Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1171526 (295 за 24 години)

Шевченко – Пророк України

| 1 коментар

shevchenko-aforizm-2

Тарас Шевченко для кожного свідомого українця – не просто народний поет, талановитий митець, а й національний пророк, апостол правди, заступник знедолених, провидець, великий патріот та один з найбільших революціонерів нашого народу.

Адже справді майже кожна сторінка «Кобзаря» – це палкий заклик любити свій народ і край, пророчий осуд усякої неправди і неволі, рішучий осуд насильства, релігійного лицемірства і соціальної несправедливості. 

І справді багато з того, що писав митець, здійснюється. Уже третє десятиліття ми живемо у вільній, незалежній державі, про яку Шевченко міг тільки мріяти і писати. Однак справдилася й пересторога Кобзаря про те, що «Україну злії люди присплять, лукаві, і в огні її, окраденую, збудять…». Мов у воду дивився пророк, пишучи ці слова, бо тільки нещодавно серце України палало вогнем і пробудило всю країну.

А до того з імперської неволі ми вийшли справді окраденими й духовно збіднілими. Багато українців не почували себе такими, що люблять рідну мову й культуру, нам бракувало патріотизму, а нашим численним співвітчизникам він був просто чужим. Бачили ми занепад моралі, нечесність, цинізм. А дехто й досі, втративши самоповагу, піддається на провокації недовчених перевертнів, які паплюжать і українську державу, і наших геніїв, і все, що для багатьох поколінь було святим.

Проте упродовж свого життя і під час подорожей Україною, Шевченко бачив руїни національних святинь, байдужість освіченого українського панства до бід простого народу і духовних надбань нації. Однак Кобзар не мав претензій до закріпачених, пригноблених, неосвічених людей. Він знав, що у них нема поводирів, які б справді про них дбали. Тож він спрямував свої заклики до освіченого панства – до тих, хто за народні гроші позакінчував університети, а потім піклувався лише про власні багатства, а не Україну. І все це Великий геній описує у поемі «Сон».

Аристократія не стала національною елітою і тоді Шевченко бере цю роль на себе. Він прагне згуртувати націю і пише послання до всіх поколінь українців «і мертвих, і живих, і не народжених». Це було послання в майбутнє, яке й досі не втратило своєї актуальності. Слова докору, застереження, прохання стосуються багатьох наших сучасників та й нас самих. Історія ніби повторюється знову і знову. Але поет ще майже 200 років тому переконував українців, що доля наша у наших руках. Тож потрібно дбати і про себе, і про Україну, вчитися на помилках історії та думати про майбутнє.

Автор:  Анна Грапенюк
Джерело:  Духовність

1 коментар

  1. поняття “я” і “Україна” мають бути нероздільними.

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.