Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 916495 (213 за 24 години)

Юрій Шевчук: «Жертовність людей, які розмовляють російською, використовують для виправдання українофобії»

| 37 коментарів

Юрій Шевчук

Після Революції гідності мовна ситуація в Україні погіршилась, каже викладач Колумбійського університету, мовознавець Юрій Шевчук. На його думку, це відбувається тому, що уряд не представляє українську ідентичність. За його твердженням, підтримка української мови сприймається як зазіхання на людські права російськомовних. Щоб це змінити, треба розпочати публічну дискусію без політиків та брати приклад із держави Ізраїль, зазначив Юрій Шевчук в інтерв’ю Радіо Свобода.

– Поняття «двомовність» більше вводить в оману, ніж описує реальну ситуацію. Тому що в Україні двомовність стосується лише тих людей, які розмовляють українською як рідною. Ця двомовність, якщо вже користуватись цим терміном, асиметрична. Слід говорити про гегемонію російськомовної меншини у всіх галузях суспільного та інформаційного простору над всіма іншими мовами, в тому числі й мовою української більшості. Після Майдану ця гегемонія відчутно швидко і катастрофічно зростає.

Якщо йдеться про уряд, мовна поведінка очільників уряду Януковича драматично відрізняється від мовної поведінки сьогоднішнього уряду. Навіть Азаров намагався говорити українською мовою, незважаючи на те, що це його наражало на національні знущання. Але він намагався і це було важливо. Цим він визнавав, що для українського урядовця володіння мовою є дуже важливим для його легітимізації у владі.

Мовна ситуація дуже погіршилась після Майдану. В Україні відбувається форсована, насильницька русифікація й витіснення української мови з усіх сфер, де вона ще так-сяк була присутня. Це насамперед стосується стратегічних царин – уряду, економіки, бізнесу, фінансів.

– Чому, на Вашу думку?

– По-перше, уряд не представляє українську тотожність. Він представляє олігархат, культуру та його систему цінностей. Відомо, що олігархат виріс із колишньої «совєтської» еліти, користуючись преференціями і доступом до ресурсів. Друге, це повне опанування українського інформаційного простору агентами впливу російської культури. Третє – поділеність самої української мовної більшості, частина якої через цілу низку обставин вимушена колабораціювати з олігархатом для того, щоб мати кар’єру.

Інший чинник – надзвичайно успішне вживлення в українську свідомість нової ідеології патріотизму – коли можна бути патріотом лише географічно, водночас відкидаючи цілу систему українських цінностей, в тому числі й мову, культуру, звичаї. Тому, коли президент говорить, що люди, які люблять Україну російською мовою, такі самі патріоти, як й українці, – в мене виникає питання, чи він має на увазі Януковича, чи Табачника?

Я впевнений, вони теж готові битися за «свою» Україну, й вони мають, що втрачати в цій Україні. Але тут відбувається дуже спритна підміна понять – коли жертовність людей, які розмовляють російською, використовують для виправдання українофобії та для політики асиміляції. У цьому я бачу велику проблему.

Карикатура на російську пропаганду (Кадр із фільму "Сімнадцять миттєвостей весни")

Карикатура на російську пропаганду (Кадр із фільму “Сімнадцять миттєвостей весни”)

– На лекції у Києво-Могилянській академії Ви зазначили, що відбувається «шалений опір для того, щоб українська мова стала об’єднавчою». Як саме?

– Сама пропозиція підтримки української мови сприймається як зазіхання на людські права російськомовних. Тут потрібно почати з того, що на тих, хто виступає за підтримку української мови, проектують абсолютно не властиві їм світоглядні «чорносотенні» орієнтації. Коли ми говоримо про підтримку української мови, не мається на увазі смерть російської мови. Йдеться, насамперед, про відновлення справедливості у представленості кожної мовної культурної спільноти в українському політикумі.

– Що для цього треба робити?

– Є ціла низка ненасильницьких методів у вирівнюванні цієї ситуації – це масивна підтримка українського культурного продукту. Треба зробити його конкурентним й покласти край олігополії на ринку – домовленості між олігархами й монополістами, які не пускають нічого українського на культурний чи інформаційний ринок. Зрештою, відкрити цей ринок й зробити його справжнім.

