Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1169826 (184 за 24 години)

Професор Колумбійського університету Юрій Шевчук: Якщо переходити на російську – це чемно, то виходить, що решта світу – грубіяни?

| 119 коментарів

Революція гідності, яка відбулася півтора роки тому змінила політиків у владі, змінила декларований курс держави, але не змінила мовної політики в Україні. Чиновники не поспішають переходити на українську, на дотримання мовного законодавства, зокрема вимог Конституції офіційні особи відверто чхали.

Ті з чиновників, хто мови не знає, вчити її вочевидь і не збираються. «…Навіть україножер Янукович чомусь вважав, що це його обов’язок. Азаров почувався некомфортно, перепрошував, коли переходив на російську», – згадує професор, викладач і директор українського кіноклубу у Колумбійському університеті (Нью-Йорк, США) Юрій Шевчук.

Пан Шевчук часто буває в Україні і констатує погіршення у ставленні до державної мови не тільки на рівні чиновників, а і, як не парадоксально, на побутовому рівні.

В інтерв’ю «Главкому» Шевчук розповів, чому нова влада після повалення режиму Януковича не поспішає розвивати українську мову, де у Києві найбільше притіняють українську, чому гасло «Єдина країна – Единая страна» роз’єднує наших співгромадян.

В Україні відбулася Революція гідності, але при цьому не побільшало українського духу. Погоджуєтесь?

На це питання є коротка і довга відповідь. Коротка відповідь полягає в тому, що революція відбулася більше як явище метафоричне, ніж як докорінна зміна устрою. Oлігархат лишився при владі, він не змінився. Відійшла від влади найбільш одіозна йoго частина, сім’я Януковича. Їй на зміну прийшoв значно спритніший клан: із правильною риторикою, відчуттям моменту. Однак є галузь, де нова влада нічим не відрізняється від старої. Це питання мови і культури. Ставлення до них – це лакмусовий папірець не лише українськості, але й європейських цінностей. Це ставлення як ніщо інше говорить про справжню суть й інстинкти тих, хто опинився при владі сьогодні. Цього не можна іґнорувати, хоча б вже тому, що нас хочуть всіляко переконати, що фактор мови не має значення. У цивілізованих країнах з мови й культури усе починається. Культура – це тонки найсубтильніша (вразливіша) матерія. Якщо ви її відчуваєте, на вашому розумовому обрії раптом з’являються дуже важливі речі.

Український олігархат – це клас, який виріс із совєцьких функціонаріїв. Вони, можливо, змінили риторику, поміняли оперення, але не змінили своїх інстинктів. У них лишається глибока недовіра, неприйняття українського, і це виявляється на кожному кроці. Вони контролюють ЗМІ, а ЗМІ є продовженням їхнього менталітету, яке полягає у баченні української мови як чогось, що в засаді є вторинним, непорівняльним і неповноцінним поряд з мовою і культурою російською.

Виходить замкнене коло, олігархи диктують умови, а звичайні громадяни не можуть нічого вдіяти, бо працюють на олігархів?

Величезна енергія, яку революція вивільнила, була каналізована у те, що називається business as usual, тобто у статус-кво, у стан, який існував до неї. З подіями, які відбулися з’явилося дуже спритне гасло «Єдина країна – Единая страна». Одразу стали маніпулювати російськомовними громадянами-патріотами, які були на Майдані і зараз захищають Україну на сході. Мовляв, порушувати питання про дискримінацію українoмовних громадян, що існує в сьогоднішній Україні – це зневага до громадян російськомовних. Насправді такі твердження – ознака шовіністичного російського менталітету, імперського мислення. В Радянському Союзі українцям не можна було говорити своєю мовою так, як це робили росіяни. Язиком – так, а мовою – ні, бо це сприймалося як виклик, як образа. Мовляв, «Чому ви демонстративно говорите українською?» Ця фраза могла вживатися тільки в колоніальному контексті.

Але ж зараз такого немає, нам з вами ніхто не забороняє говорити українською, більше того, хіба українська не стала модною?

В тому то і справа, що ні! Буквально днями в одному з супермаркетів Billa у Києві мене прямо так і запитали: «A чому ви принципово говорите українською, чому ви наполягаєте, щоб я вас обслуговувала українською?» У мене така ситуація повторюється щодня. Вас привчили тут не помічати постійної агресії, якої зазнають в столиці україномовні громадяни. Я багатьох своїх знайомих питаю, як можна з цим миритися? Я зумисне непоступливий. Така непоступливість – елемент мого соціолінгвістичного дослідження у різних містах України. Я не поступаюся, коли мене не чують, коли я вітаюся українською, а мені відповідають російською. Я роблю паузу і знову вітаюся українською. Найчастіше це повторюється тричі. За третім разом людина зауважує, про що саме мені йдеться. Коли я заходив до мережі Coffee House, чи Coffee Time, то мусив звертатися до менеджера з проханням прислати людину, яка володіє українською, і поважає клієнтів. І таке весь час. Тому говорити, що це відійшло в минуле, немає підстав. На мій погляд, якщо порівнювати з минулим роком, то ставлення до україномовців в Києві стало ще гіршим. Цього року я почуваюся в київських закладах торгівлі й обслуговування як ніколи некомфортно, почувався об’єктом мовної агресії.

Стаття повністю http://glavcom.ua/articles/30152.html

119 коментарів

  1. Поки не говоритиму про “вату”, яка рве горлянки і кричить про усякі там ефемерні “ущємлєнія русскіх”, хочу описати неодноразові принизливі випадки з русотуристами, гостями з-за “парєбріка”.
    Не раз помічала, як такі до моїх знайомих зверталися російською – наприклад, просили підказати кудись дорогу, і ті мої добрі друзі-знайомі раптом починали щебетати російською у відповідь.
    А коли питала: “А що, не можна було відповісти українською?”, чула знічено-непевне “Так не зрозуміють…” чи якесь принижене у моєму розумінні “А що – мені ж не важко…”
    Їдуть до нас (а краще б не їхали, ми ж “бендеравци”) – хай розуміють, як хочуть. Хай вчать, купують ґаджети-перекладачі, мені однаково. Звідкіля у нас оте рабське намагання догодити? Чи, може, підсвідоме бажання “покрутувати” (як це колись називали), похизуватися знанням мови? Ну чим тут хизуватися? Знанням російської? А “слабо” отак похизуватися тією ж англійською? А що – мова міжнародного спілкування! Французькою, японською – та якою завгодно!
    Щось я не помічала, щоб наші сусіди-поляки отак “лінгвістично кланялись”. Знайома полячка якось у дискусії на цю тему навіть заявила: “У себе вдома маю почуватися господинею.”
    Думаю, давно вже настав час вбити у собі раба.

    • Взагалi-то якщо до вас звертаються росiйською, а ви нею володiєте, то чемно відповісти мовою звернення. Це називається ввічливість.

      • Це називається комплексом меншовартості :) Російськомовні дуже добре вас розуміють… Але за 80 років під ковпаком ми вважаємо це ввічливістю… бо нам так вказали
        У мене багато російськомовних знайомих і співробітників, і всі вони мене дуже добре розуміють

        • Косплекс меншовартості? Продовжуйте підтримувати цей нав’язаний міф, будь ласка. Російськомовні дуже добре розуміють? Може й так, часто так; проте говорити та сприймати – різні речі. Проте відповідати мовою звернення – це універсальний жест ввічливості. Вихована людина перепрошує, якщо не може відповісти, скажімо, російською, коли до неї звернулися саме нею. Або якщо не може відповісти українською, англійською і т. д. І приберіть політичний підтекст, смердить.

          • Чим смердить? Політикою? Так це і є політика, якщо ви ще не зрозуміли.

          • так звичайна ввічливість. зверніться до них українською. відповідають укранською вам? ні. про яку ввічливість мова?

