Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 1170508 (302 за 24 години)

Андрій ЛЮБКА: І так паймут

| 23 коментарі

У своєму крайньому на “Збручі” тексті Юрій Винничук слушно повертається до мовного питання в Україні, акцентуючи увагу на тому, що після Майдану російська «здобула певні моральні преференції, з якими кожен україномовний змушений миритися». Загалом погоджуючись із цією тезою, не можу не висловити сумнів щодо оптимізму автора, якому віриться, що молоді покоління з порозумінням «справляться значно успішніше». Можливо, але лише за умови, що то буде понимание, а не порозуміння.

Бо після Майдану й початку російської аґресії ціла країна почала активно спростовувати міфи російської пропаґанди про так звані утиски російськомовних, хунту й фашистів. Все би нічого, але на шляху до переконання себе й усього світу в тому, що ми не етнічна, а політична нація, яка може собі дати раду з внутрішньою різноманітністю й двомовністю, нам намагаються нав’язати існуючий стан речей як «нормальний», «демократичний» чи «європейський». І коли україномовна людина просто каже, що мовна ситуація в Україні хвора, і що наша мова в багатьох сферах — під реальною загрозою, її блискавично оголошують провокатором, який зазіхає на «єдність країни». Російськомовні патріоти не гребують моральними маніпуляціями, розповідаючи про двомовність Майдану, російську в прифронтових окопах чи журнал Шевченка. Теза проста: якщо хочемо миру в країні — треба якомога хутчіш визнати, що ніякої мовної проблеми немає.

А на мій погляд, мовна проблема в Україні є. Й замовчувати її чи накладати на неї табу — контрпродуктивно. Я ще пам’ятаю часи, коли умовними «сепаратистами» називали Рябчука, Андруховича й Бойченка — бо вони мали сміливість сказати вголос про фундаментальні різниці між «Сяном і Доном». Їх таврували зрадниками, розпалювачами конфлікту, провокаторами і ще бозна-ким, хоча час показав: проблеми були, і вчасно не вирішені, замовчені — вони стали гарячим конфліктом. Ми ж не звинувачуємо лікаря, коли він повідомляє нам діагноз? І якщо побити чи піддати забуттю лікаря, хвороба не зникне й сама себе не вилікує. Так і з мовним питанням: не хочете, щоби воно з проблеми переросло в конфлікт — думайте, аналізуйте, вирішуйте і дійте, а не замовчуйте й вішайте не екрани логотипи «Единая страна».

Українська мова — під загрозою, навіть після Майдану русифікаційні процеси тривають, і це питання рано чи пізно стане кісткою в горлі. Минулого року я проїхав усі без винятку реґіони сходу й півдня України, і можу сказати з власного досвіду: немає там ніякої двомовності. Там є одна, на 100% панівна мова — російська. Це у Львові, Ужгороді чи  Луцьку ви можете почути на вулицях кілька мов, а на Сході — дзуськи. І коли ми говоримо про двомовність, слід передусім казати про збільшення прав і державну підтримку української — тоді є шанс, що русифіковані реґіони колись і справді стануть двомовними.

Наразі ж тенденції — протилежні. Наприклад, з результатів проведеного Gfk Ukraineопитування випливає, що хоч 51% молодих українців і декларують себе україномовним, та в соціумі солов’їною говорять лише 43%. Перекладу: кожен п’ятий молодий україномовний українець поза родиною свідомо переходить на спілкування російською. Що це, як не меншовартісність? Наслідки колоніального минулого ще довго даватимуться взнаки, і чимало українців в процесі кар’єрного зростання і/чи урбанізації вибиратимуть панівну російську, бо російськомовні політичні/олігархічні/бізнесові/спортивні/тощо еліти, телеканали, журнали й пароплави радіостанції переконують їх, що ця мова відкриває ширші перспективи. І буцімто культурніше відповісти російською, якщо до тебе нею звернулися. Та й взагалі краще говорити/друкувати/створювати продукт російською, бо тоді більше людей «паймут».

Доходить до абсурду: у найближчому до мене ужгородському ресторані можна отримати меню чеською, англійською й російською, але українською — зась! Запитаний про це, офіціант лише знизує плечима — мовляв, а пощо, і так паймут! Це і є пропаґована російськомовними патріотами «двомовність» — яка не передбачає вжиток української.

Тож хочу звернутися до російськомовних колеґ: не приватизуйте право на істину! Якщо все лише на ваших умовах — то це не порозуміння, а диктат. І якщо людина виступає за ембарґо на російську поліграфічну продукцію, мовні квоти на радіо й телебаченні, обов’язковість знання української для держслужбовців, то вона не конче провокатор і зрадник. Просто вона хоче абсолютний мінімум — бодай реальної двомовності в Україні. А то, чесно кажучи, дістало, що в Римі, Варшаві чи Празі українську мову можна почути на вулиці, а в Запоріжжі чи Кременчуці — лише якщо заговориш сам із собою.