Уможливити чесну конкуренцію, застосовувати досвід інших країн, які в певний момент своєї історії опинилися в подібній ситуації – я маю на увазі програми підтримки дискримінованих мов. Коли обмежується вплив і неприродньо роздута сфера впливу гегемонної колоніальної мови, й, натомість, вирівнюється й підтримується асимільована мова. За допомогою різних обов’язкових квот, які практикуються в найдемократичніших державах.

Крім того, є ціла низка обмежувальних кроків. Тому що кожна держава базується на певних методах насильства. Не фізичного, а наприклад такого, яке пов’язане зі створенням преференційних умов для однієї мови, і складніших – для іншої.

– Чи можна вважати заборону деяких російських фільмів/серіалів одним із таких кроків?

– Цей крок скоріше декоративний. Це п’ять відсотків від того, що мало би бути. Навколо цього робиться багато галасу. Водночас, нічого не робиться з тим фактом, що така сама токсична антиукраїнська продукція виготовляється на території України всіма цими продукційними виробничими потужностями.

Тому відбувається гра наперсточників. Вони (влада – ред.) спритно використовують це для «диму й дзеркал» – створити враження, ніби відбувається захист українців від ідеологічної агресії. Але цього немає.

– Що Ви думаєте про ініціативу уряду заборонити ввіз російських книжок? Державна фіскальна служба заборонила низку антиукраїнських видань від російських авторів. Та якщо мова йтиме про цілковиту заборону, на Вашу думку, чи буде це доцільним? Адже іншу зарубіжну літературу не забороняють.

– Російська присутність завжди тягнула за собою не лише присутність ідейну та культурну, але й присутність економічну, політичну та військову. Це завжди була частина російської агресії.

Тому порівнювати російський продукт із англійським чи іспанським (таке подібне), на мій погляд, не коректно, це не допомагає зрозуміти ситуацію. Я би не забороняв цього, а зробив те, що робиться в інших країнах – обклав би великим податком. Й ці гроші використовував на підтримку української культури. Не треба боятися вдаватися до заборон, якщо ці заборони є виправданими рацією збереження української незалежності.

Карикатура на російську пропаганду (Кадр із фільму "Сімнадцять миттєвостей весни")

Карикатура на російську пропаганду (Кадр із фільму “Сімнадцять миттєвостей весни”)

– Люди зараз схильні до несприйняття певних кроків. Російськомовні патріоти, наприклад, не розуміють, чому Україну «не можна любити російською мовою». Зрештою, це дуже чутливе питання. Як пояснити людям, що не йдеться про утиски?

– Потрібно нарешті почати чесну відкриту дискусію. Якщо вона відкриється, тоді можливо пояснити, що мається на увазі. Йдеться не про дискримінацію, а про надання рівних прав, визнання факту цієї дискримінації.

– Часом такі дискусії можуть здатися способом відволікти суспільну увагу від інших речей.

– Ця думка поширена серед людей, які дають себе ввести в оману. Проблема не в тому, що хтось когось поділяє, а в тому, що про існуючу дискримінацію треба говорити. Не для того, щоб поділяти, а для того, щоб її усунути. Без її усунення завжди буде поділ у суспільстві.

– З яких країн, які опинилися в подібній мовній ситуації, Україні слід брати приклад?

– В Ізраїлі надзвичайно привабливий приклад того, як треба вести мовну політику й будувати державу. Вони у надзвичайно схожій ситуації – у ворожому оточенні. Тим не менше, це надзвичайна горда і з гострим відчуттям власної тотожності, власної місії та історії країна, яка змогла із сакральної, мови святих книг зробити живу, трепетну й функціонуючу мову.

Вони так само, як українці, мають величезну й дуже пихату російськомовну меншину, яка дивиться на них з погордою (я знаю це від своїх ізраїльських студентів, вони мені розказували про це й інколи писали в дипломних роботах). На мою думку, ізраїльський досвід є фантастично цікавим і продуктивним для нас.

