Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1170623 (349 за 24 години)

Дмитро Губенко: Чому в Україні бракує журналів українською

| 52 коментарі

Журнали

Кожного разу, коли я буваю у країнах Балтії, обов’язково зазираю у місця продажу преси, щоб ще раз переконатися – це ж треба, у Латвії випускають сучасні та цікаві журнали латиською мовою для 1,2 мільйона латишів, а в Естонії – естонською для 900 000 естонців (звісно, у цих країнах є ще й численне російськомовне населення, проте воно здебільшого послуговується своїми окремими російськомовними ЗМІ). І це, виявляється, вигідно! Латиські та естонські журнали випускають цілком комерційні, а не державні видавництва. А от випускати журнали для понад 20 мільйонів україномовних українців невигідно.

 Прочитавши попереднє речення, будь-який український лінгвопатріот обуриться: “Як таке може бути?? Хто таке вигадав?!” Повірте, не я. Але поспілкуйтеся практично з будь-яким видавцем, який спеціалізується на журнальному бізнесі в Україні, і ви зрозумієте, що фраза “Українська мова – некомерційна!” є фактично гаслом цього бізнесу. На будь-який аргумент знайдеться контраргумент, а приклад журналу НатГеоУкраїна, який попри українську мову видання мав і читачів, і передплатників, і рекламні надходження, буде визнано винятком, який підтвержджує правило. Мовляв, це дуже специфічне видання, тому й мало успіх, а от масовий журнал українською точно б провалився.

 Інерційність журнального бізнесу

Давайте спробуємо розібратися, у чому причина такої упередженості щодо української мови. Передусім в інерційності комерційного журнального бізнесу. Коли він зароджувався в середині 1990-х в Україні, то орієнтація на російську мову швидко перемогла з цілком очевидних причин – більша частина платоспроможного населення тоді справді розмовляла саме російською (це були жителі міст-мільйонників), і ця аудиторія за радянських часів просто звикла читати російською мовою центральні московські журнали, які були загалом якісніші за республіканські українські. Отже, установка була (і залишається) така – “всі звикли читати російською, навіщо ризикувати і вкладати гроші в україномовний медіапродукт”.

 Першим спробував розірвати це замкнене коло видавець Джед Санден, який запустив 2007 року відразу три україномовні журнали – жіночі “Пані” (виходив щотижня) та “Вона” (виходив щомісяця), а також суспільно-політичний тижневик “Новинар”. На жаль, вже за рік усі ці видання змела з ринку (як трохи згодом і весь холдинг Сандена КР Медіа) фінансово-економічна криза. Це, на жаль, додало козирів у руки прихильників ідеї “некомерційності” української мови. Від них і тепер можна почути: “Бачте, Санден намагався, але в нього нічого не вийшло”. Як людина, яка працювала тоді у “Новинарі”, мушу сказати, що “не вийшло” тоді з багатьох причин, не лише мовної.

 Інерційність аудиторії

 Але мовна складова у невдачі все ж була. Я впевнений, що Санден очікував значно більшої підтримки своїх україномовних журналів з боку україномовної ж аудиторії, яка виявилася не менш інерційною за медіабізнес. Україномовні українці просто відвикли читати журнали українською. Звісно, і “Новинар”, і “Пані”, і “Вон(у)” читали, купували і передплачували по всій Україні, але не так масово, як очікували у КР Медіа. Навіть на Західній Україній, яку вважали ключовим регіоном. До того ж, ці видання фактично бойкотував рекламний ринок, який тоді був упереджений щодо української мови у друкованих медіа не менше, а, може, й більше за медіаменеджмент. Фактично, це завжди був ще один “залізний аргумент” не запускати журналів українською – “ми не знайдемо для нього реклами”. 

 А реклама для глянцевого журналу – це все. Немає реклами – немає журналу. Така економіка цього бізнесу – він просто не здатний вижити суто завдяки передплаті та роздрібному продажі. Надто великі витрати на друк та на контент (особливо якщо йдеться про ліцензійні західні бренди). Тому, чесно кажучи, мене два роки тому шокували масові скарги перших читачів НатГеоУкраїна, що в журналі забагато реклами, і такі ж масові побажання, щоб її було поменше. Згодом були ще масові нарікання на рекламу алкогольних напоїв, а також лічених випадків появи у журналі реклами російською. Це все, до речі, стало зайвим пітвердженням того, що, на жаль, не вся україномовна аудиторія готова до появи комерційних журналів українською. Те, що сотні україномовних людей були готові бойкотувати єдиний брендовий журнал українською мовою тільки через те, що він, щоб вижити, розміщує рекламу алкогольних напоїв, стало для редакції дуже неприємним сюрпризом.