          • Ага і мовна шизофренія :) І де ви шановний політичний підтекст побачили…

          • Варто вже затямити, що з 1992 року язик окупантів не є обов’язковим для вивчення, українська ж є ОБОВ’ЯЗКОВОЮ. Ці язикаті відверто дискримінують українців, котрі не вивчали їх язиг(а таких вже досить багато). Проте через меншовартісних каклів, що свою ракоподібну-рабську позицію вважають за інтелегеньність, змін не буде, українців й надалі будуть принижвати в Україні шовіністи язикаті. У

            Ваша “ввічливість”, це або страх ну або байдужість. До того ж ще це є приниженням інших 145 національностей, котрі живуть в україні.

          • Що це таке “російськомовний”?. Нова національність?.
            Знову кацапська дурня…вона так і пре з тебе бахдане…

            До речі:
            Всеукраїнська громадська організація «Правозахисний громадський рух „Російськомовна Україна“» або скорочено: «Російськомовна Україна»
            Голова ради — Колесніченко Вадим Васильович

            какл какла бачить здалека).

          • Богдане, хочеться Вас послати в дупу з пропонованою Вами С ПОНТОМ “увічливістю”.

      • Був свідком руссо-шовінізму. Мій син (12 р) відпочивав у таборі в Карпатах. Там відпочивали діти з інших регіонів України, язикаті. Так, за невеликим винятком, усі язикаті язиком шпрехали. Мій син, як і домінуюча більшість школярів Західної України, язик окупантів не вивчають, а от ці язикаті українську вивчають, проте вперто продовжують язиком балакати. На зауваженя перейти на українську реагують відверто дурнувато, ба більше того, щиро вважають, що той хто не володіє язиком – дурень. Отаке от породила Україна і не путлєр це зробив а такі як ви зі своєю “ввічливість”(боягузтвом та байдужість).

        Не бійтесь та не будьте байдужі.

        • Ага, коли російськомовні не переходять на українську, то вони шовіністи, а коли україномовний відповідає російськомовному українською мовою, а не російською, то він патріот. Так виходить?

          • Ні, просто україномовний мешканець України не зобов’язаний володіти російською, а російськомовний повинен знати державну мову.

          • Шовіні́зм (фр. chauvinisme, в англ. версії — джингоїзм) — пропагування національної переваги на ЧУЖИХ етнічних територіях (на територіях іншої етнічної спільноти одним народом (нацією) — іншим народам (націям).

            Зневага до культури та мови нації – це і шовінізм.

            п.с – це УКРАЇНА, мої діти НЕ ЗОБОВ’ЯЗАНІ володіти язиком окупантів.

          • Діти 12 років, ти какле хоча б читало про що мова?.
            Чому мій син повинен володіти язиком окупантів?. Чому, дитина, котра народилася в Україні не хоче спілкуватися українською ?.

          • >> Зневага до культури та мови нації – це і шовінізм.
            Ну так чим ось це, цитую,-“Там відпочивали діти з інших регіонів України, язикаті.” не шовінізм?

            >> п.с – це УКРАЇНА, мої діти НЕ ЗОБОВ’ЯЗАНІ володіти язиком окупантів.
            А їх хтось заставляє нею володіти?

            >> Діти 12 років, ти какле хоча б читало про що мова?.
            А яка різниця скільки років, дурних і невихованих вистачає в будь якому віці.

            >> Чому мій син повинен володіти язиком окупантів?
            Ну так нехай ним не володіє, хіба хтось проти цього?

            >> Чому, дитина, котра народилася в Україні не хоче спілкуватися українською ?
            Якщо людина володіє іншою мовою, але принципово не хоче нею розмовляти, то це проблема або з головою, або з вихованням, або все разом. Але є люди у яких рідна мова російська (вони нею думають, розмовляють все життя і т.д.) і в російськомовних областях, де переважна більшість розмовляє російською мовою, дуже важко спілкуватися українською, це те саме що ви поїдете жити в Канаду, поселитесь в українському кварталі і від вас будуть вимагати спілкуватися весь час англійською мовою, бо живете ви тепер в Канаді, правда ж дурня?

      • До речі, и бачили , щоб пес рохкав як свиня?. Це не природно, збочення…Так і українець в Україні, котрий рохка язиком – збоченець та помилка природи, ба більше того – він зрадник, яничарин, що зрадив культуру та мову прадідів…а ви йому свою “ввічливість”…На палю…

        • Вибачте, щодо палі – я ще не настільки радикальна. Ще не настільки допекли, хоча, бачу, вже до того таки йде… Але загалом Вашу думку про потребу цінувати і зберігати своє, рідне я підтримую. Якщо ми забуватимемо і продаватимемо, звідкіля візьмуться оті наше “нові покоління”, для яких ми, як завжди кажемо, хочемо збудувати кращу державу?

      • Де ти бачив, щоб в Росії тобі відповіли українською на твоє питання, показати дорогу куди-небуть????
        “…чисто з ввічливості…”

    • Спробую прокоментувати усе і зразу :)

      Вважаю, недоцільно (особливо зараз) казати, що до мовного питання домішуємо політику.
      Такий вже час, і такі вже події, що політика просякнула чи не усі сфери нашого життя. Втекти від цього неможливо, як би нам часом того не хотілося.

      Щодо питання ввічливості. Ситуація з життя – у гості приїхали іспанці. Мила іспанка з чарівною посмішкою щось мені каже по-іспанськи. Я іспанської не знаю настільки добре, щоб без помилок їй відповісти. Відповідаю англійською. Відповідаю не тою мовою, якою до мене звернулися. Згідно з логікою пана Богдана, я неввічлива, невихована і взагалі бука :) бо мала б коряво відповісти своєю корявою іспанською. Де це прописано “якщо до вас звертаються росiйською, а ви нею володiєте, то чемно відповісти мовою звернення.”?

      Російська та українська не настільки різняться, щоб мене не зрозуміли, якщо я відповім українською. Я ж зрозуміла поставлене російською питання, чому б росіяни мали не зрозуміти мою відповідь українською? І будьте певні – зрозуміли б. Але багато хто занадто запопадливо догоджає і переходить на російську. А потім (сама якось чула) ці русотурісти кажуть: “О, а хохлы и здесь по-нашему чешут!”.

      “Проте відповідати мовою звернення – це універсальний жест ввічливості. Вихована людина перепрошує, якщо не може відповісти, скажімо, російською, коли до неї звернулися саме нею.” – наче не блондинка, а Вас не зрозуміла. ->Не можу відповісти російською, відповідаю українською. Перепрошую українською, що відповідаю українською. Але української моєї вони, згідно з Вашою логікою, не розуміють і так. Як вони зрозуміють, що я за щось там перепрошую? :))

      • Якщо не можете відповісти мовою звернення – треба вибачитись і відповісти, як можете. Все просто.

        • Так, просто, та вчитайтеся ще раз. Процитую себе, за це вже вибачте.
          “Як вони зрозуміють, що я за щось там перепрошую? :))”

          • Суть тут навіть не у тому, можу відповісти російською чи ні, суть у отім клятім ментальнім гвинтику, який спричиняє впокореність і всевиправдовуючу “ввічливість”.
            Моє переконання – “сосєді” сприймають нашу ввічливість як слабкість. Якби ми докладали зусиль і захищали свою мову, ми б зараз не говорили про оці наболілі речі.

        • Ще й вибачатися перед телепнем, що народилося в Україні і не володіє українською?.
          Ви настільки ниці та меншовартісні, що й лизнете дупу цим манкуртам та руссошовінюгам.

          Через таке як ви – Україна перетворюється в малоросію, зникає мова, бо ви “ввічливі” (перелякані та байдужі) дуже.

          • А хіба дитятко винне в тому, що його навчали так з дитинства? І чому це воно повинне докладати більших зусиль, переходячи на іншу мову, ніж його побратим з україномовними батьками? Хіба це справедливо? Ні, бо відколи це діти повинні відповідати за гріхи батьків? Історична справедливість справді повинна бути, проте ж без справедливості людської її не досягнути.

        • Богдане, УСІ люди, які народилися в Україні будь-коли – РОЗУМІЮТЬ українську.
          Хоч у Керчі, хоч у Краснім Лучеві, хоч в Новоазовську…
          Хоч етнічно вони росіяни, хоч євреї, хоч греки, хоч болгари…
          Це – факт.
          Розмовляти багато хто не здатен, але РОЗУМІЮТЬ УСІ!!!!
          Затям собі це, Богдане.