Часто Канаду наводять у приклад Україні, не знаючи її реальності. В Канаді офіційна двомовність завжди є джерелом напруги й сепаратизму. Це в ситуації, коли ніхто не зазіхає на канадську територію, коли над Канадою ніхто не висить, не дихає і не каже, що «Крим наш». А в Україні дозволити це – означає капітулювати перед агресором.

Аліна Швидко

Автор: Virake

Письменник, перекладач, поціновувач комп'ютерних ігор і завсідник поважних дискусій. На Гуртом викладаю переважно оголошення від UaLT, команди локалізаторів, яку представляю. Зрідка пишу політичні коментарі, аналітику та рецензії.

37 коментарів

  1. Яка це революція гідності? Вбили понад 100 людей, до влади прийшли олігархи, з їхніми “домовленостями” на фронті не повоюєш і нічого не відвоюєш.
    Відредагуйте, чи що, бо очі мозоле таке читати.

  2. Ця так звана “Революція гідності” не принесла нічого крімстраждань, вона тільки зіграла на руку окупантам.

  3. о, “вишивата” повилазила.

  4. Ця країна вже мертва, як і її культура та мова, тікайте поки є можливість.

  5. Гадаю людей вже настільки зазомбували (промили мізки) різного роду пропагандою що більшість вже просто не розуміє в чому річ.

  6. Погіршення становища української мови – на сумлінні самих українців. У нас дуже поширений стереотип, що українська мова “сільська”. Чи давно Київ русифікувався? Ні. Це почало відбуватися після другої світової війни, коли почали завозити до Києва населення із тодішнього “РРФСР”.

    • Київ русифікований? Тьху! Ти до Харкова заїдь – українську можна почути лише від студентів

    • Я в Києві лише 1 рік живу, але думаю що він русифікований уже декілька століть.

      • А вчені думають, що на Марсі є життя і планети заселені “розумним життям”. Київ не так давно помоскалений, як зжається, просто у людей пам’ять коротка.

  7. Попри те, що цей Шевчук, в принципі, говорить правильні речі – він страшенний невіглас в питаннях української мови. Ходив на його виступи – може для Колумбійського університету це ще нормальне знання мови, як то кажуть “для села – може бути”, а от для Києва – такі помилки, таке незнання ним української мови просто неприпустиме. Справжніх дискусій з українськими науковцями уникає. Натомість зазомбовує активних патріотів, деякі з яких ще вчора розмовляли жахливим суржиком, а тепер просувають недолугі “Европи” чи “гот-доґи”… Їхня чисельність неперервно поповнюється, бо вони щиро вважають, що відмежовуються від російської мови… І мені ще більш прикро, що до них належить автор статті Virake. Бо насправді, “Европа” та подібне – це спотворення нашої, калинової, руками самих українців. Ми дійшли до того, що “Доборолась Україна. До самого краю. Гірше ляха свої діти. Її розпинають.”

    • Нинішня українська є зміненою, ця зміна відбулася після революція 1917 р. А якщо точніше, то десь після двадцятих років минулого століття (точно не пам’ятаю), то ж по старішій версії Европа – правильно.

      • Уточнюю – Еуропа!

        • Мені назва “гот-доґи” сподобалась, не чесно, хоча треба трохи змінити на “ґот-доґи”, або прибрати взагалі літеру г та х та замінити їх на одну ґ :DD А що, нафіга вони взагалі потрібні :D (це жарт якщо що).
          А якщо серйозно то я звичайно все розумію, шиза вона така, пробиває коли їй заманеться, але це вже перебір. Вибачте мене “Европи” чи “гот-доґи”, це просто нема слів. І тільке не треба мені заливати, що так правельно і тп. І ми ще хочем мову зберегти? Або відродити? Хоча про що це я говорю, в нас кімнатні мовознавці знають краще, як правельно:))
          Ps: Це я не про вас agamem, а з вами повністю погоджуюсь.