 НатГеоУкраїна – прорив чи?..

 Отже, в уяві українського медіаменеджменту давно вимальовувалося “замкнене коло”, яке виключало існування україномовних журналів: нема аудиторії – нема реклами – нема журналу. Саме тому до виходу НатГеоУкраїна у журнальному бізнесі було дуже обережне ставлення. Учасники руху “И так поймут” переконані, що це саме вони пролобіювали вихід україномовної версії, проте я мушу їх розчарувати. Не меншу вагу мав особистий фактор. Без чіткої проукраїнської позиції головреда журналу Ольги Вальчишен, яку підтримала директор Саноми Юлія Стефанішина, україномовність проекту була б під великим питанням. Друзі, просто уявіть собі, що ліцензію на НатГео на початку 2013-го викупила не Санома, а, наприклад, УМХ. Як гадаєте, чи дослухався б Ложкін до ваших петицій?

 Але я в жодному разі не применшую роль “И так поймут”, яка дуже важлива, як каталізатора широкого проукраїномовного руху у соціальних мережах, який з величезним ентузіазмом підхопив та поширив інформацію про вихід НатГео українською. За досить обмеженої рекламної кампанії, на мою думку, саме соцмережі стали основним каналом поширення інформації про журнал. І – о, диво! – виявилося, що журнал українською активно шукають, купують, передплачують, у ньому рекламуються! Інакше кажучи, він цілком може функціонувати як комерційних засадах. То, може, й українська мова теж може бути “комерційною”? На жаль, це питання залишається відкритим, тому що в умовах економічної кризи ми, мабуть, ще не скоро побачимо запуск нових журналів українською.

Джерело: FB Дмитра Губенка

Інформація про автора: http://j-school.kiev.ua/faculty/hubenko-cv-ukr

Фото: ЧаРівне

52 коментарі

  1. Блін, тут як позитивний приклад наводиться журнал National Geographic Україна. Але ж він теж накрився(

    • Дмитро Губенко був заступником головного редактора української версії журналу National Geographic

    • я передплатив на пів – року. З січня. Вже квітень а журналу немає!

      • Так останній номер вийшов за січень 2015 року. Наразі українське видання закрите через те, що видавець (компанія Санома) пішла з українського і багатьох східноєвропейскіх ринків. Про це повідомлялось в ЗМІ і на офіційній сторінці журналу у фейсбук. Тож не зрозуміло, що ви чекаєте. Можете звернутися до пана Губенка у фейсбук, нехай скоординує вас стосовно повернення коштів.

  2. Ну що ж, все правильно зауважив пан Дмитро. Особисто я придбав усі номери NatGeo і був надзвичайно засмучений через його прикре закриття.

    Ключова проблема, на мій погляд, в тому, що більшості українців взагалі не турбує проблема періодики, а ще для багатьох (на жаль!) не принципово, якою мовою купувати/читати. Бо ж приклад маленьких держав реально підтверджує – журнали національною мовою можуть і повинні бути прибутковими.

    Закликаю всіх, кому не байдужа доля української преси, купувати і виписувати журнали/газети виключно українською. Тим паче, що є дійсно цікаві і якісні видання. Мрію, що колись, кинувши погляд на газетний стенд, побачу 90% україномовної періодики…

  3. підходиш, питаєш, є чи плейбой українською мовою? а космополітен? значить, немає? і в морґало з усієї дурі! ну і звичайно, попередньо повинен бути прийнятий закон, який зобов’яже мати кожне видання україномовну версію. повірте, проблема зникне приблизно за тиждень-два. бо зараз така ситуація, що бататі мешканці українських мегаполісів хочуть, АЛЕ НЕ МОЖУТЬ купити україномовну продукцію. Аудиторія російського глянцю і безкоштовної газети вєсті, вважаю, не дасть одним залишитися без читва, а іншим – без роботи. треба на час позбутися української толерантності та гостинності. Принаймні, поки не виженемо російську гидоту з Криму та Донбасу!