  2. Ну тепер точно про політику :)
    З ФБ Вахтанг Кіпіані
    19 червня о 22:56 ·
    Після сказаних у мільйонний раз Путіним слів – “росіяни і українці – це один народ” – мільйони українських громадян іншоетнічного походження завтра мають привітатись на роботі “Доброго дня!”, а не “Здравствуйте!”, купити українську книжку і почати активніше використовувати у публічному просторі державну мову. Це зовсім не важко, а приємно і життєво важливо. Чим більше буде в нашій країні українського – тим швидше наступить триндець Кремлю.

    • Золоті слова. Але далекі від реальності. А шкода.
      Навала російської так добре продумана гебнею, що аж мороз по шкірі. Всі верстви охоплює.
      Для старших – концерти типу “Песни 80-х” чи щось того ж трибу, для молодших – “ВКонтакте”, “Одноглазніки” і т.п., попса, шансон (точніше, тюремна “музика”), стимульоване за Овоча засилля російської літератури у шкільній програмі… “Мєнти”, “понти” та стільки інформаційного сміття з наших каналів… Деякі знахабніли настільки, що вже у прайм-тайм пускають фільми з російською озвучкою, хоча на 100% знаю, що ті ж фільми є з нашою озвучкою.
      А як Вам оте ганебне неподобство – крихітні субтитри внизу екрана, і я, українка, дивлячись начебто український канал, маю вбивати свій зір і щось там читати внизу, а в той час слухати російську озвучку?
      Ось і маневри Кремля – так нас закидати російським “ширпотребом”, щоб ми вже мислили не своєю, солов’їною, а російською. Як колись заявила мені одна (вже екс-) подруга, “Я же думаю по-русски, понимаешь? Какая я українка?”…

      • Скільки б там не було ширпотребу російською, українська охоплює набагато менше інформації. І корисної також.

        • Попрошу у Вас докази. Бажано – конкретні :) Особливо про користь :)

          Мова зараз не про те, скільки статей у Вікіпедії є українською тощо. Мова про те, ЧОМУ “маємо те, що маємо”. Чи не через оте ж раболіпне “лінгвістичне впокорення”?

          • Ось. http://www.rsl.ru/ru/s1/s13478/ Порівняйте з бібліотекою Вернадського.

          • Так “владімірзкій централ” не українською). Матюків немає, шансона теж…це ж для какла гірше смерті))).

        • Займаюся інтернет-маркетингом, тестуємо дуже багато сайтів – вже декілька років, як відбувся перелом – на запит у Гуглі українською видається набагато більше сайтів, які несуть корисну інформацію, ніж на запит російською. Українці чомусь зовсім не роблять г-сайтів. Тренд настільки явний, що у абсолютному виразі, в тому числі у Вікіпедії, ми невздовзі побачимо перевал.

    • Ви мрійник). Якраз асимільовані українці (калєснічєнка, бандарєнка, лєвчєнка та іже з ними) є стовпами та проповідниками “руззкага міра”…не іванови-сідарави-пєтрови…
      Проблема не у українцях російського походження а у каклах-манкуртах, в наших доморощених яничарах…
      Вступіть з ними в дискусію стосовно мови – і ви не побачите суттєвої ріжниці між їх позицією та позицією ватанів. У кращому разі почуєте – “какаяразніцанакакомязикєразґаварівать”…Одній пані з Січеслава сказав, що раз немає різниці, так українською хай розмовляє – образилась, обізвала фашистом)))

      • Фашист – це ще не найгірше. Що я вислухала на Харківщині… А з вигляду людина була наче адекватна. Виявилося – насправді ватна.
        А до цих представників…. ммм… людиноподібних – калєснічєнка, бандарєнка, лєвчєнка – якось взагалі слово УКРАЇНЦІ додавати не хочеться. Навіть із дуууже великою “натяжкою”.

  3. а коли *я* подібну статтю хотів викласти, мені заборонили це робити. що за несправедливість?

  4. Я Вам з власного досвіду відповім, без усяких порівнянь. Коли писала дипломну, література з російської (застаріла, СРСР) теж “давила” кількістю. Але аж ніяк не актуальністю чи якістю! Повірте на слово – чи можу навести конкретні приклади – практика тупого списування з англомовних, франкомовних, польських і українських джерел процвітає. Звідси і ширпотреб.
    Мені абсолютно однаково, скільки російськомовної літератури, музики, фільмів і іншого продукту є на світі, мені боляче, що ми самі даємо топтати своє, українське.
    І цілком логічно, що СРСР, а потім і “братня” країна в змозі задавити нас кількістю (а не якістю) ширпотребу. Мовні утиски, переслідування, “повзуча” мовна агресія створили для цього всі передумови.
    Підсумую все, що писала тут – слід лікувати хворобу не симптоматично, а у корені. І не шукати виправдань тому, що ми не вбиваємо у собі раба.

    • Раба? Знов це… Постійно українець згадує, як його утискали. Немов солодко від того печалю. Дійсно, досить. За кількістю матеріалу українська ледь може бути конкурентом російській. Це правда. І додавати щось на кшталт “там багато неякісного” не варто. Не варто принижувати величі російської мови. Вона й справді могутніша української у багатьох вимірах. Я чудово розумію, який це відгук у серцях викликає, та це правда.

      • Утискали? Тобто зараз Ви утисків не бачите? Тобто мало того, що нашу країну шматують, мало того, що вже вбили стільки людей, мало того, що тією мовою, хай там якою величною, віддають команди на кшталт “Огонь по укропских хатах!”, я – за Вашою логікою – маю визнати, що це “велична мова” і без докорів сумління нею щебетати, щоб росіянам було комфортно?! Ого…
        Повторю – не варто одноосібно судити про велич/кількість/якість/могутність. Не буду далі розвивати цю думку, я філолог і говорити-писати можу багато. Тут це недоцільно. Мова – про МЕНТАЛЬНІСТЬ.
        Напишу наступне: мій чоловік зараз захищає нашу державу на фронті. І я добре знаю, якою мовою віддають команди стріляти по ньому та його побратимах. А ще я ніколи не забуду, як на “величній” мові моїй маленькій донечці кричали “тупая хохлушка”, бо вона не знала російської лічилки. Вважайте це емоціями, вважайте радикальністю – мені однаково. Я не поділяю Вашої точки зору, хоча вона має право на життя.

        • І де я сказав, що ви повинні щебетати російською? Я от ніколи не забуду, як мені казали, що я можу без остраху говорити російською, що в мене гарна українська для українця сходу. Мене немов тримали за аномалію. Дякую цим людям, допомогли зрозуміти, яке місце мовне питання займає у звичайних людей. Будемо апелювати до емоцій? І що вийде? Нічого корисного та більш-менш об’єктивного.

        • Навіщо ви витрачаєте свій час на нього? То пуста трата часу, такі як він прислужує добре кацапам, ще недавно ці люди піною з рота доводили, які ми брати, а тепер вже трохи не виходить так. І тепер тролять по іншому. Але не зважаючи на це, самі каци вважають таких чюрками, або бидлом, чим більше прислужують, тим більше зниважають. Зрадників ніхто не любить .

          • Ось я і бачу, як ви не хчоете сприймати точку зору, яка трошки не така, як ваша. Дякую. Справді, якщо хтось скаже, що російська мова – гарна, то він зрадник роду українського. Еге ж. Тоді більш, ніж пів країни, зрадники.

          • Богдан, ти звичайний троль, у тебе немає своєї думки, таких як ти я зневажаю. І ще то не до тебе писано.

        • Немає права на існування думка бахданів, в Україні точно….в раіССю хай тягне ноги зі своєю “ввічливістю”…

          Цікаво, “ввічливий” какл бахдан окрім язика окупантів, володіє хоча б ще однією мовою нац.меншини, що живе в Україні?. Питання риторичне звичайно…

      • >Не варто принижувати величі російської мови.
        > Вона й справді могутніша української у багатьох вимірах.
        > Я чудово розумію, який це відгук у серцях викликає, та це правда.
        Кацапська свиня з перекладачем.