          • -Ps: Це я не про вас agamem, а з вами повністю погоджуюсь.
            Щодо цього помилився ніком, вибачаюсь, мав наувазі Анонімний 17/06/2016 о 17:57.
            Тому напишу ще раз, що ма на увазі. Це я не про вас Анонімний 17/06/2016 о 17:57, а з вами(Анонімний 17/06/2016 о 17:57) повністю погоджуюсь .

          • Але ж англійське hot-dog звучить як Хот-доґ

          • А Harry Potter – Харрі Поттер? :) Чи може все ж таки будемо користуватися єдиним правилом – Holms – Голмс, Hobbit – Гобіт, Harry – Гаррі, Hot – Гот і т.д.

          • Анонімний 19/06/2016 о 23:29
            В місті продажу з замовленнм ви теж його так називаєте, а та людина що його продає?

            Tarasyk 20/06/2016 о 08:56
            О, ще одне, просив же нічого неписати. Бо сьогодні якраз виникло бажання з ранку когось послати:) А може давайте не будемо порівнювати різні випадки та різні слова в одне? Кожне слово це окемий випадок і до нього треба окремий підхід. А не ліпити все підряд з однією літерою. Бо є випадки коли одна літера підходить- Harry Potter(через г), а є коли краще застосувати іншу(через х)- Holms – Голмс, Hobbit – Гобіт. Ну неможна всі іноземні слова передавати через г та ґ. Треба також, ще дивитись як воно буде звучати(в озвученні, в розмові), чи підходить це до данаго випадку чи ні. А вас як переклинило на цих літерах.

          • нема слів… тільки почав тебе поважати, а тут бац – і ти таке кажеш… Тобто, за твоєю логікою – гуліґан, нов-гав замість “хуліган, ноу-хау”? Ти тепер “представник діаспори”?

          • Якщо питаєте мою особисту думку, то мені самому гакер або гот-доґ не подобається, але я за якусь уніфікацію та спрощення української мови. Є певні правила, є певні виключення, але категорично не можна посилатися на те, що “кожне слово має окремо розглядатися”. Ким має розглядатися? Хто має ухвалювати правопис цих слів? Значить для кожного слова іншомовного походження будем скликати комісію академіків, яка визначитиме як його писати? А уявіть, наприклад, як звичайному школяру десь там у 9 класі писати диктант, да буде Гаррі, Холмс (чи Голмс), Хоббіт (чи Гоббіт, чи Гобіт) і хакер (чи гакер)? Звідки йому знати як правильно їх писати?
            Мова має бути простою. Я категорично проти її навмисного ускладнювання. От і все.

          • —-Якщо питаєте мою особисту думку, то мені самому гакер або гот-доґ не подобається, але я за якусь уніфікацію та спрощення української мови.
            —-А уявіть, наприклад, як звичайному школяру десь там у 9 класі писати диктант, да буде Гаррі, Холмс (чи Голмс), Хоббіт (чи Гоббіт, чи Гобіт) і хакер (чи гакер)? Звідки йому знати як правильно їх писати?
            Мова має бути простою. Я категорично проти її навмисного ускладнювання. От і все.
            Ви цими словами самі собі суперечіте. Ви проти ускладнення? А самі намагаєтесь створити складнощі написанням. У 9 класі пишуть- Гаррі, Холмс, Хоббіт, Хакер, бо нікому в голову не прийде думка сперечатись через дурниці, а тим більше як писати слово хакер чи гакер, холмс чи голмс. Ви створюєте проблему на рівному місті, щоб потім, тим же учням, того таки 9 класу довелося це робити.
            Бо тоді вони й справді незнатимуть, як правильно їх писати. Хоча зараз з цим проблем в них невиникає, в мене свого часу теж невиникало. Я некажу, що прям офігенно грамотний, але чомусь мені, коли навчався, навіть на думці не було писати “гакер”.

            —- але категорично не можна посилатися на те, що “кожне слово має окремо розглядатися”.
            Ну чому ж, наприклад для озвучення грубо кажучи застосовується, щось схоже на “кожне слово має окремо розглядатися”. Бо щось не видно, щоб при озвучені фільму чи то мультфільму, для кінотеатру, чи просто для тб, ці люди застосовували в усіх словах тільки г та ґ. Це далеко не так. Тому, що ці люди теж порушують правило?

