Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1169768 (178 за 24 години)

Шість мільйонів кістяків і каяття

| Прокоментуй!

5400a71b10c8d

Мій відгук на фільм “Париж: місто мертвих” (As Above, So Below (2014)

“Париж: місто мертвих” (справжня назва – “Як в горі, так і в низу”) зняв маловідомий американський режисер Джон Ерік Даудл, серед робіт якого я виділяю фільм “Диявол”(2010), який свого часу справив на мене гарне враження. Новий фільм на голову перевищує попередній за всіма показниками, хоч і дещо схожий на нього – група людей має вирватись з містичної пастки та пережити покаянний катарсис при цьому. Він же й написав сценарій для стрічки.

Головною героїнею фільму є археолог-авантюристка Скарлетт (Пардітта Вікс), спеціалізацією якої є історія алхімії. Це заняття перейшло до неї у спадок від батька-самогубця (все це нагадало мені Лару Крофт та Індіану Джонса). Вона виходить у Парижі на слід так званого “Філософсього каменя” – мітичної алхімічної субстанції, яка дає зцілення, вічне життя і є джерелом нескінченної енергії. Для віднайдення каменю слід незаконно спуститись у небезпечні катакомби столиці Франції. Для цього їй потрібна підтримка її колишнього хлопця Джорджа і диггера Папійона з його групою. Вони відважно спускаються у підземелля, не знаючи, що попереду їх чекають жахіття та зіткнення з різноманітною чортівнею і власними “скелетами у шафах”, від чого залежать їхні життя…

У сюжеті фільму немає нічого особливого. Втім, він блискуче знятий та весь час тримає у напруження (хоча початок фільму, як на хорор, доволі спокійний). Окремо слід відзначити чудову операторську роботу у псевдо документальному ключі авторства французького оператора Лео Хінстіна. Таку манеру зйомок я дуже люблю. Зйомка нібито ведеться ручними камерами, або камерами, що причеплені на головах ГГ. Для мене операторська робота “Парижа: місто мертвих” майже не поступається рівню видатного “Монстро”, хоча і менш мастштабна. Самі катакомби, кістки і всі декорації виконані просто бездоганно. Навіть кістки у катакомбах творці фільму зуміли зробити схожими на справжні у такому місці – не біленькими та чистими, а наче напівзогнилими та почорнілими. Творці фільму зуміли зняти гідний хорор без якихось надмірних спецефектів.

Окремо варто виділити акторську гру ГГ у виконанні валлійки Пардітти Вікс, яка на екрані була водночас і красивою, і розумною і відважною та небезпаечною (знову ж таки Лара Крофт). Я сподіваюсь, що її майбутня кар’єра складеться як слід. Решта молодих акторів теж впорались як слід.

Та найголовніше у фільмі: він справді моторошний та позбавлений багатьох дурощів фільмів жахів. У ньому є по-мінімуму різанини, якихось тупих монстрів у темряві, зате є безперервне напруження, певна інтрига, а дії головних героїв та їх смерті мають якийсь сенс. До того ж, стрічка має певну ідейну глибину, адже виявилось, що для того, щоб вирватись з підземної пастки, слід не просто когось там убити, а перемогти самого себе, свої страхи і тягар провини. фільм слід дивитись доволі уважно та слідкувати за діалогами, адже постійно є якісь підказки і знаки. Також варто сказати про чудовий український дубляж стрічки. 

Єдиним недоліком (як на любителів фільмів-жахів, хоча не для мене), є те, що перехід від доволі спокійних подій до підземних жахіть відбувається досить тривалий час. Втім, для контрасту це непогано.

Я оцінюю цей розумний фільм жахів на десятку і раджу до перегляду як любителям цього жанру, так і просто прихильникам хорошого кіно. Зрештою, фільм доволі пізнавальний: до його перегляду я не знав про катакомби-цвинтарі Парижу.

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.