    • Эй, почему сразу гидоту?((
      Я вот например с Севастополя, но я за ридну неньку!
      И фильмы я обожаю смотреть в украинском дубляже, но больше всего люблю как дублируют мультики диснеевские и dreamworks, дубля просто золото, гораздо сочнее чем русский, я даже люблю переключать озвучку и сравнивать

  4. Чому коли підписуєшся, наприклад “Anonim”, то неможливо залишити відгук ?

  5. Знаю, є зараз деякі хороші журнали українською мовою або ж двомовні. Однак проблема в тому, що про них не знає ЦА, оскільки їх можна отримати тільки за передплатою. Не можна піти до найближчого кіоску преси і придбати щось цікавеньке. Якби хоч трошечки пустити на вітрини, певна, справа стала б прибутковішою.
    Пам’ятаю, у школі передплачувала “Однокласника” — і то був найкращий журнал у моєму житті, крутіший за всіляких “Юних леді” та “Бісероплетінь”. А дізналася про нього лише тому, що в бібліотеці були його підшивки.
    Тому перш ніж системно передплачувати журнал, треба про нього дізнатися, полюбити його. Хай навіть це буде одноразове веб-видання, запущене на всі можливі сторінки для зацікавлення аудиторії, якщо не продаж у кіосках. Але таким чином люди побачать цей журнал і передплатять.

  6. Означена проблема має просте рішення: хай українці не купляють московськомовних газет, журналів та книжок. І все вирішиться. Хочеться почитати іншоземне – безкоштовно можна переглянути в інтернеті, віддаючи гроші лише українському провайдерові.

    • Тут те саме, що й з фільмами. Немає українською якогось? Та без проблем більшість піде рутрекер чи вк гляня рос. Тим самим накрутить лічильника, допоможе сосєдям грошенят підзаробити. Немає україномовних журналів? Без проблем куплять рос.

  7. Траба було, як у Них зразу після розпаду СРСР, заборонити комуністів.

    • 8530, а їх і забороняли. Ком партію заборонили в 1991 році, та потім ця заборона тоді нажаль була знята в 1994(чи в 1995 точно не памятаю) році і вона знову легалізувалась. Причому спокійно тоді пішла на вибори, дякуючи тодішнім любителям комунізму та пенсіонерам.

      • Заборону ніхто не знімав. Вона діяла (і діє) для комуністичної партії радянського союзу та її наступників, ким кпу себе не позиціонує.

        • От тепер після прийняття закону нарешті заборонили знову(будемо сподіватися що все ж комі зникнуть, або почнуть зникати), а тоді після 1994 року то було лише формально.

  8. Друкована преса – як вітрильні кораблі в епоху пароплавів: ще прикольно, але вже вчорашній день. Читайте україномовні онлайн-видання, там такі самі проблеми. Кажуть, у двомовних сайтів аудиторія української версії лише 10-20%.

    От Форбс запустив україномовну версію, цікаво, наскільки буде популярною:

    http://forbes.ua/ua/opinions/1392341-nezvichne-vidovishche-scenariyi-rozvitku-ukrayinskogo-tb-bez-rosijskogo-produktu

    • Та ні, ви помиляєеся, друковані книжки і періодика будуть жити вічно.

      • Як клинописні таблички чи берестяні грамот в музеях.

        • Та ну, то ви й порівняли. Незникнуть доти, доки, не зявиться заміна(наприклад паперу). Тобто будуть друкувати не на папері, а на якомусь іншому матеріалі. Бо електронні книги це трохи не те, це ніби то такі самі книги, але замінити друковані видання покищо не можуть(а от зберігати то якраз) та й хто зна чи зможуть, це скоріше друга версія книги(друкована та електронна). А от коли, щось вигадають таке, що замінить папір, от то й буде перехід, такий як свого часу від клинописних табличок.

    • так, бо половина аудиторії не задумується щодо того щоб змінити мову сайту….
      щоб переломити ситуацію, потрібно зобовязати видання чи бізнес що діє в Україні не тільки мати таку версію, а і завантажувати її за замовчуванням. це мабуть єдиний шанс привчити читати українською і зробити мову “комерційною”… думаю без “регулятора” сподіваючись на пробудження масової свідомості шансів мало