        • Хохловська вишивата без моралю. Приємно?

        • Поширене явище. А спочатку читаєш – і складається враження, що ні, що то типовий ліберальний українець.

          • “Ліберальний” українець чомусь не знає, що слово “мораль” у нашій мові жіночого роду і провідміняти його потрібно не так. А ще так і кортить ну хоч кудись втиснути оте заповітне про хохлів. А ще було б так красиво написати все те саме про велич російської та на рідній російській. Але ж як ТАК “спалитися”?..
            І все-таки “палиться”.
            – “тримали за аномалію” – за що, за що тримали? :) – “считали за, держали за”, ага.
            – ” можу без остраху говорити російською” – ну-ну, вдома, десь за парєбріком.
            – “Дякую цим людям, допомогли зрозуміти,…” – от такі звороти теж поширені у “великом и могучем”.
            – “Немов солодко від того печалю.” – це за зразком того “моралю”?
            І забула окремо подякувати за посилання на російський ресурс. Та ще за повчання, що “треба вибачитись” за те, що не розмовляєш російською.
            Горе-печаль. Зловили троля :)
            Виходить, не дарма я тут писала. Тепер можна вже скласти цілу інструкцію по типових ляпах ФСБшних посіпак. Спасибі рідній мові – сама по собі служить лакмусом для виявлення отаких “щирих українців”.

          • http://dictionary.cambridge.org/dictionary/american-english/hold-someone-to-something
            А чого це ви одразу мене за кремлівську собаку маєте? Може я американський шпигун!

          • Анна, Богдан дійсно має рацію. Можливо, просто не так висловився. Я думаю, малося на увазі про кількість матеріалу доступного на російській. Українською зовсім немає книг про саморозвиток, узагалі немає книг у залізничній галузі. Зовсім не пропагується/вивчається українська технічна мова! Ви знали, Анно, що російський “болт” українською буде “прогонич”?

      • От чому у естонців, литовців немає такого як у вас каклізму?. Їхнім мовав ой як далеко до язика…Проте вони не падають на коліна як ви…бо не раби і не хочуть ними бути.

        Бахдан – ти типовий какл меншовартісний.

  5. Не ведіть розмов з онучами. Не оплачуйте їх ницу “працю”.

    • Шкода, та часто лиш через отакі витягування тролів “на слизьке” у розмові можна відрізнити їх від все-таки поширених лібералів.
      А ще я збираю приклади (див. вище) чарівного використання Google Translate при тролінгу на українських сайтах. Невдячна праця, бо нервів потребує міцних, але таки потрібна. У мене студентка писатиме дипломну на таку тему. Йдемо у ногу з часом.
      А ще просто цікаво спостерігати, як мучиться “братішка”, освоюючи “піндоський” сервіс :)

  6. У цьому обговоренні я зазнав утисків з боку майже всіх людей, що мені відповіли. Диви який неповноцінний! Вважає, що українська – не най-най мова на планеті! От кацапська свиня! Та хіба “Гуртом” інує не для того, щоб покращувати стан рідної? Для того. А чому? Тому, що вона слабка! Визнайте це. Я не мовознавець, мовою сучасною ідеально не володію, в книжках бачив “печалю” і таке інше. І? Я унтерменш? Це я унтерменш, коли знаю про елементарні правила ввічливості? Якщо сприймати вихованість за слабкість… Не тим шляхом треба йти, на мою думку. Не шляхом нахабності (от що тут багато хто, як бачу, неправильно розуміє: мова не має значення, йдеться про просту повагу до співбесідника; як до вас на вулиці звернуться англійською – також будете відповідати українською, бо “це падло заморське має знати ннннашу мммову” ?; нагадує відому фразу “гаварітє па-рускі, я вас нє панімаю”; будьте ви вже кращі за декого).

    • Яка слабка?. Хто?. Мерзото, що ж тоді про литовську, грузинську чи естонську мови казати?. Просто ти є наволоч неповноцінна, смердюче та безхребетне какленя бахдан, що хворе на стокгольмський синдром…

    • Твоя “ввічливість” називається – страх, ти боїшся, щоб кацап тобі в пику не заїхав, чи не послав “пасруззгі” на три літери…ото така твоя “ввічливість”. Справжня ввічливість немає жодного відношення до твоєї упослідженої “позиції”…стоїш раком?. Подобаєиться?. Продовжуй стояти, та завали пику та перестань рохкати дурню какле.

      • Я більше боюсь за Україну, дивлячись на твоє виховання. Користуй презервативи.

        • Більше за себе переживай, бо мати роботу троля, оце неповагя для твого виховання.

        • —Користуй презервативи.—
          Щось у вас кацапських тролів все на одну тему зводиться.

    • Ти богданцю людина без роду а не унтерменш

    • Відповім без тролінгу і образ, якщо ти справді задавався цими питаннями. Ти українофіл в кращому випадку і невдовзі, якщо ти збережеш свої погляди, тобі буде зле. На пострадянських теренах багато карґо культу — і коли людина стикається зі справжнім об’єктом своєї любові, то сильно жахається або той об’єкт шкодить людині (наприклад, англофільський гіпстер приїздить до Великобританії і бачить концентроване міське свинство чи жінки, що зголосилися на секс-джихад потрапляють до ІДІЛ і не можуть повернутися). Їдьте в Польщу чи Росію — там українофіли куди потрібніші, а Україну залишайте українцям.

  7. Люди добрі, пропоную ігнор “щирим українцям” з позицією “українська слабша, гірша…”.

    Не годуймо тролів! Добре, що підловили, вивели на чисту воду. Далі ж іде типовий сценарій витягання коментарів зі співрозмовника за всяку ціну, пересмикування, нецензурщина, та все – аби лиш “капнула” копієчка за важку працю з Ґуґл-перекладачем. Розумію Ваші емоції, але… ну це ж як горохом об стіну. Побережіть нерви.

    • Де це я казав, що українська гірша? Де це я перший почав лаятись? Не пересмикуйте ви. Вважаєте, що українська могутніша? Доведіть. Не можете – так і скажіть, не ухиляйтесь.

      • Уже від своїх коментарів відмовляєтесь? Сам розпочав, а тепер відмазуєшся. Типовий троль.

    • Просто ви не стикались з технічною українською мовою, як ви гадаєте як буде вірно – газовий котел чи газовий казан? І таких прикладів дуже багато бо за часів СССР українська мова ніяк не розвивалась, а вся технічна документація велась виключно російською мовою, саме тому українська мова менш розвинена за російську, і це правда. А замість того щоб сперечатись як діти, котрі кричать що мій тато кращий, краще б мову розвивали, я добре пам’ятаю як ми всієї групою перекладали російськомовні конспекти і багатьох слів в технічній українській мові просто не було як таких (на кшталт казана/котла).

      • Українська технічна мова існує, за часів незалежності трохи напрацювали) Наприклад, не всі знають, що є такий словник:
        “Російсько-український словник з інженерних технологій / М. Ганіткевич, 2013”
        Шкода, що його немає в інтернеті..
        З того, що є в інтернеті, наприклад – “Гейченко В.В. та ін. Російсько-український словник наукової термінології (1998)”. Хоча, дійсно, багато запозичень з російської – я, особисто, бачу багато таких у залізничній сфері, ось наприклад “башмак”

  8. Богдан дійсно має рацію. Можливо, просто не так висловився. Я думаю, малося на увазі про кількість матеріалу доступного на російській. Українською зовсім немає книг про саморозвиток, узагалі немає книг у залізничній галузі. Зовсім не пропагується/вивчається українська технічна мова! Ви знали, що російський “болт” українською буде “прогонич”?

    P.S. Я бачу, із декого аж пре культурою спілкування(

    • >Українською зовсім немає книг про саморозвиток
      Цю нішу зайняли блоги, і книга існує – https://uk.wikibooks.org/wiki/%D0%A8%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D1%88%D0%B5,_%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%B5,_%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%88%D0%B5!
      >, узагалі немає книг у залізничній галузі.
      Погоджуюсь, навіть назва “Юґа-Западная Жилєзная Дароґа” в Харкові символізує
      > Ви знали, що російський “болт” українською буде “прогонич”?
      Прогонич це для вікон, до боту ніякого стосунку не має.

