Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1168899 (251 за 24 години)

Буря в склянці води

53c3e9458ec50
Мій відгук на фільм «Шторму назустріч» («Into the Storm», 2014 р.).

Фільм “Шторму назустріч” зняв режисер Стівен Квейл, який “обдарував” нас таким видатним творінням як “Пункт призначення-5”, що вже говорить про рівень його режисури. Разом з тим, свого часу він співпрацював з Камероном у фільмуванню таких стрічок як “Термінатор-2”, “Титаніак” і “Аватар”, тож зміг чогось навчитись. Втім, цей фільм ще раз підтвердив стару істину – ошиватись поряд з великими не означає стати великим. Та все таки Квейл непоганий ремісник, та й я йшов на цей фільм без особливих надій, тож ні в чому не розчарувався. Картинка і справді непогана. Зрештою, значна частина провини за паскудні частини стрічки лежить на її сценаристові Джонові Світнаму, людині без жодного вартісного кінематографічного досвіду. Тому тяжко сказати, хто більше винен. Так чи інакше, але цим людям довірили 50 000 000 $ на зйомки чергового фільму-катастрофи.

Сюжет фільму простенький, як двері до дерев’яної вбиральні на сільській автостанції. Мисливець на торнадо (у США справді є така професія) фанатик своєї справи Піт (Метт Волш) ось уже майже рік без жодної користі їздить тими землями США, які називають “алеєю торнадо” у надії надибати якийсь смерч. Він уже майже впав у відчай, а його команда почала потрохи розбігатись, як тут раптом на якесь містечко налетів супер-торнадо, як стверджується найбільший в історії людства. Окрім Піта і його прислужників, у центрі подій опинився завуч місцевої школи, вдівець Гаррі Морріс (Ришард Армітейдж) та двоє його сексуально стурбованих синів. Всі вони мають одне просте завдання – вижити під час шторму.

Фільм знятий у пседокументальній манері, яка давно вже всім приїлась, з натяком, що події мають реальну основу. Втім, знімати так треба вміти, а Квейл явно цього на це не здатен. Взагалі, я бачив рівно два фільми, у яких це було зроблено на гідному рівні – “Проект “Відьма з Блер” та “Монстро” (раджу всім подивитись, щоб знати, як має виглядати псевдо-документалка). Таке враження, люди не розуміють, що любительська зйомка суттєво відрізняється від професійної, і в реальності, і в кіно. Разом з тим, сама по собі буря знята зроблена і знята просто чудово (за це нам слід дякувати кінооператорові Браянові Пірсону). Вітер, численні торнадо (одне з них вогняне – не пропустіть!), літаючі вантажівки, і т. ін.

Та цього, на жаль, мало для сучасного кіно. Сумно, та майже все, не пов’язане з самою бурею, зроблено вбого і непереконливо. Конфлікт батьки-діти ми бачили тисячі разів, і тут він обдуманий і зроблений далеко не найкраще. Багато шмарклів, розмов і відвертих дурощів. особливо вбогими здавались спроби пожартувати. У кінці фільму все як годиться – американський прапорець на фоні руїн, послання якогось старигана, поцілунки, примирення родин і т. ін. мило. Екологічна тема у фільмі цілком звичайна і не займає значного місця. За всі ці “знахідки” ми маємо “подякувати” сценаристові Джонові Світману. Сільвестр Сталлоне якось казав, що він написав сценарій “Роккі” за годину. Тут схожа історія, але з протилежними наслідками.

Акторська гра теж не на найвищому рівні. Єдиний, хто все зробив справді переконливо – Метт Волш, але йому дали замало часу, та й одна людина не може витягти фільм на собі. Ришард Армітейдж теж не виблискував. Як видно, зіграти бородатого Торіна у Пітера Джекона це одне, а відтворити щось сучасне і без бороди на пів обличчя – зовсім інша річ. Ролі дітей це взагалі провал. Про музичний супровід Браяна Тілера нічого сказати не можу, бо я просто не звернув на нього уваги. Може це й на краще – музика відповідала фільмові і не “випадала” з нього, як це часто буває.

Загалом, перед нами цілком прохідний фільм-катастрофа, який я (завдяки тому, що я люблю вітер і місцями непоганій операторській роботі Браяна Пірсона) оцінюю на 5/10. Якщо ви любите кіно такого типу, то “Шторму назустріч” саме для вас. Якщо ж ні – ви сміливо можете обійтись без перегляду цієї стрічки.

Коментарі закриті.