    • шановний ґраппа, ви здивуєтеся, але у повністю україномовних онлайн-видань аудиторія російської версії 0%. Є ні, вибачаюсь 1-2% є, там же коментарі можна залишати російською. Але ми повинні не лише констатувати великий відсоток російськомовних громадян, але і послідовно цей відсоток скорочувати (хоч і по-людожерськи звучить). Щоб не російські змі русифікували дітей селянок та самих вчорашніх селянок з сіл таращанського та ставищенського районів, а вони самі не відчували ніякої потреби в російських змі в повністю українському середовищі. До речі, якихось розлогих досліджень з мовної структури та мовних тенденцій в державі я і не пригадую, впевнена, відсоток російськомовних неухильно скорочується. Особливо упоротим нагадаю, що природній приріст населення спостерігається майже в усій Західній Україні, та половині областей Центральної України та м. Києві. Східні області вимирають. Тож через деякий час (якщо ядерна війна не відбудеться) спостерігатиметься зростання запиту на україномовну продукцію в усіх сегментах ринку. Власне, це одна з причин, з-за яких путін почав війну. Донбас би дуже скоро українізувався, тому його було відокремлено. Що залишається нам? Та нічого особливого – продовжувати купувати журнали українською, відкривати сайти українською, вчити дітей українською, робите те, що ми робимо кожен день. А ще чекати. Сподіватись на краще. До речі, колишній вже не президент, хоч і вірив у знаки, але сподівався їх уникнути. Не уник. Тепер знаки надходять ще одному поки що президенту. А значить, і йому, прийде кінець. І все буде добре.

  9. Щоб україномовні онлайн видання могли розвиватись, їх теж треба підтримувати грошима.

  10. Розвиваючи думку Natashelka, дійсно було б добре, якби прийняли закон, який би зобов’язував російськомовні видавництва популярних журналів видавати ще й україномовні варіанти журналів/газет. Наприклад, якщо наклад російськомовного журналу більше 5-10 тисяч, то мусить бути у вільному продажі ще й україномовний його варіант, інакше – великий штраф або збільшений податок.

    • Bushido
      13/04/2015 о 17:14
      Розвиваючи думку Natashelka, дійсно було б добре, якби прийняли закон, який би зобов’язував російськомовні видавництва популярних журналів видавати ще й україномовні варіанти журналів/газет. Наприклад, якщо наклад російськомовного журналу більше 5-10 тисяч, то мусить бути у вільному продажі ще й україномовний його варіант, інакше – великий штраф або збільшений податок.
      ————————————–
      Ідея дуже правильна та розумна.

      • треба думати і робити ширше – кожен сайт що націлений на аудиторію в Україні (тобто належить бізнесу чи організації, що діє в Україні) повинен не тільки мати українську версію, але і завантажувати її по замовчуванню першою для нових користувачів!!!
        аудиторія українських версій є низькою в основному через ту ж інертність читачів які без перебору читають тією мовою якою їм “подали”, то ж таке рішення чи закон швидко виправили б ситуацію на користь 70/30 на користь україномовної аудиторії………….
        обмежуватись лише друкованою продукцією це прогавити ще одне покоління

  11. Достатньо законом заборонити продавати періодику друковану іноземною мовою, при відсутності українського варіанту. Передбачити, щоб у точці продажу періодика іноземною мовою може продаватися лише коли поряд лежить український варіант того самого видання і все стане на свої місця.
    А у інтернеті забов’язати щоб сайти з українськими доменами мали українську версію і по замовчуваню відкривалися на ній.

  12. Головна проблема не у видавцях, а у цих умовно “україномовних” 20 мільйонах. Прикро це стверджувати, але вони не україномовні. Поляки говорять справжньою польською мовою, цехи чеською, словаки словацькою і заледве частина українців українопогдібним суржиком…Поки хоча б наші діти не будуть між собою на подвір’ї говорити справжньою українською, доти не те що журналів не буде…України скоро не буде….

    • Саша
      14/04/2015 о 13:06
      Головна проблема не у видавцях, а у цих умовно “україномовних” 20 мільйонах. Прикро це стверджувати, але вони не україномовні.

      Україномовні, ще й які україномовні.
      ———————————
      Поляки говорять справжньою польською мовою,

      Ні. Поляки говорять безліччу діалектів. Справжньою польською хіба радіоведучі говорять.
      ————————————————
      цехи чеською, словаки словацькою і заледве частина українців українопогдібним суржиком…Поки хоча б наші діти не будуть між собою на подвір’ї говорити справжньою українською, доти не те що журналів не буде…України скоро не буде….