      • Ой, я вас благаю… Які блоги? Це взагалі не порівняти. Книга на вікіпедії? Це навіть на повноцінну статтю не схоже.. Ось для прикладу зі статті на Forbes, http://forbes.ua/ua/lifestyle/1387316-5-golovnih-knig-dlya-lideriv-yaki-varto-prochitati-u-2015-roci/1387319#cut
        існує 12 чудових книг для прочитання, хоча б одну перекладено українською? Ні! А російською вже 5 перекладено. Підсумовую: англійською/російською – літератури про саморозвиток, хоч завались. Українською – нуль. Цілковитий, повний нуль. І лише одна чи дві книги, на кшталт цієї https://toloka.hurtom.com/viewtopic.php?t=66526 погоди не роблять. Це мізер
        ————–
        Тепер щодо Харкова і залізниці. Щиро кажучи, нічого не зрозумів з того, що ви написали. І взагалі, “Південно-Західна залізниця” – це Київ. Харків – це “Південна залізниця”.
        —–
        Згідно з академічним словником Кримського 1924-1933 років, російський “болт” – це сворінь, шворінь, прогонич. Сучасні словники подають “крепежный болт”, як “кріпильний прогонич”

    • Що нік змінив? Це не допоможе і так добре видно хто ви насправді.

  9. -> Анна, Богдан дійсно має рацію. Можливо, просто не так висловився. – там суть всіх його висловлювань була не про це. Почитайте всю стрічку коментарів…
    -> Я думаю, малося на увазі про кількість матеріалу доступного на російській. ->ні, не тільки це. Були однозначні і беззаперечні твердження, які стосувалися далеких від кількості матеріалів сфер.
    Щодо технічної мови – так, знаю. Наша лексикологія в цілому, не тільки прошарок термінології у техніці, “припадала пилом”. У мовознавстві, у психології все дуже сумно. Якщо книги пишуть, то там таке засилля русизмів, застарілих і вже не використовуваних термінів… Наші неологізми – у основному кальки з англійської, та часто так транслітеровані/транскрибовані, що сивієш, читаючи…
    ->Ви знали, Анно, що російський “болт” українською буде “прогонич”? -> Можете не вірити, але знала :) спасибі тут моєму чоловікові :)
    Принагідно згадаю оцей символ @, який ми так часто називаємо собачкою. Як би Ви його охрестили ще? :)

    • цей значок “@” я б охрестив “равликом”) шкода, що всі, навіть україномовні ведучі М1 чи інші ЗМІ воліють користуватись “собакою”(
      я вважаю, “равлик” міг би здобути популярність лише завдяки ЗМІ/телебаченню

      • Шукали? :) Чи знали?
        Я вперше таку назву почула від друга-професора. Раніше теж грішила “собачкою”, тепер помаленьку всіх друзів-знайомих перевчаю.
        А, нащо далеко ходити – чи не в кожній крамниці інший “перл” – рублі. СРСР, дякувати Богу, спочив на сторінках історії, а рублі все не вгомоняться.

        Якщо не таємниця – у якій конкретно галузі технічної термінології помічаєте найбільше “білих плям”? Професійна цікавість, нічого зайвого.

        • Знайшов де Сада на Гуртом:) Та 1 твір, скорочено…

        • Анна, та знав) Цікавився проблемами локалізації програмного забезпечення українською, дещо сам перекладав) На жаль, нічого не можу сказати про “білі плями”, адже я не філолог – просто студент, навчаюсь на технічній спеціальності) А щодо “рублів” – так, це дійсно дістало. Найбільше мене вразило, коли я кілька років тому приїздив ло Росії на будівництво, щоб підзаробити, а наші україномовні співвітчизники “рублями” називали обидві валюти, чим дуже всіх заплутували

          Прочитав повністю усі коментарі, – таки дійсно Богдан казна-що меле) Особливо мене вбило оце “моралю”))

          • Щойно почув вживання слова ”равлик”! Телеканал ТРК Україна, програма новин ”события дня”, ведуча продиктувала адресу електронної пошти

            ”события@.ukr.net”

          • Я взагалі ніяк ще змалечку не міг зрозуміти чому @ назвали собачкою. Англійською воно звучить як “ет”. не знаю що курив той хто придумав @ називати собачкою але на собачку яко тварину воно ж нічим не схоже.
            а щодо рублів то рубль колись за Русі був частиною гривні (приблизно як зараз копійка), дослівно “обРУБОК гривні”. так що нічого такого у вживанні слова рубль немає.

            P.S. До речі в українській мові є ще одне слово подібне за звучанням до рубль – рубЕль (наголос на е) – це довга, тонка колода дерева (діаметром ~ 10-15 см), яка використовується для “закріплення” сіна у фірі (возі). На вже навантажену сіном фіру (віз) вздовж поседині кладуть рубель, прив’язують шнурком чи тросом зпереду фіри до одного кінця рубля, а іншим кінцем до задньої частини фіри, вигинаючи при цьому рубель в дуги. Таким чином можна перевезти куди більше сіна ніж без рубля. Звідси й похідне слово – прирублити, що означає прикріпити сіно до воза. Дане слово, знаю за власним досвідом, використовується на прикарпатті, а можливо і ще десь в Україні, і теж походить від слова обрубок, тобто обрубок (вершечок) дерева, грубі колоди якого можна “пустити на дошки”, а обрубок тонкий (однак гнучкий) і доброї дошки з нього не вийде.

    • Суть у тому, що я не можу знайти українською де Сада, ще багато подібного. Ви шукали “український еротичний роман”? В мережі майже нічого немає!

      • —Ви шукали “український еротичний роман”? В мережі майже нічого немає!—
        Нічого страшного, якщо в нас небуде еротичних романів, якось переживем.

        • Окрім Вінничука складно відшукати авторів творів на тематику. Переживемо? Дурне слово. Треба перемогати, а не переживати.

          • Хаха що перемагати еротичний роман? Таки так, вас тролів чомусь дуже тягне на збочення.

          • Еротика – збочення? Ви з якого піонертабору?

          • Богдан, а що ні? Краще б дівчину собі знайшов, а не займався непотрібним тролінгом.

      • Перекладів українською мовою могло би бути значно більше, якби для тебе, Богдане, та для тобі подібних “патріотів” було принципово прочитати книгу саме в українському перекладі. Але ви підтримуєте російських перекладачів і російське книговидавництво. А потім дивуєшся, що де Сада не переклали та нарікаєш, що українській мові бракує “могутності”.

        • Я читаю переважно англійською. Російську намагаюсь уникнути, бо і в житті її багато, тож не забуду.

      • Ви шукали “український еротичний роман”? В мережі майже нічого немає!
        Довго сміялася. Або ви читаєте не там і не так, або у Вас пошуковець кривий, а бо ви таки справді троль. Якщо Вас справді тема цікавить, то звертайтеся до мене у приват, дам пораду якщо не фахівця, то вельми підкованого аматора. Поки одні плюються, що в українській літературі забагато еротики, ви ще досі ходите літературно незайманим? Сором Вам! Починаючи з 90-их ця навала як ринула, так і досі не спала. От тільки визначтеся з жанром. Що Вам конкретно треба? Любовно-еротичний жіночий роман? Сучасний еротичний роман? Історичний роман з елементами еротики? Еротичну фантастику чи фентезі? Гумористичну еротику? “Чисте” порно? А може у вас особливі запити? Яой, юрі, садо-мазо, гуро з тентаклями? У нас всього досить. Вам лише українські, чи й перекладені книги можна? Звертайтеся.

        • а українських книжок інших жанрів у нас так само багато?

