Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1171905 (201 за 24 години)

Пам’ятаємо!

| 1 коментар

Я бачу той розпач безсилих людей
І погляд голодних дитячих очей,
В долоні затиснуті п’ять колосків,
Гвинтівку і вирок жорстоких катів.

Спустошені села, порожні хати
І сни про матусю дитя-сироти,
Яке, наче паросток роду, живе
Й натхненно шукає коріння своє.

Я чую той стогін крізь щільність років,
Крізь спогадів тугу померлих батьків…
У вічність нестиму сторінку сумну –
Про жертв геноциду пам’ять святу.

1 коментар

  1. Не хочеться навіть уявляти, що відчували ті, хто вимирав від голоду. Фактично се було пекло на землі, можна впевнено сказати, що радянсько-російська влада була біснуватою.

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.