Проект започатковано 7 січня 2007
Гуртом нас: 921428 (152 за 24 години)

Огляд серіалу «Енма, шляхетний демон вогню» (2006)

| 17 коментарів

Переплетіння доль, які не побачили щасливого кінця – так можна описати японський міні-серіал «Енма, шляхетний демон вогню» (Kikoushi Enma, 2006). Роздумувати над тим, що я побачив, і читати поміж рядків було чи не цікавіше за сам перегляд твору. То що ж такого особливого в цьому аніме?

(подальший текст не розкриває сюжетних подробиць і безпечний для прочитання тими, хто ще не дивився серіалу)

Енма, шляхетний демон вогню

Легкозаймистий морок

Масова публіка незаслужено, але цілком передбачувано не звернула уваги на даний твір. Що, втім, не стільки прирекло його на забуття, скільки перетворило на своєрідний раритет, яким тішаться у порівняно невеликому колі осіб. Створений за мотивами манґи заслуженого автора Ґо Наґая, серіал є не прямою екранізацією, а дуже довільним переспівом. Якщо відгорнути загальний сюжет і персонажів, глядач залишається віч-на-віч саме з виразним стилем режисера Мамору Канбе, відомого за такими своєрідними аніме, як «Ельфійська пісня» (Elfen Lied, 2004) і «Пришелепкувата подружка» (Denpateki na Kanojo, 2009).

Зав’язка не блищить оригінальністю: Енма, Юкі, Шаподжі та Каппа – чотирьом демонам доручено виловлювати своїх пекельних родичів і повертати до підземного світу. Здавалося б, що таке ми вже чули мільйон разів, але основний делікатес тут – не вигадлива історія з несподіваними поворотами, а першокласний і глибоко-життєвий символізм. З цього, із ширшої думки, яка пронизує кожен епізод, утворюється особлива якість цього серіалу, яку майже ніколи не можна знайти у комерційних продуктах, які зазвичай займають перші місця в рейтингах.

Енма, шляхетний демон вогню

Картина кров’ю

Темні вулички, бляклі барви і перелякана дівчина, яка від чогось тікає. Буквально з перших кадрів ми просякаємо тяжким, безрадісним духом. Це підсилюється музичним супроводом – тривожне завивання сопілки, що пробирає до кісток, почергово змінюється струнними ударами, які додають ритму і ніби шарпають глядача за плече. Одразу зрозуміло, що насувається дещо лихе, небезпечне.

Я був вражений майстерним візуальним дизайном – перш за все персонажів, але мальоване тло теж справно передавало авторський задум. Навіть скромна за бюджетом об’ємна анімація задіяна зі смаком і за призначенням – там швидко проїхатися камерою крізь погано освітлений провулок, там показати рухи ляльки, яка через разючий контраст із пласкою графікою виглядає ще моторошніше.

Втім, слід відзначити, що з цим засобом в одній суттєвій частині, ближче до кінця, був серйозний промах. Мабуть, враження псує брак деталей і світло-тіньового контрасту. Чи, може, попередні об’ємні сцени рятувало те, що вони тривали дуже недовго? Чомусь така сама доля спіткала і деякі намальовані вручну, неперевершені за своєю художністю сцени – вони тривають лічені секунди, а то й частки секунд.

Зате цікава постановка ракурсів заслуговує на окрему похвалу. Під кутом, зверху, знизу, з-за якогось предмета, який перекриває дію – складається враження, що в цьому є свій підтекст. Творці серіалу користуються повним арсеналом художніх засобів, аби передати почуття персонажа, чи звернути увагу на важливий момент.

Енма, шляхетний демон вогню

Вірші на стінах

Cюжет у серіалі «Енма, шляхетний демон вогню» – і найсильніша, і найслабша його частина. Спершу про погане: попри позірну простоту, за ходом дії встежити не так просто, особливо в третій серії, де одночасно розвивається кілька сюжетних ліній. Пересічний глядач при першому перегляді точно заплутається і нічого не зрозуміє. Можна гадати, чому так склалося, але виправдання не знайти – це очевидний недолік. В решті епізодів є щось подібне – багато сцен наче пропущені, ми бачимо тільки наслідки якоїсь дії, що її творці вирішили не показувати.

Загалом, темп залишається проблемним аспектом від початку і до кінця, та апофеозом стає третя серія. Складається враження, що автори мали сюжету на п’ять або й більше епізодів, але формат змусив їх сконденсувати аніме до чотирьох, що, на мою думку, і є причиною зібганої подачі. Злощасна третя серія – найдовша за тривалістю – нагадує радше дві окремі, які вже потім штучно склеїли разом.

Не сприяє розумінню історії також і те, що деякі повороти подій не піддаються логічному осмисленню. Йдеться не про елемент містики, а про ті випадки, коли серіал сам порушує власну ж логіку. Це трапляється не дуже часто, але перешкоджає повному зануренню у світ, що вельми неприємно.