          • Залежить від того, скільки Вам потрібно :). Я за рік читаю приблизно 40 книг українською (ще 2-3 десятки іншими мовами, переважно рос.), мені вистачає і є ще дуже багато книг, які я не те що купити, а й у бібліотеці взяти не встигну. Щороку у бідній Україні видається не менше тисячі найменувань нових україномовних видань, навіть відкинувши підручники-посібники-довідники, виходить більше, ніж одна людина прочитати встигне. Про інших не казатиму, але – плачуться, що немає україномовних детективів – у мене їх десять на різних полицях набереться, фантастики з фентезі – 36 примірників, навіть комп’ютерної – 3 штуки, психології – штук двадцять. Вже мовчу про ті, що читала, але власного примірника не маю. Мені потрібно – я знаходжу, просто зусиль докладати треба. Звісно, знати кілька мов краще. Але те, що ти не знаходиш потрібної книжки рідною мовою, ще не означає, що твоя рідна мова неповноцінна. Звісно, якщо ви шукаєте щось дуже рідкісне, наприклад, слатерпанк або бара-мангу, то швидш за все, ви її українською не знайдете, як і кількома десятками інших мов.
            І я взагалі у шоці: у нас тут із дискусії випливає, ніби знання чужої мови декому заважає рідною користуватися :)))).

          • > Звісно, якщо ви шукаєте щось дуже рідкісне, наприклад, сПлатерпанк
            У порівнянні з Галаном – Клайв Баркер графоман. Я не поділяю погляди Галана і вважаю його сраколизом, та писав він атмосферно:

            «Чотирнадцятилітня дівчинка не може спокійно дивитися на м’ясо. Коли в її присутності збираються смажити котлети, вона блідне й тремтить, як осиковий лист. Кілька місяців тому в горобину ніч до селянської хати недалеко від міста Сарни прийшли озброєні люди і закололи ножами господарів. Дівчинка розширеними від жаху очима дивилася на агонію своїх батьків. Один з бандитів приклав вістря ножа до горла дитини, але в останню хвилину в його мозку народилася нова : «Живи на славу Степана Бандери! А щоб чого доброго, не вмерла з голоду, ми залишимо тобі продукти. А ну, хлопці, нарубайте їй свинини! .. »« Хлопцям »ця пропозиція сподобалась. Через кілька хвилин перед заціпенілою від жаху дівчинкою виросла гора м’яса з батька та матері, що стікали кров’ю … »

  10. Останнім часом роблю багато покупок на Аукро та в інших інтернет-магазинах, в основному Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса… на українську переходять в одному-двох випадках з десяти, переважно кияни.

    Ніякої агресії, просто людям зручніше говорити російською. Зважаючи на це який сенс переходити на російську?

    • Нажаль реальність така, що в Україні дуже багато людей просто не вміють спілкуватися українською мовою, хоча її розуміють. 5 років тому, коли я був декілька тижнів в Донецьку, мене дуже здивувало те, що людина була здивована тому що я вільно можу спілкуватися обома мовами практично одночасно, тому що людина все життя розмовляла російською мовою (в сім’ї, в колі друзів, на роботі, в магазинах, в державних установах і т.і., в неї просто не було достатньої практики в спілкуванні українською мовою, для неї українська мова як для мене англійська – практично все розумію, але розмовляти дуже важко (бо кожне слово перекладаю в думках з української мови, та й ще побудова речень зовсім інша), а також тому, що ніколи ні з ким нею не спілкувався (уроки англійської в школі та університеті не беру до уваги)). Тому я вважаю що відповідати тією мовою, якою в тебе щось запитують правильніше, виключення може бути лиш в двох випадках – ти сам добре не володієш цією мовою або ти знаєш що твій співрозмовник розуміє твою мову. Простий приклад – ви живете в Польщі, знаєте українську мову і польську досконало, тобто однаково легко розмовляєте обома мовами, якою мовою ви відповісте якщо у вас запитають щось польською мовою? А якщо українською? Людина ввічлива відповість тією мовою, якою до неї звернулась незнайома людина. Те ж саме відноситься і до того, хто запитує, якщо він володіє українською мовою то й запитувати має нею в україномовних людей, а якщо його позиція на кшталт “і так зрозуміє”, то він просто невихована людина.

      • Всі дитсадки, школи, внз мусять бути українськомовними! Тільки таким чином досягнемо поступу

        • Допустимо ситуацію: якщо в Харкові батьки російськомовні, то хоч віддавай дитину в україномовну школу, хоч не віддавай- вона всеодно буде розмовляти російською.

          • А тепер допустімо таку ситуацію: якщо в Тернополіі батьки україномовні і віддали дитину в російськомовну дитсадок, школу, ВУЗ як Ви думаєте якою мовою незабаром щебетатиме дитинча?

          • Олександр, буде розмовляти тією мовою, якою більше спілкується. Якщо російською мовою буде тільки навчання, а коло друзів буде спілкуватися українською мовою, то й дитина буде спілкуватись українською мовою (також часто буває що з батьками дитина спілкується завжди українською мовою, а з друзями переважно російською). Якою мовою розмовляти більше залежить від оточуючих, коли навколо тебе всі спілкуються іншою мовою, то з часом ти сам деякі слова забуваєш і починаєш вживати ті, які частіше чуєш. Наприклад в мене знайома виїхала з Донецька близько року тому, зараз проживає в Рівному, в неї 2 дитини – шкільного і дошкільного віку, все життя вони розмовляли в сім’ї російською мовою, після перших декількох місяців проживання в Рівному діти почали часто вживати українські слова, навіть більше того, по телефону вони почали машинально відповідати українською мовою тим, з ким раніше спілкувались російською мовою, бо звикли спілкуватися українською мовою в україномовному середовищі. Тому я не бачу проблеми в мові, проблема лиш в невихованих людях, котрі не поважають право інших спілкуватись тією мовою, якою їй більш зручно. Не треба принижувати людину через те, якою мовою вона спілкується (і не важливо яка це мова – російська чи українська), краще створювати такі умови, щоб людина відчувала що її вибір поважають і вона в знак вдячності буде поважати ваш вибір, а може навіть захоче вдосконалити свої знання щоб ви поважали її ще більше. Також у мене є знайома, яка нещодавно перейшла зі спілкування російською мовою на українську, до цього весь час спілкувалась російською мовою (з батьками, друзями і т.д.), за виключенням школи де уроки велись українською мовою, це був її вибір і ніхто її за це не осудив, більше того деякі російськомовні з нею також намагаються розмовляти українською мовою, а це все в першу через взаємоповагу, коли кожна людина поважає вибір іншого. Ну й також треба розуміти, що на заході України відсоток російськомовних людей набагато менший, тому там легше спілкуватися українською мовою, а коли, наприклад, в Донецьку із 100 знайомих в кращому випадку хтось один зможе спілкуватися з тобою українською мовою, то з часом твоє знання української мови буде падати. Ну і остання історія – багато років тому сусідка переїхала на постійне проживання у Німеччину, взяла з собою свого десятирічного сина, до цього спілкувались вони виключно українською мовою, через рік дитина просто не могла розмовляти українською мовою, він все розумів, але відповідав німецькою, тому що рік він розмовляв німецькою і навколо нього також всі нею розмовляли, а мама з ранку до ночі була на роботі щоб прогодувати свого сина, а також вислати грошей своїй матері в Україну. Ось такі справи.

          • Я Вас повністю розумію. Ви цілком адекватно пояснюєте про мовне середовище і його вплив на конкретну людину. Це зрозуміло. Але, якщо ми будемо “шалено вихованими”, “з неабиякою повагою” ставитись до усіх, то зажди матимемо (а то й гірше), що є зараз. Як той м’ячик котитимемось, а нами футболятимуть. Я не закликаю бити в п’ятака кожному, хто до Вас зверненться російською, а коли він впаде, то добивати його ногами. Ні. Я не бачу підстав мені, українцю, в Україні підлаштовуватись під когось. Дійсно, є люди, які не можуть писати українською чи гарно розмовляти, але те, що 99% її розуміє, то в цьому у мене немає сумнівів. Винятки, за яких я можу відповісти іншою мовою: людині, яка приїхала з іншої країни; дуже літній людині, якій по-іншому щось не пояснити. Ще щодо власного досвіду: на роботі мені доводиться спілкуватися з багатьма людьми з усіх регіонів України (до речі, можу сказати, що географічна приналежність абсолютно не визначає мову спілкування – іноді траплялось таке, що ніколи б не подумав…). З усіма спілкуюсь українською, всі мене чудово розуміють, переважна більшість російськомовних переходить у спілкуванні зі мною на українську, жодних ворожих стосунків на цьому грунті не маю. Отже, оце наше прогинання перед усіма, щоб нехай хто не подумає, що я якись неправильний, не побоюсь цього сказати, відчуття раба перед господарем, треба викорінювати. Бо інакше, як Ви правильно сказали, оточення, мовне середовище завжди буде не нашим, і ніколи не стане українським.
            Як казав класик – Борітеся, поборите!