      “Справжньої української” не існує, так само, як справжньої німецької (мешканці різних регіонів розмовляють своїми різновидами німецької). Діалекти та місцеві говірки збагачують будь-яку мову, українська не є вийнятком. Україна є й буде.

  13. Cleaf
    Російсько-український суржик це діалект?

    • Суржик – це “низька” українська, мова неприкрашеного побуту, народний сленг. Українська літературна – “висока”, мова ЗМІ, чиновників, мова освіченої інтелігенції. Проблема не стільки тоді, що хтось говорить суржиком, скільки тоді, коли цей хтось не може підтримати тривалої розмови “високою” мовою, якщо того вимагає ситуація, зривається на суржик.

      Приклад – підпис здесь і тому подібне https://www.youtube.com/watch?v=N5LrD9-IBBc

      Не варто атакувати суржик, мовляв, це не українська, але водночас варто популяризувати українську літературну мову як “високу” мову. Бо поки що роль “високої” мови для багатьох відіграє російська, тобто між собою суржик, а у “високих” ситуаціях автоматичний перехід на російську.

      • Ви ще скажіть що суржик треба заохочувати використовувати та захищати. Суржик треба викорінювати, бо то ні українська ні російська, а виходить каша безграмотна. Треба щоб було щось одне в розмові або укр., або рос., або анг., але тільки не суржик, бо це показує лише що людина безграмотна та пробачте на слові -тупа. Журнали ж недрукують на суржику, і вам би напевно не приємно було б на ньому читати. Якщо між собою суржик то правельної вимови тієї ж російської небуде, а буде це свідчити про неосвідченість людини. Гляньте на журналістів вони знають багато мов в тому числі українську, англійську, російську, а уявіть аби вони говорили суржиком, гарно було би? Так і в звичайній людині повинно бути, знаєш якусь мову, або дві використовуй, але не змішуй між собою.

    • Головне – вміло використовувати будь-яке явище на користь Україні. З тими, хто спілкується суржиком, краще просто балакати українською, і з часом їхній суржик непомітно для них самих перетвориться на більш-менш пристойну українську.

  14. Ситуація навіть не у площині “гарно-негарно”, а у тому “бути-чи не бути” Україні… Ні один російськомовний не перейде у світ суржикомовних…це все одно що спасти на нищий культурний щабель…Це треба розуміти…

    • —Ситуація навіть не у площині “гарно-негарно”, а у тому “бути-чи не бути” Україні…—
      Поки буде таке явище, як суржикомовні, доки буде питання “бути-чи не бути” Україні. І тим більше не слід чикати, що ворог почне нас поважати, або ставитись як до рівного собі, поки в нас існує це явище суржикомовні, а буде вважати нас за бидло та покаже це де тільки зможе(наприклад кіно).
      —Ні один російськомовний не перейде у світ суржикомовних—
      Звичайно не перейде, я б теж не перейшов, дочого переходити? До тупого змішання двох мов і бути як сердучка посміховиськом для всіх? Освідчена людина перейде, але тільки не на суржик, а на українську, анг, рос та інші. Іноземці які приїджають до нас на навчання, вчать не суржик. Тут навпаки треба користуватись українською, щоб від вашої мови людям захотілося її вчити, або на неї переходити, а як будуть чюти суржик чи захочуть вани перейти? Думаю що ні, комплекс меньшовартості треба в собі нам усім з себе виводити. Слід для себе також визначити хто ми є українці чи бидло(хоч грубо але факт).

      • Ви щось говорите про освіченість і знання мов, а самі пишете освідченість. Освіченість – від освіта, освіта від освічувати, світло. Тобто освічена (знаннями) людина, не темна.

        • Дубов’язівка, от тільки не треба тут повчати, на себе дивіться. Я писав не про те, а про суржик. Якщо немає чого сказати, краще взагалі нічого не кажіть. А як добре знаєте мови то краще займіться чимось корисним, наприклад перекладом.

  15. Погоджуюсь. Можна сказати навіть так: “Вбий у собі суржик – бо це загроза Україні!!!”

    • Агресивна боротьба із суржиком призводить до того, що один переходить на чисту українську мову, а четверо на чисту російську.

      І вообще, шо ти до мене прицепився, як хочу, так говорю, це моє лічне діло, не нада мені тут мозги компостірувати, поняв?

      Якось так.

      P.S. Колись учені люди говорили латиною, а прості люди своїми народними суржиками. З часом латина померла, а суржики перетворилися на італійську, французьку, німецьку та інші мови. Не кажучи вже про суржик над усіма суржиками, дику суміш – АНГЛІЙСЬКУ мову.