            —-Є певні правила, є певні виключення, але категорично не можна посилатися на те, що “кожне слово має окремо розглядатися”. Ким має розглядатися? Хто має ухвалювати правопис цих слів? Значить для кожного слова іншомовного походження будем скликати комісію академіків, яка визначитиме як його писати?
            Значить треба вдосконалювати, змінювати правела. Ви ж кажете-“мені самому гакер або гот-доґ не подобається”. А згідно цих же правел, типу так і треба. А це ненормально та не правильно застосовувати тільки г та ґ та повністю ігноруючи в деяких словах літеру х. Хто має цим займатися?
            Для цього в нас є університети, професори фіологи, науковці, кандидати та інші. Якраз ці правила і викликають складноші, не тільки в написанні, а й в сприйнятті потім цього слова. Взагалі не розумію, чомусь 9 років назад теж були певні правила, певні виключення, але такої вибачте на слові фігні з цими літерами небуло. А тим більше як вже писав ніхто навіть не задумувався так писати слова- гобі, гакер, голмс. Всі подібні до цих слів писали через х, і все було нормально, а зараз прям капець. Про написання слів мають сперичатися науковці, і поки вони не дійдуть згоди, щодо цього. Та не вироблять правила. Люди мають писати як і писали, а не гакати. Я не кажу, що у всіх словах потрібно застосовувати лише літеру х, але й викидати її теж не слід. Як вже писав, повторюсь, є випадки та слова де підходить одна літера, а є коли підійде інша. Річ же не тільки в написанні, але й сприйнятті слова.

          • Ще додам. І доречі тоді ж, теж застосовували літери г та ґ. Але такої як зараз, пробочте за слово схибленості не було.

          • 1) Взагалі-то існує така штука, як орфографічний словник.
            2) 9 років назад правила були такі ж самі, як і зараз. Просто зараз деяким особистостям “свербить в дупі” спаплюжити українську мову, прикриваючись “патріотизмом”, хоча у дійсності тут ним і не пахне. Насправді, тут смердить діаспорою, яка вчить “як правильно слід жити українцям в Україні”. Їм, бачте, з Канади видніше. У свій час, в російській мові була подібна ситуація, російська еміграція (інтелігенція) не хотіла визнавати російський правопис на материковій країні, так росіяни їх тоді послали нахрін, і що? І тепер російська мова має усталений правопис, потужну і поширену мову, в авторитетності якої не сумнівається ніхто. А що з українською? Різні видання користуються власним правописом, (“Критика” наприклад), ЗМІ мовлять з помилками, інколи навіть наголос не можуть правильно поставити, депутати говорять блатним жаргоном (Гройсман запрошував депутатів “присідати”/присаживаться, замість сідати/садиться – бо бачте, щоб не наврочити) люди, що створюють контент не рахуються і це дозволяє говорити, що українці самі не знають власної мови, дозволяє росіянам сумніватись в українській, як такій.

          • Анонімний, до “Tarasyk”, і до “В” 21/06/2016 о 01:18
            Зрозуміло, дякую за пояснення.

  8. Насправді він неправду каже. Живу в Києві. З українською мовою ситуація стала суттєво краща. В транспорті стало чути українську в рази частіше ніж раніше.

    • А може вимкнеш у своїх навушниках український звук і почуєш русивіковане, байдуже населення Києва!

      • Я киянин, розмовляю українською змалечку, народився коли брєжнєв другу зірку героя отримував. Можу підтвердити слова Олексія – української стало чути в рази більше, я не кажу, що вона панує, але факт має місце. Щодо збайдужілого населення – так воно просто прибите нашим з вами теперішнім життям, власне, як скрізь по країні. Додам невеличке зауваження не про киян: неодноразово чув як ці люди між собою спілкуються українською, а коли звертаються до інших – переходять самі знаєте на яку. Мене це завжди шокувало. Але рабське мислення випікається з мозку десятиріччями…