          • Олександр, не можна бути шалено вихованим – ти або вихований, або ні.

            >> Але, якщо ми будемо “шалено вихованими”, “з неабиякою повагою” ставитись до усіх, то зажди матимемо (а то й гірше), що є зараз. Як той м’ячик котитимемось, а нами футболятимуть.

            З м’ячиком також не згоден – сьогоднішня проблема виникла не через вихованість, а через те, що держава забила на державну мову і останні роки державна мова зневажалась на державному рівні, саме це породило ситуацію в якій україномовні стали ненавидіти російську мову, бо саме вона почала заміняти рідну українську мову в багатьох аспектах життя – телевізор, інтернет, радіо, книжки, музеї і тому подібне, а ця ненависть породила ненависть російськомовних до всього українського, бо їм неприємно коли до них відносяться через їх рідну російську мову погано і в них вмикається захисна реакція (так само як і в україномовних). Мовне питання має вирішуватись на державному рівні, саме коли держава почне розвивати українську мову – тоді вона почне оживати. Якщо держава не візьметься за розвиток і пропагування (в хорошому сенсі) то українська мова й далі буде занепадати, єдине що в такому разі її зможе врятувати це проекти по типу “гуртом” де українці вкладають власні кошти в розвиток рідної мови, але при цьому українці мають бути заможними, інакше вони фінансово не потягнуть на собі таку важку ношу як розвиток мови. Я прибічник ідей які направлені на розвиток і створення, а не на те, щоб забороняти все, що заважає! Я не маю нічого проти російської мови і регулярно нею спілкуюся, але при цьому у мене є залізне правило – я не купую книжок російською мовою, не купую музику російською мовою (навіть якщо гурти українські), якщо по ТВ щось показують російською мовою – зразу перемикаю канал далі, а також намагаюсь (купую лише при умові якщо немає аналога який мені по кишені) не купувати російські товари, а віддавати перевагу українським, якщо вони хорошої якості.

            >> Я не бачу підстав мені, українцю, в Україні підлаштовуватись під когось.
            Так я й не кажу щоб ви підлаштовувались. Коли до вас звертається незнайома людина російською мовою, то ви не можете явно визначити чи це українець, чи росіянин, чи білорус або хтось ще. Багатьом з них ваша відповідь може бути незрозумілою, тому ввічливо буде відповісти саме тією мовою якою у вас щось запитали, але тільки якщо ви цією мовою добре володієте. Якщо ви дійсно знаєте що той, хто щось питає у вас, розуміє українську мову, то ваша відповідь українською мовою буде також нормальною. Як я вище уже писав, у мене є знайома яка розмовляє українською мовою в російськомовному середовищі і багато хто їй відповідає українською мовою, хоч до інших звертається російською мовою, саме це називається ввічливістю. Тому все залежить від обставин, я не маю на увазі що якщо до вас звертаються російською мовою то ви повинні відповідати нею завжди.

            >> Ще щодо власного досвіду: на роботі мені доводиться спілкуватися з багатьма людьми з усіх регіонів України (до речі, можу сказати, що географічна приналежність абсолютно не визначає мову спілкування – іноді траплялось таке, що ніколи б не подумав…). З усіма спілкуюсь українською, всі мене чудово розуміють, переважна більшість російськомовних переходить у спілкуванні зі мною на українську, жодних ворожих стосунків на цьому грунті не маю.

            Це доволі нормальна ситуація спілкуватися українською мовою з українцями, навіть якщо вони з вами розмовляють іншою мовою. Ввічлива людина, якщо вона володіє мовою того, хто з нею спілкується завжди перейде на його мову. В Україні на щастя лише єдина державна мова, тому вона має перевагу, тобто якщо два співбесідника однаково добре володіють і українською мовою, і російською, але один з них україномовний, а інший російськомовний, то ввічливо буде спілкуватись саме українською мовою, а якщо російськомовний буде і далі спілкуватись російською мовою це буде неввічливо.

            >> Отже, оце наше прогинання перед усіма, щоб нехай хто не подумає, що я якись неправильний, не побоюсь цього сказати, відчуття раба перед господарем, треба викорінювати.

            Ну якщо ви маєте на увазі під “прогинанням” те, що україномовні люди переходять на російську мову з тими, хто 100% розуміє українську мову, то я з вами повністю згоден.

            >> Бо інакше, як Ви правильно сказали, оточення, мовне середовище завжди буде не нашим, і ніколи не стане українським.
            Це все треба розвивати систематично і з допомогою держави! Держава має забезпечувати захист і розвиток українською мови різними способами – підтримкою україномовних фільмів/телепередач/радіо/книг/музики/навчальних програм (як грошима, так і в інформаційному полі). Мова почне розвиватись тоді, коли нею буде вигідно щось робити. Зараз, нажаль, щось робити російською мовою набагато вигідніше, бо аудиторія набагато більша, тому без підтримки держави буде важко розвивати українську культуру.

  11. У Вас прослідковується чіткий акцент на державу. Вона має забезпечити, дежава має розвивати, на державному рівні… Давайте трішки приземлятися… Оскільки у нашій країні немає чітких, ні навіть більше, не визначено жодних ідеологічних засад існування цієї держави (і це правда), то чому Ви думаєте, що ось раптом вона почне турбуватись, розвивати, і взагалі думати про розвиток української мови? Історичний досвіт останніх 20-ти років свідчить про зворотнє. Звісно були якісь рухи, але їх просто мізер. Тому, на мій погляд, основним рушієм у мовному питанні має бути конкретна людина – я, Ви, сусід і т.д., тобто, ініціатива має йти з низу. Наш поступ має бути послідовним, впертим, всеохоплюючим, постійним. Так, це важко, непросто, але без цього ми нічого не отримаємо.
    Щодо питання ввічливості. Якщо до мене звернеться людина російською і питатиме як пройти в бібліотеку, то я відповім лише укарїнськю. Далі, якщо у відповідь почую: “Извините, я приехал с Петербурга и не совсем понимаю Вас, пожалуйста, объясните на русском”, то я без жодних проблем російською мовою ввічливо поясню людині все що вона потребує.
    В інших випадках, я спілкуватимусь винятково українською, при цьому не збираюсь співрозмовника повчати і виставляти претензії щодо його мови спілкування. Просто намагатимусь, щоб людина звикала до україномовного середовища, спонукатиму цим самим як мінімум приймати цей факт. Інакше, завжди будемо чути й читати таке: “Везде ж говорят по-русски, так зачем тот украинский (з наголосом на перший склад)…”

    • >> У Вас прослідковується чіткий акцент на державу. Вона має забезпечити, дежава має розвивати, на державному рівні…

      Тому що саме держава задає цей курс. Коли робити продукт українською мовою невигідно, то навіть україномовні люди почнуть випускати продукти на російській мові, бо вони приносять більше прибутку. Думаю що мало хто відмовиться за однакову роботу отримати в декілька разів більше грошей тільки через те, що продукт буде російською мовою. Саме через те, що держава на все це забила і маємо проблему малої кількості україномовної музики, фільмів, ток-шоу, книжок – набагато вигідніше зробити російськомовний контент, котрий можна продавати не тільки в Україні, але й за її межами, бо російську мову розуміють набагато більше людей, чим українську.

      >> Оскільки у нашій країні немає чітких, ні навіть більше, не визначено жодних ідеологічних засад існування цієї держави (і це правда), то чому Ви думаєте, що ось раптом вона почне турбуватись, розвивати, і взагалі думати про розвиток української мови?