Джерело: Збруч

23 коментарі

  1. Любка безхарактерний і продажний хлопака! Пам’ятаю, як він палко за “газорублі” прикриваючись неіснуючими вбивствами песиків робив тиждень перед початком акції у Польщі по зриві Україна Євро 2012. Чому ти зараз так палко не зривав Хокей в Росії, яка на нашу державу напала і щодня нас вбиває?

  2. 100% правда, на-жаль. У нас будується типу “альтернативна Росія”. І це вже було за гетьмана у 1918 році. Результат всім відомий.

  3. Не помітив у тексті жодного конструктивного важеля мовної популяризації. “На мою думку…” – і в плач, як усе погано. Ходімо застрелимося чи заснуємо якесь цікаве видання, нішеву онлайн-радіостанцію, український театр, гурток “Вишенька-Черешенька”? Що, авторе? Ви хочете звернутися до російськомовних колеґ на шпальтах “Збруча”? О, це дієво. Вони вже прочитали, посипають голову попелом і записуються у Київський патріархат.
    Про ресторан – заява до суду. Є покрокові інструкції. А не просто з офіціантом познизувати плечима і ридати на “Збручі”.

    • Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине!…
      (Від Івана 8:7)
      Sapienti sat.
      Але для Вас додам, що Андрій Любка – український поет, перекладач і есеїст. Пише українською. Написане ним видається як в Україні українською, так і в перекладах в інших країнах Європи. Ймовірно, саме через те, що його книжки купують і читають. З того він живе і одночасно це його внесок в українську культуру. Він не діджей, не шоумен і не дешевий троль на українських сайтах. І, до речі, не юрист. Він робить достатньо, аби не мати часу судитися за покроковими інструкціями, тим паче в українських судах. Але, звісно, коли вже шановному опонентові так болить ця тема і він вже заснував видання, онлайн-радіостанцію, український гурток etc., то чому би йому і не подати заяву до суду з цього приводу? Якщо ж не болить – то навіщо даремно чавити клавіші? Навряд чи Ваш коментар видадуть будь-якою мовою, з українською включно.

    • Не помітив у Вашому тексті жодного конструктивного важеля мовної популяризації. Критикувати “крик душі” може будь-який москвотроль/порохобот, а замовчування проблеми ні до чого доброго не призведе. Щоб проблему вирішити її потрібно обговорювати, піднімати болючу тему при першому ж зручному випадку. І лише тоді можливі якісь позитивні зрушення.

  4. Гірко усвідомлювати що все сказане Андрієм Любкою абсолютна правда. Навіть іще за Янкеля реклама в тому ж самому Запоріжжі була все-так україномовна, і назви магазинів і інституцій теж. Тепер на каналі державного ТБ в правому верхньому куті – Єдінная страна. Тепер навіть декомунізація єдінностранная. І це при тому що існують державні органи, СБ і прокуратура. Сказати вголос про це ніхто не наважується, в окопах сходу гинуть як україномовні так і російськоязическі. Ситуація.

  5. Квоти мало що дадуть. Хочете більше українського. Створюйте вартісний контент українською. Банально якщо немає наприклад фільму українською. Будуть дивитись російською. Буде кращий контент українською, тоді й буде результат. Квоти нічого не дадуть бо вже майже всі перейшли в інтернет. А телебачення і радіо споживає старше покоління яке вже по суті серйозних змін в майбутньому не спричинить.

  6. Українці самі відрікаються від рідної мови – хто ж їм винен ?

  7. модери, ви де ? чому коми не трете? демократія в час війни неможлива.

    • сталина на словах осуждаем,но на деле…

      • шо на дєлє? це якби тебе розстріляли а твою сім’ю на роботу нікуди не брали, то ді було б на дєлє. а так закрийрота, любитель гулагу, ти любитель поки туди не загримів.

  8. за що вам гроші перераховують українці? щоб тролі тут могли вести роботу? толерантність це майже хвороба, подивіть медичне значення слова, а від хвороб помирають

  9. Олексій
    19/06/2016 о 01:59

    Квоти мало що дадуть. Хочете більше українського. Створюйте вартісний контент українською. Банально якщо немає наприклад фільму українською. Будуть дивитись російською. Буде кращий контент українською, тоді й буде результат. Квоти нічого не дадуть бо вже майже всі перейшли в інтернет. А телебачення і радіо споживає старше покоління яке вже по суті серйозних змін в майбутньому не спричинить.
    ______________________________

    гуртомівці, ви проводите голосування на озвучку фільмів. виділи ми той список. отут http://www.hurtom.com/portal/donate. ви мабуть не знаєте.. але діти дивляться мультики. так-так, саме мультики. їх тре звучити у першу чергу. і якісно. і багато. багато бо вони їх всотують як земля воду. якісно, бо іншого вони не дивитимуть. в першу чергу, бо втративши дітей, озвучка фільмів буде вже не потрібна. бачив хто коли україномовну сім’ю, яка проживає в україномовному оточенні, діти якої говорять російською? повірте – це було страшно.
    ага, щодо скопійованого посту, то він мені просто сподобався. бо недалекий від правди. лише про радіо і тб неправда. насправді то ще велика сила.