Перераховані ґанджі нікуди діти, але вони відходять на задній план поряд із глибоким символізмом і психологічною достовірністю показаних ситуацій. Провідною темою даного серіалу є душевна рана – травматична подія з минулого, якась гріховна надмірність у характері, будь-яке внутрішнє терзання. Демони минулого (у переносному значенні) невпинно переслідують персонажів, і цим уже користуються демони дійсні, аби заволодіти жертвою. Для них, темрява людського серця – і ключ, і притулок, і їжа.

Енма, шляхетний демон вогню

Замуровані

Можливо, більшості це не здасться чимось особливим, але мене така концепція інтригує понад усяку міру. У Джонена Васкеса, автора коміксів «Джонні маніяк-убивця» (1995-1997) і культового серіалу «Завойовник Зім» (2001-2002), можна знайти такий рядок:

«Ти можеш відмити кожну краплю крові з цих стін, але стіни твого розуму назавжди залишаться заляпаними».

Це речення ідеально передає ідею, що пронизує історію «Енма, шляхетний демон вогню».

Кожна сцена так чи інакше працює на те, щоб розказати глядачеві щось про персонажів. Навіть такі частини, що їх деінде можна було б списати на бездарний фансервіс, тут допомагають підкреслити важливу рису, закласти ще одну цеглинку в побудові історії, зосередженій на внутрішніх суперечностях персонажів. Як наслідок – перед нами постає світ, сповнений темряви, жорстокості й хтивості.

Лише зрідка лунають жарти. Та коли їх чути, це ще більше оживляє персонажів, допомагає глядачеві поріднитися з ними на емоційному рівні. Гумор є механізмом підсвідомого захисту, а в контексті серіалу ще й контрастно відтінює гіркоту всього іншого.

Енма, шляхетний демон вогню

Висновок коронера

Прекрасно, моторошно, душевно, неперевершено. Але не без недоліків. Якби їх не було, «Енма, шляхетний демон вогню» точно став би моїм улюбленим серіалом. Але вони є і тягнуть його на дно, мов прив’язаний до ніг баласт. Такий панує і настрій, задушливий і безвихідний, неначе на дні колодязя. Але, на щастя, це вже зумисно.

Це аніме дещо схоже на «Ерґо Проксі», бо є до нього своєрідною антитезою. «Ерґо Проксі» розмірковує про високі матерії – екзистенційну філософію, питання Бога, сенс життя і так далі. А от об’єкт нашого огляду, навпаки, залишається виключно приземленим. І хоча обидва є творами із жанру фантастики, «Енма, шляхетний демон вогню» залишає враження щирої життєвості. Надприродне тут – радше зовнішній атрибут, а зміст є винятково реалістичним.

То що маємо в підсумку? Прекрасний, але недосконало представлений сюжет, неперевершена візуальна частина, сповнена підтекстів, чудовий звуковий супровід. Кров, страх, жорстокість, еротика – все це тут є. Але жоден опис цих елементів не може дати адекватну оцінку того, наскільки даний серіал сподобається саме вам. Скажу лише, що «Енма, шляхетний демон вогню» – аніме непересічне і однозначно варте перегляду.

Автор: Virake

Письменник, перекладач, поціновувач комп’ютерних ігор і завсідник поважних дискусій. На Гуртом викладаю переважно оголошення від UaLT, команди локалізаторів, яку представляю. Зрідка пишу політичні коментарі, аналітику та рецензії.

17 коментарів

  1. До сраки аніме!! Чомусь ніхто не публікує огляд серіалів “Справжній детектив” чи “Картковий будинок”, чи “Мотель Бейтсів” чи ще щось… То, якого біса люди мають читати цю писанину? Наражатися на це лайно?

    • приємно читати коментар від такої вихованої і високо-культурної людини.

    • Все в ваших руках. Можете написати огляди серiалiв, якi вам найбiльше до вподоби.

    • Такий дикий негатив лиш через один жанр, об’єктивненько…

    • Дядьку, трансформери — теж аніме. Розслабтеся й переживіть психологічний удар. Ви його вже давно дивитеся.

  2. Дякую за огляд. Вартий витраченого часу як і саме аніме.

    • Скільки тобі заплатили за цей коментар, яничара?

    • Не дивуйся, всі давно знають, що Ліхтарник – запроданець

      • зате писати анонімні пасквілі – ось це чесність і непідкупність. живим до раю просишся, сину.

        • ну-ну, зайдіть на tsn.ua чи korrespondent подивіться коментарі – побачимо чи надовго вас вистачить. А щодо того, що комусь якийсь жанр/фільм/музика/тощо не подобається, який це взагалі стосунок має до релігії?

          • а має бути стосунок до релігії?

          • ну це ж ви щось таке тут писали, що на голову не налазить

          • і взагалі мені здається, що ви не священик а самозванець

          • P.S. Щойно дізнався, що слово “священик” пишеться з однією літерою “н”. У шоці, конкретно

          • хто тут не самозванець, нехай перший жбурне каменем.

  3. Якщо людина вже стала на криву стежку аніме, то вважай що пропала

Залишити відповідь

Обов'язкові для заповнення поля відмічені *.