      • —Агресивна боротьба із суржиком призводить до того, що один переходить на чисту українську мову, а четверо на чисту російську.—
        Хай краще так, ніж як бики(з вашого прикладу) . А якщо нічого не робити то теж буде не краще, а буде тільки гірше.

        —Колись учені люди говорили латиною, а прості люди своїми народними суржиками. З часом латина померла, а суржики перетворилися на італійську, французьку, німецьку та інші мови. Не кажучи вже про суржик над усіма суржиками, дику суміш – АНГЛІЙСЬКУ мову.—
        Ага давейте будемо чикати років сто поки з нашого суржику, щось буде:D А взагалі ви такого нікому не кажіть засміють(хто повязаний з вивченням історії)…..

        • Ви вже кілька разів повторюєте цю помилку, тому не можу не стриматись: правильно пишеться “чЕкати”, з наголосом на “а”. “Чикати” – помилка

          • Я радий що ви вказуєте на помилки. Але суть не в цьому і тема не про це. Буд ласка не треба сходити з теми. Якщо немає що сказати некажіть, це ж так просто.

        • Ви кажете, вбити у собі суржик… А що Ви скажете Мова тоді про слово “Краска” і його похіднi?
          Скрізь його витіснило запозичене “фарба”. Як же так, ми навіть забули, що сам звук “Ф” невластивий східним слов’янам. Але не про фонетику зараз.
          Слово “Краска” знаходимо і в СУМі, його можна знайти і у Бориса Грінченка, і у Михайла Левченка. Тоді чому ми рідного слова уникаємо, а з шаленством вживаємо запозичення. Деякі вже договорилися до того, що це (краска) русизм або суржик.

          • Вибачте мене, але те що ви написали, мяко кажучи дурна відмовка. Фарба? Ну давайте ми тепер будемо, русько-українською розмовляти, бо в нас бачте запозичень багато. Хто нас нормальним назве, або поважати буде? Будуть вважати за другосортних, або бидло і правнльно будуть вважати(зато буде суржик). Зрозуміло що в нас запозичень багато було взято, бо в нас історія така(окуповували багато хто в свій час), але правела української мови які навчають в школі, або фіологів в універі, ще ніхто не відміняв. Просто вживайте ті слова, які є в українському словнику, а якщо не впевнені переходте на рос., але проблему з цього роздувати не слід. Бо з таким підходом, можна ставити питання, а навіщо нам держава, може давайте станимо частиною іншої держави? Свого часу Центральна Рада, довго рожалась(може грубо, але по суті), чи приймати універсал про незалежність, чи може всетаки автономія? Чим все закінчилось, всі знають. Так і тут одна мова повинна бути у вжитку(рос., українська, французька, анг., хоть китайська), але не змішувати все в одну купу.

          • Згоден з вами, красити – робити красивим, краса, тому краска. Є ще нормативне прикрашати. Або краще – теж походить від красно (добре) – красче, просто с перед ч асимілювалося в ш, тому правопис краще (крашче). Таких прикладів багато, репресовані слова.

  16. Цікаве питання щодо суржику підняли, панове)
    Ось, будь ласка, прокоментуйте
    http://zaxid.net/news/showNews.do?to_niyaki_ne_rusizmi_abo_pora_zabirati_pozichene&objectId=1252476

    • Стаття правильна, мови слов’янські, багато спільної лексики. Все інше від політики. Росіяни здавна тролять українців, що наша мова діалект російської, українці ведуться, от і починається боротьба з русизмами: як реальними, так і уявними.

  17. Питання – як боротись з суржиком і хто на що перейде – цікаве.
    Приїздить визнавець секти “суржик понад усе” в Чехію і чогось починає вчити чеську і при тому намагається говорити настільки правильно, наскільки дозволяють йому знання..Що ж таке? Як створити україномовний світ у якому суржикомовний буде відчувати себе мовним калікою, а не своїм серед своїх…?

    • Насправді в Чехії схожа ситуація: розмовна чеська досить відрізняється від літературної норми.

  18. “Ось, будь ласка, прокоментуйте”
    Ну що тут коментувати? Дурню пишуть. А полонізми також наші? Тоді давайте зробимо з нашої мови сусідський смітник…

  19. Цікавий сайт про всяке цікаве українською

    http://cikavosti.com

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.