зброю?
– Збройний опір розгорнувся восени 1932 року. Тоді чи не у кожному районі лунали постріли – селяни мстили владі за зламане голодом життя: вбивали сільських чиновників, нападали на хлібозаготівельні бригади, встрявали в збройні сутички з міліцією… Вдумайтеся в такий факт. Тільки з листопада 1932-го по січень 1933 року в Україні було зафіксовано 436(!) “терористичних проявів”: вбивства та поранення партійних активістів, напади, теракти, підпали… За цей час органи ДПУ заарештували майже 38 тисяч чоловік! Найбільш “бунтівними” виявилися Вінницька, Київська та Чернігівська області. Я знайшов дані, що після розгляду перших 12 тисяч карних справ розстріляно 719 чоловік, 8 тисяч дістали тривалі строки у концтаборах, ще 2500 вислано на Північ, а 280 скерували на примусові роботи.
Отож знайдені архівні документи переконливо доводять: багато селян вибирали не голодну смерть, а відчайдушний опір – і страту чи концтабір. Іншого варіанта в ті страшні роки просто не було…

Автор: Сергій БОВКУН
Джерело:  газета “ЕКСПРЕС”

3 коментарі

  1. Лапата в Масквє.

    А в Україні або шухля або рискаль.

    • Пане віктор Лисак, не будьте вже таким страшним українцем (як то кажуть, більшим католиком ніж Папа Римський). В українськиій мові є слово лопата і не з Москви воно до нас занесене. Наприклад, відома у Львові газета «Лопата» 1876 року (де друкувався Микола Устиянович: “Хто ся раз зв’яже, того не розв’яже хіба рискаль та лопата” ) до Росії відношення не має :)

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.