      А я хіба писав що вона раптом почне це робити? Я лише написав, що якшо цього не буде, то стан українською мови буде погіршуватись і далі. Більшості українців все одно якою мовою споживати контент, якщо російськомовний контент виходить швидше і має не гіршу якість, то людина буде споживати російськомовний контент. Чим більше споживати такого контенту, тим більше до нього будеш звикати і в один момент можна зловити себе на думці що тепер тобі комфортніше споживати саме російськомовний контент.

      >> Тому, на мій погляд, основним рушієм у мовному питанні має бути конкретна людина – я, Ви, сусід і т.д., тобто, ініціатива має йти з низу. Наш поступ має бути послідовним, впертим, всеохоплюючим, постійним. Так, це важко, непросто, але без цього ми нічого не отримаємо.

      Без цього, звісно, ніяк, але держава набагато могутніша чим конкретна людина. Держава може зробити такі умови, щоб виготовляти україномовний контент було вигідніше, ніж іншомовний. Треба бути реалістом – ТВ, радіо, журнали, газети, сайти і т.д. це комерційні структури і їх ціль заробляти як можна більше грошей. Для того щоб робити дійсно достойні речі потрібен доволі великий капітал, а його зараз краще вкласти в російськомовні проекти, бо їх можна продати більшій кількості людей і заробити більше грошей. Держава може зробити так, щоб українською мовою робити контент було вигідно, а конкретна людина – ні.

      >> В інших випадках, я спілкуватимусь винятково українською, при цьому не збираюсь співрозмовника повчати і виставляти претензії щодо його мови спілкування. Просто намагатимусь, щоб людина звикала до україномовного середовища, спонукатиму цим самим як мінімум приймати цей факт. Інакше, завжди будемо чути й читати таке: “Везде ж говорят по-русски, так зачем тот украинский (з наголосом на перший склад)…”

      А повчати й не потрібно, якщо батьки не навчили ввічливості ще дитиною, то в зрілому віці це вже не подіє. З цією думкою я повністю згоден.

  12. Все, що Ви написали про роль держави у мовному процесі, про те як все має бути, я абсолютно згоден. Підписуюсь, відбитки пальців і т.п. Але! Цього не було, немає і в мене, на жаль, такі відчуття, що навряд буде. Отже, покладатися на це просто марно. Тому, я й зазначив, що лиш ми своїми діями можемо і маємо штовхати цей поїзд.

  13. Врешті-решт усе зводиться до того, що в Україні конкурують дві мови, і на дистанції переможе (або принаймні не зникне) та, носії котрої більш непоступливі. Як приклад, більшість біженців з Донбасу навіть на заході України продовжують розмовляти російською, намагаються влаштувати своїх дітей у російськомовні школи, якщо такі є. Інакше кажучи, ці люди несуть російську мову через усе своє життя, навіть намагаються підлаштовувати чужорідне середовище під свої потреби.

    А що україномовні? Переїзд до російськомовного середовища – в більшості випадків це перехід на російську. Декотрі навіть після повернення, якщо був тривалий період, уже не переходять на українську.

    • Це не те щоб війна мов на винищення, ця боротьба більше схожа на перетягування канату: з котрого боку сильніші або більше учасників, та сторона й перетягує ситуацію на свою користь. Переходити на російську – це немов піддаватися, не тягнути на повну силу, в той час коли твої суперники з того боку особливо не церемоняться.

  14. Розбаньте мене, будь ласка. Я не кинула перекладати фільми, за цей час переклала українською 5 фільмів і ще перекладатиму. Хочу перекласти до НР 14 фільмів загалом. Гадаю, встигну – тепер почала 6-ий, перекладаю без упину майже, зупинятися не можна)… Більше нічого не писатиму, страшенно набридли ці порожні розмови, які зовсім нічого не дають, як от у цій темі. Набрид цей моральний мазохізм мені… не знаю, нащо воно було треба… Діяти треба, а не плакати чи кричати)
    Я вже заспокоїлася, люди добрі…
    І, до речі, я не підписувалася анонімами чи ще якось, я не підла, щоб таке робити!!

    Повернулася до вас, бо хочу й надалі приносити користь українській мові, своїми перекладами. Часу вільного поки що багато маю для цього..
    Конфуціусе, розблокуйте мене, будь ласка.

    • Оо які люди, старий добрий троль :D

    • Леді22, створіть новий профіль)
      Якщо Вас забанили по IP, встановіть у свій браузер Hola (або Proxmate) http://neprote.com/spotify-pandora-radio-neteasecloudmusic/

      • не хочу створювати новий профіль. просто не хочу. не хочу постійно заходити і бачити свій забанений навіки-вічні профіль і псувати собі настрій. До того ж я хочу до одного зі своїх релізів оновити субтитри, мабуть, з часом… і ще можливо, що я навчуся робити українізовані постери колись, як я тоді зможу оновити свої минулі релізи? не хочу… знаю, що морочу голову, такий вже паршивий характер, нічого не можу з собою подіяти… Я більше нічого не писатиму. Якщо мене розбанять, я просто мовчки створюватиму нові релізи. Прийміть мене назад, будь ласка.. Я хотіла повернутися тоді, коли перекладу всі заплановані 14 фільмів (я їх перекладу, просто потрібен час і терпіння), але не стрималася… Пробачте мені. я не троль, просто було багато вільного часу і нема чим зайнятися, от і почала дуріти, мабуть тому, не знаю… цього більше не буде. ви перемогли. я до вас сама приповзла, як побитий собака (чоловічий рід, я знаю)… Я переклала 2 ізраїльських, 1 італійський (триває він 6 год. і 7 хв.), 1 франко-канадський і 1 японський фільми. Всі з англ.мови, але я, де могла, знаходила оригінальні саби і звіряла з ними за допомогою словників…
        Або ви розблокуєте мій профіль Леді22 – або прощавайте… Але це було б шкода… Я ще перекладатиму.

      • а… оскільки ви згадали спотіфай… я шалена меломанка, просто шалена) користувалася, мабуть, 3 тижні цим спотіфай (вибрала американський прапор, все за інструкцією), а потім він мені видав, щось на зразок – ваша айпі-адреса не збігається, щось таке…
        і я собі знайшла інший сайт, чи то американський, чи то німецький – не пам’ятаю… І чудово собі ним дотепер користуюся, от – http://www.deezer.com/. Може, комусь стане у пригоді) Там багато української музики, до речі)

  15. А можете назвати які саме фільми? Особливо цікавить італійський.

  16. Для Українця повинно бути правилом:
    пошук будь-чого в Неті треба починати з фрази українською, а вже потім застосовувати іншу більш розповсюджену й доступну мову;
    зайшовши на будь-який сайт, спочатку натиснути “українською”, якщо є україномовна версія;
    звикнути називати й вимагати використовувати на письмі/друкові своє справжнє (українське) ім’я та прізвище, тобто не Нікалай, а Микола, нехай “Мыкола”, нехай “Пэтро”, “Дмытро”, “Олэна”, й посилатися при цьому просто на те, що ви не хочете плутанини через різні версії одного імені (це, звісно, не для заходу, це – для реґіонів з глобально панівною російською)…

    • Ви будете здивовані, але на запит українською видається більш релевантна інформація, навіть з російськомовних сайтів, ніж на той самий запит російською. Пояснюється це просто: 1. російські г-сайти просуваються за російськомовними запитами, 2. Гугл знає українську і видає адекватні російські ресурси на запит українською.
      Знайомі росіяни були здивовані цим, а тепер, пишуть, користуються, коли лізуть у видачі самі рекламні сайти.
      Але ми ж можемо робити те кожного разу!
      Спробуйте порівняти – будете здивовані.

      • Ну, я не здивований, мені це відомо й, навпаки, дратує. Бо реально неможливо одержати увесь масив інформації винятково українською.
        А в принципі – так, коли я кажу робити запити українською й обирати україномовну версію сайту, я закликаю таким чином сприяти збільшенню україномовного сегменту Інтернету (на збільшення попиту збільшуватиметься пропозиція).

  17. Дуже цікава дискусія! Стільки думок!

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.