    • Проблема також не в тому, що мультфільмів мало озвучюють. А в тому, що бракує людей та часу записати вже озвучене з тб, а потім створити з записаного релізи. Тому багато чого втрачено було та нажаль втрачається. І це не тільки з мультфільмами, а й з фільмами нажаль також. Також ті що в кіно показували, бувають випадки, що не додають на диски нашу доріжку. І через це вона втрачається. Добре якщо вдалося хоча б якось зберегти звук. Також і через ці причини в нас меньше озвучок, як наслідок меньше мультфільмів, фільмів, серіалів тощо. А також і через те, що ви написали. Але мало звучать напевно також тому, що зараз фінансова ситуація така(долар, як не як по 27). В людей просто немає змоги підтримати матеріально, як це було раніше. Тож поки матеріальне становище людей не покращеться, нажаль така ситуація буде продовжуватись. Це завжди так було, коли економічна ситуація(криза), плюс війна, культура страждає в першу чергу. Але я вам скажу, могло бути й гірше. Як тільки ми почнем хоча б по троху вибиратися з цієї дупи, думаю читуація покращеться.

      • “А в тому, що бракує людей та часу записати вже озвучене з тб, а потім створити з записаного релізи. Тому багато чого втрачено було та на жаль втрачається” – і як це пов’язано із кризою та війною????
        Людям просто в облом, а потім ниють…

        • – і як це пов’язано із кризою та війною????
          Ну я думав, що це і так зрозуміло, без пояснення.
          Ну добре, постараюсь пояснити просто. Коли у людини грубо кажучи, повний холодильник та є кошти на необхідні їй речі для життя, або просто вона не переймається цим. То звичайно в неї зявиться вільний час, щоб займатися чимось корисним в культурному сенсі, в даному випадку записом. А коли в неї навпаки. То свій вільний час вона витрачає не на своє захоплення(запис та зведення, наприклад), а на підробіток, або бере більше роботи, тощо. Є ще випадки, коли потрібні гроші на ліки. Ви знаєте, які зараз бувають дорогі ліки? Теж людині потрібно за щось їх купувати. А коли немає коштів то вибачте мене не до записів, чи чогось подібного. Тож я й кажу могло бути й гірше, а в нас по троху та всеж, щось записується, щось озвучюється, щось викладається. От як це стосується війни та економічної кризи.

          • Те, що Ви кажете правда. Але загалом. А якщо вдатися в деталі, то невже у нас мало людей, ЯКІ Б МОГЛИ трохи часу приділяти зазначеному. Невже студенти вчаться по 24 години на добу, а люди працюють по 20? Важко усім. Але одні пишуть, створюють, а інші відпочивають і тільки споживають. А ще ближче до конкретики, то… нас зараз десь 40 млн. Дорослих 30. Україномовних 15 (сильно не бийте). З них не байдуже українське млн 5. Нехай 10% з них щось можуть тямити в цій справі. То невже серед них не знайдеться хоча б ТИЩА, яка б щось робила???? На жаль, таких кілька десятків…

          • Олександр 20/06/2016 о 20:02
            Повторю те що вже писав раніше. Як тільки ми почнем хоча б по троху вибиратися з цієї дупи, думаю ситуація покращеться. І відповідно у людей зявиться час та можливість займатися справою, яка їм подобається, а не тільки яка їм приносить прибуток.

      • згоден, є таке. Сам озвучую. Не требаб було б демь щукати підробітки, звучив би разів в п’ять більше. Але й так треба намагатися зробити скільки зможеш.

    • Згоден – діти то наше майбутнє, і треба, щоб прямо зараз, незалежно від регіону, якомога більше дітей потрохи починали розмовляти українською. Хоча, звичайно, все починається з родини, з дит.садків. Але якомога більше мультиків українською то дуже важливо, надзвичайно.

  10. В Ужгороді весь радянський період і в дев’яності за інерцією російська мала панівний статус, попри західне розташування це було типове центральноукраїнське місто з російськомовною владою, російськомовним бізнесом і російськомовними бандюками. Серед інших дикий суржик, теж типово центральноукраїнський. Історичний центр міста по війні був відданий російськомовним кадрам, відповідно центральна молодь говорила російською, виникла цікава ситуація в межах одного невеликого міста, коли україномовний молодняк зі спальних районів в центрі переходив на російську, бо так прийнято. Ну типу як із села в місто поїхати, а там по-городському ж треба, поїхати зі спального району в центр так і говорили – “поїхати в город”, хоча відстань кілька кілометрів. Пам’ятаю, в 90-х була велика сенсація, коли мер Ратушняк дав прес-конференцію українською – Ратушняк вивчив українську мову, говорили. Хоча він завжди її знав, просто в його мутних колах прийнято було говорити російською. Ситуація почала змінюватися тільки в останні 10-15 років, українська стала престижнішою, можна сказати, що в Ужгороді українізація працює в тому сенсі, що україномовні перестали соромитись української.

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.