        • Теж народився в Києві. І скажу, що можливо мені пощастило але я в більшості випадків чув саме українську в Києві. А після революції частина людей які розмовляли російською з іншими, підлаштовувались (серед них і я) перестали підлаштовуватись. Мені паралельно чи російською до мене говорять але я відповідаю виключно українською.(раніше так не робив)

      • Я керівник одного антикафе де постійно проводяться перегляди виключно українською (Загата). Також керівник команди локалізації (Робота Голосом). Суть в тому, що люди які думають українською стали в житті її частіше використовувати. Перестали настільки часто переходити на російську. Багато людей стали ходити на курси української мови (дякую “безкоштовним курсам української мови”). Звичайно все це порівняно небагато але зрушення є. Але аніж ніяк не стало більше російською. Хочете більше українського робіть а не нийте. Почніть з себе!

  9. Знайшли кого читати… він Вакарчука назвав “пропаґандистом російського неоколоніялізму”… пфф… авжеж, авторитет…

    • Підтримую на всі 100%. Однак, деякі гуртомівці, на жаль, щиро вважають його авторитетом, Virake і Віктор, зокрема.

    • Не думав, що колись виникне бажання захищати Святослава Вакарчука від нападків. Виникло. :) Винуватець – Юрій Шевчук, якого перепощує пів стрічки.
      “Пропагандист російського неоколоніялізму” про Вакарчука – це такий самий перебор, як і вважати 55-річного автора одного (!) підручника Beginner’s Ukrainian авторитетним джерелом у питаннях нової української ідентичності.
      Не Тімоті Снайдера, не Джорджа Грабовича, не Тімоті Ґартона Еша, не Олю Гнатюк. Ні – автора підручника Beginner’s Ukrainian…
      А просто декому дуже кортить прославитись і встигнути на останній поїзд. А останній поїзд – це завжди націоналізм у якійсь із його версій. Це ж дуже легко. Лекції, інтерв’ю, перепости – слава. До нас приїхав Ревізор з Нью-Йорка, який історію нашу нам розкаже.
      І мало кого турбує, що цей світоч мовознавства за 20 років життя за океаном спромігся видати лише Beginner’s Ukrainian. Це взагалі нікого не турбує. Клік – лайк-репост.
      А все чому? А все тому, що, на відміну від Снайдера, Грабовича, Ґартона Еша, Гнатюк, він не соромиться пороти псевдонаукову пургу в дусі Фаріон. У нього все просто: абсолютно за свободівськими лекалами складні й делікатні проблеми в нього розв’язуються просто – інвективами і філіппіками. “Вакарчук – пропагандист російського неоколоніялізму”. А ще – банальностями. Відвертими банальностями, розсипаними в усіх його статтях і інтерв’ю.
      І от дехто роззявив писок і ковтає. Ну, я вас вітаю з вашим новим авторитетом у сфері української ідентичності, дорогі українці.
      Вакарчука можна критикувати, як робив ваш покірний слуга. Його можна не любити за щось. Або й навіть за все. Але – благаю вас – дивіться іноді, хто говорить і як говорить. Вакарчук для українства зробив забагато доброго, щоб сьогодні дістати тавро “пропагандиста російського неоколоніялізму”.
      (с) Андрій Бондар

      • З якого дива Тімоті Снайдер і особливо Джордж Грабович мають бути авторитетами у питаннях української ідентичності. І яка до біса “нова” українська ідентичність? Детальніше, будь ласка.

        • Ок, проглянув хто такий Андрій Бондар. Забираю свої слова назад. Черговий кретин зі “світовим контекстом” і “національно свідома культура, що є відзеркаленям “руского міра”. Навіть рефлексувати на слова цієї
          істоти не варто було.

  10. Дивно чути слова: “Слід говорити про гегемонію російськомовної меншини”. Адже російськомовних в Україні завжди було більше і “меншиною” їх ніяк не назвеш. Коли я приїхав у столицю до української мови відносились так як ми відносимся, наприклад, до гуцульської говірки.

    А на рахунок течії насильницької українізації – це лише настроює проти української мови навіть людей які на ній розмовляють.

  11. це ж треба! я вже й не сподівався, що опублікують. чекав майже цілий місяць…

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.